Російсько-українські словники

Дозволяється випустити в світ.
Зам. Неодмінного Секретаря Української Академії Наук
академик І. Шмальгаузен.

ВІД ТЕХНІЧНОГО ВІДДІЛУ ІУНМ

Випускаючи серію словників із усіх галузей техніки, Технічний Відділ Інституту Української Наукової Мови (ІУНМ) звертає увагу користувачів на те, що з різних причин, а головне через потребу якнайшвидше дати можливість широким колам ознайомитись із українською технічною термінологією, словники доводилося складати нашвидку, одночасово виробляючи методику термінологічної роботи та переводячи організацію Інституту. З цих саме причин ці словники Відділу не можна вважати за остаточно оброблені й опоряджені. Це, на нашу думку, тільки попередні проекти, що вимагають дальшого розроблення та удосконалення.
Зважаючи на це, Технічний Відділ ІУНМ звертається до всіх користувачів з проханням надсилати свої поради, думки й зауваження, особливо про таке:
1. Чи задовольняє зміст словника, що зайве, чого бракує?
2. Чи вдалі окремі дорівнювання українських термінів до російських та й навпаки?
3. Чи вдала форма та система укладання словника?
Коли що в словникові здається користувачеві невдалим, недостатнім, незручним, чи невигідним, то дуже просимо не обмежуватись вказівками на це, а в міру змоги подавати до Відділу конкретну думку, як і що саме слід було-б виправити і в якому саме словнику, подаючи його точну назву. Особливо нас цікавлять народні місцеві технічні терміни.
Усякі, навіть найдрібніші зауваження, вказівки та поради Відділ з подякою прийме й використає в дальших виданнях технічних словників.
Адреса: Київ, Бульвар Шевченка, 14, до Технічного Відділу ІУНМ.
П р е з и д і я.


ПЕРЕДНЄ СЛОВО

І.
У жовтні 1925 року Інститут Української Наукової Мови, зокрема Технічний його Відділ, дістав від Укрголовнауки замовлення виготувати термінологічні словники відповідно до різних розділів техніки. Взявши на увагу всі труднощі, що можуть стати на перешкоді цій великій і цілком новій науковій роботі, Технічний Відділ визнав за можливе найперше опрацювати тільки 6 фахових словників: 1) будівний; 2) гірничий; 3) електротехнічний, ч.І; 4) механічний, ч.І (силовні); 5) геодезійний і 6) технологічний, ч.І та ІІ (шкіра, текстиль, кераміка й загальна технологія) та 2 словники спеціяльного призначення: 1) комунальний і 2) транспортовий. На цю роботу орієнтовно поклали тоді від 1 до 3-х років, залежно від підготованости матеріялів до окремих словників та наявного числа наукових робітників-термінологів; на визначення термінів виготування словників до певної міри вплинула була й відносна нагальність потреби в тому чи тому словнику. Під другу чергу прийшлися такі словники: 1) механічний, ч. ІІ і ІІІ; 2) електротехнічний, ч.ІІ (техніка зв’язку); 3) технологічний, ч. ІІІ й ІV; 4) гідротехнічний; б) сільськогосподарського машинобудівництва; 6) автомобілізму та авіяції; 7) морський; 8) військовий і 9) спортовий. На виготування цих словників малося на думці покласти щонайменше 2 — 3 роки. Отже, виготовляння словників із основних розділів техніки має тривати щось із 6 років, себто Технічний Відділ приблизно до 1932 року спроможеться випустити в світ 17 перелічених фахових словників. Проте, негайна потреба в українській фаховій термінології, у зв'язку з українізацією технічної школи, виробництва та й цілої технічної думки, примусили Технічний Відділ узятися передовсім виготовити словник загально-технічний, що має відгукнутися на вимоги техника будь-якого фаху.
Таке завдання великою мірою обтяжило окремі секції Технічного Відділу, бо воно змушувало їх відійти від установленого плану систематичного розроблювання своєї термінології і насамперед подати до загально-технічного словника пришвидшеним темпом головнішу термінологію зі свого фаху, розв'язавши її поодинці, а не цілими кущами, як того вимагає органічна зв'язаність термінів на означення речей чи споріднених, чи функціонально-залежних.
Технічний Відділ об'єднує 9 Секцій: 1) механічну; 2) електротехнічну, 3) будівну; 4) технологічну; 5) авто-авіо; 6) сільськогосподарського машинобудування; 7) гірничу; 8) геодезії та гідротехніки і 9) шляхів та мостів. Усі вони мають у свойому складі понад 70 наукових робітників, переважно інженерської кваліфікації. Плануючи свою роботу в цих нових обставинах, кожна Секція воліла виділити із свого складу принаймні спеціяльну комісію, що мала опрацювати потрібну до загально-технічного словника термінологію.
Наукові методи опрацьовання термінології були спільні в усіх Секціях Відділу. Вони виробилися з практики давніших термінологічних організацій, що з них згодом постав Інститут Української Наукової Мови, а також із досвіду пізнішої роботи самих Секцій та Інституту в цілому.
