Все частіше, в сучасному суспільстві можна зустріти таке явище, як «гостьовий шлюб». Це веління часу.
Це веління все більшої кількості кар’єристів, які хочуть й по світу політати – аби грошенят заробити побільше. Й при цьому ці кар’єристи все ж таки не забувають, що вони є живими істотами, й їм треба регулярно не тільки харчуватися, займатися фітнесом, але ще й регулярно займатися сексом. Й бажано не аби з ким..
Тобто це унікальна злочинна форма шлюбу – це шлюб космополітів.
Його називають у Західній Європі та у США екстериторіальним, адже партнери живуть під різними дахами. Інколи такі «космополітичні партнери» можуть мешкати навіть в різних містах чи країнах, але в будь-якому випадку кожен з них мешкає на своїй території. Тобто має свій власний «кут». І коли кожному з цих космополіт них партнерів забажається поспілкуватися з особою іншої статі, то про всяк випадок існує «постійний гостьовий партнер».
До даного «щастя» також додаються: спільні вилазки до «модного соціуму» (звичайно, двічі на тиждень), час від часу спільні «ночі з пристрастями до нестями, повні вогню» тощо.
Передбачається, що гостьові «чоловіки/дружини» бережуть один одному вірність і начебто навіть кохають один одного. Квіти, цукерки, усмішки, приємне проведення часу - і ніякої «битовухи», яка здатна отруїти відносини.
В принципі, це класична модель співіснування класичних коханців. В доброму сенсі цього слова. Тобто це «гостьові партнери-коханці», які коли приходять/приїздять/прилітають один до одного у гості, то вони займаються саме коханням, а не докоряють один одному «Чом ти не прийшов, як місяць зійшов? – Я ж тебе чекала!...» або «Ти ж мене підманула-підвела..»
Щодо спільного бюджету або обов'язку утримувати другу «гостьову половину», то як правило, в таких шлюбах чітких зобов’язань не існує. Однією з головних проблем такого союзу стає вагітність, й у подальшому - діти.
Якщо в такому шлюбі «гостьова дружина-коханка» й наважується народжувати дитину (тобто не робити аборт), то по суті вона має усвідомлювати, що вона плекає собі долю матері-одиначки.
Будь-який психолог підтвердить, що дитина ніякі інші форми шлюбу, крім традиційного «Мама, тато, я - дружна сім'я», не сприймає.
Особливо до 10 - 12 років.
Адже саме традиційний шлюб батьків формує у дитини відчуття безпеки і базову довіру до світу.
У соціумі, в основному гостьовий шлюб можуть собі дозволити цивілізовані забезпечені люди.
Квартирного питання в таких випадках просто не існує. Таким чином, не виникає й спільного майна «гостьового подружжя».
Переважно, гостьовий шлюб – це не той шлюб, який в тлумаченні Сімейного кодексу слугує підставою для виникнення прав та обов’язків подружжя.
Гостьовий шлюб - це просто фікція, особливо для чоловіка. Але, безумовно, з плином часу гостьовий шлюб може раптово перетворитися на шлюб, офіційно зареєстрований в органах РАГСу, якщо хтось з «гостьових чоловіків/дружин» забажає завітати до органів РАГСу.
А ще краще, якщо такі гості-коханці туди прийдуть разом, - тобто коли у них відбудуться заручини.
Гостьові шлюби - явище нове. Як малюють психоаналітики портрет людей, які стали прихильниками такого союзу - це представники покоління 70-х. Це кризове покоління. Те, чому їх вчили батьки, може й було правильним. Але країна, в якій існувало все те, чому вчили й до чого привчали батьки зникла з мапи світу…Зникла назавжди. А як без цієї країни громадянам цієї країни жити ніхто нікому не розповів.
Й тому усі представники покоління 70-х порозліталися по світу – хто полетів за океан у пошуках доброї моралі та справедливості, хто подався на заробітки до європейських казкових будиночків, а дехто вирішив оселитися у зовсім юній молодій державі – з гордим ім’ям Україна. Сподіваючись, що у цій молодій державі будуть справедливі закони й високі моральні цінності соціуму.
Але ми бачимо ще й до сьогодні, що формування й законів й моральних устоїв українців ще формуються, трансформуються, змінюються за велінням часу. Так, у сьогоднішньому житті інші закони. Ці психологічні фактори й привели до того, що сформувалося покоління базової самотності. Самотності у соціумі. Самотності у колективі. Самотності у родині.
Саме на плечі цих «громадян горбачовської розбудови» ліг весь тягар перебудов, страйків, революцій, розколів держав й розколів сімей.
