Інтерв’ю Міністра МНС Володимира Шандри газеті «Известия в Украине»

Міністр з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Володимир Шандра: Прип`ять заселять через 20 тисяч років
Вячеслав Шрамович
26 квітня виповнюється 26 років з дня Чорнобильської катастрофи. Більше двох мільйонів українців мають статус постраждалих. На оплату пільг для них і виплату соціальної допомоги з бюджету щорічно потрібно виділяти десятки мільярдів гривень. Але грошей на всіх не вистачає. Українські чиновники замислюються: чи не скоротити кількість територій, що вважаються забрудненими радіацією. Напередодні річниці аварії кореспондент «Известий в Украине» В`ячеслав Шрамович зустрівся з Міністром з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Володимиром Шандрою.
Місцева громада вирішує: вийти із зони забруднення чи ні
питання: Нещодавно з`явилася інформація про те, що 332 населених пункти можуть вивести із зони радіоактивного забруднення. Це можливо?
відповідь: Перш за все хочу зазначити, що співробітниками Міністерства з питань надзвичайних ситуацій проводиться щорічна паспортизація радіологічного стану всіх населених пунктів в забруднених зонах. У нинішньому році ми вперше видали довідник «Радіологічний стан територій, віднесених до зони радіоактивного забруднення». У ньому є показники по кожному населеному пункту. Наприклад, у ньому описується кількість виявленого цезію в грунті і молоці, можлива доза отриманого опромінення за 70 років??? і кількість вимірювань, які проводилися в цьому населеному пункті. За отриманими даними, 332 населених пункти можуть бути виведені із забруднених зон. Але це тільки один аспект.
Міністерство з питань надзвичайних ситуацій виконує технічну роботу в цьому питанні - ми даємо інформацію. Як нею можна скористатися? Місцева громада може прийняти рішення про те, що вона хоче вийти із зони забруднення. Далі це питання направляється до обласної ради. Вона приймає рішення і відправляє подання до парламенту. І тільки Верховна Рада може прийняти остаточне рішення: чи виводити цей населений пункт із зони забруднення.
Міністерство з питань надзвичайних ситуацій жодним чином не може вплинути на цей процес. Ми не можемо ні наполягати на якомусь рішенні, ні що-небудь ініціювати. Це рішення тільки місцевих громад. Тому публікації в деяких ЗМІ, що Міністерство з питань надзвичайних ситуацій нібито хоче позбавити якісь селища статусу забрудненої території, не відповідають дійсності. У нас немає таких повноважень.
п: Ви могли б назвати пункти, які можуть вийти із зони забруднення?
в: Я б не хотів говорити про конкретні села або селища. Адже це їхнє власне рішення - виходити чи не виходити з зони. Можу тільки сказати, що ці населені пункти знаходяться в 74 районах 12 областей, достатньо велика територія. Крім того, закон, прийнятий у 2008 році, зобов`язує нас раз на три роки публікувати довідники про стан забруднених зон. Ми розсилаємо їх обласним і районним адміністраціям, а також селищним радам. Ця інформація - не таємниця.
п: Чи є приклад, коли населений пункт за своєю ініціативою виходив із зони забруднення?
в: Так, таке траплялося. У 2004 році Верховна Рада вивела шість населених пунктів з забрудненої зони: чотири у Волинській області та два - Рівненській.
п: Яку логіку переслідували місцеві громади? Адже в такому випадку вони втрачають соціальні гарантії для людей, які там проживають.
в: На справді немає значних втрат. Статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, не кажучи про статус ліквідаторів та інвалідів, у людей все одно залишається. І він буде зберігатися, навіть якщо хто-небудь переїде в «чистий» регіон.
При виході із зони забруднення населені пункти втрачають деякі дотації на харчування. З іншого боку, є й свої плюси. Наприклад, у другій зоні забруднення заборонено будувати дороги, школи, взагалі фінансувати інфраструктуру за рахунок бюджету. Навіть у четвертій зоні є певні обмеження - там заборонено будувати санаторії та підприємства, пов`язані з харчовою переробкою. Нарешті, інвестори не хочуть вкладати кошти в об`єкти, що перебувають на території забрудненої зони. Державі також вигідний вихід населених пунктів із статусу забруднених територій. Тому в подібних випадках повинні бути чіткі домовленості про те, що населеному пункту будуть виділені певні кошти на дороги, школи, газифікацію та розвиток.
п: Чи можуть ці населені пункти колись знову набути статусу забруднених?
в: Теоретично все можливо, техногенне навантаження у нас дуже велике. Для цього постійно проводять радіологічні дослідження і МНС, і Міністерство екології. Кількість замірів у населеному пункті залежить від конкретних умов; у деяких ми робимо по 200 вимірів на рік, а в деяких - менше 10. У нас є велика база даних про зміни радіологічної ситуації. Крім того, ми можемо їх прогнозувати. Скажімо, період напіврозпаду цезію-137 або стронцію-90 - близько 30 років. Тому ми знаємо, як звичайно буде падати рівень забруднення цими елементами. А за умови нормального фінансування ми проводимо профілактику, очищаємо та дезактивуємо забруднені землі.
п: Де можна подивитися карту радіоактивних забруднень? Довідники, про які ви говорили, надруковані достатнім тиражем?
в: Будь-яка людина може дати запит до Міністерства з питань надзвичайних ситуацій, і ми надамо необхідну інформацію. Ми готові поширювати всі наявні у нас матеріали. Єдина проблема - у нас немає коштів, щоб все безкоштовно тиражувати. Зараз ми надрукували дві тисячі довідників. Якщо знадобиться - зробимо ще більше. Крім того, досить ефективне джерело інформації – інтернет: всі матеріали можна знайти на сайті нашого міністерства.
Зменшити 30-кілометрову зону відчуження неможливо
п: Деякі політики нещодавно озвучили можливість зменшення 30-кілометрової зони відчуження. Це реально?
в: Судячи з радіологічних вимірів, це неможливо і недоцільно. Території залишаються забрудненими. Чесно кажучи, я не бачу сенсу вести тут якусь господарську діяльність. А взагалі, приймати подібне рішення може тільки Верховна Рада. Люди, які говорять про такі можливості, на справді не поінформовані про реальну радіологічну ситуацію.
Я не розумію тих, хто піднімають питання про VIP-зони і відпочинок на відчуженій території. Дійсно, з гелікоптера це все може виглядати красиво. Але якщо спуститися на землю - все змінюється. Адже зона забруднена трансурановими елементами. Це всерйоз і надовго. В одному місці, скажімо, може бути безпечно, а в 10 метрах - отримати таку дозу радіації, що призведе до серйозних захворювань, аж до летального кінця.
п: Відомо, що раніше в 30-кілометровій зоні велася інтенсивна наукова діяльність, працювали вчені з різних країн. Яка ситуація сьогодні?
в: Наукова діяльність проводиться і зараз. В основному це українські вчені, хоча є міжнародні організації. Все-таки зона відчуження - замкнута система з мінімальним втручанням людини. Тому там відбуваються дуже цікаві процеси, які слід вивчати. Інше питання – чи на достатньо високому рівні відбуваються ці дослідження. Все залежить від фінансування.
п: Чи повинні міжнародні наукові організації платити за дослідження в Чорнобильській зоні?
в: Ні. Цю можливість ми надаємо їм безкоштовно. Але кожна програма досліджень повинна бути затверджена в Міністерстві з питань надзвичайних ситуацій та Академії наук України. Все-таки, це забруднена зона. Там небезпечно знаходитися.
Конфаймент побудуємо за планом
п: На якій стадії перебуває процес зведення нового укриття над четвертим блоком ЧАЕС?
в: Все йде за планом. Два рази на рік скликається рада донорів у Лондоні, в офісі Європейського банку реконструкції та розвитку. Цей банк фактично відповідальний за реалізацію проекту будівництва нового безпечного конфайнмента (офіційна назва арочного склепіння, який буде зведений над четвертим реактором; слово «конфайнмент» походить від англійського «confinement» - укриття, ізоляція - «Известия в Украине»). Кошти донорів знаходяться в цьому банку. Тобто вони не перераховуються нашому або якого-небудь іншому міністерству. Всі тендери проходять під жорстким контролем Європейського банку реконструкції та розвитку. Два рази на рік банк і група управління проектом звітують перед радою донорів, як використовуються кошти, чи витримано графік робіт. В останній раз це відбувалося 15-го грудня минулого року. Рада донорів визнала, що проект реалізується за графіком. У нинішньому році ЄБРР уже передав 135 мільйонів євро на чорнобильські програми. Це грантова допомога, яку не треба повертати. Під час фінансової кризи даний крок - показник того, що проект триває. А зараз проводяться підготовчі роботи для будівництва нового об`єкту «Укриття», також ведуться проектні роботи. Проект розробляє європейська компанія «Новарка». Планується, що він буде готовий в цьому році - і одразу розпочнеться будівництво нового безпечного конфайнмента.
п: Коли він буде повністю завершений?
в: За планом, у 2012 році.
п: Донори фінансують тільки зведення нового безпечного конфайнмента?
в: Вони фінансують два фонди. Один - Фонд «Укриття» (тобто підтримання нормального стану існуючого саркофага і зведення нового об`єкту «Укриття») і другий - «Фонд ядерної безпеки». За рахунок останнього будуються сховища відпрацьованого ядерного палива, а також заводи з переробки рідких і твердих радіоактивних відходів. Багато робіт уже виконано. Так, в 2008 році ми підписали акт державної комісії про об`єкт «Вектор», призначений для зберігання низько- та середньоактивних радіоактивних відходів. Також у листопаді минулого року було підписано акт про прийом до експлуатації об`єкту «Укриття». Були укріплені нестабільні конструкції саркофагу над четвертим енергоблоком, і тепер, як мінімум на 15 років, у нас є гарантії безпеки саркофага. А новий безпечний конфайнмент, який гарантує безпеку 4-го енергоблоку на 100 років, буде побудований набагато раніше цього терміну.
п: Скільки грошей в ці проекти вкладає Україна?
в: Україна - теж донор. Наша країна надає близько 6% коштів від загальної суми. У 2008 році Росія також стала донором, пообіцяла виділити гроші. Також серед донорів країни G-7, країни Європейського Союзу, а також деякі інші країни, такі як Японія.
п: Як Україна може вплинути на реалізацію проектів?
в: Акти приймання виконаних робіт бере Чорнобильська атомна електростанція і держава Україна - представники Міністерства з питань надзвичайних ситуацій, Міністерства будівництва та регіонального розвитку, Держатомрегулювання та ще деяких організацій. Тому ми маємо достатньо важелів впливу в разі неякісного виконання робіт.
Чужих радіоактивних відходів зберігати не будемо
п: Часто звучить критика з приводу сховищ радіоактивних відходів. Кажуть, що це небезпечні об`єкти, і що в майбутньому Чорнобильська зона може перетворитися на міжнародне сховище відходів атомних станцій. Як ви ставитеся до цього?
в: По-перше, наше законодавство забороняє завозити радіоактивні відходи з інших країн. Рішення про це може приймати тільки Верховна Рада. Не думаю, що коли-небудь вона піде на такий крок. Тому все, що ми говоримо про сховища, стосується виключно радіоактивних відходів українського походження. Ми можемо багато дискутувати, потрібно чи не потрібно розміщувати такі сховища в Чорнобильській зоні, але зараз там знаходиться близько 70% всіх твердих радіоактивних відходів, які існують на території України, а на об`єкті «Укриття» - понад 22%. Тобто це фактично 92% всіх українських радіоактивних відходів. А будувати сховища - об`єктивна необхідність. Тому, безумовно, доцільніше розміщувати їх у Чорнобильській зоні, ніж на околицях великих міст. Завозити ж радіоактивні відходи з інших країн в жодному разі не будуть. Я категорично проти того, щоб навіть теоретично розглядати таку можливість.
Об`єкт «Укриття» стане безпечною територією до 2064 року
п: Як просувається процес зняття з експлуатації Чорнобильської атомної електростанції?
в: 15-го січня 2009 року прийнята Державна програма зняття з експлуатації Чорнобильської атомної електростанції та перетворення об`єкта «Укриття» на безпечний екологічний майданчик. Роботи в цих напрямках велися і до цього, але зараз програма фактично затвердила їх на рівні закону. Згідно з документом, ЧАЕС буде остаточно виведена з експлуатації, а об`єкт «Укриття» стане екологічно безпечною територією до 2064 року. Сьогодні знято відпрацьоване ядерне паливо з 1-го, 2-го та 3-го енергоблоків станції - його вже перемістили в сховище. Тому зараз можна сказати, що у трьох реакторах ядерного палива більше немає. 1-й та 2-й реактори переведені в режим повної зупинки. Зараз там навіть обслуговуючого персоналу немає. У нинішньому році запланована повна зупинка і 3-го реактора.
п: З`являлася інформація про те, що через кризу начебто не вистачає коштів на проведення цих робіт. Чи це так?
в: Криза справді вносить корективи. Ми розподілили наші фінанси наступним чином. Найголовніше - радіаційна та ядерна безпека. Для її забезпечення на всіх енергоблоках станції грошей у нас вистачає. Якщо ж не буде додаткових коштів, деякі роботи щодо остаточного виведення всіх енергоблоків з експлуатації доведеться відкласти. Але зараз ми працюємо над цим питанням: підготовлені зміни до бюджету, щоб необхідні кошти все ж таки були виділені і всі роботи виконувалися за затвердженим графіком.
п: Час від часу з`являються ідеї добудувати 5-й та 6-й енергоблок Чорнобильської атомної електростанції. Наскільки це реально і доцільно?
в: Перш за все, це не реально. У свій час ці енергоблоки будувалися під тип реактора РБМК, а вони дуже застаріли. Доцільності в таких проектах теж немає.
«Царське полювання» у зоні відчуження - дуже небезпечне
п: Чи можлива ситуація, при якій Прип`ять знову буде заселена?
в: Це дійсно можливо, але десь через 20 тисяч років. Такий період напіврозпаду елементів, якими забруднене місто. Можливо, в майбутньому з`являться нові технології, що дозволять зробити Прип`ять безпечною раніше. Але світова наука таких способів, на жаль, поки не знає.
п: Скільки зараз людей живе в селах 30-кілометрової зони?
в: За законодавством, це зона безумовного відселення. Тому ці люди фактично порушують закон. Але ми ставимося до них досить лояльно, розуміємо їхнє бажання жити на батьківщині. Примусове виселення зараз не проводиться. Але й заохочувати заселення не варто. Сьогодні таких людей трохи більше 200. Ми намагаємося їм допомагати, чим можемо - і з медициною, і з продуктами.
п: Чи існує в 30-кілометровій зоні таке явище, як «Царське полювання», якою займаються вітчизняні політики?
в: Зона - дуже брудне місце! Ходить на VIP-полювання туди, де можна отримати смертельну дозу радіації, ні одна нормальна людина не стане. Це дуже небезпечно, адже радіоактивне випромінювання не можна побачити. Наявні у нас дозиметри призначені для вимірювання гамма-випромінювань. Але ж є ще альфа-і бета-випромінювання. Отримати забруднені частинки можна через органи дихання, через шкіру. Тому браконьєри, які намагаються тут полювати, поводяться так від незнання реальної небезпеки. Грамотні люди, в тому числі вітчизняні політики (щоб про них не казали), усвідомлюють можливі наслідки таких «царських полювань».
п: Відомо, що існує проект створення музею старовини, де були б зібрані раритети з чорнобильського регіону. На якій стадії знаходиться цей проект?
в: У нас працює група, яка займається збереженням культурної спадщини Чорнобильської зони, куди входять мистецтвознавці та архітектори. Фахівці активно працюють, збирають цінні експонати. Зараз практично всі зібрані екземпляри знаходяться в місті Чорнобиль. Робити там великий музей - особливого сенсу немає, адже в Чорнобилі його зможуть відвідати обмежене число людей. Такий музей доцільніше створити в Києві або біля столиці. Думаю, вже через 2-3 роки музей може з`явитися і приймати відвідувачів.