Чотири тисячі років тому, в ІІ тисячолітті до н.е., в Індію прийшли племена кочівників і скотарів – аріїв.

Згадка про ці події збереглася в священній книзі індійців «Рігведа». Там розповідається, що за один день боги зруйнували 99 міст дасью (місцевих жителів). Дасью були темношкірі; вони не знали ні законів, ні богів. Завойовники були високі на зріст, мали білу шкіру і називали себе аріями, що означало «шляхетні, благородні люди». Цією назвою вони протиставляли себе темношкірому населенню, яке поневолили.

Раніше арії жили на півдні Східної Європи (територія сучасної України). Вони випасали табуни коней, розводили овець. У пошуках кращих пасовиськ частина аріїв перейшла через гірський хребет Гіндукуш і спустилися в Індію. Інша група аріїв пішла на Іранське нагір’я. Деякі арії пішли на Кавказ та в Європу.

Слово «арії» збереглося в сучасній назві країни Іран. Учені вважають, що арії були предками багатьох сучасних народів – індійців, персів, німців, англійців, українців, литовців та ін. Про це свідчать однокореневі слова в їхніх мовах, що означають одні й ті самі поняття. Вони збереглися з найдавнішої мови, якою розмовляли арії – санскриту. Мови згаданих народів називають індоєвропейськими.

Священні книги аріів, написані санскритом, називають Ведами, що означає «знання». Таких книг чотири. Веди – це збірки пісень і заклинань, звернених до богів. Слово «веди» має спільний корінь зі старослов’янським словом «вєдати», тобто «знати», а також з словами «віщий», «віщун» - той, хто передбачає, віщує майбутнє.

Майже тисячу років в Індії господарювали арії. Цей період в історії Індії називають ведійським.

                                                                 (Підручник для 6 класу з Історії стародавнього світу. §21, 22)