Дата:
03.04.2010
Джерело:
«Західна інформаційна корпорація»
Адреса оригіналу статі:
http://zik.com.ua/ua/news/2010/04/02/223380
Два волинських замки можуть потрапити до сімки найкращих в Україні
 Ініціатор та голова оргкомітету акції «7 чудес України», заступник Голови Верховної Ради України Микола Томенко презентував третій етап вже відомої та популярної акції «7 чудес України» – «7 чудес України: замки, фортеці, палаци». Презентуючи новий проект, Микола Томенко сказав: «Ми оголошуємо 2010 рік роком замків, фортець та палаців».
Пояснюючи чому було прийнято рішення, що третій етап акції буде називатися «7 чудес України: замки, фортеці, палаци», Томенко розповів: «Попри достатньо велику увагу до цих об’єктів, ми, на жаль, кожен рік все більше і більше з різних причин їх втрачаємо».
Тому, за словами ініціатора ідеї, основною метою проведення акції є своєрідна інвентаризація, опис всіх замків, фортець та палаців України.
«Складання своєрідної карти замків, фортець та палаців України, аналіз сучасного стану збереженості цих пам’яток, розкриття їх історико-культурного потенціалу і встановлення перспектив залучення у музейно-екскурсійну, готельну й туристичну сфери», – пояснив він.
Кінцевим же результатом проведення акції Микола Томенко визначає розробку комплексної стратегії підтримки, реконструкції та відновлення архітектурно-історичних пам’яток за рахунок коштів Державного та місцевих бюджетів, а також коштів приватних осіб.
Наразі серед учасників акції є два волинських замки – олицька резиденція князів Радзивиллів та луцький замок Любарта.
Замок Радзивілла. Збудував замок у 1564 році князь Микола Радзівілл Чорний. У XVIII ст. замок Радзивілла перебудовується на чудовий палац у барокковому стилі у втрачає оборонну форму, хоча залишки фортифікаційних споруд чудово нагадують його історію. Замок Радзивілла, розміщений на рівнинній місцевості селища в оточенні заболочених лук, належить до найдавніших бастіонних укріплень на волинських землях.
Будівництво замку було розпочато за князювання Миколи Радзивілла Чорного і, очевидно, закінчено в 1564 р. Незважаючи на високу обороноздатність новозведеного замку, роботи з його укріплення та розбудови тривали. І тільки в 1640 р. Ольбрихт Станіслав Радзивілл завершив реконструкцію замку. На той час це було досить могутнє укріплення регулярного типу, в плані наближене до квадрата (близько 100 х 120 м) і сформоване насипними валами з чотирма наріжними бастіонами, які завершувалися сторожовими башточками.
В ескарпованих каменем куртинах і бастіонах містилися каземати з двома ярусами бійниць. Замкове подвір’я було периметрально забудовано одно- та двоповерховими корпусами, з яких південно-східний, перебудований на двоповерховий, залишався палацом. З протилежного північно-західного боку подвір’я було розташовано надбрамну двох’ярусну башту, до якої вів звідний міст через рів.
Одночасно з перебудовою замку Станіслав Радзивіллу 1635-1645 рр. за проектом архітектора Бенедетто Моллі неподалік замку звів костел Святої Трійці. У ньому згодом було поховано самого фундатора та інших членів родини Радзивіллів.
У XVIII ст. замок втрачає оборонну функцію. Його ґрунтовно перебудовують напалац у барокових формах. Розпочата Михайлом Казимиром Радзивіллом перебудова тривала до 1760 р. Оновлений триповерховий палац став головною будівлею укріпленого комплексу.
Під час війни 1812 р. в замку розміщувався госпіталь російської армії. Починаючи з 1883 р. ремонтні роботи в замку проводилися протягом майже 30 років під керівництвом відомого архітектора, автора будинку Львівського театру опери та балету Зигмунда Горголевського. У 20-ті роки XX ст. оновленням палацу займався Януш Радзивілл. Нині на території замку розсташовується психіатрична лікарня.
