Бiблiографiчний дайджест N1

Закон визначає функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними.

Надання військової допомоги іншим державам, а також участь у міжнародному військовому співробітництві та міжнародних миротворчих операціях на підставі міжнародних договорів України - див. частину третю статті першої Закону; порядок застосування зброї і бойової техніки військовими частинами Збройних Сил України при здійсненні миротворчих операцій - див. частину п'яту статті дев'ятої Закону; здійснення Міністерством оборони України в межах своєї компетенції міжнародного співробітництва за воєнно-політичним, військове - технічним та іншими напрямками — див. частину сьому статті десятої; соціальний та правовий захист військовослужбовців, які постраждали під час участі в міжнародних миротворчих операціях, та членів їх сімей - див. частини першу та третю статті шістнадцятої цього Закону.

7. Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави: Закон України від 19 червня 2003 року N975-1 V// Відомості Верховної Ради .-2003.- N 46.-С.366

Цей Закон з метою захисту національних інтересів України, утвердження і зміцнення конституційних засад демократичної, правової держави у сфері цивільно-військових відносин, забезпечення прав і свобод людини та відповідно до міжнародних зобов'язань, взятих Україною, визначає правові засади організації і здійснення демократичного цивільного контролю над Збройними Силами України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, а також над правоохоронними органами держави. Закон має 7 розділів та 24 статті. Військове, військово-політичне та військово-технічне співробітництво з іншими державами та міждержавними союзами - див. статті 5,8,13 та 15. Питання експорту та імпорту озброєнь та військової техніки — стаття 5. Участь підрозділів Збройних Сил України в міжнародних миротворчих операціях, спільних військових навчаннях та інших акціях у рамках міжнародного військового та військово-технічного співробітництва, допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України висвітлюється в статтях 5 та 8 Закону.

8. Про ратифікацію Угоди з адаптації Договору про звичайні збройні сили в Європі: Закон України від 21 вересня 2000 року N1974 -III // Відомості Верховної Ради.- 2000.- N 45.-С.382.

Своїм рішенням Верховна Рада ратифікувала Угоду з адаптації Договору про звичайні збройні сили в Європі, підписану від імені України 19 листопада 1999 року в м. Стамбулі. До Закону України текст Угоди додається.

Усвідомлюючи корінні зміни, які відбулись в Європі з часу підписання в Парижі 19 листопада 1990 року Договору про звичайні збройні сили в Європі, сповнені рішучості зберегти ключове значення Договору як наріжного каменю європейської безпеки, відзначаючи досягнення цілей первісного Договору - забезпечення того, щоб в районі застосування Договору кількості звичайних озброєнь і техніки не перевищували таких, що обмежуються Договором, Держави - учасниці, прагнучи далі розвинути та затвердити новий характер відносин безпеки між усіма Державами - учасницями на основі мирного співробітництва і тим самим зробити внесок у створення в Європі загального та неподільного простору безпеки, домовились про деякі зміни у тексті первісного Договору.

Вони стосуються термінології, яка використовується в тексті Угоди, національних і територіальних граничних рівнів звичайних озброєнь і техніки, що обмежуються Договором, процедур сертифікації, обміну інформацією та формату її надання, проведення інспекцій, зокрема - інспекцій скорочення та утилізації звичайних озброєнь і техніки, що обмежуються Договором, а також Протоколу про Спільну консультативну групу.

Ця Угода з адаптації підлягає ратифікації кожною Державою - учасницею у відповідності до її конституційних процедур.

9. Про ратифікацію Меморандуму про взаєморозуміння між Кабінетом Міністрів України і штабом Верховного головнокомандувача об'єднаних збройних сил НАТО на Атлантиці та штабом Верховного головнокомандувача об'єднаних збройних сил НАТО в Європі щодо забезпечення підтримки операцій НАТО з боку України: Закон України від 17 березня 2004 року N1607-ІУ.

До Закону України додається текст ратифікованого Верховною Радою України Меморандуму. Метою цього Меморандуму є встановлення політики і процедур для визначення місць забезпечення підтримки операцій або навчань та надання підтримки з боку України силам, які дислокуються на її території, або силам, які отримують підтримку з боку України під час операцій НАТО. В документі зазначено сфери застосування та відповідальності, фінансові положення та правові питання, а також аспекти захисту та розкриття інформації щодо забезпечення підтримки операцій НАТО з боку України.

ПОСТАНОВИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Ю.Про Основні напрями зовнішньої політики України: Постанова Верховної Ради України від 2 липня 1993 року N3360-ХП/ / Відомості Верховної Ради. - 1993.- N 37.- С.379.

