| |
 Якухно Іван Іванович, ректор інституту, кандидат історичних наук, доцент.
Після закінчення Житомирського педагогічного інституту ім. І.Франка працював вчителем Радомишльської середньої школи №2.
Після демобілізації з армії – нова робота: його запросили у партійні органи, де він пропрацював більше десяти років. У 1999 році захистив дисертацію і став кандидатом історичних наук. Ще через рік вперше в історії інституту удосконалення вчителів на конкурсній основі був обраний завідуючим кафедрою суспільних наук.
Відтоді життя І.І.Якухно зв’язане з науковою діяльністю. За останні роки він нагромадив понад 150 наукових праць, серед яких: посібники, підручники, методичні рекомендації, наукові статті. Серед них підручники «Українознавство», «Народознавство», «Етика», під грифом Міністерства освіти і науки України.
Свого часу пройшов перепідготовку за програмою «Адміністративний менеджмент», стажування з управління проектом «Рівний доступ до якісної освіти в Україні». Сталося це у Варшаві (Польща). Його постійне коло – це наукові інтереси, управління освітою, інноваційний менеджмент.
Біля двох років очолював управління освіти і науки облдержадміністрації. З 2006 року – на посаді ректора інституту. Набутий досвід дає можливість Івану Івановичу забезпечувати відповідність системи післядипломної освіти, її зміст державним освітнім стандартам і Концепції розвитку післядипломної освіти в Україні на основі більш широкого застосування сучасних інформаційно-комунікаційних і освітніх технологій. Діяльність інституту високо оцінена на одному з останніх засідань колегії Міністерства освіти і науки України.
В умовах обмеженого фінансування депутату обласної ради Якухну І.І. вдалось залучити з бюджету області 2 млн. 200 тис. грн., завдяки чому інтер’єр, аудиторії інституту невпізнанно змінились, була осучаснена інформаційна база.
Одружений. Дружина – педагог, син – інженер.
Смагін Ігор Іванович, проректор з наукової роботи, кандидат наук з державного управління, доцент.
Народився 27 листопада 1964 року у місті Целіноград(нині Астана) Казахської РСР у сім’ї службовців. У 1971 році разом з батьками переїхав на постійне проживання у місто Хмельницький.
У 1972 році вступив, а в 1980 році закінчив з відзнакою вісім класів Хмельницької середньої школи №16 та того ж року вступив на відділення електромашинобудування Хмельницького електромеханічного технікуму, який закінчив з відзнакою у 1984 році з кваліфікацією техніка-електрика.
У 1984-86 рр. проходив строкову військову службу у лавах Радянської Армії, і після демобілізації у 1986 році вступив на перший курс стаціонару історичного факультету Кам’янець-Подільського державного педагогічного інституту ім. В.П.Затонського.
У 1991 році закінчив з відзнакою інститут із кваліфікацією вчитель історії, радянського права та суспільствознавства і за розподілом направлений на роботу у місто Коростень, Житомирської області.
Протягом 1991-1995 років працював вчителем історії та правознавства у Коростенській загальноосвітній школі №9.
У 1996 році за конкурсом прийнятий на посаду начальника служби у справах неповнолітніх виконкому Коростенської міської ради.
У 1997 році призначений на посаду завідувача відділом у справах сім’ї та молоді виконкому Коростенської міської ради, а з листопада 2001 року призначений на посаду заступника голови Коростенської районної державної адміністрації з гуманітарних питань.
Протягом 1997-1999 рр. – слухач заочного відділення Української Академії державного управління при Президентові України (м. Київ). Після закінчення академії отримав кваліфікацію магістра державного управління та у тому ж році прикріпився до кафедри політології УАДУ для написання кандидатської дисертації.
14.11.2002 захистив в Українській Академії державного управління при Президентові України дисертацію за спеціальністю 25.00.01 – теорія та історія державного управління “Інтегративна ідеологія та її роль в системі адміністративного реформування”, представленої на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління. У грудні 2005 року отримав атестат доцента.
З серпня 2002 р. працює проректором з наукової роботи Житомирського ОІППО.
Автор 30 наукових праць, серед яких одна монографія та два посібника для системи післядипломної педагогічної освіти.
Одружений, виховує дочку.
Шегеда Антон Федорович, проректор з навчальної роботи. Відмінник освіти України.
Народився 16 січня 1957 року в с. Забріддя Черняхівського району Житомирської області.
У 1979 році закінчив природничий факультет Житомирського державного педагогічного інституту ім. Івана Франка, в 2006 році - „ Менеджмент організацій” та здобув кваліфікацію магістра менеджменту при Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти.
Працював учителем Оліївської восьмирічної школи, директором Гуйвинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Житомирського району.
З 2002 по 2005 роки очолював відділ освіти Житомирської районної державної адміністрації.
В обласному інституті післядипломної педагогічної освіти працює з 2005 року.
Основні напрямки роботи: створення системи моніторингу з усіх напрямків діяльності закладів освіти, участь у проведенні атестації закладів освіти обласного підпорядкування та експертизи атестаційної документації закладів освіти всіх типів та форм власності, надання інформаційно-методичного забезпечення проведення зовнішнього незалежного оцінювання.
У 2007 році в Академії педагогічних наук України закоординував тему кандидатського дослідження „ Управління розвитком загальної середньої освіти в регіоні на основі моніторингових досліджень”.
Бере участь у громадському житті області, президент Фонду сприяння освіти у Житомирській області.
Одружений. Дружина – педагог, донька – економіст.
Заброцький Михайло Михайлович, завідувач кафедри педагогіки і психології.
