This version of the page http://www.viche.lutsk.ua/index/2939 (0.0.0.0) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2010-04-23. The original page over time could change.
Газета "Вiче-інформ" ::: Статтi газети "Вiче-інформ"
   
Сьогоднi: 23.04.2010
Вiдвiдано разiв: 135285
 
СТАТТI АРХIВ ОПИТУВАННЯ ПОШУК ПРО НАС  
Роздiли сайту
КОНФЛІКТНА СИТУАЦІЯ
СПОРТ
ПРОБЛЕМА
НОУ-ХАУ
СВЯТА СПРАВА
СТИЛЬ
СПОВІДЬ
ВЛАДНА ВЕРТИКАЛЬ
ЗНАХІДКА
Пошук за публікаціями
 
Опитування
Оберіть найчарівнішу у луцькій волейбольній суперлігівській команді «Волинь-Університет-ОДЮСШ»:
Юлія Деркач
5% (242)
Ганна Довгополюк
1% (72)
Тетяна Поліщук
2% (92)
Інна Молодцова
7% (322)
Юлія Гринь
1% (59)
Юлія Молодцова
47% (1994)
Тетяна Чахрайчук
34% (1461)
Всього голосiв: 4242
 
 
 
 

У ДІДА  МАЄ БУТИ СИНІЙ КОЖУХ, А НЕ НІС!

У новорічну ніч нашим дітям та онукам не спатиметься.

І не лише тому, що до самісінького ранку святкову магію новорічної ночі розриватимуть вибухи салютів і феєрверків. Вони з нетерпінням чекатимуть, що ж покладе Дід Мороз їм під ялинку? Дарма що зовсім недавно, 19 грудня, з таким же нетерпінням шукали під подушкою дарунок від святого Миколая.

КИТАЙСЬКИЙ ДІД – ТРАДИЦІЙНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ!
Новорічно-Різдвяні свята для українських батьків – це суцільне банкрутство сімейного бюджету. Тричі поспіль впродовж місяця доводиться балувати дітлахів дарунками: спочатку від Миколая, потім від Діда Мороза, ще й на Різдво – 7 січня, як у всьому світі прийнято. Хочеш не хочеш, а традицій треба дотримуватися. Дарма що не всі знають, яка з цих традицій наша, українська.
Геть заплуталися в суперечках про Дідів Морозів і Санта-Клаусів, а тим часом останній впевнено заполонив і українські новорічні простори. Куди не глянь – чудернацький дід у коротенькому червоному кожушку та ковпаку їде до нас на оленях, мотоциклах, ракетах, а ще уміє грати на саксафоні, акордеоні, гойдатися на Місяці, співаючи при цьому пісні інколи престрашним голосом, від якого дитя може налякатися. Та ще й чомусь здебільшого англійською мовою. Китайці, чий новорічний крам заполонив наші ринки та крамниці, вирішили, що навіть наш традиційний Дід Мороз теж має говорити англійською.
Вивчаючи цьогорічний асортимент новорічних атрибутів, в Центральному луцькому універмазі надибала на єдиного представника з когорти рідних і знайомих з дитинства Дідів Морозів. Одягнений у довгий кожух синього кольору, цей бородатий дідуган не танцював, не ходив, а лише співав іноземною і коштував лише сорок гривень. Зате Снігуронька у такому ж синьому кожусі могла перелякати не тільки дитину. На обличчі бідолашної застиг жах, очі ледь з орбіт не вискакували. Глянеш на таку – святкувати розхочеться! Справжнісінька баба-яга, але в молодості. Зате співала російською „В лесу родилась елочка" і коштувала 60 гривень. Знаючи ностальгію росіян та інших представників колишнього СРСР за традиційними новорічними персонажами, китайці вирішили хоч трохи нас всіх порадувати у такий спосіб. До речі з подивом для себе нещодавно дізналася, що традиційний Дід Мороз, який завжди чомусь приходив на свято одягнений у червоний кожух, насправді мав би бути одягнений у довгу шубу блакитного кольору, а підперезаний червоним поясом. Так що китайські виробники цей нюанс знали. А то я вже було запідозрила виготовленого ними Діда Мороза у нетрадиційній орієнтації.
Спробувала знайти Діда Мороза на новорічних листівках – і теж катма. Із сорока листівок лише на одній був зображений дідуган у довжезному кожусі та з довгою сивою бородою. Зате Санта-Клаусів – хоч відбавляй. Виявляється ці хитруни червону куртку, облямовану хутром, червоні штани та гостроверху шапчину позичили у свого французького колеги. Цю одежину присвоїли собі нині всі сантим. Щодо листівок, то й тут китайці всіх обскакали. Адже саме вони свого часу започаткували традицію привітання одне одного святковими листівками. Ті листівки містили лише ім'я того, хто їх вручав, на них не було ні привітань, ні побажань. Самій святковій листівці вже понад тисячу років.
„Прикид" Діда Мороза у багатьох народів залежить не тільки від погодних умов кожної конкретної країни. Наприклад польський святий Микола схожий на єпископа — має червоне вбрання й митру на голові. Швейцарці мають аж двох Дідів Морозів: один — зігнутий дідуган із величезним носом — Юл-томтен, другий — карлик Юлніссаар. Іспанський Олентцеро одягнений у національний одяг, до того ж завжди має при собі пляшку доброго вина. Монгольський Дід Мороз схожий на пастуха: на ньому волохата шуба та велика лисяча шапка, біля пояса — табакерка, кремінь. У руках він тримає батіг. Дід Мороз у Росії як різдвяний персонаж вперше з'явився на Різдво у 1910 р., проте не отримав широкої популярності. Образ Діда Мороза був створений радянськими кінематографістами у 30-х роках. У грудні 1935 р. соратник Сталіна, член Президії Центрального Виконавчого Комітету СРСР Павло Постишев опублікував у газеті «Правда» статтю, де запропонував організувати для дітей святкування Нового року. Так у Харкові було організоване дитяче Новорічне свято. Сучасний образ Діда Мороза формувався переважно радянськими художниками і кінематографістами на противагу американському Санті, який проник після Другої світової війни до Європи і мав протиставлятися будь-яким різдвяним традиціям.