Ця Постанова схвалює Основні напрями зовнішньої політики України, рекомендує Кабінету Міністрів України, Міністерству закордонних справ України, дипломатичним і консульським представництвам України за кордоном, іншим міністерствам та державним установам України, які беруть участь у реалізації зовнішньополітичного курсу України, ке руватися в своїй роботі схваленими Верховною Радою України Основними напрямами зовнішньої політики України, а Міністерству закордонних справ України - викласти у пресі положення Основних напрямів зовнішньої політики України.

Основні напрями зовнішньої політики України, текст яких додається до Постанови, становлять наріжний системний елемент загальної концепції зовнішньої політики України, складовими частинами якої є детально відпрацьовані концепції відносин з окремими державами та міжнародними організаціями, а також концепції окремих функціональних напрямів зовнішньої політики України.

Документ визначає національні інтереси України, завдання, засади, напрями, пріоритети та функції зовнішньої політики України, а також механізм її здійснення.

Він має чотири розділи.

Про економічні інтереси, пов'язані з інтегруванням економіки України у світове господарство, включення національного господарства у світову економічну систему для його повноцінного економічного розвитку, забезпечення потреб громадян і підвищення добробуту народу, поширення у світі образу України як надійного і передбачуваного партнера йдеться у першому розділі Документу. Пункт 10 другого розділу Основних напрямів зовнішньої політики України визначає, що Україна беззастережно додержується принципу сумлінного виконання всіх своїх міжнародних зобов'язань і вважає належним чином ратифіковані договори частиною свого внутрішнього права. Серед напрямів зовнішньої політики України, які зазначені у третьому розділі Документа, є пункт про розширення участі в європейському регіональному співробітництві. Пріоритетним стратегічним напрямом у сфері двосторонніх відносин названий у цьому ж розділі Документа активний розвиток політичних, економічних, науково-технічних, культурних та інших стосунків з західними державами - членами ЄС та НАТО, а також налагодження військово-політичного співробітництва з іншими державами та міжнародними організаціями, зокрема НАТО та ЗЄС. Україна виступає за створення всеохоплюючих міжнародних систем універсальної та загальноєвропейської безпеки і вважає участь у них базовим компонентом своєї національної безпеки.

11. Щодо відносин України і Організації Північне - Атлантичного Договору (НАТО): Постанова Верховної Ради України від 23 квітня 1999 року N 612-ХІУ// Відомості Верховної Ради. - 1999. - N 20-21, ст.193

В Постанові наголошується, що на розгляд Верховної Ради України не подавалися основоположні документи, що визначають зміст і створюють договірно-правову основу відносин України з НАТО, відсутнє фінансово-економічне обгрунтування витрат на виконання зобов'язань, що випливають зі змісту цих документів, не вносились на схвалення Верховною Радою України рішення про допуск на територію України підрозділів збройних сил інших держав для проведення військових навчань за їх участю.

Постанова приймалася під час бомбардування військами НАТО Союзної Республіки Югославії, тому Верховна Рада України висловлює занепокоєння з цього приводу та вважає, що забезпечення взаєморозуміння держав - членів НАТО і країн, які не входять до цього військово-політичного блоку, може вирішуватися лише в контексті формування загальноєвропейської системи колективної безпеки, що базується на політичних, а не на військових чинниках.

Верховна Рада України цією Постановою дає відповідні доручення та рекомендації комітетам Верховної Ради, Кабінету Міністрів України та Президенту України щодо забезпечення неухильного додержання вимог Конституції України у питаннях, пов'язаних із здійсненням зовнішньополітичної діяльності, забезпеченням національної безпеки України, підтриманням на належному рівні її обороноздатності; внести на розгляд Верховної Ради укладені від імені України міжнародно-правові акти, якими встановлюються договірно-правові засади її співробітництва з міжнародними організаціями і згода на обов'язковість яких надається Верховною Радою України, а також провести у червні 1999 року парламентські слухання з питань реформування Збройних Сил України.

12. Про Рекомендації парламентських слухань про взаємовідносини та співробітництво України з НАТО: Постанова Верховної Ради України від 21 листопада 2002 року N233-ІУ// Відомості Верховної Ради. - 2002.- N 51.- С.374.

Ця Постанова схвалює Рекомендації парламентських слухань про взаємовідносини та співробітництво України з НАТО та дає доручення Комітетам Верховної Ради України з питань Європейської інтеграції та з питань національної безпеки та оборони щодо вжиття заходів для забезпечення виконання окремих пунктів Рекомендацій парламентських слухань;

Комітетам Верховної Ради України з питань Європейської інтеграції, з питань національної безпеки і оборони, у закордонних справах Постановою доручається поінформувати Верховну Раду України у другому півріччі 2004 року про стан виконання Рекомендацій парламентських слухань; контроль за виконанням цієї Постанови покладається на Комітет Верховної Ради України з питань Європейської інтеграції.