З 1982 року – кандидат педагогічних наук, з 1986 року – доцент кафедри педагогіки, з 2002 року – професор кафедри психології.
Народився 10 червня 1952 року в с. Буда Житомирського р-ну Житомирської області.
У 1974 році з відзнакою закінчив фізико-математичний факультет Житомирського державного педагогічного інституту ім. І. Франка, у 1980 році - стаціонарну аспірантуру Науково-дослідного інституту педагогіки Міністерства освіти УРСР.
З 1980 року працював у Житомирському державному педагогічному інституті ім. І.Франка – спочатку викладачем, а потім завідувачем кафедри педагогіки. У 1989 році перейшов на роботу у Житомирський обласний інститут удосконалення учителів (зараз - інститут післядипломної педагогічної освіти), де і працює по сьогодні. Паралельно продовжує професійне спілкування із студентами (професор кафедри соціальної та практичної психології Житомирського державного університету ім. І.Франка). З 2001 року - провідний науковий співробітник лабораторії екологічної психології Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України.
Основні напрямки наукової роботи: психолого-педагогічні основи неперервної освіти педагогічних працівників, психологія спілкування, екологічна психологія.
Загальна кількість наукових праць: понад 220 публікацій, з них більше 40 монографій, підручників, навчальних і методичних посібників. Бере участь у громадській діяльності. Член Товариства психологів України, член правління Асоціації гуманістичної психології України, керівник її Житомирського осередку. Організував або брав участь в організації 15 міжвузівських, республіканських і міжнародних науково-практичних конференцій з питань професійної підготовки вчителя та проблем екологічної психології. Систематично організовує обласні науково-практичні конференції з актуальних питань навчання і виховання учнівської молоді.
Одружений.
Костриця Микола Юхимович, завідувач кафедри методики навчання природничо-математичних дисциплін.
З 2007 року доктор географічних наук, професор, відмінник народної освіти України.
Народився 20 вересня 1942 року в родині житомирських службовців.
У 1961 році Микола Юхимович став студентом географічного факультету Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка. Отримавши диплом про вищу освіту , у серпні 1966 року Микола Костриця прибув на роботу вчителем до села Хижники Старокостянтинівського району на Хмельниччині
Працював вчителем, викладачем у вищих навчальних закладах Житомира, Києва, завідувачем кабінету географії Київського обласного та Центрального інституту удосконалення вчителів, з 1999 року завідувач кафедри Житомирського ОІППО.
Він виступив одним із ініціаторів відродження у 1990 році Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині, яке діяло в регіоні у 1900-1920 роках, обраний його віце-президентом, а з 1993 року – президентом і відповідальним редактором наукових праць Товариства «Велика Волинь».
У 90-ті роки XX – на початку XXI ст. з-під пера Миколи Юхимовича або у співавторстві його колег по краєзнавству вийшло у світ багато історико-краєзнавчих книг, путівників та географічних нарисів. Загалом упродовж 1967-2005 років Микола Костриця друкував свої матеріали і статті в 10-ти всеукраїнських, 16-ти обласних, 14-ти районних газетах, у 12-ти республіканських і місцевих волино-подільських журналах і альманахах.
Костриця М.Ю. розробив теоретико-методологічні засади національного і географічного краєзнавства, зокрема підготував три розділи монографії з цієї проблеми. За тематикою дослідження автором видано 20 наукових статей.
Працюючи президентом Товариства дослідників Волині, він одночасно стояв біля витоків заснування у 1990 році Всеукраїнської спілки краєзнавців. Багато років успішно очолює Житомирський обласний відділ Українського географічного товариства, входить до його Вченої ради, є діяльним членом ученої ради Центру дослідження історії Поділля Інституту історії України НАН України при Кам’янець-Подільському державному університеті, дійсним членом зарубіжного Українського історичного товариства імені Михайла Грушевського (штат Огайо, США), географічної секції Наукового товариства імені Шевченка у Львові.
М.Ю. Костриця одружений. Разом з дружиною – Наталією Степанівною – виховали доньку Ольгу і сина Миколу.
Темненков Віталій Веніамінович, завідувач лабораторії методично-редакційного відділу програмно-нормативного забезпечення освіти.
Народився 4 жовтня 1947 року в м. Києві у сім’ї військовослужбовця.
У 1971 році закінчив відділення англійської мови факультету іноземних мов Житомирського державного педагогічного інституту ім.Івана Франка.
Працював учителем Миропільської середньої школи нині Романівського району, учителем Жадьківської середньої школи Черняхівського району, директором Горбулівської середньої школи Черняхівського району, вихователем Житомирської загальноосвітньої школи для дітей сиріт дітей , позбавлених батьківського піклування. В обласному інституті післядипломної педагогічної освіти працює з 02 січня 1979 року. З 2004 року займав посаду завідувача Центру методичного забезпечення загальної середньої дошкільної та позашкільної освіти. В складі Центру функціонували предметні лабораторії української мови і літератури, зарубіжної літератури і російської мови, мов національних меншин, історії і правознавства, іноземних мов, основ безпеки життєдіяльності, методики викладання предмета «Захист Вітчизни», фізичної культури, біології, хімії, фізики,математики, географії та економіки, інформатики, трудового навчання.
Бере участь у громадській діяльності. Член національної спілки журналістів України. Друкувався у газетах «Меркурій»(Житомир), «Житомирська Молодь», «Наша газета», «Київський телеграф», «Директор школи», «Завуч», «Управління освітою».
Відзначений нагрудним знаком Міністерства освіти і науки України «А.С. Макаренко»
Одружений, дружина - Темненкова Людмила Миколаївна, 1948 року народження, пенсіонерка.
|
|