Ціна влади. Віктор Ющенко

Якщо погоджуватися із твердженнями, що за останні роки ми просунулися вперед шляхом демократизації країни, а перипетії нинішньої президентської кампанії неможливо навіть порівнювати з бурхливими подіями п’ятирічної давності, то слід також визнати, що нинішній глава держави фактично не здійснює недемократичних кроків для утримання влади. Але якщо подивитися на форму і методи ведення його передвиборної кампанії (яка щільно наклалася на трудодні президента), то нічого, крім привіту з минулого, ми не побачимо. І так триватиме й надалі, доки хтось не почне ставити в лоба запитання з майбутнього, того самого, з європейськими цінностями. А вони передбачають у тому числі жорсткий контроль ЗМІ та громадськості за фінансуванням виборчих кампаній кандидатів і партій.

Експерти моніторингу «Телекритики» який проводиться в рамках проекту Internews Network «У-Медіа», констатували цікаву особливість політреклами кандидата в президенти В.Ющенка в національному телеефірі. У листопаді Віктор Ющенко посів четвертий рядок у рейтингу витрат серед своїх конкурентів, «проте свої 8,7 млн. грн. він витратив за неповні 10 днів — своєрідний рекорд». Але вже з перших днів грудня телереклама В.Ющенка буквально зникла з наших телевізорів, і, як стверджують експерти моніторингу, з’явиться тільки на 52-му тижні року. «Мавр зробив свою справу? Можливо, справа в скандалі з героями роликів, які виявилися не «істинними» прибічниками чинного президента з народу, а співробітниками рекламного агентства, які обслуговують його?» — висуває версію Андрій Колесніков.

Є й інша: кандидату в президенти Віктору Ющенку просто не було потреби в грудні витрачати мільйони гривень на телерекламу. І якщо експерти теле-«джинси» звернуть увагу на багатогодинні прямі трансляції на Першому національному різноманітних форумів і зустрічей, які проходили в рамках робочих поїздок президента Віктора Ющенка і складалися переважно з його політичних монологів, то, гадаю, за підсумками грудня джинсова кепка має дістатися саме йому. До ефіру Першого додайте також безплатні ефіри на місцевих ДТРК і сюжети з політичними заявами в ефірах усіх інших, хто традиційно «висвітлює» вибори. Таким чином, кандидату Ющенку не було потреби спустошувати свій виборчий фонд на оплату телереклами. За неї — але приховану — заплачено з бюджету. І не тільки за неї.

Тільки за неповний грудень В.Ющенко здійснив 13 робочих поїздок країною. Всі вони проходили практично за одним сценарієм і включали традиційні для створення удаваного інформприводу заходи: перерізання стрічок, вручення нагород-подяк, участь у форумах інтелігенції, ювілеях, «знайомство з роботою» підприємств, установ і вишів. І, звичайно, тривалі виступи, які мають усі ознаки прихованої агітації «за» і «проти», тобто викладення власної політичної платформи та різкої критики головних конкурентів.

Ніякої практичної користі для країни від цих поїздок немає: президент нічого не вирішує, навіть традиційних «госппартактивів», тобто нарад із чиновниками місцевих адміністрацій, не проводить. Президент говорить. Скільки це задоволення коштує бюджету — порахувати важко. Докладне бюджетування забезпечення діяльності президента в нас — за сімома печатками. Віктор Янукович, критикуючи Юлію Тимошенко за поїздки в розпал епідемії грипу, стверджував, що кожна з них обходиться скарбниці в півмільйона гривень. Сума, скоріш за все, завищена. Оскільки головні «витратні» статті порахувати можна — за аналогією із цінами на ринку, скажімо, пасажирських авіаперевезень.

Як рахувати вартість чартерів — знаходимо на сайтах авіакомпанії. Формула проста. Спочатку потрібно відстань між аеропортами розділити на швидкість польоту літака і отриманий час помножити на вартість блок-години. Вартість в один бік множимо на два. Швидкість ТУ-134 — 800 км/год. Вартість блок-години залежить від типу літака і коливається від трьох до шести тисяч євро. Для ТУ-134 і російські, і українські сайти видають чотири тисячі євро. Таким чином, якби кандидат у президенти В.Ющенко літав у передвиборні поїздки за рахунок виборчого фонду, за рейс Київ—Сімферополь—Київ йому довелося б заплатити близько 100тисяч гривень.