Після численних та довгих дебатів і детального обмірковування на засіданнях Ради Відділу й широких пленумів з представниками від Секцій системи та метод роботи укладено свого часу в спеціяльні записки, що й правили за інструкції в окремих моментах роботи.
Кожен термін, аж поки набуде права вийти в світ у словниковому реєстрі, має пройти кілька станів. Перша стадія словникової роботи це є складання реєстру термінів тими мовами, що їх Секція гадає запровадити до словника. Секція намічає по змозі новітню літературу зі свого фаху і розподіляє її поміж своїми членами так, щоб кожний із них охоплював-би певну парость, чи розділ фаху. З цієї літератури окремі вже члени Секції, чи навіть обізнані технічні робітники-термінологи, виписували всі технічні терміни на картки, зазначаючи там джерело й сторінку, звідки взято терміна. Так було виписано в усіх Секціях Відділу щось із 120 тисяч карток, а з них до загально-технічного словника виділено 35000 карток з основною термінологією.
Далі треба було підготувати терміни до ухвали на наукових засіданнях Секцій. Член Секції, що опрацьовує фаховий розділ, укладає зібраний в Секції термінологічний матеріял до свого розділу за системою залежности та зв'язаности визначуваних речей. Так, коли він опрацьовує термінологію до якоїсь машини, то спочатку розглядає цю машину в цілому — її призначення, функції, типи, тощо, потім складові частини її знов таки з усіма їхніми функціями та процесами, і так до останньої подробини. Це давало змогу відшукувати назви самих речей, чи процесів, а не перекладати їх відразу з будь-якої иншої мови. Щоб простежити, які саме прикмети, властивості чи функції підкреслюється на визначення того, чи того поняття в різних чужих мовах, член-опрацьовувач добирав і зводив термінологічний матеріял із кількох чужих мов.
На українські означення Технічний Відділ має багатий термінологічний матеріял, зібраний з технічних літературних джерел, як Наддніпрянської, так і Прикарпатської України, виписаний з усіх українських словників, а також записаний з уст народніх від дослідників інженерів С. Риндика, Т. Секунди, М. Дармороса, наукового термінолога В. Дубровського, та инших. До картотеки таких матеріялів використано 85 українських джерел, не рахуючи брошур та статтей, і має вона понад 75000 термінів. Варт відзначити, що матеріялів з сучасної народньої мови зібрано поки, що небагато, бо ІУНМ через брак коштів не міг улаштувати відповідних екскурсій, а зв'язок з кореспондентами налагоджено тільки останніми часами, коли Інститут дістав одну штатну посаду на організацію кореспондентської сітки. Отже, великі скарби народньої термінології ще й досі чекають на своїх збирачів та дослідників.
Ухвала підготовленої термінології відбувається на засіданнях Секцій або Комісій. Підготовлювач якогось розділу доповідає в систематичому порядку про розроблену термінологію, з'ясовує точний зміст терміна, ілюструючи рівнобіжними матеріялами з чужих мов і, головне, спиняється на вишуканих українських варіянтах до даного поняття. Обміркувавши подані проекти, Секція один із них визнає за придатніший і ухвалює його, як проєктний термін. Такий ухвалений термін у словнику стає на першому місці, а решта виписаних з різних літературних джерел уже в фахових словниках стають при ухваленому терміні як матеріяли, де має бути й потрібна синоніміка.
Принципи до ухвали термінології базувалися на таких засадах, що перевагу давалося завжди термінам народнім з загальновизнаним сучасним поширенням, або вони змістом та об'ємом укладеного в ці терміни поняття відповідали визначуваній речі, чи процесові. Коли-ж поставав сумнів, чи не є дане слово чуже в системі української мови, чи не з'явилось воно в наслідок чужомовних впливів (русифікації, полонізму, тощо), тоді на обов'язку наукового робітника, члена Секції було дослідити походження цього слова та по змозі й усю історію його, що й давало наочну картину вартости такого терміна. Якщо траплялося, що термін має однакову транскрипцію та фонетичну сторону ще в якійсь слов'янській мові через рівнобіжний розвиток його в різних паростках слов'янського племени, або й більше, коли в українській мові цей термін має давнішу історію, то такий термін діставав ухвалу. Так заведено до словників терміни однакового кореня: з російською мовою — «труба», (цей термін зустрічаємо ще в українських рукописах XV століття), «барабан», «поїзд», або з польською мовою: «стьожка», «мосяж», «кітва».
Буває, що якась річ має різні назви на Правобережній і Лівобережній Україні, тоді давалося перевагу тій чи тій назві, виходячи з поширености її в літературі і тільки дуже рідко подавалося обидві назви, приміром, на російське: «валек» — «барок» (Лівобережжя) і «орчик» (Правобережжя).
