This version of the page http://www.rvps.kiev.ua/KERIV/Vernadsky.htm (0.0.0.0) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2010-05-20. The original page over time could change.
Перший Голова Ради та Голова АН України В.І.Вернадський
Перший Голова Ради (КВПС) та Голова АН України В.І.Вернадський

Володимир Іванович Вернадський (12 березня 1863 р.— 6 січня 1945 р.) — геніальний вчений, людина нашої історичної доби — вкрай суперечливої, переламної й у розвитку науки, й у розвитку техніки, й у розвитку людства в цілому. Ця доба знайшла відбиток у його довгому житті і творчості як науковому, так і філософському, вплинула на його громадянську позицію, визначила напрям його моральних і наукових шукань.

Творчість Вернадського — живе втілення спадкоємності розвитку вітчизняного природознавства XIX—XX століть. Найпомітніший представник школи В.В. Докучаєва, свого безпосереднього вчителя і наставника, учень Д.І.Менделеєва, А.Н. Бекетова, О.М. Бутлєрова, А.І. Воєйкова, чиї лекції він слухав у 80-і роки позаминулого століття в Петербурзькому університеті, Вернадський сам, у свою чергу, продовжує традиції, закладені ще М.В. Ломоносовим, став фундатором самостійних наукових шкіл у низці наук про Землю.

Серед численних, що налічують сотні, натуралістів, учнів Вернадського, зокрема, таких видатних природодослідників, як академіки А.Є. Ферсман, В.Г. Хлопін, О.П. Виноградов, які, в свою чергу, стали засновниками нових наукових напрямів, керівниками великих дослідницьких колективів. Нині наукова школа Вернадського схожа на могутнє плодоносне дерево: вона перебуває в постійному розвитку, її проблематика збагачується, всередині з'являються нові відгалуження і напрями наукового пошуку.

21 січня 1915 р., у розпал Першої світової війни, В.І.Вернадський звертається до Імператорської академії наук із пропозицією створити новую організацію - Комісію, якій він одразу дав назву, яка виявилась, можна сказати, вічною — Комісія по вивченню природних продуктивних сил (КППС). І в березні 1915 р. КППС Росії було створено в Петербурзі. А в березні 1919 р. Вернадський створив Комісію по виучуванню продуктивних сил України (КВПС – з 1930 р. РВПС), що увійшла до складу новостворенної ним же Української академії наук. КППС та КВПС — унікальні науково-суспільні організації, що взяли на себе всебічне і систематичне досліджування природних ресурсів відповідних країн, об'єднання сил та створення цілої мережі дослідницьких установ, необхідних для розв'язання цієї найважливішої і найневідкладнішої, але надзвичайно складної і важкої проблеми.

Вже на першому засіданні Комісії В.І.Вернадський висунув основні принципи комплексного вивчення продуктивних сил Росії. Вони охоплювали використання результатів досліджень в галузі геології, мінералогії, хімії, ботаніки, зоології та інших природничих наук; розвиток експедиційних робіт та їхнє поєднання з лабораторними дослідженнями; раціональне використання природних ресурсів; організацію впровадження наукових здобутків у господарську діяльність, формування і розвиток мережі дослідницьких інститутів. Це були принципово нові задачі для науки, яка раніше орієнтувалась переважно на вузькі професійні проблеми. Комісія одразу взялася до роботи, і вже під час війни провела великі експедиції по розвідуванню, видобутку і використанню різних видів мінеральної сировини.

За ініціативою, за проектами і під керівництвом Вернадського також було створено понад 20 наукових установ різних за профілем і призначенням. Установи й організації, які він створював і якими керував — Академія наук України, Радієвий інститут, Біогеохімічна лабораторія АН СРСР (нині Інститут геохімії й аналітичної хімії), Комітет по метеоритам, Комісія по історії знань АН СРСР (нині Інститут історії природознавства і техніки) та інші, – існують і розвиваються, також складають невід'ємну частину спадщини Вернадського.

Багато і плідно Вернадський працював над створенням узагальнюючої теорії еволюції природного середовища і суспільства, що дістала назву теорії ноосфери. На його думку, ноосфера становить новий етап сфери життя, оболонку Землі, перебудовану колективним розумом людства, яка знаходиться під його контролем для подальшого гармонізованого розвитку Землі й людини, як невід'ємної частини нашої планети.

Шлях Вернадського в науці позначено інтернаціональними зв'язками, які весь час розширювались. В Чехії, Словаччині, Польщі, Франції, Італії, США, Англії, Німеччини, Норвегії, Індії, Китаю, Японії та інших країнах в нього були однодумці і послідовники, з якими він підтримував під час закордонних поїздок, шляхом листування й обміну ідеями в друку.

Інтерес до найбагатшої спадщини вченого останніми роками неухильно зростає не лише в Україні, але й далеко за межами пострадянського простору.

Більш детальну інформацію про В.І.Вернадського можна одержати на сайті http://www.tstu.ru/win/kultur/nauka/vernad/vertitul.htm, присвяченому його біографічному шляху, або на сайті http://vernadsky.lib.ru/, присвяченому його науково-філософському доробку.