Звісно, можна заощаджувати: наприклад, наступного дня після Криму президент відвідав із робочою поїздкою Дніпропетровськ. Але вночі борт №1 повернувся до столиці і вранці знову полетів у південному напрямку. «Президент любить спати лише вдома», — кажуть утаємничені.

До переліку витрат на кримську поїздку слід внести також пересування кортежу по місцевості (перерізання стрічки в Севастополі), робочий час місцевих чиновників, забезпечення безпеки і знову ж таки — прямі ефіри. Час прямої трансляції на Київ у державних ТРК (по «релейці») — у середньому 10 тисяч гривень. Але якби кандидату довелося по-чесному платити за супутникову трансляцію, то розцінки такі: оренда устаткування (ПТС тощо) — від п’яти тисяч доларів, і по п’ять доларів за хвилину трансляції.

Додамо також, що прем’єр-міністр України і кандидат у президенти Юлія Тимошенко в грудні здійснила 10 робочих поїздок. Правда, на відміну від президентських поїздок, програма більшості прем’єрських все-таки містить робочі моменти. Хоча 13 грудня, перебуваючи в робочій поїздці у Львівську область, вона також відвідала агітконцерт «З Україною в серці!». Це була неділя й узагалі — пізно ввечері. Та й не на рейсовому ж літаку прем’єр туди вирушила!

Спікер ВР і кандидат у президенти Володимир Литвин заявляв, що на час виборчої кампанії з 17 листопада йде у відпустку. Але того самого дня вирушив у робочу поїздку в Харківську область, 19 листопада — у Вінницьку, 20-го — у Кіровоградську, 21-го — в Житомирську, 24-го — в Миколаївську, 25-го — в Херсонську, а 26—27 листопада відвідав Крим. Брюссель 30 листопада опускаємо. І далі, в грудні, за інформацією в закладці «робочий графік голови ВР України» на його офіційному сайті: третього числа — Львівська область, четвертого — Рівненська. Далі, вже за інформацією з сайта ВР, дізнаємося, що з 7-го по 10 грудня В.Литвин відвідав із робочим візитом три західні області, а в наступні дні — ще п’ять робочих поїздок у регіони.

Наскільки цей адмінресурс порівнянний із витратами кандидатів у президенти, фінансованими з «білого» виборчого фонду, сьогодні сказати важко. Відповідно до Закону «Про вибори президента», дані про фонди кандидатів ЦВК оприлюднить на 18-й день після виборів. А практика повідомляти виборцям, які суми і ким пожертвувані використано на виборчі перегони, в нашій країні ще не склалася.

Приклад Анатолія Гриценка, котрий веде онлайновий звіт про надходження у фонд і про його витрачання, нікого з 17 інших кандидатів на таку саму відкритість не надихнув. Це, звісно, складніше, ніж кодекси про чесні вибори писати. Але будь-яка справа здається безнадійною, доки хтось не починає хоч щось робити.

Поставити запитання президенту і кандидату в президенти України (яких ніхто не ставить) не така вже й складна справа. Знайомий за іншими аналогічними зустрічами монолог Віктора Ющенка на двохгодинному форумі української інтелігенції Криму в Російському драматичному театрі витіснив із програми запланований розділ «відповіді на запитання». На заклик із ложі, в якій розмістилася преса, відповісти хоч на кілька, отримано відповідь: «Незабаром розпочнеться спектакль, нас просять іти». Але вже в коридорі Віктор Андрійович відмовити не зміг і запросив їхати з ним на ДТРК «Крим» — там уже чекали запису інтерв’ю.