Не зайве буде відзначити, що взагалі в технічній термінології Технічній Відділ ІУНМ ухвалив не подавати на розв'язання якогось російського терміна кілька проектів українських, маючи на оці те, що часто тут будуть точні назви речей, а то й номенклатура, де, безперечно, коли не найголовніша вимога була-б від термінології, це нормалізація її. Инша річ, коли маємо елементи технічної мови, то тоді навпаки для барвистости й кольориту мови навіть бажана різноманітність у визначеннях певних понять. У таких випадках подається й кілька синонімічних розв'язань, приміром «відштовхувати» й «відпихати» на російське — «отталкивать», або «підпалювати» й «запалювати» на російське — «зажигать». Подвійні розв'язання подано й тоді, коли українська мова рівнозначно вживає на означення якоїсь речи одно й двоє слів, як ось: «ветер западный» — «заходень» і «вітер західній»; «стена каменная» — «мур» і «стіна мурована». Проте скільки можна було, при кожному слові з кількома відтінками українських значень подано пояснення словесне, чи то прикладом, чи навіть посиланням на синонімічне якесь значення слова російською мовою, напр.: «обваливаться» — «завалюватися» і «обваливаться (частично)» — "обвалюватися"; «охлаждение» — «охолодження» і «охлаждение (дутьем)» — «остудження»; «перестроенный» — «перебудований» і «перестроенный (о радиоприемнике, музыкальном инструменте)» — «перестроєний»
Нормалізацію термінології вбачалося також у тому, щоб до чужомовних термінів зводити їхні синоніми, місцеві назви, тощо, об'єднуючи їх спільним українським розв'язанням. Отже, коли їх уміщено в словнику за абеткою, то все-ж вони матимуть однаковий український проект, а щоб ясніше було, инколи в тексті позначено, до якої саме синонімічноі групи належить. ця назва. До речи, треба сказати, що російську синоніміку майже зовсім не унормовано, а той не зібрано, а що вона є велика, особливо в галузях техніки, що обіймають різні ремісництва, видко от хоча-б з книги «Инж. П. К. Юрков и Е. Э. Голицынская — Классификация производств и профессий рабочих кожевенной промышленности. Москва, 1919», де до певних понять зібрано по 8 — 12 місцевих назов та синонімів. Проте, нам инші шляхи до російської синоніміки, окрім друкованих праць, не були приступні; тим-то в словнику розроблено тільки ту, досить обмежену синоніміку, що її пощастило виписати з літературних джерел.
Терміни, що набули прав міжнародности, а це будуть здебільшого назви, дані на пошану імени вчених, чи винахідників ("гальванізм, дизель, кулон, вольт"), назви одиниць («грам, метер, люкс, дина»), номенклатура речовин («конго, дамаск, гума, кавчук») та також ті терміни, що їх всюди запроваджено від первісних їхніх назов (електрика, турбіна, мотор, радіо), то таким термінам дано мовну транскрипцію, виходячи з мови їхнього походження. Отож треба було дбати за те. щоб термін, зайшлий до нас, мав вірне фонетичне передання того кореня, що був у первісній мові й де був-би перекручений від якоїсь посередньої мови, що через неї він потрапив до української мови. Тому й подається «стація» (а не «станція», бо літера «н» є тільки в російській мові); «магнет» (за міжнароднім коренем «magnet», а не «магнит», як в російській мові); «генрі» (за англійською мовою «Нenrу»), тощо.
Коли-ж термін є поширений в одній, двох мовах, тоді як инші мови творять на нього свою назву, то в таких випадках підшукувано рівнобіжний народній термін, або побудований за законами народньої мови новотвірний проект, що визначав-би чи то суть, чи прикмету даної речи. Взагалі, в усій роботі за найголовніше завдання правив той момент, щоб якнайменше давати барбаризмів. Навіть до слів з грецькими чи латинськими коренями, що до певної міри можна розглядати, як спадщину схоластичної доби, коли назви в усіх ділянках точного знання давалося з «класичних» мов, скільки можна було, подано до них українські паралелі. Візьмімо хоча-б такі барбаризми, що їх сила силенна в російській мові, як ось: «ирригация», «контакт», «фотометр», «анемоскоп», «аркограф», «рефлектор», то вони є тільки певні симболи, вони мало що дають уяві особи «некласичного» виховання, тоді як їхній літеральний переклад — «обводнювання», «дотик», «світломір», «вітровказ», «лукорис», «відбивач» — дають певну уяву про функції визначуваних речей. Такі прагнення спостерігаємо також у мовах з давнішим поширенням техніки — як от німецька, чеська, де перевагу давано образній для даної мови термінології, і навіть уже тепер, не зважаючи на традицію, поволі заходять зміни в цих мовах у бік народньої термінології. Безперечно, за 2 роки ІУНМ, за браком належного часу, не міг як слід опрацювати барбаризми, особливо при такому широкому допливі їх через російську мову, проте, на частину їх вишукано більш-менш влучні проекти й подано на 1-му місці, як рекомендовані; що-ж до решти, то ми вважаємо, що коли термінологія піде на виробні, на фабрики з українськими робітниками, то здобуде там багацько народніх назов, замість симболічних барбаризмів, бо тільки в процесі самої роботи коло верстата з'являться й вишліфуються слова-образи, що промовлятимуть уяві робітника, учня і техника.
