Twinning - це інструмент інституційного будівництва. Twinning має на меті допомагати країнам-бенефіціарам у розбудові сучасних і ефективних органів центральної та місцевої влади, структура, людські ресурси та управлінський потенціал яких дозволяли б впроваджувати acquis communautaire на рівні стандартів, прийнятих у країнах-членах ЄС. Twinning надає державним органам рамки для роботи з партнерами з країн-членів ЄС. У співпраці вони розробляють і впроваджують проект, націлений на інтегрування в національне законодавство та виконання конкретної частини acquis communautaire. Слово “Twinning” походить від англійського слова “a twin” – “близнюк” і загалом використовується для опису рівноправного співробітництва.
Визначальною рисою проекту Twinning є безпосередній обмін специфічним національним досвідом впровадження законодавства ЄС.
На відміну від інших видів технічної допомоги, проект Twinning покликаний виробляти конкретні гарантовані результати, а не лише сприяти розвиткові співробітництва в цілому. Партнери наперед узгоджують детальну програму роботи, яка націлена на реалізацію мети в рамках пріоритетних напрямів acquis.
Зі сторони адміністрацій країн-членів ЄС основним внеском у проект Twinning, який зумовить у перспективі необхідні зміни, є команда довгострокових експертів ЄС – практиків впровадження acquis у державних органах нових країн-членів ЄС, країн-вступників, країн-кандидатів та потенційних кандидатів до ЄС. Запропоновані експерти не можуть бути приватними консультантами, їх не набирають з усіх країн ЄС, а лише з обраних організацій-партнерів. Пропозиції стосовно партнерства за проектами Twinning оцінюються лише на основі їхньої якості.
У кожному проекті Twinning працює мінімум один постійний радник Twinning (англ. скорочено “RTA”) і керівник проекту. Постійний радник призначається органом влади країни-члена ЄС або уповноваженим органом країни-члена ЄС для роботи над впровадженням проекту у відповідному міністерстві (або іншому органі-партнері) країни-бенефіціара з повним навантаженням, упродовж, щонайменше, 12 місяців. Керівник проекту та його партнер у країні-бенефіціарі відповідають за загальне спрямування та координування проекту. Результат досягається завдяки чітко спланованим і розрахованим візитам інших спеціалістів, тренінгам, ознайомлювальним візитам тощо, що сприяють реалізації запланованих реформ.
Виконавцями проектів Twinning є неприбуткові організації, котрі мають менший, порівняно із консалтинговими фірмами, досвід виконання контрактів, але поступово, реалізовуючи нові проекти Twinning, вони підвищують професіоналізм у цій сфері. Їм доводиться стикатися з такою проблемою як нестача персоналу, адже у проектах Twinning не передбачається призначення місцевих і середньострокових експертів (окрім помічника постійного радника), проте, і в керівника проекту, і в постійного радника є спеціально призначені партнери від органів-бенефіціарів.
Цикл проекту Twinning вимагає значних витрат робочого часу для підготовки проекту та проведення процедури відбору й оцінки потенційних партнерів із країн-членів ЄС.
У рамках проектів Twinning передбачені такі види діяльності як консультування (щодо підготовки законопроектів, з організаційно-інформаційних питань тощо), тренінги, навчально-ознайомлювальні поїздки та стажування. Види діяльності та види витрат, передбачені на виконання проектів Twinning та усіх пов’язаних з цим процедур розглядаються у Посібнику з проектів Twinning.
Проект Twinning може виконуватися як класичний Twinning (тривалістю до 24 місяців) і бюджетом до 2 млн. євро або як полегшений Twinning (тривалістю до 6 місяців).
Партнери по проектах Twinning отримують спільну вигоду, це, наприклад:
-
Обмін досвідом і знаннями на основі рівноправного спілкування між партнерами проекту Тwinning (“від державного службовця до державного службовця”);
-
Впровадження кращої практики органів влади країн-членів ЄС;
-
Досвід управління проектами Тwinning;
-
Взаємодоповнення, якщо партнером від ЄС виступає консорціум;
-
Досягнення відповідності національного законодавства у певній сфері чинному законодавству ЄС;
-
Оволодіння знаннями у сфері політико-адміністративних систем;
-
Встановлення довгострокових і структурованих робочих взаємин, створення професійних мереж і, відповідно, вплив на ставлення до країни-бенефіціара з боку ЄС;
-
Навчальна підготовка, покращення професійних спроможностей;
-
Розроблення та впровадження адаптованого законодавства, що є необхідною умовою виконання як спільних угод і планів дій, так і інтеграції в європейські ринки;
-
Зміни в організаційній практиці та культурі, покращення стилю керівництва, комунікації та координації між та всередині органів-бенефіціарів – цінні “побічні” результати тісної співпраці державних службовців із країн-членів ЄС з партнерами з країн-бенефіціарів.
Контактна особа - Наталія Кириченко
|