У доданому до Постанови тексті Рекомендацій парламентських слухань про взаємовідносини та співробітництво України з НАТО відзначається, що євроатлантична інтеграція України є суттєвим фактором зміцнення її національної безпеки, покликаним сприяти розвитку демократичних інститутів, громадянського суспільства, захисту прав і свобод людини, і, таким чином, відповідає життєво важливим інтересам українського народу. Рекомендації парламентських слухань вказують також мету та визначальні чинники успішного просування України курсом євроатлантичної інтеграції.

З метою прискорення розвитку та якісного піднесення рівня взаємовідносин, поглиблення співробітництва України з НАТО та виходячи з необхідності консолідації основних політичних сил і досягнення скоординованого підходу законодавчої і виконавчої гілок влади до цього питання, учасники парламентських слухань дають докладні рекомендації. Вони складаються з трьох частин: Рекомендації Верховній Раді України, Рекомендації Президентові України та Рекомендації Кабінету Міністрів України.

13. Про утворення Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з моніторингу виконання Рекомендацій парламентських слухань « Про взаємовідносини та співробітництво України з НАТО» та Плану дій Україна - НАТО: Постанова Верховної Ради України від 6 лютого 2003 року N479-ГУ7/ Відомості Верховної Ради. - 2003.- N 17. - С.141.

В Постанові йдеться про утворення Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з моніторингу виконання Рекомендацій парламентських слухань « Про взаємовідносини та співробітництво України з НАТО» та Плану дій Україна - НАТО, затвердження складу Тимчасової спеціальної комісії, обрання голови Тимчасової спеціальної комісії та залучення, у разі необхідності, до роботи в Тимчасовій спеціальній комісії фахівців Апарату Верховної Ради України, Інституту законодавства Верховної Ради України, незалежних експертів.

Матеріально-технічне, кадрове, інформаційне та організаційне забезпечення діяльності Тимчасової спеціальної комісії Постанова покладає на Апарат Верховної Ради України.

Тимчасовій спеціальній комісії доручається інформувати Верховну Раду України про результати своєї діяльності та вносити відповідні пропозиції.

В Додатку до Постанови подається склад зазначеної комісії.

14. Про здійснення Кабінетом Міністрів України конституційних повноважень у сфері оборони: Постанова Верховної Ради України від 22 червня 2004 року N1824-ІУ

Постанова констатувала стан справ у сфері оборони. Відмічалося в тому числі й про міжнародну кооперацію з постачання готових зразків озброєння, техніки, комплектуючих виробів, сировини та матеріалів. Постановча частина складається із семи статей.

Постанова визначає пріоритетні напрями діяльності Кабінету Міністрів України у сфері оборони: оптимізацію бюджетних витрат на утримання і розвиток складових Воєнної організації держави; забезпечення соціального захисту військовослужбовців, спрямування фінансових ресурсів, що вивільняються в результаті оптимізації структури і чисельності Збройних Сил України, на проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, закупівлю високотехнологічного озброєння та військової техніки нових поколінь; забезпечення безпеки та соціальних гарантій військовослужбовців Збройних Сил України, які беруть участь у міжнародних миротворчих операціях, дотримання національних інтересів України при інтеграції України у системи міжнародної і регіональної безпеки, зокрема у європейські та євроатлантичні структури.

Верховна рада України окремо наголошує на необхідності підвищення ролі Ради національної безпеки і оборони України у здійсненні завдань з координації і контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері оборони і національної безпеки.

УКАЗИ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

15. Про заснування Місії України при НАТО: Указ Президента України від 4 грудня 1997 року N1333

З метою забезпечення постійного співробітництва України з Організацією Північноатлантичного Договору ( НАТО ) і участі у Раді Євроатлантичного Партнерства, а також реалізації положень Хартії про особливе партнерство між Україною і Організацією Північноатлантичного договору, Президент України постановляє заснувати Місію України при НАТО із статусом дипломатичного представництва України при міжнародній організації з розташуванням у м. Брюсселі та покласти організаційне та фінансове її забезпечення на Міністерство закордонних справ України, а Кабінету Міністрів України передбачити кошти на її утримання під час доопрацювання Державного бюджету України на 1998 рік

16.Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу. Угода про партнерство та співробітництво між Європейськими Співтовариствами і Україною: Затверджено Указом Президента України "Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу" від 11 червня 1998 року N615.