Як широкий засіб і допомічне джерело до ухвали термінології, Технічний Відділ використовував методу застосовування на українські терміни назов з «нижчої" колись техніки, техніки примітивного характеру, що тепер дійшла сучасних надбань технічної думки. Темп розвитку технічної справи на Україні, зважаючи на сільськогосподарській характер її, був завжди відсталий проти Західньо-Европейських країн; проте, в дрібному мірилі нарід здавна мав силу машин, приладів технічного устаткування щоденного вжитку. Це будуть — вітряки, тартаки, ступники, олійниці, чинбарні, тупчаки, кузні й найрізноманітніші ремісничі верстати. Отут зросла й викристалізувалася суто-народня технічна термінологія. Це були і є ті великі народні скарби, звідки ІУНМ має змогу черпати потрібні назви, вислови й цілу спеціяльну мову; треба тільки на це відповідного часу й коштів. Правда, сучасні складні й удосконалені машини чи прилади далеко відійшли від своїх першооснов, але зміст закладених у їхні назви понять лишився той самий. Отже, коли на російський термін «пресс» дано назву «гніт», на «фильтр» — «цідило», на «вентиляция» — «провітрювання», на «кран» — «звід», то тим самим Технічний Відділ дбав тільки за те, щоб поширити й притягнути до наукової мови народні терміни на речі, що в процесі удосконалювання набули складніших форм, але в принципах своєї роботи не одійшли від первісної основи.
Разом із цим, ухвалюючи якогось терміна кожна Секція дбала за те, щоб якнайбільше дотримати співвідношення між змістовим обсягом поняття та тією назвою, що, як паралелю, застосовуємо на означення того чи того поняття. Инакше кажучи, иноді буває, що саме явище, чи річ давно пережили свою первісну назву, змінилися з часом і набули нових властивостей, як ось російський термін «выщелачивать» (де «щелочь» хіба в минулому була обов'язковим компонентом). Такі анахронізми потрапляли й до української мови поруч чужомовних слів із тих мов, де вони постали і де їх тримає щонайбільше традиція. От хоча-б «лошадиная сила», де мова йде зовсім не про «силу», а про «мощность», або «злектродвижущая сила», «сила тока», де немає усталеного розуміння «сила». Саме тепер культивуючи українську мову, якраз і на часі, надавати певним поняттям точнішого означення, щоб, з одного боку, краще відбити суть цих понять і, з другого, виходячи з досягнень та розвитку сучасної техніки, дійти добре унормованої й усталеної технічної термінології. На це чимало й віддає своєї уваги як Технічний Відділ, так і ІУНМ у цілому.
Беручи якийсь термін за основний, треба було також пильнувати й того, щоб він був зручний і морфологічно придатний до легкого створення від нього похідної та зложеної термінології. Ці основні терміни мають давати перспективу й надалі творити від них потрібні похідні терміни та відповідні модифікації. Отже, коли термін не відповідав таким вимогам, тобто не мав потрібної еластичности, Секції у своїй роботі надавали йому простішого вигляду. Приміром, слову «струмінь» на означення «ток» — «Storm», «Соurrent», надано найпростішу потенціяльну форму — «струм».
Ухвалені в Секціях терміни переходили на перегляд до Редколегії, що складалася з штатного редактора, філолога та упорядника словника. Упорядник доповідав на редколегії про наслідки свого попереднього перегляду ухвалених термінів та про те, чи дотримано належних принципів термінологічної роботи. Терміни, що до них Редколегія робила свої заперечення, чи висловлювала якісь сумніви, чи може подавала нові проекти на них, надсилалися на повторний розгляд в Секціях. Секції обмірковували ці зауваження редколегії й доходили згоди з нею, посилаючи на її засідання свого представника. Загально-технічного словника редагували рівнобіжно дві Редколегії, бо цього вимагала спішливість роботи й потреба викінчити словника до певного часу. Навіть дві Редколегії, регулярно працюючи, ледве встигли зредагувати картотеку до словника за час з вересня 1926 року до січня 1927 року. Не можна обминути словом і того, що філологові присутьньому на засіданні було досить важко збагнути зміст та об'єм понять щось із 100 термінів, що проходили за одно засідання, бо переважна більшість їх йому була зовсім незнана; міркуючи за поясненням над змістом терміна, йому одночасно треба було пильнувати й дбати за правильне мовне оформлення його, а це, до певної міри, могло відбитися на філологічній редакції. Крім того, редагування окремих літер у двох Редколегіях часто при не досить усталеній філологічній справі мимохіть призводило до відображання індивідуальности кожного з філологів на переглядуваній термінології.