Психологічно вони начебто вже пережили той прикрий факт, що ті цінності, яким їх навчали у родині з дитинства, в житті сьогоднішньому частенько не спрацьовують.
Тому вони сприймають сім'ю не як підтримку, а як тягар, яку треба тягнути. Й краще тягнути самому – тому що певен, що ніхто тебе не підведе, й ніжку не підставить..Отже й виникає така гіпертрофована форма відносин, як гостьовий шлюб.
У психологів склалося стійке відчуття, що гостьовий шлюб - це проміжний етап відносин людей, у яких вже багато чого позаду. І незрозуміло, що попереду, в майбутньому.
Свідомо люди можуть виправдовувати цю форму комфортом, але по суті, якщо подружжя живе окремо, навіть «гостьове подружжя», то це означає лише одне: кожен з них свідомо чи підсвідомо «полює» довкола у пошуках більш кращих відносин.
Зараз багато говорять про трансформацію інституту сім'ї. І гостьові шлюби - тому підтвердження. Багатьох вже не влаштовує класична форма шлюбних стосунків. А нової поки немає. От і переходять пари на проміжний етап співіснування самостійно, використовуючи свій креатив...
Все, про що було наголошено вище, це соціальний портрет гостьового шлюбу як явища. Однак, юридичні нюанси, безумовно, так само важливі.
Адже, перебуваючи навіть в такому «гостьовому союзі», багато партнерів у разі невдачі замислюються про можливість поділу спільного майна, вірніше – про відбирання у другої «гостьової половинки» тієї частки майна, на яку хтось не дуже вже й заслуговує..
Давайте тепер поміркуємо, чи можна визнати «гостьовий шлюб» тим «цивільним шлюбом», яким його охрестили пересічні громадяни, що сплять в одному ліжку під одним дахом, й при цьому не поспішають до органів РАГСу задля офіційної реєстрації шлюбу? Але при цьому мають «начебто» спільне майно подружжя.
Я маю на увазі статтю 74 СК України, яка передбачає право на поділ спільного майна жінки та чоловіка, які проживають разом, але не перебувають у шлюбі між собою?
Частина перша цієї статті говорить: «Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними».
Виникає риторичне питання: наскільки реально буде довести в суді факт проживання «сім'єю», якщо партнери у форматі «гостьового шлюб»у зустрічаються в кращому випадку кілька разів на тиждень, а то й на місяць і навряд чи ведуть спільне господарство?
Й про який «шлюб» взагалі можна говорити й у так званому «гостьовому шлюбі» й у так званому «цивільному шлюбі», якщо стаття 21 СК України, однозначно стверджує:
«П.1 Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.»
Тобто, як кажуть, «нема тіла – нема діла». Себто означає «немає печатки у паспорті – немає ніякого шлюбу». Немає ані цивільного шлюбу, ані гостьового шлюбу, ані будь-якого іншого «шлюбу». Немає.
Є лише стосунки у ліжку. Пристрастні, карколомні, збуджуючі та запалюючі… Але це просто стосунки коханців й нічого іншого.
Просто у випадку так званого «цивільного шлюбу» - це стосунки у ліжку під одним дахом. А у випадку так званого «гостьового шлюбу» - це стосунки у ліжку одному, але навіть не під одним дахом. А де прийдеться, чи де заманеться.
Коротше кажучи, «гостьовий шлюб» - це одвічна пригода двох самотніх кар’єристів. Які по дорозі між аеропортами та вокзалами зустрілися «швиденько» (на ніч- на дві), побавилися один з одним кожен задля свого задоволення, й суперово якщо це задоволення встигли отримати обоє… Й далі - по містам, країнам, планетам – у погоні за «робленням грошей»…
Прикро, що у таких талановитих кар’єристів обмаль часу на те, щоб «створити любов», «створити родину», «створити щастя один одному»…
Прикро ще й інше: у цих двох кар’єристів немає ніякого права на спільне майно, яке вони, маючи вдосталь коштів, придбавають.
Й от щоб якось полегшити долю наших працьовитих кар’єристів, які живуть у так званому «гостьовому шлюбі» я дам пораду: не полінуйтеся й сходіть до органу РАГСу й подайте заяву про бажання зареєструвати шлюб. Тому що п.1 ст.28 СК України зазначає, що «Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаються нареченими». Це означає, що це перше документальне підтвердження того факту, що чоловік та жінка мають намір створити сім’ю. Й відповідно, це буде більш морально підставним для вимагання поділу того майна, яке наречені встигли придбати до весілля, аніж вимагання поділу майна особами, які випадково у цьому світі зустрілися й вирішили певний невизначений (!) час зустрічатися задля того, щоб мати «стабільні відносини», «стабільного статевого партнера» тощо.
