Інтертанці
У суботу на «1+1» стартує третій сезон проекту «Танці з зірками». Українські «зірки» не бояться конкуренції з «імпортними» і всі, за винятком Віталія Козловського, поміняли партнерів Ольга ЖУК   

У восьмому павільйоні кіностудії ім. О. Довженка, де в понеділок презентували третій сезон суперпопулярного шоу «Танці з зірками», декорацій ніби й не розбирали. Все готове до зйомок, 8 пар з України, Польщі, Росії, Італії та Австрії змагатимуться за SMSки українських телеглядачів. Із знайомих нам членів журі залишився тільки Григорій Чапкіс. Він каже, що наших «зірок» знає як облуплених, а іноземців ще не бачив. Із колегами, які будуть у складі журі, теж не знайомий — вони всі з Європи. «Нашим треба буде добре повчитися. Адже тепер на них чекає значно складніший урок».

Як не доженемо, то зігріємо
Навіщо заздалегідь програшні проекти беруть участь у виборах? Леся ВОЛОШКА   

Відповідно до закону про вибори народних депутатів, усі політичні сили, які бажають взяти участь у парламентських перегонах, повинні внести на спеціальний рахунок Центрвиборчкому грошову заставу. Вона дорівнює двом тисячам розмірів мінімальних зарплат (станом на серпень—вересень ця сума становила 880 тисяч гривень). У разі, якщо партія проходить до Верховної Ради, ці кошти їй повертають. Якщо ні — вони надходять до Державного бюджету. Однак це не відлякало від участі у позачергових виборах півтора десятка політичних «лузерів». Чому?

Пане Мазепо, до вас посли з Московії...
Окремі традиції церемоніалу вручення посольських грамот дійшли з «батуринського бароко» до наших днів

Гетьмани не випадково прагнули міжнародного визнання України — це зміцнювало статус України як держави.
Іван Мазепа запрошував до себе «повпредів» найвпливовіших європейських та азіатських правителів. Деякі іноземні посли постійно проживали в Україні, хоча, у сучасному розумінні, не мали посольських приміщень. Інші — не мали офіційного статусу й називалися в ту епоху резидентами, перебуваючи фактично на правах гетьманських радників. Серед постійних резидентів варто назвати молодого генерала Понятовського (майбутнього польського короля), який пообіцяв Мазепі у випадку українсько–шведського військового союзу допомогу польської армії. Цього не сталося з невідомих причин, але Понятовський разом з Мазепою та Карлом ХІІ брав участь в усіх військових кампаніях.

Вісімдесят років на службі. Чернечій
Понад столітня сестра Ірина з обителі мироносиць і нині — в строю монастирської спільноти як взірець чистоти і побожності Іван КРАЙНІЙ   

Буяла весна 1928–го. (Для орієнтації в історичному просторі нагадаємо, що тоді в СРСР ще процвітав НЕП, а німці не шикувалися перед рейхсканцлером Адольфом з піднятими догори правицями).

Отже, в містечку Мости, що на Львівщині, буяла весна 1928–го. Текля Шийка у свої двадцять два була на виданні. Чимала сім’я із дев’яти осіб (тато помер дванадцятьма роками раніше) очікувала сватів, і ніхто не здогадувався про таємні Теклині наміри. Коли вона оголосила про своє бажання піти в монастир, брати і сестри пережили шок, хоча й раніше помічали її молитовну завзятість. Відтоді обійстя Шийок не полишала загрозлива тривога. Старший брат, котрий був за ґазду і вправно керував чималим господарством, намагався будь–що напоумити недалекоглядну, як йому здавалося, сестру, проте безуспішно. Побожна мама лиш попросила: «Поки не пішла в монастир, підгорни, доню, хоч картоплю». Працювала не покладаючи рук. А потім поспішно залишила рідний дім. Так починалося її довге духовне життя у новій чернечій ролі і з новим іменем — сестра Ірина.