Оприлюднити дані про свій виборчий фонд Віктор Ющенко погодився легко, але не сказати, — щоб без емоцій. Оскільки далі ми зупинимося на принциповому моменті — джерелах фінансування кампанії Віктора Ющенка, наведу цю частину інтерв’ю в запитаннях-відповідях:

«ДТ» — Жоден із кандидатів, які приїжджали в Крим, не відповів нам на запитання про свій виборчий фонд, про джерела його фінансування. Особисто ви можете сказати?

В.Ю. — Це неправда. Мій виборчий фонд задекларований. Де я його взяв? Зі своєї зарплати. Будь ласка…

«ДТ» — Ви кажете про декларацію про доходи? Я запитую про виборчий фонд, який формується (кандидатами) у президенти України.

В. Ю. — Так, і що вам розкрити з мого виборчого фонду?

«ДТ»— Джерела фінансування. Який фонд за обсягом? Скажімо так — ціна влади і як вам бачиться в цілому прозорість цієї кампанії?

В. Ю. — Я даю слово, що завтра, до 12 години дам повну публічну роздруківку, що в мене є в доходах і що — у видатках. Не на того напали!

О 16.31 на сайті Віктора Ющенка «у відповідь на запит журналістів» було оприлюднено звіт про надходження коштів на поточний рахунок виборчого фонду Віктора Ющенка та їх використання станом на 18.00 23 грудня.

Згідно з даними звіту, на поточний рахунок кандидата в президенти В.Ющенка надійшло 32 678 700 гривень.

З них уже використано 32,6 млн. грн. Левова частка витрат припала на оплату телеефіру — 22,2 мільйона. Ще майже 9 млн. грн. В.Ющенка пішли на виготовлення та оренду рекламних щитів. На публікацію агітматеріалів у друкованих ЗМІ витрачено 143,8 тис. грн. і лише
12 тисяч — на рекламу на радіо.

Матеріали передвиборної агітації коштували кандидату 462,6 тис. грн. На сувеніри, канцтовари та інші агітматеріали з виборчого фонду пішло ще 25,8 тис. грн.

Далі: всього 67,6 тис. грн. фонду Ющенка було витрачено на оренду приміщень для проведення передвиборних заходів. І зовсім порожні клітинки в позиціях «транспортні послуги для реалізації заходів передвиборної агітації» та «послуги зв’язку». Здається, коментарі зайві.

Та головне в іншому. В опублікованій інформації немає вказівки на джерела фінансування кампанії В.Ющенка, про що й ставилося запитання. Але (і я перепитала) президент сказав, що виборчий фонд він узяв зі своєї зарплати. Так само його зрозуміли й кореспонденти провідних агентств, які були присутні на інтерв’ю і передали цю інформацію.

Тепер беремо декларацію про доходи Віктора Ющенка за 2008 рік. Вона зараз на сайті ЦВК і загальнодоступна. Тому кожен може побачити, що сукупний дохід становив — 1 041 060 грн., у тому числі зарплата — 492 020 гривень. На банківському рахунку — близько трьох мільйонів гривень. От піди тепер і довідайся: чи то зарплата в президента країни в 2009 році так зросла, чи то він іще десь зарплату отримує?

І, повертаючись до початку матеріалу, до теми адмінресурсу. Віктор Ющенко заперечує, що його використовує. «Я жодне слово у своїх виступах, а я їх проводжу чотири-п’ять за день, чи то зі студентами, чи то з дипломатичним корпусом, бо я є президентом цієї країни. Вибачте, мені ніхто не вказуватиме, з ким і коли мені зустрічатися. Коли я говорю про аудиторію, яка була, наприклад, сьогодні, моя мета була одна — шановні, розберіться в цінностях, розберіться, у чому суть виборів січня 2010 року, — відповідає президент. — І цим я хочу вам сказати: вибори президента — не моя проблема, це ваша персональна проблема. Я у вас нічого не прошу, і я вам нічого не винен. Я такий же достойний громадянин, як ви. І вважаю, що я ходжу на свою роботу і маю честь за неї відповідати рівно стільки ж, скільки і ви».

Не знаю, як вам, але мені, колишньому його виборцеві, президент Ющенко точно винен.

Але я йому пробачаю. Суто по-християнському. І — наостанок.