Сімейний кодекс України у п.1 ст.27 зазначає:
«Державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охороною прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства».
Тому не варто себе обманювати й тішити примарами на шталт знайденої стабільності у «гостьовому шлюбі» чи у «цивільному шлюбі».
Стабільність й надійність стосунків між жінкою та чоловіком вірогідніше за все може бути забезпечена лише за умови державної реєстрації шлюбу.
Я вважаю, що все ж таки законодавець замало приділяє уваги формуванню у нашому суспільстві серйозного відповідального ставлення до шлюбу.
Й вважаю, що в контексті цієї статті несправедливо забутий в сімейному праві України інститут заручень.
Відомо, що згідно ст. 29 СК України подання заяви до органів РАГС парою є юридичним фактом і тягне за собою певні юридичні наслідки. Ці наслідки пов’язані із виникненням прав та обов’язків чоловіка та жінки як майбутнього подружжя, про які їм зобов’язаний повідомити орган РАГСу.
Також у ст. 31 СК України передбачена вже відповідальність за відмову одного із наречених (заручених) від подальшого укладання шлюбу. СКУ зобов’язує особу, яка відмовилася від шлюбу, відшкодувати другій стороні витрати, що були нею понесені у зв’язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля.
Отже як бачимо, що інститут заручин є не лише формальністю, щоб називатися нареченими чи зарученими, а й юридичною подією.
Саме серйозне відношення законодавства до інституту заручень може принести позитивний ефект, запобігти виникненню як «грибів після дощу» фіктивних шлюбів з виключно меркантильним інтересом.
Отже, на мою думку, існує необхідність доповнити статтю 74 СК України таким змістом: «Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, але виключно з моменту офіційних заручень, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.»
Отже фіксація юридичних прав в статусі заручених надасть більше гарантій перевірки почуттів для майбутнього подружжя, адже є публічною обіцянкою про свої серйозні наміри щодо створення сім’ї.
ПІСЛЯМОВА
Захисники гостьового шлюбу, звичайно, можуть не погодитися з моєю основною тезою про те, що такий варіант союзу має сенс лише як проміжна стадія відносин.
А в сучасних умовах, навіть з огляду на виклики суспільства, людство ще не придумало більш природної форми співіснування чоловіка та жінки, аніж традиційний, офіційно зареєстрований шлюб.
Звичайно цьому офіційно зареєстрованому шлюбу можуть передувати будь-які стадії відносин між чоловіком та жінкою:
1) «гостьовий шлюб»
2) «цивільний шлюб»
3) Заручини.
І на всіх цих стадіях ані яких прав ані яких обов’язків подружжя ані у чоловіка ані у жінки виникати не може – це нелогічно, окрім як на стадії заручин.
Тішу себе надією, що коли-небудь можновладці згадають в пилу політичних баталій про Сімейний кодекс України, й усунуть з нього колізії, які в ньому дивно живуть й уживаються – на кшталт ст..74 та ст..21 одного й того ж Сімейного кодексу України..
На завершення нашої розмови хочу порадити, що не варто безглуздо слідувати сучасним тенденціям, і стверджувати, що все, навіть подружні відносини, повинно бути функціональним і технологічним.
Так можна й до абсурду дійти. Й тоді виявиться, що гостьовий шлюб – це вже не останній писк моди.
Куди як цікавіше «цифровий» шлюб або шлюб з Інтернету.
Так для цього навіть не обов'язково й гаяти час на букети троянд, на романтичні вечері при свічках... – Можна буде все робити віртуально..
Сподіваюся, що не все можна робити віртуально..
Тоді про які соціальні та моральні цінності взагалі буде йти мова?...
А хто ж тоді дітей буде народжувати? Та й не тільки народжувати, а й виховувати у повних щасливих сім’ях, де «Мама, тато й я – щаслива наша сім’я».
Я певна, що так званий «гостьовий шлюб» - це просто початок стосунків двох осіб, які випадково зустрілися у цьому світі, й які першої ж миті відчули потяг один до одного – тобто відбулася та хімічна реакція, яка сполучила погляди їхніх очей, торкання їхніх рук, запах їхніх тіл….
Й будемо сподіватися, що ця хімічна реакція буде мати бурхливий розвиток, й завершиться відвідуванням РАГСу під чарівні звуки маршу Мендельсона.
[br clear=all]