Нарешті, коли погоджено було спільні й спірні терміни в межах Відділу між окремими Секціями, а пізніше й на міжвідділівських Арбітражних Комісіях, тоді укладено рукопис словника (про систему буде далі), копії його передано на додатковий перегляд цього вже систематизованого термінологічного матеріялу до всіх Секцій. Упорядкований після того й видрукуваний машинкою рукопис удруге надійшов до Редколегії на остаточний перегляд вже в готовому вигляді. Серед инших завдань повторного перегляду готового словника в Редколегії було й те, щоб виявити, оскільки дотримано певної системи упорядкування, чи правильно побудовано граматичні форми в похідній термінології, що її додано пізніше до основної картотеки, чи досить охоплено окремі розділи технічних наук, встановити місця наголосів і, нарешті, проаналізувати всі зауваження до словника, що надійшли від Секцій та й окремих осіб. Якщо траплялася тут потреба додатково виправити філологічну форму якогось терміна, то такі зміни робили на засіданнях Редколегій, а коли питання було спірне, то присутньому філологові давалося завдання висвітлити його в ширших філологічних колах. Так само заходили зміни й виправлення на підставі чи зауважень від Секцій, чи то новіших матеріялів, що надійшли до ІУНМ; коли й тут з'явилися були сумніви й непогодження, то врешті уряджено з редакторів, голів Секцій та активніших членів Відділівську Погоджувальну Комісію; їй і належало право остаточної санкції на спірну термінологію.
Хіба як ілюстрацію до того, що таке спірна термінологія, можна було-б подати один випадок з роботи Арбітражної Комісії, коли не було дійдено одної думки на те, якого рівнобіжного терміна дати до російського «двигатель» — чи «рушій», чи «двигун». І ось, як виняток, вирішено тоді подати в словнику обидва ці розв'язання, поставивши на першому місці «рушій».
Редакційним переглядом (з березня 1927 р. до черевня 1927 р.) та корективами Арбітражної Комісії робота над загально-технічним словником закінчилася, і 1/УІІІ він був готовий до друку.

ІІ.
Взявши на себе обов'язок упорядкувати загально-технічного словника,. ми вважали за потрібне насамперед вияснити основне й найважливіше питання, який має бути зміст цього словника та його обсяг. До краю і в рівній мірі охопити всі галузі техніки не дозволяв ані час, ані приділений розмір словника, тим-то, добираючи репрезентовані в словнику науки та беручи відсоткове співвідношення взятих з них термінів, ми ґрунтувалися на конкретному завданні цього словника — подати найперше термінологію, спільну різним технічним наукам, а найголовніше, з тих ділянок техніки, що мають більше поширення та застосовання в промисловості країни. Тим тільки й треба пояснити, що подано maximum термінів із механіки, електротехніки, будівництва, шляхової справи, і менше розроблено — морську техніку, військову та вужчі фахи хемічної технології. Докладніше і краще обсяг словника буде видно з переліку використаної літератури (додається його далі), що лягла в основу російського реєстру.
Практичність словника вимагала пристосовуватися до сучасних обставин та стану технічної справи на Україні, коли російська мова, а з нею й лексика, чи не цілком посідає літературу, промисловість та й осіб, що довкола неї стоять, і хіба тільки ділянки доморобної та ремісничої техніки уникли цього поголовного процесу русифікації. Це й спричинилося до того, що ми словник уклали як російсько-український, бо гадали, що на першій порі, доки не вийде в світ досить книжок, писаних українською мовою, переважна більшість користувачів буде виходити від російської мови, а на далі, у майбутньому, такий словник буде придатний перекладачам з російської мови. А щоб словник разом до першого завдання міг-би ще прислужитися й російському техникові, що читатиме українську літературу,. в кінці словника додано українського показника.
Маючи на оці допомогти сучасному техникові, ми поширили зміст і розуміння самого словника від термінологічного до словника фахової мови, де поруч назов технічних, речей та процесів, подали назви сировини, виробів та важливіші звороти й специфічну фразеологію з живої мови виробництва. За слова термінологічного значення ми вважали такі три категорії термінів, що їм і давали в порядку їхньої послідовної вартості передніше місце в словнику. Перша категорія — це суто-фахові терміни, що безпосереднім змістом становлять назви з тої, чи тої технічної галузи, як от: «маховик», «коммутатор», «скалля», «штрек». Друга — слова, взяті з живої мови, але які мають застосовання в техніці в спеціяльному розумінні, як ось: «втома (металів)», «випадання (з синхронізму)», «гамування (іскор)», тощо. Нарешті, третя категорія це слова з инших галузей знання, що є тільки дотичні до техніки в процесі виробництва, але які так тісно зрослися з певним фахом, що бува поширеністю своєю переважають над суто-фаховою термінологією. Мова йде за назви різних матеріялів і речовин як ось хоча-б такі: «глина», «пісок», «борошно», «азот», «шкіра», "вектор", «проекція». Та й справді, хіба можна, говоривши про «млинарство», оминути — «зерно», «борошно», «питель», «висівки», або, вивчаючи електротехніку, не згадати за «молекули», «електрони», «коливання»?
А щоб занадто не обтяжити словника дотичною термінологією, за критерій було взято велику поширеність в якійсь галузі техніки уміщуваної дотичної термінології, а також те, що, розглядаючи нефахові речі, ми не деталювали тих їхніх складових частин, що не мають широкого вжитку в техніці — отож, подаючи назву «дерево», як будівний матеріял, з частин його подавали назви тільки «ствола», «верхушки», «пня», і оминаємо — «корень», «почки», «листья», «ветки» — що є засяг ботаніки.
