Що може бути спільного між генетично модифікованими організмами (далі – ГМО) і НАТО? Ці два поняття перебувають у свідомості нашого суспільства в однаковій площині – так би мовити інформаційного невігластва. Пересічний громадянин скаже, що багато про це чув і є добре обізнаним, проте пояснити що до чого, чи дати ґрунтовне визначення проблеми не в змозі.

Проте, якщо популяризацією чи компрометацією НАТО займаються різні солідні установи чи інституції, інформація щодо ГМО надходить винятково від зацікавлених осіб, часто є упередженою і залежить від комерційно-політичних настанов тієї чи іншої бізнес-групи. Тому мета цієї публікації – в жодному разі не пропагування чи критика ГМО, а інформування суспільства про наявну проблему. Усі ми – вільні люди і маємо вибір: скористатися плодами прогресу чи відкинути їх як зайве.

 

Що таке ГМО?

 

Генетично модифікованими, чи трансгенними називають ті види організмів, у яких успішно функціонує ген (або гени) пересаджені з інших видів рослин або тварин. Робиться це для того, щоб організм-реципієнт одержав нові зручні для людини властивості. Найчастіше культурним рослинам надають стійкість до гербіцидів, комах або вірусів. Продукти харчування отримані з ГМО можуть мати поліпшений смак, подовжений термін придатності та інші, не властиві даному продуктові, якості. Наприклад, томатам і полуницям для надання морозовитривалих характеристик «вживлюють» гени північних риб; кукурудзі, задля протистояння шкідникам, «прищеплюють» активний ген, отриманий з отрути змії, а картоплі – гени ґрунтових бактерій, що продукують білок, токсичний для колорадського жука. Виникає питання, навіщо це робити саме методом генної модифікації? І раніше шляхом селекції отримувалися нові сорти – стійкіші до шкідників, холодовитриваліші та продуктивніші. Але із застосуванням традиційних селекційних методів вивести нову лінію рису можна тільки шляхом схрещування між собою різних сортів рису. Для цього необхідно багато часу і фінансових витрат. А якщо ви хочете створити новий сорт пшениці та ще й додати йому деякі ознаки ячміню, то зробити це, дотримуючись традиційних методів, дуже важко. Методика генної модифікації дозволяє перенести необхідні гени з одного об’єкта в інший на рівні ДНК, незалежно від видової приналежності й створити, наприклад, принципово новий сорт пшениці з конкретно заданими властивостями. Нині біотехнологи розробляють принципово нові форми рослинних ГМО. Це – рослини з вбудованими вакцинами й вітамінами, наприклад «Золотий рис» із вбудованим провітаміном А або банани з анальгіном. Експерименти біотехнологів не обмежуються сільськогосподарськими рослинами. Просто вони стали першими ГМО, які були дозволені для масового комерційного поширення. Загалом, трансформовано близько 140 видів різних рослин. Трансформуються також мікроорганізми. Вони використовуються в харчовій промисловості — для виробництва сирів та у пивоварінні, у фармацевтичній галузі — для виробництва ліків. Прикладом таких ліків є рекомбінантний інтерферон, який є більш ефективним противірусним препаратом і який використовується в Україні вже досить давно. Має комерційне застосування ГМ риба. Але треба пам’ятати, що і людина, також може бути модифікована.

Своє розгорнуте просування по планеті ГМО розпочали у 1996 році. Тоді, під ГМ рослини було відведено 1,7 млн. га. За десять поточних років площа трансгенних посівів зросла в 60 разів і складала 102 млн. га. А в цьому році, на думку фахівців, буде становити 140 млн. га.

 

ГМО і світ

 

З одного боку, ГМ продукти, завдяки помірній ціні та наявності потрібних факторів швидко знайшли прихильників (у більшості провідних країн світу діє дозвіл на використання ГМО. Навіть ЄС, який ще донедавна був «оплотом» борців з трансгенами, пом’якшив своє ставлення до ГМО і видав ряд дозволів на їх використання і вирощування). З іншого боку, екологи, вчені та суспільство почали висловлювати занепокоєння. Не останню роль тут відігравали такі фактори як стрімке розповсюдження ГМО світом та ризик заміщення в природі традиційних культур трансгенними, а також незнання подальшого впливу ГМО на здоров’я людини та навколишнього середовища. Незадоволення консервативних агровиробників можливими змінами провідних гравців галузевого ринку, в свою чергу, переносила суто наукову дискусію в загальносвітову площину. Наприклад: вартість світового ринку традиційних засобів захисту рослин у 2005 р. становила понад 34 млрд. дол. США, світовий ринок насіння оцінювався у 30 млрд. дол., а вартість глобального ринку ГМ сільгоспкультур сягнув вже 5,35 млрд. дол. Біотехнологічні компанії почали створювати серйозну конкуренцію виробникам засобів захисту рослин та виробникам насіння. Не виняток, що певна частина неурядових громадських організацій, які є найактивнішими противниками ГМО і фінансуються переважно за рахунок різноманітних фондів та грантів, просто «відпрацьовують» отримане фінансування, інколи самі того не знаючи. Ще одна можлива причина — бажання певної категорії людей попіаритися на гострій темі.

Стосовно впливу ГМО на здоров’я людини – в цьому напрямку проводяться дослідження, однак сказати щось суттєве за чи проти наука досі не може. Поки що розмова ведеться про так звані віддалені ризики. Що стосується біобезпеки то враховуючи загальносвітові тенденції, 13 лютого 2004 року 86 країнами світу і ЄС було ратифіковано так званий Картахенський протокол про заходи щодо забезпечення біобезпеки. Європейські виробники зобов’язалися здійснювати відповідне маркування товару інформацією про використання ГМ-технологій, якщо частка трансгенних інгредієнтів у продукті становить більше 0,9%. США, Австралія, Аргентина, Канада, Чилі, Уругвай виступають за вільний доступ до ГМ продуктів, а в Росії, де виробництво трансгенів залишається під забороною проте їх можна імпортувати, обов’язковим є маркування такої продукції.

 

Далі буде...

 

Олексій Нелуп для НББ!