6 червня - фестиваль гуляшу. Місце проведення: с.Мужієво.
6 червня - фестиваль вина «Угочанська лоза». Місце проведення: м.Виноградово.
13 червня - фестиваль полуниці. Місце проведення: с.Дюла, Виноградівський район.
24-27 червня - музичний фестиваль «Вільне місто». Місце проведення: Скалка, Ужгородський район.
24-28 червня – фестиваль «ЄвроКарпати-2010». Місце проведення: рекреаційна зона «Дубки», Ужгородський район.
27 червня - фестиваль "Тиса – молодша сестра Дунаю". Місце проведення: с. Ділове, Рахівський район, біля пам’ятного знаку "Центр Європи".
27 червня - Третій Парад наречених. Місце проведення: м.Ужгород.
27-28 червня - фестиваль ковальського мистецтва. Місце проведення: м.Ужгород.
28 червня - День Конституції України.
Музей леса и сплава открылся в Синевире
В селе Синевир Межгорского района Закарпатья начал работу музей, в котором можно ознакомиться с макетами узлов, сооружений и приспособлений всего технологического процесса заготовки, сортировки, хранения и транспортировки древесины в виде плотов, а также увидеть экспонаты музея лесосплава.
Как сообщили корреспонденту UA-Reporter.com в региональном туристическо-информационном центре Закарпатья, историко-краеведческий музей расположен рядом с зданием администрации НПП «Синевир», в отдельном корпусе экологического визит-центра.
Музей, среди прочего, представляет экспонаты музея лесосплава, который разрушен наводнением 1998 года.
Посетители могут ознакомиться с доступно поданной информацией об истории, жизни наших предков, о тяжелом труде сплавщиков (люди, сплавляли лес по реке) и нелегкой судьбе их семей.
Есть здесь и различные топоры, пилы, используемые на различных участках заготовки и переработки древесины. Начиная от костюма и орудий труда, заканчивая макетом колыбы, - все это экспонирует музей.
Достаточно своеобразная жизнь и быт горцев оживут в воображении при знакомстве с вещами обихода, посудой и всяким утварью, изготовленным из дерева.
Различные кружки, коновцы, гелетки, бочки, миски и т.д. - это лишь незначительная часть экспозиции, поражающей красотой форм, способом изготовления. Не менее интересная обувь местных жителей: кожаные и резиновые сапоги, мужские кожаные топанки с деревянной подошвой на высоком каблуке, старинные бочкоры, вырезанные резцом из цельного дерева.
Свою историю имеют презентовали здесь вуйош с холошнями, гуня и кресаня. Не один десяток лет прошел с того времени, когда их перед опасной дорогой одевали на себя смельчаки-сплавщики.
Интернет-издание
UA- Reporter.com
Сегодня в г.Иршава состоялся очередной рейс туристического поезда: «Анці Кушницької»
По официальным данным, первые линии узкоколейной железной дороги были открыты в 1908 году. В то время территория Закарпатья (Подкарпатской Руси) находилась под властью Австро-Венгерской империи. Согласно имеющимся сведениям, первыми были открыты участки Берегово — Хмельник — Иршава — Долгое и Хмельник — Виноградово В 1909 году был открыт участок Долгое — Кушница.
После окончания Первой Мировой войны Закарпатье попало под власть Чехословакии. Узкоколейная железная дорога продолжала развиваться. В 1931 году появились новые лесовозные участки к северу от станции Кушница, в районе села Лисичево. Приблизительно тогда же появился ещё один лесовозный участок — от Кушницы к сёлам Керецки, Березники, и далее в горы.
В советское время, узкоколейная железная дорога была передана МПС основная магистраль Берегово — Хмельник — Иршава — Кушница, Хмельник — Виноградово.
Уже в 1970-е годы пассажирское движение было значительно сокращено. Приблизительно в 1985 году, несмотря на протесты местных жителей, оно было полностью ликвидировано. Жителям города Иршава и многочисленных сёл, прилегающих к узкоколейной железной дороге, было предложено пользоваться автобусами.