Щоб заощадити місце в самому тексті словника і як-найдоцільніше використати приділене словникові число друкованих аркушів, ми подаємо maximum оригінальної термінології й не подаємо всіх тих українських матеріялів, що є синоніми до російських термінів; ми подаємо термінологію, ухвалену в Секціях і не позначаємо ні джерел, ні місць, звідки взято українські терміни, як це годилося-б подати в науковому словнику. У цьому ми виходили з тих міркувань, що загально-технічний словник є тільки попереднє видання ухваленої в Секціях основної термінології, а докладніші матеріяли до неї буде подано в дальших фахових словниках.
Ощаджаючи місце в словнику, зложені терміни ми подаємо по змозі в простішій редакції. Так, коли термін має ідентичну будову в українській і російській мовах, себто складається з рівнобіжних назов, в однакових граматичних формах, то такі терміни, хоча-б це були й назви окремих речей, чи конструкцій, ми розбиваємо на складові частини так, щоб кожна з них становила осібний термін. Так, назву «котел с двусторонней топкой и общей огневой коробкой», що дорівнює українській «паровик з двобічною паливнею та спільною полум'яницею», розбиваємо на три простіші складові частини: 1) «котел»; 2) «топка двусторонняя»; 3) «коробка огневая», а «общий» є слово з живої мови. Инша річ, коли будова зложеного терміна в українській мові буде відмінна проти російської й не становитиме літерального перекладу, то такі терміни подаємо цілі, приміром — «антенна в виде беличьего колеса», що українською мовою буде — «антена кліткова», або «балка закрепленная по концам», що буде «трям кінцево закріплений». Також і фразеологічні звороти подаємо тільки ті, що становлять справжню фразеологію, а не літеральний переклад російського речення, як ось: «в шахматном порядке» — «шахівницею», «по течению» — «за водою», тощо.
3 тих самих міркувань не подаємо термінів зложених із двох речівників, якщо другий з них править за означальника до першого, як ось: «головка болта», «кришка котла», «зуб пили», тощо. Таких словосполучень можна утворити безліч, а щоб розв'язати їх, треба знати основні закони української синтакси та й узагалі це є засяги живої мови — подавати такі конструкції залежно від контексту, чи в прикметниковій формі, чи з прийменниками "на", "до", «в», чи й ще якось инакше; приміром, — «крышка котла» можна розв'язати і як «покришка казанова», і як «покришка на казан», і як «покришка до казана».
Знов таки з міркувань ощадности в українському тексті подаємо деякі скорочення. Замість подавати підряд цілі слова, що відрізняються тільки "приростком або одним складом, ми подаємо їх одним словом, беручи котрийсь з приростків у дужки, що й визначає, що можна рівнобіжно вживати обидва приростки в тому самому розумінні слова, як ось: «зажигать — під(за)палювати», що можна читати як «підпалювати» і як «запалювати», «отточить» — ви(на)гострити», де теж рівнобіжно буде — «вигострити» й «нагострити». Цей принцип використовуємо також у словах з приростком «у», що буває (після слів із закінченням на голосну) переходить у «в», як ось: «у(в)ґвинтити», «у(в)бирати». У такому самому розумінні подаємо в дужках у середині слова чи то літери, чи склади; напр.: "ря(а)ма" означає, що можливі обидва варіянти: і «ряма» (Лівобережжя), і «рама» (Правобережжя), або «водо(о)холодник» має варіянти і «водохолодник» і «водоохолодник».
Щодо науковости словника, то ми поставили були собі вимогу зробити його ясним і вірно сприйманим читачеві в усіх лексичних формах.
Ми подаємо послідовно наголоси: над усіма українськими словами та й над закінченнями родового відмінку, бо через рухомість наголосу в українській мові бракує й певної системи щодо його місця над окремими словами. Тим-то слова, що відрізняються тільки наголосом, подаємо в українському тексті цілі, хоч-би вони й стояли вряд (приміром — «досипa’ти» і «доси’пати»). Коли-ж слово можна наголошувати рівнозначно на різних складах, то там подаємо й два наголоси, і це має означати, що можна так і так наголошувати, на читачів вибір.
Але з технічних умов, за браком в друкарні ДВУ наголошеного «ї», над ним наголосів, не поставлено, а "і" з наголосом виглядатиме — "і" (себто без крапки).
Дбаючи за те, щоб читач правильно засвоював українські слова разом із їхніми граматичними властивостями, коло всіх речівників чоловічого роду подаємо закінчення родового відмінку, бо часто-густо буває тяжко встановити кінцеву його голосну, чи то буде «а(я)», чи «у(ю)», як ось: «трамвай» — «трамваю», чи "трамвая”, «поїзд»-«(да)» чи «(ду)». Родовий відмінок так само ми подаємо коло речівників жіночого роду з закінченням на приголосну, щоб, буває, не сплутати рід їх з чоловічим родом; так — «купіль (пелю)», «черінь(реня)», як видко з родового відмінку будуть чоловічого роду, а "червінь(вени)", «жужель(ли)» — жіночого роду. Крім того, коли передкінцевий склад має випадне, чи то перехідне «о» і "е", то до закінчення родового відмінку додаємо й передкінцевий склад, а такі форми матимуть, якраз ті речівники, що до них подаємо родовий відмінок ("метер(тра)", «ступінь(пеня)», «ґніт (ґнота)», «потужність(ности)»). Ще може бути сумнів що-до закінчень родового відмінку речівників, що не мають однини, тим то й до них подаємо закінчення родового відмінку (напр.: «ґаблі(бель)», .«терезu(зiв)»). До слів, що не відміняються, додаємо в дужках (неизм.).