Луцький верхній замок. Гордість литовських королів, які правили тут у 14 – 16 столітті. «Родзинка» міста Луцьк... Луцький Верхній замок – один з найбільших і найдавніших на Україні. Побудований в основному останнім великим князем Галицько-Волинської Русі Дмитром-Любартом у 1340–1385 роках, він слугував резиденцією глави держави.
Верхній замок – своєрідна історико-архітектурна емблема Луцька. Він добре зберігся і зараз реставрований. В народі, а подекуди і в краєзнавчій літературі цей замок називають Любартовим – за Ім’ям литовсько-волинського князя Любарта, який одружився з волинською князівною Бушею і якому 1340 року дісталася Волинь.
Цей замок є одним з найбільших і найдавніших в Україні. Побудований в основному останнім великим князем Галицько-Волинської Русі Дмитром-Любартом у 1340–1385 роках, він, разом з примикаючим Окольним замком, служив столичною резиденцією уряду і глави держави. Саме роль останньої столиці Галицько-Волинської держави, спадкоємиці Київської Русі, робить цей замок відмінним від усіх замків України. У свій час він також вважався фортифікаційною пам’яткою старовини Литви, Польщі і Росії.
Після смерті Вітовта польський король спробував оволодіти луцькою твердинею, а через неї і всією Волинню. Проте в час короткої, але жорстокої і кровопролитної Луцької війни 1431 року страж Волині витримав понад місячну облогу й руйнівні штурми польського війська та відстояв незалежність краю.
Зміщений з великокнязівського столу в Литві, Свидригайло як альтернативу обрав Луцький замок, розбудувавши тут свою резиденцію автономної держави за литовським зразком. Впродовж багатьох віків тут діяв крайовий уряд і соборний крилос Луцько-Острозької єпископії, збиралися сейми і станові суди волинської шляхти. Знаменита замкова канцелярія створила і зберегла для України півтора мільйони документів з її історії. Через цю школу адміністративного управління пройшла плеяда визначних громадських і державних діячів, серед яких був і гетьман України Іван Виговський.
Сьогоднішній архітектурний комплекс Луцького Верхнього замку включає в себе В’їздову, Владичу та Стирову башти, сполучені мурами, будинок шляхетських судів XVIІІ ст., повітову скарбницю поч. ХІХ ст., а також археологічні залишки собору Івана Богослова ХІІ ст. та князівського палацу XІV–XVI ст. В замку, на фундаментах князівського палацу, який примикав до В’їздової башти, останнім луцьким старостою Ю. Чарторийським був зведений будинок повітової канцелярії і шляхетських судів. Нині в ньому розмістився художній музей відділ Волинського краєзнавчого музею.
Посередині замкового двору від давньоруських часів існувала соборна церква Івана Богослова. В ній захороненні луцькі князі та єпископи, серед них і будівничий замку Дмитро-Любарт. Зараз над розкритими археологами мурами древньої святині, що 600 літ була духовною столицею східної Волині, споруджено павільйон, в якому планується створення музею. Будиночок з колонами – повітова скарбниця військового відомства – постав на місці двору владики у 1807 році і нині пристосований під виставки приватних колекцій.
За повітовою скарбницею розташована Владича башта, утримувана в давні часи на кошти владики, від чого і одержала відповідну назву. В ній окрім експозиції замкового арсеналу можна відвідати і єдиний в Україні музей дзвонів. Під муром, що змикає Владичу і Стирову башти, знаходиться досить великий підвал, в якому зберігались запаси продуктів на випадок облоги замку.
Стирова башта використовувалась замковою канцелярією і архівом, тож, власне, завдяки їй збережено півтора мільйони документів в так званих гродських книгах. Підвальний поверх вежі служив в’язницею для засуджених до страти. В ній провів останні дні свого життя поет і громадський діяч XVIІ – початку XVIІІ ст. Данило Братковський.
|
|