Теперь уже севернее Иршавы можно проехать только на съёмной дрезине. В некоторых местах рельсов нет — они были украдены.
Совсем недавно была предотвращена попытка разобрать новый участок дороги, уже самим владельцем, только вмешательство общественности, не дало возможности, свершится этому акту вандализма.
Главным инициатором сохранения и использования в туристических целях железной дорого, является Денис Иванович Добра и его общественная организация.
Человек, который много уже сделал для спасения: «Кушницькой Анци», так в народе называют этот поезд.
Почему, руководители нашей железной дороги, так наплевателськи относятся к этому не плохому виду туризма, полная загадка, ведь в многих странах этот вид туризма, приносит не плохой заработок.
К нашей железной дороге проявляют интерес многие иностранцы, например сегодня группа из Швейцарии, совершила увлекательную поездку, для них это раритет.
В поездке принял участие и директор Киевского туристического агентства: « Экотур», они тоже готовы, подключится, но почему вагоны были поданы не убраны(грязные), при не маленьком банковском счете, остается вопросом.
http://www.rusin.net.ua
Середнянський замок — замок, розташований в селищі міського типу Середнє Ужгородського району, його утворює одна чотирикутна башта-донжон (18,6м х 16,5м), висота якої сягає 20 м., а товщина стін — 2,6 м. Заснований орденом тамплієрів ще у ХІІ столітті. Тамплієри використовували замок як митний пост, а деколи як місце стояння невеликих гарнізонів війська.
Це єдиний замок Закарпаття, в якому в незакінченому виді збереглись риси романського стилю.
Середнянський замок, мабуть, не є настільки цікавим в плані мальовничості руїн, як в тому, що він є єдиним замком тамплієрів на території сучасної України. Оскільки останнім часом говорити про таємничий чернечий орден тамплієрів стало модно, ще й купа книжок про них написано і навіть фільми відзнято, то і тут виплила інформація, що цей замок побудували тамплієри у 12 ст. І це була їхня найсхідніша оборонна споруда на території Європи.
Орден тамплієрів за часів свого розквіту набув такої сили і міцності, що по суті вся середньовічна Європа була під його впливом. Їхніми боржниками були феодали, королі і навіть Римські папи, а це вже багато кому було невигідно. От одного дня орден примусово і припинив своє існування, керівництво було заарештовано, члени ордену попали під переслідування, а їхні маєтки було конфісковано. Проте оскільки їхні багатства знайдено не було, а самі тамплієри були оповиті безліччю таємниць, то і до сьогоднішніх днів про них ходять легенди. Але ми все-таки не про тамплієрів, тому повертаємось до замку.
Розташований замок в селі Середнє на Закарпатті. Вже сама назва села говорить де його слід шукати. Село Середнє розташоване рівно посередині між двома найбільшими містами Закарпаття: Мукачевом і Ужгородом. Оскільки замок не служив нікому за резиденцію, а виконував лише оборонні функції, то і розмірів він був невеликих: вього-навсього 18,6 на 16,5 метра. Споруда мала вигляд трьохярусної вежі з товщиною стін до 2,6 метра і висотою близько 20 метрів. До речі, саме такого виду замки в той час будувались по всій Європі. Середнянський замок є чи не єдиним на все Закарпаття, який побудовано не на пагорбі, а на рівнині. Проте це абсолютно не шкодило його обороноздатності, оскільки він був оточений важкопрохідними валами і ровами з водою. Залишки ровів можна споглядати і сьогодні - вони перетворилися на болота навколо руїни.
Після того як в 1312 році орден тамплієрів було розформовано замок перейшов у володіння ченців ордену св. Павла. Потім ним почергово володіло кілька угорських феодальних родів, поки у 18 ст. замок став нікому непотрібним і почав руйнуватись. Процес руйнування триває і до сьогодні, і не в останню чергу завдяки місцевим жителям, які по трохи розтягують каміння на будматеріали.
Довідка Турінформ Закарпаття: замок входить до списку 7 архітектурних чудес Закарпаття.
http://www.mukachevo.net
|