Техніку розміщення слів ми здійснили за виробленою гніздовою системою. За основу було покладено те, щоб кожне слово мало своє окреме зачисловане гніздо, а в його гнізді подаємо уже зложені з ним слова. Тим-то саме гніздо має виглядати так: спочатку подаємо загальне розв’язання терміна, потім всі застосовання, чи відтінки поняття, що даємо розрізняти або прикладами, або поясненням, в якому розумінні має чинити даний відтінок, та з рештою позначено розділ науки, де вживається це словом з поданим розв'язанням. Далі за абеткою визначальних слів подаємо зложені з основним словом терміни, за ними йдуть в абетковому порядку терміни зложені з основним словом гнізда через риску, а наприкінці — фразеологічні звороти, що до їх складу входить гніздове слово. Причому в зложених термінах основне слово, щоб не повторювати його кілька разів, в обох мовах подаємо скорочено, однією або кількома літерами і взагалі так, щоб можна було легко відрізнити дане слово від инших розв'язань, що має це гніздо. Відповідно до основних частин мови в словнику треба відрізняти три групи гнізд: 1) речівникову; 2) прикметникову й 3) дієслівну.
Речівникова група обіймає всі ті терміни, де за основне слово входить якийсь речівник. Отже, й зложені з речівниками терміни треба шукати завжди за речівником. Як визначальні слова до гніздового речівника можуть бути всі прикметники та дієприкметники, що вказують на властивості, функції або призначення речівника.
До прикметникової групи, що має свої осібні гнізда, віднесено ті прикметники, що або самі мають термінологічне значення, або входять до складу якого зложеного терміна. Нормально таке гніздо складатиметься з загального розв'язання цього прикметника, а також всіх застосовань його. Иноді буває, що в цих гніздах подаємо й зложені з цим прикметником терміни речівникової групи, але до цього вдаємося тільки тоді, коли розв'зання прикметника в цьому зложеному терміні відрізняється від нормального, загального розв'язання його; так, у гнізді «брикетный» — «брикетний» подаємо і зложений термін «б. завод», бо розв'язання його не буде літеральне («брикетна виробня»), а «брикетарня», або в гнізді «верховой» — «горовий» подаємо «верховая пучина», бо розв'язання буде — «поверховий видим». Цим ми запобігаємо того, щоб, відшукуючи одного тільки прикметника, не вжив-би хто його за загальним розв'язанням там, де українська мова знає відмінну оригінальну паралелю. Коли сам прикметник є чужий зовсім для техніки і може бути незрозумілий сам із себе в технічному словнику, то його подаємо в прикметникових гніздах, або разом з визначуваним словом, приміром: «волчий зуб», «андреевский крест», «брауншвейская зелень», або в дужках коло російського терміна позначаємо, про що йде мова, чи подаємо приклад, як ось: "ягнячий (о шерсти, шкуре)", «костер (крепление)», горн.
Щодо російських дієприслівників, то їх подаємо далеко не всі, а тільки ті, що набули в технічній мові прикметникового значення. Так, окрім дієприкметників пасивних минулого часу на «ный», «тый», подаємо — "самопишущий (прибор)", «регистрирующий (аппарат)», «весомый» і инші, або ці дієприкметники заховують у собі поняття, що дана річ має постійну властивість «реєструвати», «сама записувати», або що її можна «зважити», а не є це способи скорочувати речення, бо в такій позиції їх не знає українська мова. Коли-ж українська мова знає такі форми тільки в прикметниковому значенні, то часовий момент і дієслівний стан у такому разі не грають ролі, тим-то «висувний» і подаємо на розв'язання російського і «выдвигаемый» і «выдвигающийся» і прикметника «выдвижной».
Дієслівну групу становлять часто вживані на означення технічних процесів дієслова, їх розміщаємо в окремих гніздах, подаючи там і всі застосовання їх та фразеологію, як от: «вытягивать» — «витягати»; «вытягивать (в длину)» — «видовжувати». Доконану форму дієслова подаємо разом із недоконаною, отже, й шукати її треба завжди за недоконаною формою, крім тих випадків, коли недоконана форма є маловажлива. У російському тексті подано тільки закінчення доконаної форми дієслова, а в українському подаємо цілі обидві формі, щоб показати написання їх, а по-друге — й наголос.
