| Роздiли сайту |
КОНФЛІКТНА СИТУАЦІЯ |
СПОРТ |
ЗНАЙ НАШИХ! |
ОСОБЛИВИЙ ВИПАДОК |
НОУ-ХАУ |
ІЗ ЗАЛУ СУДУ |
ТОЧКА ЗОРУ |
НАМІРИ |
| | | Опитування |
|---|
| Оберіть найчарівнішу у луцькій волейбольній суперлігівській команді «Волинь-Університет-ОДЮСШ»: | | | | | | | | |  |
| | |
| | |
| | |
|
ПЕРЛИНКА ІЗ КРАТІ
Вона вишиває бісером дивовижної краси ікони, тче довершені гобелени і малює такі картини, яких не сприймають за дитячі роботи. У 12 років Ліля Дякова з маленького села Крать, що у Турійському районі, сама поїхала у Володимир-Волинський, де найближча художня школа, бо дуже хотіла малювати. У 16 вже представила свою персональну виставку. Її роботи мандрують по людях – гуртожитках і виставках, а вдома висить лише один давній малюнок...
У просторому і затишному домі Дякових (тато – начальник поїзда, а мама – провідник з московського потяга) у Лілі є власна кімната. Дякови виховують чотирьох дітей і нині мають стільки ж студентів. Щоправда, всі навчаються державним коштом. Найстарша, 21-річна Оксана, здобуває фах податківця. Один з синів обрав спеціальність «лісове і паркове господарство», інший навчається у Київському національному університеті внутрішніх справ. Отож Ліля, яка торік стала першокурсницею Володимир-Волинського педагогічного коледжу, поруч з батьками нині одна.
Директор Володимир-Волинської художньої школи Адам Федорович Михалик каже, що возив її роботи у Косівський інститут прикладного та декоративного мистецтва Львівської національної академії мистецтв, при котрому діє й училище. Там їхню перлинку з маленької Краті, розказує, готові були приймати уже. Проте, вірогідно, родина вирішила, аби найменша дитина ще побула ближче до дому. Хоча, звичайно, навряд чи Ліля зі своїми талантами піде згодом працювати учителем малювання. Швидше матиме час розібратися зі своїм покликанням, бо практичніші родичі радять обирати у майбутньому архітектуру, а її дуже приваблює ткацтво... Дякови, хоча і мають роботу, пов'язану з тривалою відсутністю вдома, ще тримають, чергуючи свої рейси, і корову та іншу господарку. Тому про Лілю знайомі кажуть, що, крім талантів, вона ще й «робоча дівчина». Подоїть корівку, знає, як управлятися на городі з сапкою.
У її кімнаті привертають увагу не картини, їх тут нема жодної, а... ляльки. Ціла колекція панночок у пишних шатах, мрія кожної дівчинки... Це ляльки не прості, а фарфорові. І першу у свій час «подарував» святий Миколай, передавши через маму з Москви. І хоча у свій час Ліля розкрила таємницю появи ляльок, проте і торік ще чекала такого ж подарунка. Тому і вражають побачені у художній школі її роботи. Ще така дитяча душа – і така впевнена рука художника.
Побачити усі роботи Лілі Дякової не вдалося. Дві картини з бісеру – «Соняшник» і «Букет квітів» – вона повісила у гуртожитку. Велика картина «Україночка», теж з бісеру, зображення котрої збереглося у Лілі лише у мобільнику, уже рік перебуває на виставці у Києві. Одна з робіт, «Лісова мавка», не повернулася з виставки у Японії. Удома дівчина показала мені ікону Спасителя з бісеру. Їй би вже знайшлося місце у хаті, проте це ж, каже, треба підбирати рамку... Вона більше любить сам процес творіння. Лише один з найперших малюнків Лілина мама вчепила у своїй спальні. Галина Олексіївна пригадує, що найменша їхня дитина малювати хотіла завжди. Спочатку перемальовувала картинки з книжок, які купували старшій сестрі. А у 12 років заявила, що поїде у Володимир-Волинський, де художня школа. Сама шукала школу, сама писала заяву про вступ, сама складала екзамени... І потім три рази у тиждень рейсовим автобусом, майже годину лише в один кінець, добиралася на заняття.
Невеличке приміщення класу художньої школи, в якому навчається група Лілі Дякової, нагадує своєрідну картинну галерею. Я вгадую роботи Лілі за тим, що їм притаманний свій почерк. На одній – дівчина, луг, лебеді, маки... Адам Федорович Михалик, на відміну від мене, простого глядача, відзначає професійну руку, творчу довершеність. Звертає увагу на переходи кольорів, на те, як знайдено потрібні відтінки, як це зроблено м'яко, делікатно і природно... До того ж у завданні було обмежено для використання кольори. Їх тут лише чотири: чорний, білий, червоно-коричневий і жовтий. Тема ж стояла романтично-практична: «Я і оточення». Чому саме такі асоціації викликала вона у Лілі, творчий, як кажуть, секрет. А ось натюрморт, котрий хочеться вже зняти зі стіни і повісити у себе на кухні. Зміст його треба було придумати самому. Ліля й придумала, зобразивши звичайну сільську комору, де на поличці – і обплетений бутель, і павучок, і горщечок, і качан кукурудзи, грибочки, варення... Звичайні речі, та який довершений малюнок! Тетяна Станіславівна Омельченко, викладач Лілі, каже, що не може давати їй простіших завдань, бо тоді їй не цікаво. Вона вже на тому рівні, що викладач з нею радиться як з колегою.
Крім Лілі Дякової, у класі Тетяни Станіславівни є й інші талановиті діти. Персональні виставки мали ще двоє: Каріна Бущак і Ліда Собуцька. Як і Ліля, це сільські дівчатка. Каріна живе у Красноставі, а навчається у Галинівці. Ліда – з села Острівок. Нещодавно 13 юних художників з Володимира-Волинського стали переможцями на всеукраїнському конкурсі учнівських творчих робіт. Одна з учениць, Оксана Пархом'юк з Березович, брала участь у міжнародному конкурсі дизайну костюмів і зайняла третє місце. А які чудові роботи в Олесі Грони з Амбукова, котру директор школи називає майбутнім іконописцем... Вона теж непросто добирається на заняття у школу, бо треба їхати з пересадкою двома автобусами. Проте Лілю Дякову Адам Федорович називає ласкаво їхньою перлинкою, бо за творчою довершеністю її роботи наразі найкращі.
На питання, чи часто трапляються подібні таланти, Михалик скромно каже, що чим талант більший, тим він рідший. Проте підкреслює, що мало дати таланту пробудитися. Його ще треба й підтримати, розвинути. І якщо Ліля не продовжить навчання у спеціалізованому творчому закладі, їй буде важче себе проявити.
Наталія МАЛІМОН.
Фото автора.
|
| Відгуків: 0 28.01.2010 | Наталія Малімон |
| Статті до теми:
«ДЕПУТАТСЬКА» КАРТОПЛ... - 14.01.2010
|
|
|