Події 18 жовтня 2008 року в третій українській республіці майже лишилися непомітними через олігофренію більшості представників ЗМІ та через расову приналежність тих, кому ЗМІ належать. Українців годували репортажами з педерастично-гламурного «Тижня високої моди» та іншим непотребом. Країна майже не дізналася, що на скривавленій бруківці Володимирської та Іриниської вулиць сталося значно більше аніж сутичка між ультраправими та міліцією. Фактично, відбулося народження нової нації.
Українців у вовчій подобі. Вперше за всю історію існування буржуазно-демократичної держави, охоронці плутократії отримали по зубах. Вперше кількість затриманих сягнула 147 осіб. Вперше Степану Бандері та Роману Шухевичу, які перебувають в українській Вальгалі не соромно за нащадків. Вперше представники сходу та півдня України складали більшість на марші УПА. До того ж, не слід забувати, що саме в цей день стало гранично ясно та зрозуміло, ким є насправді керманичі третьої української республіки і задля чого їм потрібні ОУН та УПА. 18 жовтня 2008 року довело з античною холодною простотою, що між консервативно-революційною ідеологією ОУН та соціал-дарвіністськими витребеньками-побрехеньками слизьких ющенят не має і бути не може нічого спільного. Звичайно, можна носити вишиванку, співати «Лєнта за лєнтою » та називати себе бандерівцем – це не становить небезпеки для неоліберального режиму. Якщо підгавкувати неоліберальним псам та вурда- лакам, не знимаючи при цьому мазепинки – то за це можна отримати смачні недоїдки з панської учти. Коли ж, українські патріоти відмовляються від приготованої для них ролі фольклорних блазнів та міських божевільних, то з ними чинять приблизно теж саме, що НКВС чинило з галичанами, звинуваченими у бандпособництві наприкінці 1940-их. Слово «соціал-націоналізм» від 18 жовтня стало єдиною парадигмою спротиву по відношенню до того сатанинського устрою, який було стверджено на обох берегах Дніпра у 1991 році. Від 18 жовтня стало зрозуміло геть усім, що третя українська республіка та червоно-чорна воююча Україна є державами-антиподами та державами-ворогами. На жаль, за це сакральне знання, молоді українські патріоти були змушені заплатити власним здоров’ям, свободою та кар’єрою. Втім і за це є винагорода. Шкода, що не у нашому пласкому Мітгарді. У Вальгалі …

Тарас Махно