Версія для друку     Коментарі  [ 6 ]

01.10.2008 _  Анна Купінська

"Мамма мія" за сексуальне розкріпачення жінок та радість материнства

Яскрава та динамічна музична комедія зібрала на своєму майданчику справжню зіркову акторську команду: Меріл Стріп, Пірса Броснана та Коліна Ферта.

За десять років, що минули від часу прем'єри вистави (яка відбулася 6 квітня 1999 року у британському Театрі Принца Едварда), мюзикл "Мамма мія" відвідало більше 30 мільйонів глядачів із багатьох країн світу. Постановником спектаклю є знаменита англійська театральна режисерка Філліда Ллойд.

Вона ж  поставила і екранну версію мюзиклу, що стартувала в американському прокаті у липні цього року. За перший вікенд стрічка зібрала близько 28 мільйонів доларів, залишивши позаду попереднього рекордсмена серед музичних стрічок - "Лак для волосся" (2007).

У мюзиклі звучать гіти "АВВА" 70-80-тих: "Money, Money, Money", "Dancing Queen", "Mamma Mia", "Super Trouper", "Knowing Me, Knowing You", "The Winner Takes It All". Та деякі із пісень, що виконуються у театральній постановці та не увійшли до фільму, як, наприклад, "Thank you for the music".

І все ж причина успіху "Мамма Мія" не тільки у захопливій любовній колізії, участі зірок та безсмертній музиці "АВВА". Фільм знайшов справжній ключик до сердець глядачів (а насамперед глядачок) різних вікових категорій.

На відміну від більшості романтичних комедій, де пошуки справжнього кохання об'єднують жінок одного віку, у "Мамма мії" головними героїнями є мама та донька.

У пошуках батька

Фільм "Мамма мія" є традиційною літньою комедією, події якої розвиваються на тлі романтичного пейзажу, цього разу на грецькому острові. Там живуть головні героїні фільму: самотня жінка на імя Донна (Меріл Стріп) та її юна дочка Софі (Аманда Сейфрід).

Дівчина готується до заміжжя і мріє, аби до вівтаря її повів батько, якого вона ніколи не бачила. Мати не раз казала Софі, що вони з її татом розійшлися до того, як вона дізналась про свою вагітність.

Дівчина знаходить материн щоденник, де вказані імена трьох потенційних батьків. Потайки від матері, Софі надсилає усім трьом чоловікам запрошення на своє весілля. На її подив, наступного дня на їх острів приїжджають усі три татусі, та хто із них справжній невідомо.

Прагнучи зробити матері сюрприз, дівчина ховає своїх гостей на горищі. Випадково Донна викриває схованку своїх колишніх коханців. Проблема у тому, що Донна сама не знає, хто є батьком Софі.

Тут і далі - фотокадри з фільму "Мамма мія". UPI (взято з film.ru)

Старанно удаючи, що Сем, Гаррі та Білл звичайні гості Донниного готелю, мати та донька тим часом намагаються розібратися у своїх почуттях. У цьому Донні допомагають старі подруги: сексапільна, тричі розлучена багатійка Таня (Крістін Бранскі) та самотня феміністка Розі (Джулі Волтерс), з якими вони колись виступали у диско-гурті "Динаміт". Софі покладається на поради своїх дружок Лізи та Алі.

Втім, приїзд несподіваних гостей спонукає усіх персонажів фільму, а насамперед, двох головних героїнь, зважитись на зміни у особистому житті. Острів, на який втекла колись вагітна Донна, рятуючись від гніву матері, із часом перетворився на в'язницю для неї та дочки.

І тепер, коли таємницю народження Софі відкрито, Донна нарешті знаходить свою любов, а час, зіпсований її сваркою із коханим, повертається назад, й зрештою, іде належним чином. А Софі (не даремно її ім'я означає мудрість), повернувши матері минуле, покидає острів.

Грецький театр та американська комедія

Сюжет «Мамма мії» запозичено із популярної американської комедії Мелвіна Франка "Буна сера, Міссіс Кемпбелл" (1968), за участю Джини Лолобріджиди. За сюжетом цієї стрічки, італійська дівчина намагається впізнати свого батька у котромусь із трьох американців-ветеранів Другої світової війни, що приїхали із родинами на "місця бойової слави".

Окрім південного колориту, запозиченого із фільму Франка, "Мамма мія" не оминає і культурних коренів місця своєї локації. Греція, де відбувається дія мюзиклу, відкривається глядачам через традиції давньогрецького театру.

Саме з давньогрецької комедії "Мама мія" запозичила хор, що коментує дії персонажів, одяг, який характеризує настрій героїів, одягання масок та демонстрацію фалічних символів. Звідти ж походить і "таємниця народження" героя, яка стає рушієм для розвитку подій.

Ця мішанка із елементів різних культурних традицій перетворює фільм на карнавал, де у шаленому ритмі змінюються пісні та танці. Хореографія витримана у стилі 70-тих років: багато зйомок на природі, великі масовки, загальні плани.

Окремо варто сказати що, актори, які знімалися у стрічці не є професійними співаками і танцюристами, а для багатьох із них це була перша участі у мюзиклі. І все ж Меріл Стріп, і Колін Ферт, і Пірс Броснан, разом зі всіма їхніми колегами-акторами, блискуче впоралися з вокальними і танцювальними номерами.

Особливу відчайдушність проявила Меріл Стріп, що у 59 років ризикнула зіграти жінку на двадцять років молодшу. Також вона змогла проявити свою акторську техніку протягом довгої сцени, у якій Донна виконує пісню "The winner takes it all". Стріп вдалося надати номеру, що майже позбавлений рухів, надзвичайної сили та драматизму.

У пошуках жіночого щастя

Попри те, що "Мамма мія" є дебютом Філліди Ллойд у кіно, режисерка прекрасно впоралася із перенесенням сценічного дійства на екран, а це вдається небагатьом театральним режисерам.

Можливо, причиною цього є співпраця над мюзиклом кількох талановитих жінок: авторки ідеї Джуді Креймер, що і залучила учасників гурту "АВВА", Бені Андерсона та Бьорна Ульваеуса до проекту, сценаристки Кетрін Джонсон та самої Філліди Ллойд.

Таким чином, як театральна, так і кінопостановка залишається історією про жінок і для жінок, створеною для них жінками.

І те, що головною дійовою особою у фільмі є жінка середнього віку, дає картині широке поле для ідентифікації. З картиною можуть себе співвіднести, ті, "кому за", особливо жінки, що проводять значну частину свого часу за домашніми клопотами та вихованням дітей, і які не в змозі пізнати себе у ґламурних героїнях "Сексу та міста".

У "Мамма мії" відсутній конфлікт поколінь, усі матері та дочки на острові живуть у мирі. Чоловіча складова мюзиклу існує лише для того, аби сприяти пошукам свого "я" представниць прекрасної статі.

У фіналі Донна та Софі повинні зрозуміти, що на першому місця для них є власні стосунки. Водночас запитання: "Хто ж батько?", втрачає свій сенс.

Тому цей фільм є просто обов'язковим для перегляду жіночою частиною кожної родини, а спільне виконання пісні "Slipping Through My Fingers" Меріл Стріп та Асмандою Сейфрід неодмінно викличе сльози навіть у доньки та матері, безмежно далеких одне від одного.

Оцінка - 5 з 5.

Автор - Анна Купінська