Викладання іноземних мов
Імена загальні позначають деяку безліч схожих
предметів. У мовленні вони можуть ставитися або до якомусь одному
предмету із цієї безлічі, або до всіх цих предметів
відразу як до певної категорії (наприклад, корабель, хлопчик,
установа, газета). Про імена загальних у лінгвістиці говорять,
що вони мають классифицирующей номінацію.
Загальне ім'я може позначати клас предметів або який-
те окремий предмет усередині цього класу. Це буває, коли:
а) індивідуальні ознаки предмета не мають значення:
Не is too young to climb a mountain;
б) в описуваній ситуації тільки один предмет даного класу. Для ілюстрації останнього випадку можна привести приклади з фантастичного роману А. і В. Стругацких «Равлик на схилі», де обстановка дії включала єдиний «Місто» і єдиний «Ліс». А в повідомленні «Приїдьте скуйовдити мене на вокзал» передбачається, що адресатові повідомлення зрозуміло, який саме вокзал мається на увазі, з обстановки, досвіду, на підставі логічного висновку;
в) індивідуальні ознаки предмета описуються додатковими визначеннями: "They set up outposts on the mountain overlooking the city"; «Громадянин, що втратив посвідчення, звернетеся у довідкове бюро»; «Акторка згадувала те місто, де вона початку служити в театрі».
Однак часто виникає необхідність виділяти якийсь предмет з безлічі схожих предметів поза залежністю від ситуації спілкування й не називаючи уточнюючих ознак. У такому випадку зручно привласнити цьому предмету окреме ім'я, яким не можна буде назвати будь-який інший схожий предмет. Таке ім'я називається власним. Власні імена (надалі - ИС) служать для особливого, індивідуального позначення предмета безвідносно до описуваної ситуації й без обов'язкових уточнюючих визначень. ИС виконують функцію що індивідуалізує номінації.
В ИС варто розмежовувати пряму (первинну) і переносну (вторинну) номінативні функції. У прямий номінативної функції ИС служить для вказівки на той предмет, якому воно привласнено в індивідуальному порядку. Переносна номінативна функція ИС характеризується переносом найменування на інший предмет, у зв'язку із чим воно одержує здатність приписувати які- те властивості ряду об'єктів. Через номінативний перенос можливий перехід ИС у загальні слова.
Предмет, позначуваний власним ім'ям, будемо називати носієм ім'я, або референтом. Референтами ИС можуть бути люди, тварини, установи, компанії, географічні й астрономічні об'єкти, кораблі й інші найрізноманітніші предмети.
[...]
Початок
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131]
б) в описуваній ситуації тільки один предмет даного класу. Для ілюстрації останнього випадку можна привести приклади з фантастичного роману А. і В. Стругацких «Равлик на схилі», де обстановка дії включала єдиний «Місто» і єдиний «Ліс». А в повідомленні «Приїдьте скуйовдити мене на вокзал» передбачається, що адресатові повідомлення зрозуміло, який саме вокзал мається на увазі, з обстановки, досвіду, на підставі логічного висновку;
в) індивідуальні ознаки предмета описуються додатковими визначеннями: "They set up outposts on the mountain overlooking the city"; «Громадянин, що втратив посвідчення, звернетеся у довідкове бюро»; «Акторка згадувала те місто, де вона початку служити в театрі».
Однак часто виникає необхідність виділяти якийсь предмет з безлічі схожих предметів поза залежністю від ситуації спілкування й не називаючи уточнюючих ознак. У такому випадку зручно привласнити цьому предмету окреме ім'я, яким не можна буде назвати будь-який інший схожий предмет. Таке ім'я називається власним. Власні імена (надалі - ИС) служать для особливого, індивідуального позначення предмета безвідносно до описуваної ситуації й без обов'язкових уточнюючих визначень. ИС виконують функцію що індивідуалізує номінації.
В ИС варто розмежовувати пряму (первинну) і переносну (вторинну) номінативні функції. У прямий номінативної функції ИС служить для вказівки на той предмет, якому воно привласнено в індивідуальному порядку. Переносна номінативна функція ИС характеризується переносом найменування на інший предмет, у зв'язку із чим воно одержує здатність приписувати які- те властивості ряду об'єктів. Через номінативний перенос можливий перехід ИС у загальні слова.
Предмет, позначуваний власним ім'ям, будемо називати носієм ім'я, або референтом. Референтами ИС можуть бути люди, тварини, установи, компанії, географічні й астрономічні об'єкти, кораблі й інші найрізноманітніші предмети.
[...]
Початок
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131]