This version of the page http://ptaxa.com.ua/ukr/kaf/296/ (0.0.0.0) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2010-09-27. The original page over time could change.
Поетичне „Відро хмар” - Кафеліт - ПТАХА Молодіжний медіа-проект
Контакти
Наші друзі
ФОРУМ
Видання
ВІДЕО
Анонси
Архів
Торба
Фотогалерея
Кафеліт
Цікаво про цікаве
Результати пошуку
Питання-Відповіді
Анонс номеру
До нас пишуть
Новини
Журнали можна придбати у таких торгових точках:

У Ковелі:
- магазин "АВС" (привокзальна площа);
- торгова точка біля кафе "Казка" (бул. Л. Українки);
- торгова точка при вході у залізничний вокзал;
- точки продажу преси в супермаркетах "Салют" (вул. Володимирська), "Фаворит" (вул. Володимирська), "Вопак" (вул. Незалежності); 
- магазини "доМАЖОР" (вул. Сагайдачного, 6в і на Брестському ринку біля ЗОШ № 7);
- кінозал "Прем`єра" (вул. Незалежності, 100);
- піцерія "Classic" (вул. Сагайдачного 6в);
- точка продажу преси в Універмазі.

У Луцьку:
- магазин "Вінок волошковий" (Театральний майдан);
- торгова точка біля Будинку Офіцерів (вул. Винниченка);
- торгова точка в корпусі філологічного факультету ВНУ (вул. Винниченка, 30);
- книгарня "Руніка" (Палац учнівської молоді, вул. Шопена, 18);
- книгарня "Руніка" (головний корпус ВНУ, пр-т Волі, 13, 2-й поверх).


НАШІ ДРУЗІ

















ОСІННІЙ номер журналу «Птаха» уже на торгових прилавках
Шукайте у номері      - Яніна Шпачинська: «Я люблю «ZAPASKU» і «Чече» однаково, так як і всі матері»      - Етно-культура (чому погана і чому хороша шароварщина)      - TILARIDS      - Ковельчанин «навеслував» у Москві ЗОЛОТО      - Дрібнички від Сашка Положинського      - Автостоп, як стиль життя      - Фоторепортаж «Фестивальне літо-2010»
Рубрика: Новини
Діти з уразливих категорій відпочивали у с. Пульмо Шацького району
     Впродовж двох тижнів серпня у рамках Антикризової гуманітарної програми за підтримки Міжнародного фонду «Відродження», Волинський Інститут Підтримки та розвитку Громадських Ініціатив реалізовував проект «Намет 2010»...
Рубрика: Новини
«Допомогти може кожен»
     Громадська організація інвалідів «Стимул» та молодіжна організація «Квартира FM» за підтримки КБ «ПриватБанк» запрошують Вас відвідати заходи, що відбудуться у рамках благодійного марафону «Допомогти може кожен», який присвячено допомозі людям із вадами здоров’я.      Прес-конференція відбудеться 7 вересня об 11 годині, за адресою: Шопена, 18 (приміщення Обласної наукової бібліотеки ім. Олени Пчілки).
Рубрика: Новини
Поетичне „Відро хмар”
     Поезія – дивна країна, зі своїми законами, зі своїми будовами, надбудовами, фундаментом і навіть підземними ходами. У ній трапляються різнокольорові дощі, цілі пустелі снігів, усі пори року в один день. І ще багато чого, такого – різного на смак і дотик або й, узагалі, такого, що почіпати, спробувати і навіть побачити не можна, але воно точно існує.
     У цій країні всяке і всякі трапляються, але вхід тим, хто без поетичного слуху, нюху, а головне – відчуття і почуття, заказано. Можна прослизнути нелегалом, але як прослизнеш, так і вислизнеш.
    У ній можна подорожувати очима по рядках, можна пожонглювати римами, можна по самі вуха зануритися в метафори, можна приміряти будь-який епітет, йой.... у ній стільки всього можна!..
     А ще можна носити хмари відром. Власне, цією можливістю скористався Віктор Наумчик. У цьому впевнено переконує його друга книжка віршів (першою була „Історія однієї хвороби”) „Відро хмар”.
     Поки ще не пробуєш напитися з поетичного „Відра хмар”, а лише споглядаєш його, то вже позитивно дивує і вражає оформлення – своєю багатозначністю, неординарністю, філософськими підтекстами. Саме таким побачив і створив „Відро хмар” і віршів Віктора Наумчика художник Микола Кумановський. Треба бодай потримати книжку в руках, аби переконатися в цьому (і не тільки).
     Далі, звичайно ж, вірші. На що схожі вірші із „Відра хмар”? Поза сумнівом, на ковтки. А вже чого – хай кожен вирішує для себе сам:-). Можна почати не з першого ковтка, скажімо, із такого: „Під зливу треба стати босоніж і / сонце бачити в воді. / Й дівчата всі здаються ще гарніші, / коли вони не босі, а руді”.
     Але часом, особливо на зміну вітру, мабуть, хоча, може, на зміну кольору неба чи ще чогось (варіанти допускаються) змінюється і настрій або ж переходить на інший бік вулиці чи на іншу вулицю (і тут варіанти незайві): „Лезо долі шматує / крихти сухої надії / й плаче / від божевільного годинника / з чорними стрілками”.
     У Віктора Наумчика багато кольорів, багато не лише таких, які можна побачити, а ще й таких, які треба відчувати. Можна інколи під обкладинкою „Відра хмар” заплутатися у розкладених клубках, яких дуже багато, і просто не знаєш, який із них розмотувати, щоб вказав той або не той шлях (до чого? – вирішувати вам). Ще, до речі, можна, перечепившись за задуму, розтягнутися прямо посередині книжки. Але то нічого, чесно, бо ці вірші добрі, вони подадуть руку, риму чи просто рядок із заокругленим словом.
     Деякі із віршів я би трохи просіяла, хоча б легенько. Але то вже приватне право автора. Може, у нього просто немає сита:-)...
    ...це так завжди, коли варто завершувати, важко з’ясувати, чим саме. Напевно, завершу тим, що скажу авторові, щоб він наповнював відра, глечики, кухлики і що вважатиме за потрібне, але обов’язково серце (і не тільки своє) поезією. А читачам – п’янких вражень від „Відра хмар”.
Оля Ляснюк