Ця Стратегія визначає основні напрями співробітництва України з Європейським Союзом - організацією, яка в процесі свого розвитку досягла високого рівня політичної інтеграції, уніфікації права, економічного співробітництва, соціального забезпечення та культурного розвитку. Національні інтереси України потребують утвердження України як впливової європейської держави, повноправного члена ЄС. Стратегія інтеграції України до ЄС визначає основні пріоритети діяльності органів виконавчої влади до 2007 року, протягом якого мають бути створені умови, необхідні для набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі. Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу має забезпечити входження держави до європейського політичного, інформаційного, економічного і правового простору. Отримання на цій основі статусу асоційованого члена ЄС є головним зовнішньополітичним пріоритетом України у середньостроковому вимірі і повинно співвідноситися в часі з набуттям повноправного членства в ЄС державами - кандидатами, які мають спільний кордон з Україною.

Основними напрямами інтеграційного процесу є адаптація законодавства України до законодавства ЄС, забезпечення прав людини, економічна інтеграція та розвиток торговельних відносин між Україною та ЄС, інтеграція України до ЄС у контексті загальноєвропейської безпеки, зокрема участь України у програмі «Партнерство заради миру», політична консолідація та зміцнення демократії, адаптація соціальної політики України до стандартів ЄС, культурно-освітня та науково-технічна інтеграція, регіональна інтеграція України, галузева співпраця та співробітництво у галузі охорони довкілля.

Внутрішнє забезпечення процесу інтеграції України до ЄС покладається на вищий, центральні та місцеві органи виконавчої влади України у співпраці з органами законодавчої влади, відповідними органами місцевого самоврядування. Стратегія інтеграції передбачає такі сфери внутрішнього забезпечення інтеграції України до ЄС: організаційну, фінансову, правову та інформаційну.

17. Про положення про Місію України при НАТО: Указ Президента України від 15 вересня 1998 року N 1020

Цим Указом Президент України затверджує Положення про Місію України при НАТО, текст якого до Указу додається.

Місія України при Організації Північноатлантичного договору є дипломатичним представництвом при міжнародній організації і заснована з метою забезпечення постійного співробітництва України з Організацією Північноатлантичного договору та участі у Раді Євроатлантичного Партнерства, а також реалізації положень Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО, підписаної в Мадриді 9 липня 1997 року.

Це Положення визначає статус, завдання, функції та організаційно-штатну структуру Місії України при Організації Північноатлантичного договору.

18. Про Державну програму співробітництва України з Організацією Північноатлантичного Договору ( НАТО ) на період до 2001 року: Указ Президента України від 4 листопада 1998 року N 1209

Своїм Указом Президент України затверджує Державну програму співробітництва України з НАТО на період до 2001 року та доручає Кабінету Міністрів України забезпечити її виконання, а Державній міжвідомчій комісії з питань співробітництва України з НАТО інформувати Президента України про стан реалізації Програми.

В Державній програмі співробітництва України з Організацією Північноатлантичного Договору на період до 2001 року зазначено, що стратегічною метою України є повномасштабна інтеграція до європейських та євроатлантичних структур та повноправна участь у системі загальноєвропейської безпеки. Реалізуючи цю мету, наша держава спрямовує свою діяльність на розвиток конструктивного співробітництва з існуючими на європейському континенті структурами безпеки з таких напрямів: політична сфера, сфера цивільно-військових відносин та воєнна, зокрема -миротворча діяльність; співробітництво у галузях озброєнь, воєнної економіки та надзвичайних ситуацій цивільного характеру; співробітництво у галузі боротьби з організованою злочинністю, тероризмом, нелегальним переміщенням зброї, технологій подвійного призначення, радіоактивних і наркотичних речовин, а також у галузях науки і технологій, охорони довкілля, у сферах телекомунікаційних та інформаційних систем, стандартизації, управління повітряним рухом та співробітництво у космічній галузі.

19. Питання національних координаторів співробітництва України з Організацією Північноатлантичного Договору ( НАТО ):

Указ Президента України від 25 січня 2001 року N 51

Своїм Указом Президент України затверджує Положення про національних координаторів співробітництва України з Організацією Північноатлантичного Договору (НАТО) та покладає виконання їх функцій у відповідних сферах на посадових осіб міністерств, інших центральних органів виконавчої влади України.

Текст Положення додається із змінами і доповненнями, внесеними Указами Президента України від 21 лютого 2002 року N 159/2002, від 14 квітня 2003 року N 322/2003, від 25 березня 2004 року N 364/2004. Положення визначає сфери діяльності національних координаторів, засади, якими вони керуватимуться у своїй роботі, їх права і обов'язки, а також їх підзвітність. Спрямування, координацію діяльності національних координаторів, контроль за виконанням покладених на них функцій здійснює голова Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України.

В Додатку до Указу Президента України від 25 січня 2001 року (в редакції Указу Президента України від 25 березня 2004 року) надано перелік посадових осіб, на яких покладається виконання функцій національних координаторів співробітництва України з Організацією Північноатлантичного Договору (НАТО).

