This version of the page http://www.nbuv.gov.ua/people/loktev.html (0.0.0.0) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2010-05-06. The original page over time could change.
Локтєв Вадим Михайлович, фізик-теоретик, академік НАН України (Київ) — наукова біографія

Локтєв Вадим Михайлович

 

Фізик-теоретик, академік Національної академії наук України (2003), доктор фізико-математичних наук (1983, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат двох Державних премій України в галузі науки і техніки.

Народився 3 травня 1945 року в м. Києві в сім’ї службовців. 1968 року випускник фізичного факультету Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка вступив до аспірантури Інституту теоретичної фізики АН України і відтоді всю свою наукову діяльність пов’язав з цією установою. У травні 1971 р. він захистив кандидатську дисертацію, виконану під керівництвом видатного вченого академіка АН УРСР О. С. Давидова, а у 1983 р. — докторську. Упродовж 1987 — 1993 років Вадим Михайлович завідував лабораторією електронних процесів у молекулярних впорядкованих структурах відділу теорії багаточастинкових систем, який очолював О. С. Давидов. Починаючи з 1993 р. В. М. Локтєв — завідувач відділу нелінійної фізики конденсованого стану. Нині він — академік-секретар Відділення фізики і астрономії НАН України.

Надзвичайна ерудиція та широкі наукові інтереси В. М. Локтєва визначили чільний науковий доробок дослідника у ряді галузей теоретичної фізики. Він одержав низку основоположних результатів з теорії кріокристалів, молекулярних та магнітних екситонів, високотемпературної надпровідності, фазових переходів у конденсованих системах. На основі теоретичних досліджень В. М. Локтєва фізика збагатилася такими термінами, як «ортогональні домішки», «кросовер розщеплення», «когерентна і некогерентна перебудови спектра». Передбачена ним структура b-кисню відома тепер як структура Локтєва. Він є одним із авторів теорії домішкових станів великого радіуса в кристалах, яка одержала назву теорії Іванова—Локтєва—Погорєлова.

Важливих результатів досяг дослідник у вивченні магнітних систем, зокрема ізотропних та анізотропних феромагнетиків. Розвинена ним теорія екситонів в антиферомагнітних упорядкованих кристалах дала змогу розрахувати залежності інтегральної інтенсивності екситон-магнонних переходів в антиферодіелектриках від величини зовнішнього магнітного поля, які з високою точністю пояснюють експериментальні дані. В.М. Локтєв побудував теорію спінових збуджень у невпорядкованих магнетиках з сильною одноіонною анізотропією і теорію спінових хвиль та формування магнітопружної щілини у квазідвовимірних антиферомагнетиках.

Вчений передбачив новий лінійний по зовнішньому магнітному полю магнітооптичний ефект в анізотропних магнітних кристалах. На його базі експериментаторам вдалося візуалізувати колінеарні домени в антиферомагнетиках. В. М. Локтєв розвинув теорію ефекту Рашбі в антиферомагнетиках та визначив можливість колективної перебудови спектра незалежно від концентрації домішок. Висновок про можливість контролю магнітної домішкової взаємодії за допомогою зовнішнього магнітного поля стимулював розгортання нових експериментальних досліджень у Фізико-технічному інституті низьких температур НАН України.

Важливі результати одержав Вадим Михайлович і з теорії кріокристалів та взаємодії світла з ними. У дослідженнях спектрів твердого кисню вчений передбачив явище розщеплення смуг біекситонного поглинання в антиферомагнітних діелектриках.

Від часу відкриття високотемпературних надпровідників В. М. Локтєв почав інтенсивно вивчати магнітні властивості й електронну структуру цих матеріалів. Зокрема, визначив внесок р- та d-станів носіїв у формування валентної зони і зони провідності в металооксидних керамічних сполуках. Вадим Михайлович побудував фазову діаграму для критичної температури надпровідного переходу залежно від концентрації носіїв заряду, а також показав, що квантові флуктуації фази можуть спричинювати утворення псевдощілини у надпровідниках.

Синтез високосиметричних молекул фулерену та сполук на їх основі, так званих фулеритів, стимулював новий етап теоретичних розробок Вадима Михайловича: була вперше встановлена важлива роль ефекту Яна—Теллeра у механізмі виникнення високотемпературної надпровідності плівок фулеритів.

Цікаві результати отримав дослідник, вивчаючи переходи, пов’язані зі спонтанним зниженням симетрії у конденсованих системах. Він визначив загальні фізичні умови виникнення неоднорідного або багатодоменного стану поблизу фазового переходу та роль далекосяжних пружних взаємодій у таких явищах для кристалів скінченних розмірів. В. М. Локтєв дослідив вплив доменної структури кристалів на їх поведінку у зовнішніх полях та запропонував механізм утворення доменної структури в антиферомагнетиках.

Надзвичайна працездатність, наукова активність і «всюдисущність» Вадима Михайловича широко відомі колегам. Вже звикли, що здебільшого він повідомляє співробітникам новини про останні наукові відкриття, отримуючи їх часто «з перших рук», бо поміж його добрих знайомих чимало знаних у світі вчених. В. М. Локтєв — автор кількох монографій та понад двох сотень наукових праць, опублікованих у вітчизняних та зарубіжних виданнях; член редколегій наукових журналів "Вісник НАН України", "Наукові вісті "Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут»", "Физика низких температур".

В. М. Локтєв приділяє велику увагу вихованню наукових кадрів. Він завідує кафедрою теоретичної і загальної фізики фізико-математичного факультету Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», має численних учнів, керує курсовими, дипломними та кадидатськими роботами молодих науковців.

Джерело інформації: Вісник НАН України. — 2005. — N 5.

Бібліографія публікацій   В. М. Локтєва
(за даними Українського реферативного журналу "Джерело")

Тексти вибраних публікацій   В. М. Локтєва

Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua