Автобус рушив з місця...
домашні турботи, забуті речі і
недоліковане горло лишились десь поміж сонних вуличок Києва. За вікнами
пропливала Україна та чужі-рідні вокзали. Ліси півночі, рівнини,
простори поділля, замерзлі річки і ставки...все вкрите памороззю, то
сліпучо білою, то ніжною, напівпрозорою...
І тут з-поміж
засніженої казки я побачила...сонце! Я так давно не бачила сонця, Київ
сховався від нього у своїх похмурих буднях і сірих будинках. А
тут...стільки сонця. Я ніжилася в його променях і закохано йому
посміхалась. Воно то ховалось за горизонт, то виринало.
Ми їхали на Захід, навздогін сонцю...
Новорічна казка Галича
Старий Галич розказав свою новорічну казку...
Музей архітектури та побуту заховав під снігом таємниці Прикарпаття. Напівкурні і курні хатки покутян, помешкання опільців, бойків та гуцулів, дерев’яна церква...
Хатки - з маленькими вікнами, або й взагалі без них, бо за освітленість стягувався податок.
Біля покутських будиночків ставили коршницю, де взимку зберігались качани кукурудзи…
Крилос здивував яскравими фарбами і ароматом зими...
Музей історії Галича - колишня резиденція Шептицького у формі хреста:
На схилах Крилоської гори видніється Княжа криниця. Подейкують, що її цілющі води вилікували не одну людину:
На
пагорбі (с. Залуква) біля берегів Дністра - старезний караїмський
цвинтар (поч. із 16 ст.). Самотні кам'яні могилки із сумом споглядають
бистрини Дністра:
Місто тіней
Перший день нового року...
Друзі поїхали, залишились порожні вулички Галича.
люди блукали містом мов тіні. Нічого ніде не було. Навіть хліба до
вечері прикупити не вдалося. Остання надія - крамниця біля готелю. Але
там запропонували тільки сушку...
Темні сходи готелю неприязно мовчали. Відлуння наших кроків порушило їх задуму...
У
царстві cамоти і тиші - лише ми і охоронець, що поділився куснем хліба.
Ніколи не думала, що це таке велике щастя, - шматок хліба...
Сіре місто, сірий готель, глухі стіни, мовчазний вечір...вся радість від Галича розвіялась у сірості і внутрішньому смутку.
Аромат Різдва
Франківськ зустрів нас сонцем і затишком...
Готель
"Дністер" з високими стелями і кам'яними стінами вразив своєю
гостинністю. З вікон щоранку виглядали околиці Вічевого майдану та
Ратуша, що за кілька кварталів. Кам'яниця з'явилася 1913, де наступного
року і відкрили готель. Зовні він майже не змінився з тих часів і по
праву є найстарішим у місті. Тут же, у січні 1919 було прийнято
знамениту ухвалу об'єднання ЗУНР та УНР, а 90го року саме від "Дністра"
розпочався живий "ланцюг" єднання, що простягся аж до Києва... Так
приємно і дивно водночас, наче історія сама торкається тебе своєю
невидимою присутністю. Відчуття посилювала каварня готелю "Чанахи".
Таке враження, що там із 20-30х майже нічого не змінилося: одяг
офіціанток, інтер'єр, ранкові відвідувачі, що замовляють "чанахи і 100
франківської"...
Маленькі європейські вулички, стометрівка, Греко-католицький собор, Ратуша, прекрасні храми огортали чарівністю...
А
ввечері..пішов сніг. Стометрівка засяяла вогнями, в центрі вічевого
майдану - ялинка. Молодь, закохані, родини з дітьми.. радісний сміх,
переповнені каварні, а з неба сніг...хотілось розчинитись в ароматі
Різдва. Такий легкий, щирий, святковий дух Станіславова. Щось схоже на
Львів, та в ньому немає львівської надмінності і глибини, в ньому -
гостинність і простота...
Коломия за 2 години
Крихітні кольорові будинки у карпатському стилі, стометрівка, площа Ринок і багацько туристів. На майдані височіє Ратуша:
В
Коломиї - багато церков і сучасних, і старовинних, що реставруються.
Годують- смачно і дешево. На стометрівці - "Хвалена хата", це щось
подібне до київської "Пузатої хати", але менше разів в 10. Технології
підігріву там ще не застосовують, тому страви підігріваються в
мікрохвильовці і подають вже біля каси. Столики не прибираються: все на
засадах самообслуговування. Але найбільше здивування для мене в Коломиї
- це рекламні агенства. Там їх аж 2. Але спробою маркетингового
позиціювання вразило саме це:
Напевно, це пов'язано із бурхливим розвитком туристичного бізнесу...
Я їхала у Франківськ із Коломиї як додому, а приїхала у чуже, непривітне місто....пора сідати у потяг "Франківськ-додому"...
Привіт! Завжди
Привіт!
Завжди захоплювалась тим, як ти вмієш гарно писати ;-)
Давно вже маю до тебе одне особисте питання. Хотіла його в асі написати, та щось номера твого не знайшла через пошук...Чому ти саме цей нік обрала (якщо не секрет, звичайно)? Просто в мене Amazing Grace асоціюється з постаттю Jesus Christ? Є тут якийсь зв'язок? ;-)