Недоконану та доконану форму мають в українській мові також і дієслівні речівники, причому в словнику спочатку подано недоконану, а потім доконану форму. Це слід мати на оці користувачам, бо коли маємо — «расширение» — «розширяння, розширення», то треба точно розрізняти ці дві форми, а це можна бачити хоч-би з таких прикладів: «величина температурного росширения» перекладемо — «величина температурного розширення», а в реченні — «при медленном расширении можна наблюдать следующие явления» — «під час повільного розширяння спостерігаємо такі явища» — вживаємо недоконану форму. Дієслівні речівники на «овка» (регулировка); «отка» (переработка); «оска» (переноска); «озка» (перевозка) і взагалі з закінченням на «ка» подаємо звичайно при дієслівних речівниках недоконаної форми на «ние», «тие», напр: «регулирование, ровка», але також і в осібних гніздах, особливо тоді, коли вони становлять уже назву певної системи. Так, маємо: «блокировка (система)» — «блоківка», «б. (процесс)» — «блокування»; також буде: «блокирование» — «блокування, блоковання».
Треба також зазначити, що через неточну визначеність в російській мові місця на апостроф ('), ми розмістили слова, зовсім не зважаючи на нього, себто «об'єктив» буде стояти перед «обелка», а не перед «обыкновенный», як це було-б тоді, коли вважати, що він заступив місце твердого знаку.
Розміщення слів в українському показнику таке саме, як і в основному тексті, себто за гніздовою системою. Відмінність будемо мати тільки в тому, що доконані та недоконані форми таких дієслів, як і дієслівних речівників подаємо в показнику окремо з тих міркувань, що людина, не досить добре обізнана на технічній українській мові, не завжди вірно зможе утворити від доконаної форми недоконану, що було-б потрібно, колиб-б доконана форма стояла при недоконаній, як це маємо в основному тексті. Отже, показник містить в собі всеукраїнські слова, що є в основному тексті.
Зачисловано терміни в основному тексті не поспіль, а в кожній літері окремо, щоб спростити техніку відшукування, бо в словнику є понад 18000 гнізд.
Користати з показника радимо так: відшукуємо за абеткою в показнику потрібне слово, проти нього стоятиме літера, а за нею певне число. Літера вкаже, на яку літеру в тексті шукати це слово, а число (нумер) — точне місце гнізда. Коли проти українського терміна стоїть кільки чисел, то всі ці гнізда треба переглянути, бо це вказує, що цей термін увіходить до кількох російських термінів, або має кільки застосовань. Даючи в показнику початкову літеру російського тексту, ми тим самим даємо читачеві змогу легше зорієнтуватися, де саме шукати потрібне йому слово.
Як окремий пункт у поданій термінології, що потребує точного висвітлення, маємо назви хемічних сполук, що російська мова зве їх «закись», «окись», «перекись». Ідучи за інтернаціональною системою, Хемічна Секція ІУНМ подає до всіх назов спільне розв'язання — «оксид». А розрізняється їх за молекулярною кількістю кисню та вхідних елементів. Будова терміна буде така: до назви металу чи металоїду спереду додається число, що вказує на вхідну кількість його до сполуки, і береться цю назву в формі прикметника. А як визначуване слово буде «оксид» з додатком спереду його молекулярної цифри, ото й буде для Na2О — «двонатровий оксид»; H202 — «двоводневий двооксид»; Р2О5 — «двофосфоровий п'ятиоксид»; Fe3O4 — «тризалізовий чотириоксид» і т. д. Перевага та ясність такої системи є цілком очевидна.
Наприкінці треба сказати, що така велика й за малий час виконана робота, можлива річ, має й помилки й недогляди. Уже, правлячи коректу, доводилося дещо зміняти, до чого було подано слушні зауваження. Що ж до дальших змін, що можуть трапитися вже в фахових словниках, то Інститут буде стежити, щоб подаваний новий термін мав безперечну перевагу проти того терміна, що його тепер подається в загально-технічному словнику. За всілякі такі зміни Інститут оповіщатиме в свойому періодичному органі ІУНМ — «Віснику Інституту Наукової Мови». Усі зміни, що зайдуть пізніше, мають увійти до ІІ видання словника; як їх набереться багато, то, можливо, якщо дозволить фінансова спроможність, буде видано окремий додаток до загально-технічного словника.
Широке поле до дальшої термінологічної роботи як ІУНМ, так і свідомих українців-фахівців над тією поточною термінологією, що майже щодня буде линути разом з колосальним розвитком сучасної техніки, з разючим поступом технічної думки. Та немалий закуток роботи лишається й над поданими в цьому виданні термінами, запозиченими з инших мов. Проте ми сподіваємося, що з допомогою українського громадянства ІУНМ спроможеться позбавити українську термінологію від зайшлого намулу, унормує й поставить її на рейки народньої й образної мови.
Нагальна потреба в словникові, а з нею й поспішливість друкування його спричинились до того, що до словника потрапились деякі недогляди характеру друкарських помилок. Головніші помилки, що їх було зауважено в процесі друкування, надано в кінці словника.
Інженер
Ів. Шелудько
І/VIII р. 1927.
м. Київ.

Перелік літератури та скорочення