"Олешківські піски" неофіційно іноді називають єдиною пустелею в Україні. Територія пустелі має розміри 150 на 30 кілометрів, загальга площа пісків загалом становить близько 200 тис. га.  Цей піщаний масив  має унікальний клімат.

 Ще однією місцевою диковинкою є єдиний у світі пам`ятник жінці-воїну. За легендами, саме ці землі засіяли кентаври і амазонки й саме тамошніми шляхами мандрували купці "із варяг в греки". Тут жили  предки болгар, угорців, німців, спробували утвердитись вікінги, монголи, турки, литовці, поляки та шведи. Всіх їх, як і їх наступників, з першого погляду причарував цей дивний край.

 Олешківські піски не проста пустеля. Навкруги пустелі розкинулись штучні ліси, створені руками людей.
Тут є ландшафтний заповідник «Саги».
В заповіднику охороняється не тільки тваринний і рослинний світ, а й унікальний ландшафт – саги. Це слово складно перекласти іноземними мовами. Наукове визначення мало що скаже не фахівцеві. Передати можна хіба що враження від відвідин саг. Представте собі, що ви йдете по зибучому піску чергової «кучугури» – бархана, а їх тут сотні. Жара за сорок градусів за Цельсієм в тіні, (якби була тінь!). Справжня піщана пустеля, майже Сахара. І раптом за гребенем бархана виникає, як міраж, акуратний вільховий гай. Яскрава зелень, вологе повітря, приємна свіжість вітру – справжній оазис в пустелі. Усередині саги зазвичай є озеро, оточене рогозом. У чагарниках настільки свіжо і приємно, що про спеку відразу забуваєш. А навколо на стеблах рогозу десятки дрібних смарагдових жаб – квакш. Вони мелодійно співають, майже як птахи. В повітрі рояться сотні яскравих метеликів з приголомшливими назвами: «адмірал», «денне павине око». Достатньо раз побувати у вільховій сазі, щоб запам'ятати цю пригоду на все життя. Окрім саг в заповіднику є луги, березові гаї, соснові посадки.
Займається заповідником Степовий філіал Українського інституту лісу, офіс цієї установи знаходиться в місті Цюрупінськ.