В селищі Буштино діє "Музей стародавнього одягу, ткацтва і вишивки".
Неодноразово про нього писали Закарпатські газети, сюжети про музей показували по телебаченню.
Мені ж були цікаві думки відвідувачів музею, які залишили записи в книзі гостей музею.
"Найбільш сильні враження – раптові і несподівані. В селищі Буштино ми побачили "Художній салон", а там – МУЗЕЙ!
Вражень – величезне море, відчуття переповнюють серце. Величезна подяка людям, які зберегли цю красу.
Ми, діти цивілізації, раптово занурилися у побут нашого минулого, в костюмах відчули себе українцями не тільки по паспорту,
але й душею. Щастя, здоров'я, удачі, успіхів господарям музею Наталії та Володимиру. Боріться і подолаєте!! Сім'я Ткаченко м. Київ".
"Щиро дякуємо за те, що Ви зробили нам таке свято, ми відчули спільноту людей, які люблять свій край, людей,
народні традиції. Удачі Вам. Сім'я Захарченко м. Київ."
"Від души зичимо Вам натхнення у Вашій творчості. Безмежно вдячні Вам за Вашу працю!
Творіть, збирайте, зберігайте багатство України, народу. Віримо, що Ваша праця віддасться Вам сторицею. Сім'я Семотюків м. Львів."
"Сьогодні ми побачили невимовну красу сивої давнини. Не втрачайте традицій, живіть довго!
Пам'ятайте минуле і цінуйте його! Шишко Н.М. смт Мар'янівка Вінницька обл.."
"Спасибо за интересную экскурсию! Желаем Вам и дальше нести культуру Закарпатья в массы! Ирина и Лера. Москва".
"Большое спасибо хозяевам Музея. Вы молодцы, собрали интересную коллекцию одежды.
С таким ассортиментом можно сделать показ мод! Юдашкин с Ворониным по сравнению с Вашей коллекцией – отдыхают.
Спасибо Вам огромное за Ваш труд и любовь к нашим украинским традициям и истории! Сестры Лена и Таня . Луганск."
"Від колективу учнів 6-х класів Тереблянської ЗОШ І-ІІІ ступенів висловлюємо щиру подяку за сумлінну працю, за щирість,
за натхнення працівників "Музею етнографії" у справі виховання моральних цінностей кожного грамадянина - українця. Міцного здоров'я вам, натхнення і творчих успіхів!
З повагою - вчителі Ковач Ю.І., Чопик О.С. і ще 16 підписиів учнів. 07.11.2007 року."
"Висловлюємо щиру подяку працівникам Музею за цікаву розповідь. Бажаємо не зупинятися на досягнтутому, майбутнього процвітання Музею.
Хай радість і щастя,
Любов і удача
Завжди осявають
Ваш життєвий шлях!
Здоров'я міцного, щастя рясного та Божої благодаті!
Велике Вам спасибі!
Вчителі та учні Руськополівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Попович Л.М., Попович С.М., Поп М.М. та учні 4-х класів. 11.02.2008 року."
Є записи і чеською, англійською, французькою мовами – всі не надрукуєш в одній статті, їх дуже багато.
Є і офіційні листи від церковних громад Буштина, і адміністрацій Буштинських шкіл, і обласного управління культури;
рецензія професора УжДУ Тиводара М.П., провідного спеціаліста в галузі історії, етнографії народного мистецтва;
відгуки про діяльність музею мешканців Буштина, працівників культури і освіти - всіх їх об'єднує одне -
це скарбниця народного мистецтва Буштина і її треба зберігати і поповнювати.
Тячівська райдержадміністрація і Тячівська районна рада, відділ культури багато говорять про підтримку діяльності Володимира і Наталії,
їх працівники відвідують музей самі і зі своїми гостями.
Свою думку щодо діяльності музею має і селищний голова -
Сабадош Іван Юрієвич, (який до речі ні разу не був в музеї), прямим обов’язком якого є сприяння розвитку
традиційних народних промислів, всіляка підтримка діяльності виставок, музеїв, магазинів по продажу виробів народних майстрів.
Він є корінний буштинець і мав би бути зацікавлений у збереженні того скарбу, що лишили нам (і йому) наші предки.
Ось деякі його вислови на адресу музею і його власників: "це більмо в оці нашого села", "п.Володимир хворий або дурний",
"я йому покажу кузькіну мать", "привезу дві машини шутру і висиплю під магазином, щоб не могли зайти" тощо.
Своє ставлення до музею має і відділ комунального майна району. З травня 2007 року там знаходяться всі документи,
які потрібні для викупу приміщення музею, але "віз і нині там" – ніяк не може вирішитися питання:
дати викупити приміщення музею чи не дати, а якщо дати – то коли і на яких умовах?
З 1991 року Володимир і Наталія займаються збереженням і відродженням народного мистецтва.
Мають грамоти і друковані статті в журналі "Музеї України", про їх діяльність знають в Києві, Москві і Мінську, Лисабоні і Торонто,
Празі і Нью-Йорку. За допомогою вони ніколи і ні до кого не зверталися, робили все самі зі своїми дітьми,
просили тільки одного – не заважайте займатися своєю справою.
В них є бажання викупити приміщення, де розташований "Художній салон" і "Музей",
відремонтувати будинок, якому майже 100 років, розширити експозицію музею, доповнити колекцію історико-етнографічними
матеріалами про наш край і надалі надавати людям радість від спілкування з минулим.
В чому ж проблема?
Висновок робити Вам, шановні читачі.
24 вересня 2007 року Є.Мащенко
|