ВСЕ ПОЧАЛОСЯ З НІКОЛАУСА
 Як би не сперечалися, чий Дід Мороз правдивіший і старіший, а правди ніде діти: справжній Дід Мороз мешкав на березі Середземного моря. Наприкінці III століття в Лікії, біля кордону із сучасною Туреччиною. Це був парубок на ім'я Ніколаус. Він мав духовне звання й був шанований людьми за доброту, прагнення допомогти бідним і знедоленим. Саме за ці заслуги його й вважають святим. Цей святий не тільки намагався зарадити біді ближнього, але й знаходив і повертав додому викрадених дітей. Похований Ніколаус у соборному храмі в місті Мірра, що в Італії. Місцеві жителі до сьогодні вшановують цього святого. Це і був святий Миколай, який приходить до наших діток 19 грудня з подарунками. У XVI ст. Лютеранська реформація скасувала шанування святих, у тому числі і день пам'яті св. Миколая. Особливо люто спогади про нього викорінювали в Голландії, де у присутності дітей урочисто спалювали образ святого на багаттях. У день його пам'яті заборонено було випікати пряники і робити подарунки дітям. Протестанти оголосили святителеві справжню війну. Але святий і його свято були настільки популярними, що примусити забути його було неможливо. Люди почали поклонятися йому таємно. У Голландії ім'я святого — Saint Nicholas стали вимовляти як Sinter Klaas. Побачивши, що заборонні заходи не приносять бажаного результату, протестанти вирішили перенести дарування подарунків дітям на Різдво, але при цьому ім'я святителя прагнули викреслити з пам'яті. У ХХ ст. боротьбу зі святим Миколаєм продовжила радянська влада в СРСР. У 1948 р. він трансформувався в образ Діда Мороза.
І ось тепер восторжествувала знову історична справедливість – святий Миколай повернувся. Чи вдасться йому витіснити Діда Мороза, якого вважають пережитком радянської доби, – покаже час. А може й обидва новорічні персонажі залишаться діючими у нашому святковому календарі.
До речі Дід Мороз змушений нині підлаштовуватися під сучасність, аби вижити. Лучани пам'ятають страшних і замусолених Діда Мороза та Снігурку, що багато років поспіль стояли під головною ялинкою міста. І ось, нарешті, цього року нові новорічні персонажі прикрасили три головні міські ялинки, що горять у святкових вогнях поблизу Свято-Троїцького собору. Дід – у блискучому кожусі, змайстрованому з темно-червоного дощику, шубу Снігуроньки зробили з такого ж дощику, тільки блакитного. Все блищить, переливається, дорослі й діти радо обнімають їх, фотографуючись на пам'ять. Тільки уважніше придивившись, можна побачити за причепленою сивою бородою діда геть молоде чоловіче обличчя. Таке враження, що новорічний антураж накинули на манекени з якогось магазину чи ательє. Просто, а головне дешево й сердито. Зате у багатьох наших малюків Новий рік буде, напевне, асоціюватися із пісними обличчями ось таких новорічних персонажів, які чомусь сумно та невесело споглядають на святковий Луцьк. Сусіди-рівняни, до речі, цього року вирішили поламати традицію і замість незмінних діда та Снігурки, що служили міській ялинці вірою та правдою 35 літ, поставили біля головної ялинки поліський віз із різними казковими персонажами. І традиції українські відроджують, і такого більше ніде немає. Якщо включити фантазію та заглянути в українську минувшину, можна багато чого свого, українського, віднайти, а не лише сліпо копіювати Європу і світ.

Ніна РОМАНЮК. 
Відгуків: 0 30.12.2009
Ніна РОМАНЮК

Статті до теми:
ЗА СУДАМИ НЕОБХІДНО Н... - 10.12.2009

Відгуки до статті


Стрiчка новин
ПОБАЧИТИ ЄРУСАЛИМ, ЩОБ... ЗНОВ ПОЇХАТИ В ...
детальнiше...
БОРИС КЛІМЧУК РОЗПОЧАВ У ВОЛИНСЬКІЙ ВЛАДІ ДРУГЕ ДЕ...
детальнiше...
Луцькі рибалки піймали... русалку? Нині...
детальнiше...
Закопується у землю і дарує свято Вол...
детальнiше...
ДВА УРОКИ — ЦЕ НЕ ТІЛЬКИ ДВА ГОЛИ В СВОЇХ ВОРОТАХ ...
детальнiше...
 
Лічильник
 
Увага!
Триває акція!
Розмістіть свою рекламу в газеті "Віче" і отримаєте безкоштовну публікацію реклами на нашому сайті.
 
 
 
 
 
ВБудке - портал о собаках
(c) Вiче. Волинський тижневик. Розробка сайту: Енергія-Сервіс