Бурхливий розвиток політичних подій в Україні у зв’язку із обранням нового Глави держави змушує вкотре задуматись над наболілим та нагальним питанням - проблемою майбутнього українського розвитку в контексті формування нової політичної еліти.
Це питання залишається актуальним уже не перший рік нашої незалежності і постає щоразу після зміни керівництва держави. Одвічний кадровий голод так-сяк задовольняється нехай не професіоналами своєї справи, але «відданими» особами, наближеними до українського політичного Олімпу.
На часі бачимо надшвидкі темпи ротації кадрів, інколи не замислюючись над їх доцільністю і майбутньою ефективністю. Просто одна команда міняє іншу, однак з року в рік фактичної користі для народу від такої перестановки доданків не спостерігаємо. Сума вкотре залишається тією ж.
Вперто вишукуючи будь-яке логічне вирішення наболілої проблеми, повертаюсь до минулорічного експертного дослідження, проведеного Інститутом ім. Горшеніна, за результатами якого одним із переможців серед молодих у політичному зрізі лідерів визнано очільника СБУ В.Наливайченка. Постать в українській новітній політиці визначна і шанована. Поєднавши дипломатичну далекоглядність і зумівши дистанціюватися від провідних політичних центрів, В.Наливайченко зумів налагодити ефективну роботу очолюваного ним відомства. Попри виконання основних, визначених законом функцій, СБУ вперше за історію незалежності було зроблено безпрецедентний крок у напрямку оприлюднення розсекречених матеріалів каральних органів радянського тоталітарного режиму, що у повній мірі дало змогу по новому побачити дійсну, ретельно приховувану до цього часу, історію українського народу, його героїчну боротьбу за власну незалежність та національне становлення. На власному прикладі, а не на популістичних гаслах, В.Наливайченко довів своє особисте бачення української державності, тим самим позиціонував себе як дійсно український демократичний лідер з європейським баченням сучасного становлення України.
Враховуючи вкрай необхідне для України перезавантаження політичної еліти, побудову нового, відмінного від пострадянського зразка, дійсно демократичного і європейського суспільства, саме за такими незаплямованими постатями, як В.Наливайченко, вбачається перспектива побудови новітньої української демократії, сформованої в кращих традиціях європейської і світової історії державотворення, де на першому місці стоятиме не бажання власної наживи за рахунок народу, а розбудова великої і могутньої держави.