Стас МІРТОВ, спеціально для «Юридичної газети»

ВАТ «Київміськнафтопродукт» лихоманить уже кілька років поспіль. Попри те, що товариство володіє мережею із 37 автозаправних станцій у Києві й області та нафтобазою в Борисполі, а річний бюджет компанії становить кілька десятків мільйонів гривень, – ніхто не ризикне назвати її менеджмент успішним.

За підприємством тягнеться наразі непривабливий шлейф судових позовів і непримиренних корпоративних конфліктів. Звинувачення у рейдерстві, скандальний імідж та відсутність упевненості в швидкому розв’язанні хронічних проблем товариства навряд чи додають ВАТ «Київміськнафтопродукт» авторитету в світі бізнесу. Колектив підприємства, що потерпає від цієї ситуації найбільше, поволі втрачає надію на те, що хоч колись закон поставить крапку в цій історії.

Хто перший встав – того і капці?

Неабияким каменем спотикання на шляху до господарського поступу підприємства експерти в один голос називають відсутність порозуміння між відправленими у відставку ще в 2005 р. управлінцями, що впродовж двох останніх років блокують проведення загальних зборів ВАТ, і переважною більшістю акціонерів. Зазвичай подібні непорозуміння вирішуються впродовж місяця і більшість отримує необхідний контроль за прийняттям господарських рішень.

Але не в даному випадку.

Доречно зауважити, що рішення загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства «Київміськнафтопродукт», що відбулися на початку червня 2005 р., були невтішними для тодішнього голови правління ВАТ Ігоря Миронюка – його було знято з посади за незадовільну роботу, низькі показники ефективності тощо. І хоча це рішення (одноголосно прийняте акціонерами, що володіють більше ніж 75% акцій підприємства) цілком відповідає Статуту ВАТ і чинному законодавству, складати зброю (тобто повноваження, печатку ВАТ, оригінали статутних документів, фінансову документацію тощо) голова відмовився.

Суд як дишло…

Головним правовим аргументом управлінців, відправлених у відставку зборами акціонерів, було задекларовано відмову визнавати їх законність. Підставою для такої позиції стало рішення Господарського суду м. Києва за позовом ТОВ "Студія Бориса Хлобистова". Ще у червні 2005 р. він виніс ухвалу, якою заборонив проводити загальні збори акціонерів ВАТ у будь-який час і в будь-якому місці України, реєстраторові заборонив здійснювати будь-які дії, а також заборонив будь-кому і будь-де в Україні надавати приміщення під проведення загальних зборів акціонерів.

Представники колективу розвели руками – дане товариство навіть не є акціонером. Але, як розумієте, без формального приводу жодний суддя рішення не буде виносити. Таким приводом став договір на «виготовлення рекламної продукції», укладений між ТОВ "Студія Бориса Хлобистова" і ВАТ «Київміськнафтопродукт». Суд у процесі розгляду справи дійшов висновку, що проведення зборів акціонерів може стати на перешкоді реалізації цього договору.

Із того часу історія протистояння між акціонерами та управлінцями «прикрасилася» цілою низкою суддівських ухвал, аналогічних за змістом і доволі спірних за правовою формою. З-поміж останніх подібних рішень привертає увагу чергова заборона проводити загальні збори ВАТ, ухвалена у березні 2007 р. Бориспільським міськрайонним судом Київської області попри виключну підсудність подібних спорів господарським судам та відсутність жодного територіального зв’язку цього суду з його учасниками.

Поки сонце зійде – роса очі виїсть…

Попри, м’яко кажучи, «дивні» судові рішення, голова правління ВАТ «Київміськнафтопродукт» Олексій Плакасов (обраний акціонерами підприємства 23 березня 2006 р. на загальних зборах, але досі не допущений до своїх повноважень), не бачить нічого кращого на даному етапі боротьби за власні законні права, ніж продовжувати відвойовувати ВАТ «Київміськнафтопродукт» через суди. «Єдиний шлях - це суди, засоби масової інформації, які повинні впливати на чиновників судових і правоохоронних органів», - упевнений голова правління.

Водночас, голова переймається втратою часу, впродовж котрого, за його словами, «підприємство розкрадається й розкрадається». «Заправки вже не числяться на балансі «Київміськнафтопродукту». Багато АЗС продано і перепродано по кілька разів. Взагалі ж, близько 98% активів, які повинні належати ВАТ, виведено Правлінням, що його незаконно утримує, з балансу підприємства. Причому йдеться не тільки про заправки, – продано автотранспорт, об'єкти нерухомості. Загалом, типова кримінальщина!», – обурюється пан Плакасов.

Утім, на думку юриста товариства Валерія Корнеляка, в легітимних власників є реальний шанс повернути втрачене під свій контроль. «Дякувати Богу, у нас у країні є інститут визнання договорів недійсними, які затверджені не уповноваженою особою. Ми плануємо повернути всі заправні станції ВАТ їх безпосереднім власникам – акціонерам», - обнадіює колектив товариства пан Корнеляк.

