 |
| Станція Андріяшівка
|
За 25 км на південному заході від міста Ромни і на такій же відстані східніше міста Лохвиці в оточенні густого сосняку, струнких берізок і величних каштанів причаїлася станція Андріяшівка. Дотепер невідома точна дата її виникнення, проте саме ця історична несправедливість і невиправдана таємничість наштовхнула мене на пошуки цікавих фактів, які б пролили світло на минуле значення і нинішню цінність маленької станції п’ятого класу на Сумщині.
Вперше Андріяшівка згадується в Переписних книгах 1666 року. Це було козацьке село, за легендою, назване на честь поселенців – козаків Андрія та Яшка, які облюбували багаті на рибу води місцевої річки Сула. Залізнична ж колія через ці мальовничі краї пролягла вже наприкінці ХІХ століття. 18 травня 1885 року розпорядженням Комітету міністрів і казни було розпочато будівництво Роменської дільниці залізниці від ст. Кременчук до ст. Ромни (200 верст), 1 листопада 1887 року відкрився рух від ст. Кременчук до ст. Лохвиця, а з 1 жовтня 1888-го вся дільниця до ст. Ромни введена в експлуатацію. Будівельником її був перший начальник казенної Харково-Миколаївської залізниці, інженер шляхів сполучення В.Пєчковський.
У довіднику залізничних станцій СРСР появу ст. Андріяшівка датують 1914 роком. Імовірно, що саме на початку Першої світової у зв’язку зі зростанням воєнних поставок виникла потреба частково перекласти навантаження з найближчих станцій Юсківці та Біловоди на ще одну, Андріяшівку. Але... В «Справочной книжке по личному составу служащих Южных железных дорог» і за 1916-й, і за 1917 рік станції Андріяшівка немає, а Юсківці та Біловоди подаються як сусідні станції.
Помітну роль відводить Андріяшівці у своїх спогадах про бойові дії в часи Громадянської війни червоний партизан Олександр Шута. З його записів стало відомо, що саме на території Перекопівської волості і на станції Андріяшівка глинські партизани під керівництвом матроса Прокопа Титаренка і Федора Даніка розгромили гетьманців і встановили владу Рад. Жорстокі бої не обминули залізничну твердиню й під час Другої світової війни. Окупантський режим німців повністю зруйнував станцію. Відродили її лише в 1959 році. Тоді спорудили нове приміщення вокзалу, в якому розташовувалися лави для пасажирів, квиткова каса, товарна контора і кабінет начальника станції. А ще через три десятиліття тут ввели у дію систему автоблокування і централізацію стрілок та сигналів.
За цими нововведеннями з радістю і неприхованою гордістю стежив начальник станції Володимир Васильович Бережний. Він змалечку прислухався до гуркоту потягів, які проносилися стрілою повз його будинок (родина хлопця жила у 150-ти метрах від залізниці). Тому, повернувшись з армії, 20-річний юнак навіть не вагався при виборі майбутнього місця роботи – одразу подався на станцію, де за досить короткий час пройшов шлях від стрілочника, чергового по станції до начальника. І досі Володимир Васильович згадує, як тут кипіла робота у 70—80-х. Тоді великі обсяги робіт забезпечували місцеві потужні підприємства, серед яких і приймальний бурякопункт Лохвицького цукрового комбінату. Оскільки повальна автоматизація ще не дійшла до цих країв, то усі роботи лягали на плечі колективу, який тоді налічував 23 працівники.
Нині ж за всіма станційними процесами стежать всього-на-всього 7 чоловік. Понад двадцять років пліч-о-пліч трудяться на станції чергові Василь Стасюк, Іван Шолудько та Анатолій Штепа. Чоловічу компанію «старожилів» веселим сміхом та привітними посмішками прикрашають «дівчата» – так вони любляче називають товарного касира Тетяну Свинаренко, чергову по станції Риту Передерій та квиткового касира Юлю Зазу. «Своїми» вже давно стали і спеціалісти інших підрозділів, які обслуговують колії станції, зокрема, дорожній майстер ПЧ-13 Ігор Кудабаєв та бригадир колії Петро Русін, електромеханіки ШЧ-8 Ігор Дибчинський та Микола Ястреба.
Минулого року, за словами начальника станції, до Андріяшівки «прийшла цивілізація», а відтак, тут відбулися помітні зміни. За сприяння начальника залізниці Віктора Остапчука вперше за 50 років капітально відремонтували приміщення вокзалу, пічне опалення замінили на електричне, модернізували усі приміщення, замінили меблі. Крім того, в товарній касі встановлено автоматизовані робочі місця, а квиткову касу обладнано системою «Експрес». Загалом станція пережила своє третє народ-ження. А її вдячні праців-ники не забарилися порадувати високими показниками роботи, зокрема план виручки від приміських перевезень виконали на всі 102 відсотки. Так тримати!
Наталія Васюта