В людей,
які дивляться крізь кольорові вікна,
є двері, що самі відчиняються,
а по підлозі бігають їжаки
з грушками на спинах.

Якби мені зазирнути
у ліжко сонця
з фіолетового вікна вечора
і примоститись
під ковдрою заплющених волошок, -
то зима б заховалася
у гарячому відрі дощу
й чекала б,
коли їжак зненацька принесе мені
жовту грушку.

***
Між віями дерев тремтить, виблискує тепло
й чіпляється, мов п`яне,
за ліниву павутину.
Не відчуваю тіла -
ще такого не було.
Не говоріть зі мною, люди,
хоч хвилину.

Гриби понапивались -
ноги зовсім не тримають.
У молодої м`яти
закрутилась голова.
Суниці, ніби діти,
в морі тиші засинають.
Не говоріть до мене,
бо до чого тут слова.


Смерть

Нерухомі парасолі.
Дві троянди.
Окуляри
всі приховують думки.
Музиканти догравали
Цуценя тремтіло в полі.

Хтось
кормив його з руки.

Фантомний зір


Кошик чорниць,
зібраних на чубі лісу,
та чиясь біла смерть
сидять ув очах фантомами
й співають колискову:
один - що хоче цукру,
одна - що солі.

Тому, наразі,
сльози солодкі,
а сміх - скривився.

Віктор Наумчик

Обговорити
Коментар:
Ваше ім`я:
e-mail:
Другий місяць року?
Вересень 2010
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ ВС
12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930
Фотовиставка "Світ очима лучан"
     До Дня міста Луцька ГО "Спалах-АРТ" проводить фотовиставку "Світ очима лучан", яка проходитииме у внутрішньому дворику Палацу культури м. Луцька 21-22 серпня...
Навчання в Польщі
nata-kovel8
ЧИ ПОТРІБНА НАМ УКРАЇНА???????
SET
Вона пагана, але я її лю...
CorS