Метаморфози юридичної адреси

Як сумний анекдот Олексій Плакасов оповідає власні спроби дістатися офісу підприємства наступного ж дня після свого обрання головою ВАТ: «Я поїхав за юридичною адресою підприємства – м. Київ, бульвар Верховної Ради, 36. До будівлі мене не пустили. Я показав протоколи зборів акціонерів. Мені у відповідь – ми в цьому нічого не розуміємо, шукайте керівництво «Киевгорнефтепродукта». А де шукати – невідомо. Виявляється, звільнене Правління змінило юридичну адресу ВАТ. Тепер це – вулиця Карельська 7/2. Там АЗС розташована. Приїздимо туди – на нас дивляться із непідробним здивуванням. Немає тут офісу ВАТ «Київміськнафтопродукт», говорять. Дійсно немає, – самі бачимо. До речі, зміна юрадреси є можливою виключно за рішенням зборів акціонерів. Такого рішення не було ніколи. На якій підставі взагалі Деснянська райдержадміністрація вносила ці зміни до єдиного державного реєстру підприємств і організацій – невідомо!».

«Зри в корень»?

Олексій Плакасов пояснює «судові дива» і дворічні проблеми акціонерів причетністю до конфлікту низки високопоставлених осіб. «До мене, як відомо, обирався Олексій Гончаров. Були збори акціонерів, і він з бухгалтерами, людьми, яких обрали в правління й судовими виконавцями спробували зайти на підприємство. Отут приїхав президент «Енергоатому» Андрій Деркач із охороною, почав розмахувати посвідченням нардепа... Пана Гончарова змусили поїхати до прокуратури. Коли ж повернулися на підприємство, там уже стояла озброєна охорона й нікого не пускали. Тут прямо і простежується його інтерес», – стверджує Олексій Плакасов. За його словами, у даній справі, взагалі, велику роль відіграє присутність «великої політики». «Зважаючи на вплив пана Деркача у владних структурах, далеко не кожний прокурор або слідчий візьметься за подібну справу», – припускає голова правління, підкреслюючи, водночас, що віри у торжество справедливості втрачати не збирається.

Валерій КОРНЕЛЯК: «Декого лякають зв'язки наших опонентів…»

- Пане Валерію, чи має суд право виносити рішення щодо заборони проводити загальні збори акціонерів будь-коли і будь-де в Україні? Або ж забороняти будь-кому надавати приміщення під проведення подібних зборів?

- Ст. 116 Цивільного кодексу України та ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» передбачають, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь в управлінні товариством, зокрема у проведенні загальних зборів акціонерів.

Підкреслю – відповідно до ст. 159 ЦК та ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що у загальних зборах товариства мають право брати участь всі його акціонери. Водночас, відповідно до ст. 12 ЦК, особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд, як це передбачено чинним законодавством.

Таким чином, запровадження подібних заборон будь-кому, а тим більше акціонерам, суперечить чинному законодавству.

- Але ж суд, виносячи ухвалу, її аргументував.

- Законодавство й справді передбачає, що заходи забезпечення позову застосовуються у разі, якщо незастосування таких засобів у подальшому утруднить виконання рішення або його унеможливить. Водночас, при їх визначенні суд повинен дбати про баланс між заявленими позовними вимогами та заходами забезпечення позову. Іншими словами, вони мають співвідноситися. До прикладу, якщо звертаюся до суду із проханням сплатити мені заборгованості по заробітній платі, я не можу вимагати від суду накласти арешт на рахунки підприємства (або ж заборонити проведення загальних зборів тощо).

- Судячи з усього, судові позови міноритаріїв на сьогодні є головною перешкодою для визнання нового керівництва ВАТ. Чи можуть акціонери в перспективі все ж таки розраховувати на суд як інструмент відновлення своїх прав?

- Низка однотипних рішень, прийнятих рядом судів із порушенням законодавства, звичайно, змушує замислитися. Проте не все так погано. Надії ми не втрачаємо і склавши руки не сидимо.

Звертаємося до громадськості – її правозахисна роль, на мою думку, останнім часом тільки зростає. На дії суддів, котрі порушують закон, скаржимося до Вищої ради юстиції, ВСУ, Ради суддів, Генеральної прокуратури. Не всі, щоправда наважуються реагувати адекватно.

- І чому?

Очевидно декого лякають зв'язки наших опонентів у вищих органах влади. До речі, найменше озирається, схоже, на ці зв’язки Рада суддів. Зокрема, в одному з наших випадків Бориспільський міськрайонний суд (суддя М. Корнієць) для забезпечення позову заборонив проведення зборів акціонерів ВАТ «Київміськнафтопродукт». Мало того, що справу було прийнято до розгляду із порушенням виключної підсудності корпоративних спорів і територіальної підсудності, суддя ще й заборонив акціонерам проводити загальні збори. Ми звернулися до Ради суддів України й отримали відповідь, що членом Ради суддів паном Нечипоренком направлено подання голові кваліфікаційної комісії суддів загальних судів суду Київського апеляційного округу щодо притягнення судді Корнійця до дисциплінарної відповідальності за винесення завідомо неправосудної ухвали.