20. Про Державну програму співробітництва України з Організацією Північноатлантичного Договору (НАТО) на 2001-2004 роки:

Указ Президента України від 27 січня 2001 року N58

Президент України своїм указом затвердив зазначену програму. Державна програма, текст якої додається, визначає мету, механізм реалізації, координації та контролю її виконання.

Розділи Програми присвячені співробітництву України з НАТО у політичній сфері, у сфері безпеки і оборони, співпраці у невійськових галузях (науці і технологіях, захисту довкілля, економіці, повітряного руху, космічній галузі, боротьбі з міжнародним тероризмом, нелегальним переміщенням зброї, технологій подвійного призначення, радіоактивних та наркотичних речовин, реформування сил внутрішньої безпеки), удосконаленню правової бази співробітництва України з НАТО та його інформаційному забезпеченню. У додатку до Програми подається перелік центральних органів виконавчої влади та установ України, які несуть відповідальність за виконання Програми.

21. Про Стратегію України щодо Організації Північноатлантичного договору (НАТО). Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23 травня 2002 року: Указ Президента України від 8 липня 2002 року N 627 (Текст не для друку)

Президент України своїм указом затвердив рішення Ради національної безпеки і оборони України, яка 23 травня 2002 року схвалила проект Стратегії України щодо Організації Північноатлантичного договору (НАТО). Кінцевою метою Стратегії є приєднання нашої держави у майбутньому до системи колективної безпеки в Європі, що нині базується на НАТО.

22. Про Національний центр з питань євроатлантичної інтеграції України: Указ Президента України від 11 січня 2003 року N15

Указом створюється Національний центр з питань євроатлантичної інтеграції України як консультативно-дорадчий орган при Президентові України. Національний центр очолює голова, якого призначає Президент України. Персональний склад центру затверджує Президент України за поданням голови центру.

Головою Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України призначено Горбуліна Володимира Павловича - помічника Президента України з питань національної безпеки .

Для інформаційного, експертного та іншого забезпечення діяльності Національного центру утворено апарат.

23. Питання Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України: Указ Президента України від 12 лютого 2003 року N 123

Указом Президента України затверджено Положення про Національний центр, затверджено персональний склад центру. На голову Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України ГОРБУЛІНА Володимира Павловича покладено завдання спрямування, координації діяльності національних координаторів співробітництва України з Організацією Північноатлантичного договору (НАТО) та контроль за виконанням покладених на них функцій. Указом затверджено персональний склад Національного центру. Зміни до персонального складу Національного центру внесені відповідно до Указу Президента України від 25 березня 2004 року N364. Цим же Указом внесені деякі зміни й до зазначеного Положення. Зміни до Положення вносились також указами Президента України від 21 лютого 2003 року N159 та від 5 березня 2004 року N280.

24. Про державні програми з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2004 - 2007 роки: Указ Президента України від 13 грудня 2003 року N1433

Указом затверджуються три державні програми: Програма підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2004 - 2007 роки; Програма інформування громадськості з питань європейської інтеграції України на 2004 - 2007 роки та Програма інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2004 - 2007 роки.

В текстах програм, які додаються, вказані мета та основні завдання програм, заходи щодо виконання програм, їх фінансове забезпечення та очікувані результати.

25. Про Воєнну доктрину України: Указ Президента України від 15 червня 2004 року N648

Указом Президента України затверджена Воєнна доктрина України. Воєнна доктрина - це сукупність керівних принципів, воєнно-політичних, воєнно-стратегічних, воєнно-економічних і військово-технічних поглядів на забезпечення воєнної безпеки держави. Реалізація Воєнної доктрини досягається шляхом здійснення комплексу політичних, економічних, соціальних, воєнних, інформаційних, правових та інших заходів, спрямованих на забезпечення воєнної безпеки та оборони України.

Про співробітництво України із світовими та європейськими структурами колективної безпеки, поглиблення відносин з НАТО і ЄС, активізацію євроатлантичної інтеграції України, участь у міжнародних миротворчих операціях йдеться у пунктах 8-Ю та 16-17 другого розділу та пункті 23 третього розділу Доктрини.

Формування та здійснення взаємовигідного міжнародного воєнно-політичного, військового і військово-технічного співробітництва, запобігання військово-технічному і технологічному відставанню України, зниження рівня залежності України у військово-технічній сфері від інших держав висвітлюють пункти 46 та 48 четвертого розділу Доктрини.

26. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 липня 2004 року «Про дальший розвиток відносин з НАТО з урахуванням результатів засідання Комісії Україна - НАТО на найвищому рівні 29 червня 2004 року»: Указ Президента України від 15 липня 2004 року N800

Своїм Указом Президент України постановляє увести в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 липня 2004 року «Про дальший розвиток відносин з НАТО з урахуванням результатів засідання Комісії Україна - НАТО на найвищому рівні 29 червня 2004 року і дає доручення Кабінету Міністрів України розглянути стан виконання Цільового плану Україна - НАТО на 2004 р. та вжити заходів щодо його виконання, а також підготувати проект Цільового плану Україна - НАТО на 2005 рік, забезпечити погодження його з НАТО та внесення на розгляд Державної ради з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, а також передбачити видатки на його виконання під час розроблення законопроекту про Державний бюджет України на 2005 рік.

Кабінету Міністрів доручено також погодити з НАТО умови участі України в деяких спільних проектах.

Указом вносяться деякі зміни до тексту Воєнної доктрини України, які стосуються термінів вступу нашої держави до Альянсу.

ПОСТАНОВИ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

27. Про затвердження Стратегії залучення міжнародної технічної допомоги на 2004-2007 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 року N 15.

До постанови додається текст Стратегії. Міжнародна технічна допомога залучається згідно з цією Стратегією у формах, прийнятих у сучасній міжнародній практиці, і спрямовується на забезпечення сталого розвитку України. У документі визначено мету Стратегії, роль міжнародної технічної допомоги у розвитку України, проблеми, розв'язання яких потребує залучення міжнародної технічної допомоги та поліпшення її координації, напрями залучення міжнародної технічної допомоги (зокрема -прискорення вступу України до СОТ, європейської та євроатлантичної інтеграції), завдання, які передбачається розв'язати із залученням міжнародної технічної допомоги, у тому числі підтримка заходів щодо вступу України до НАТО, приведення законодавства України у відповідність з вимогами НАТО, перехід на стандарти НАТО у створенні, виготовленні та озброєнні військовою та спеціальною технікою, умови реалізації Стратегії, координацію міжнародної технічної допомоги та правове середовище реалізації Стратегії.

28. Про затвердження Державної програми реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу на період до 2010 року:

Постанова Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року N 423.

Програма спрямована на здійснення у оборонно-промисловому комплексі перетворень, які при орієнтації діяльності підприємств переважно на зовнішній ринок повинні створити умови для забезпечення Збройних Сил, інших військових формувань сучасними видами озброєння та військової техніки, а також для створення конкурентноспроможних як на внутрішньому, так і зовнішньому ринку товарів військового призначення та подвійного використання. В документі визначені мета та основні завдання програми, шляхи розв'язання проблем; основні заходи з реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу; трансформація відносин власності і системи управління оборонно-промислового комплексу; фінансове забезпечення виконання Програми; організаційні питання та очікувані результати. Про сприяння європейській інтеграції оборонно-промислового комплексу та реалізації стратегії вступу України до НАТО йдеться у п'ятому розділі Додатку до Програми.

ІНШІ ДОКУМЕНТИ

29. Партнерство заради миру: рамковий документ ( Прийнятий в Брюсселі 10 січня 1994 року на зустрічі глав держав та урядів держав - членів НАТО// Дипломатический вестник. - 1994. -N13-14. - с.32-33 (http://mil.gov.ua/index.php?part=ua-nato&sub=pzm_rd)

Держави - члени Північноатлантичного Договору та інші держави, що підписали цей Документ, мають на меті поглиблювати свої політичні і військові зв'язки, а також сприяти подальшому зміцненню безпеки в Європейському регіоні, засновують „Партнерство заради миру".

Це партнерство створено як виявлення спільного переконання в тому, що стабільність та безпека в Європейському регіоні досягатиметься тільки співробітництвом та спільними діями. Приєднавшись до «Партнерства», держави - члени Північноатлантичного Договору та інші держави, що підписали цей документ, підтверджують свою готовність ретельно виконувати обов'язки щодо Статуту 00Н та принципів Загальної декларації прав людини і Заключного акту Гельсінкі та всіх подальших документів ОБСЄ.

В Документі визначено обов'язки інших держав, що підписали Документ, щодо НАТО та обов'язки держав - членів Північноатлантичного Договору щодо інших держав.

30. Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного Договору: Текст підписано Президентом України Л. Кучмою та лідерами 16 країн - членів НАТО ( 9липня 1997 р., Мадрид ) // Голос України. - 1997 . - 11 липня.

Текст Хартії складається з п'яти розділів.

В першому розділі проголошується розширення та поглиблення відносин між Україною та НАТО, підґрунтям для чого є фундаментальні зміни у середовищі безпеки в Європі, прогрес, досягнутий Україною, позитивна роль НАТО у підтриманні миру і стабільності в Європі та переконання, що незалежна, демократична та стабільна Україна є одним з ключових факторів забезпечення стабільності в Центрально-Східній Європі та на континенті в цілому.

Другий розділ визначає принципи розвитку відносин між Україною та НАТО. Відносини, які базуватимуться на принципах та зобов'язаннях, згідно з міжнародним правом та міжнародними механізмами, включаючи Статут 00Н, Гельсінкський Заключний акт та наступні документи ОБСЄ.

Третій розділ Хартії окреслює сфери консультацій та співробітництва між Україною та НАТО: політичні питання та питання, що стосуються безпеки, цивільне та оборонне планування, оборонна конверсія, економічні та науково-технологічні аспекти безпеки, аспекти безпеки у сфері довкілля, включаючи ядерну безпеку. Окрім того, Україна та НАТО якомога ширше пророблять можливості співробітництва у сфері озброєнь, військової підготовки та сприяння співробітництву у галузі оборони між Україною та її сусідами. Враховуючи важливість інформаційної діяльності для покращення обопільної обізнаності та розуміння, НАТО заснувала Центр інформації та документації в Україні.

Четвертий розділ визначає практичні механізми для консультацій та співробітництва між Україною та НАТО, якими є зустрічі між Україною та НАТО на рівні Північноатлантичної Ради з періодичністю, яка буде визначена за взаємним погодженням; зустрічі між Україною та НАТО з відповідними комітетами НАТО; взаємні візити високого рівня тощо.

П'ятий розділ Хартії проголошує співробітництво заради більш безпечної Європи. Союзники по НАТО продовжуватимуть підтримувати суверенітет та незалежність України, її територіальну цілісність, демократичний розвиток, економічне процвітання та її статус без'ядерної держави, а також принцип непорушності кордонів, як ключові фактори стабільності та безпеки в Центрально-Східній Європі та на континенті в цілому.

Посилене співробітництво України з НАТО розширить та поглибить політичний діалог між Україною та членами Альянсу з широкого кола питань безпеки, включаючи ядерні питання. Це зробить внесок у покращення загального середовища безпеки в Європі.

Україна вітає заяву країн - членів НАТО, що «розширення Альянсу не потребуватиме змін у теперішній організації ядерних сил НАТО, та, виходячи з цього, країни - члени НАТО не мають жодних намірів, планів і причин розміщувати ядерну зброю на території нових членів, та жодної потреби змінювати будь-який з аспектів організації ядерних сил або ядерної політики НАТО і не вбачають жодної потреби робити це у майбутньому».

Україна та країни - члени НАТО продовжуватимуть повністю виконувати всі угоди щодо роззброєння, нерозповсюдження ядерної зброї та контролю над озброєннями, та заходів зміцнення довіри і безпеки, сторонами яких вони є.

31. Меморандум про взаєморозуміння щодо планування при надзвичайних ситуаціях цивільного характеру та готовності до катастроф між Міністерством України з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та організацією Північноатлантичного договору: Підписано в М.Брюсселі 16 грудня 1997року // http://zakon1.rada.gov.ua/сgі-bіn/laws/main.cgi?user=су1997

Цей Меморандум, підписаний Міністром України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Генеральним Секретарем НАТО, проголошує готовність Сторін працювати разом у галузі планування при надзвичайних ситуаціях цивільного характеру і готовності до катастроф, відповідно до особливого партнерства, про яке домовлено між Україною і НАТО на Мадридському саміті.

Документ визначає сфери партнерства і співробітництва, які грунтуватимуться на принципах рівності, взаємності і взаємної вигоди, структуру і процедуру імплементації, фінансові та ресурсні аспекти та домовленість про координацію дій в імплементації цього Меморандуму.

32. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки:

Послання Президента України до Верховної Ради України від ЗО квітня 2002 року // Урядовий кур'єр. - 2002.- 4 червня.

У посланні містяться відомості щодо підсумків економічних та соціальних перетворень в державі за останні 10 років, визначені стратегічні пріоритети розвитку України. В десятому з дванадцяти розділів, під назвою "Зовнішньоекономічна стратегія", йдеться про євроатлантичну інтеграцію України. Зокрема, сказано, що інтереси національної безпеки держави та сучасна міжнародна ситуація диктують необхідність суттєвого поглиблення відносин України з НАТО.

Активізація євроатлантичного інтеграційного вектора зовнішньої політики України, його чітке спрямування на повномасштабну євроатлантичну інтеграцію, на реформування військового потенціалу країни відповідно до європейських стандартів має стати одним з найважливіших пріоритетів зовнішньої політики нашої держави.

Ми повинні бути, готовими йти в НАТО настільки, наскільки самі держави - члени Альянсу будуть до цього готові, і робити все можливе для того, щоб інтереси України і НАТО в цьому питанні збіглися, - йдеться у посланні. Це - запорука активної участі України в дальшому формуванні європейської політики у сфері безпеки, урахування інтересів нашої держави в процесі євроатлантичної інтеграції.

33. Декларація Празького саміту: Видана главами держав та урядів, які взяли участь у засіданні Північноатлантичної ради, 21 листопада 2002 року // Юридичний вісник України. - 2002. - N 51.

В Документі глави держав-членів НАТО декларують продовження основоположних завдань НАТО у галузі безпеки та ухвалюють рішення щодо розширення Альянсу, підкреслюючи, що це не повинно сприйматися жодною країною або організацією як загроза їхній безпеці.

Учасники Празького саміту підкреслюють, що ефективні військові сили, які є невід'ємною складовою загальної політичної стратегії Альянсу, відіграють вирішальну роль щодо гарантування свободи та безпеки населення країн-членів НАТО, а також сприянню миру та безпеці в усьому євроатлантичному просторі. З огляду на це Самміт ухвалив створити сили НАТО швидкого реагування, здійснити реалізацію механізмів військового командування НАТО, ввести в дію узгоджену військову концепцію захисту від тероризму та ініціативи у галузі захисту від ядерної, хімічної та біологічної зброї; поліпшити здатність боротися з комп'ютерним тероризмом; визначити можливості запобігання загрозі застосування ракет проти територій держав-членів Альянсу, військових сил та щільно населених районів.

Окремі пункти Декларації визначають взаємовідносини НАТО з деякими країнами, зокрема з Албанією, Хорватією, Македонією, Росією та міжнародними організаціями ( ЄС, ОБСЄ тощо ).

В пункті 9 Декларації учасники Празького саміту наголошують, що вони залишаються відданими розвитку міцних відносин між Україною та НАТО відповідно до положень Хартії про Особливе партнерство. Вони беруть до уваги прагнення України слідувати курсом цілковитої євроатлантичної інтеграції та закликають Україну втілювати усі необхідні для цього реформи, щоб досягти цієї мети, зокрема вдосконалення системи контролю над експортом. Новий План дій, що укладе НАТО з Україною, є важливим кроком у цьому напрямі; у документі визначені політичні, економічні, військові та інші галузі реформ, у яких Україна зобов'язується просуватися вперед і у яких НАТО продовжуватиме надавати підтримку. Щоб гарантувати стабільний прогрес щодо поглиблення та зміцнення цих відносин, Україна має довести непохитну відданість цінностям, які поділяються країнами євроатлантичної спільноти.

Наприкінці Декларації учасники Саміту проголошують, що союзники по НАТО у Європі та Північній Америці залишатимуться спільнотою, готовою та здатною захищати свої території, населення та збройні сили від усіх можливих викликів та загроз.

34. Про схвалення Плану дій Україна - НАТО та затвердження Цільового плану Україна - НАТО на 2003 рік : Рішення державної ради з питань європейської і євроатлантичної інтеграції України від 6 лютого 2003 року N2// Офіційне Інтернет-представництво Президента України: http://www.president.gov.ua/;

повна адреса документу:   http://www.president.gov.ua/officdocument/officdec/145004874.html

Державна рада схвалила план дій Україна - НАТО, текст якого до рішення додається. План дій розроблено з метою поглиблення і розширення відносин Україна - НАТО; він відображає Стратегію відносин України з Організацією Північноатлантичного договору (НАТО). Він базується на Хартії про особливе партнерство, підписаній у Мадриді 9 липня 1997 р., яка залишається основою відносин Україна-НАТО.

Метою цього Плану дій є чітке визначення стратегічних цілей і пріоритетів України для досягнення її мети - повної інтеграції у євроатлантичні структури безпеки і для створення стратегічних рамок для існуючого і майбутнього співробітництва Україна-НАТО відповідно до Хартії. У цьому контексті він має періодично переглядатися.

План дій містить спільно погоджені принципи і цілі, що розподілені на 5 розділів: розділ 1 - Політичні і економічні питання (політика і безпека, економічні питання, інформаційні питання), розділ 2 - Питання безпеки і оборони та воєнні питання, розділ 3 -Захист і безпека інформації, розділ 4 - Правові питання, розділ 5 -Механізми імплементації. З метою забезпечення досягнення цих цілей і принципів згідно з Розділом 5 розроблятимуться щорічні Цільові плани, які включатимуть конкретні внутрішні заходи України та відповідні спільні заходи Україна-НАТО.

Цим же рішенням Державна рада схвалила Цільовий план Україна-НАТО на 2003 рік та визначила необхідні організаційні заходи.

Наступні рішення Державної ради, а всього їх на даний час було 6, присвячені різним питанням, в тому числі й стосовно євроатлантичної інтеграції України. Цільовий план Україна-НАТО на 2004 рік затверджений рішенням Державної ради N6 від 25 березня 2004 року.