«Якби помирали всі, хто прогнозує наші поминки, нам би не залишилось з ким боротись».Чому не слід приймати Конституцію на референдумі, чому державні підприємства продаються за безцінь, чи пишуть на стінах Полтави про керівника МВС, навіщо Мельниченку депутатський мандат? На ці та інші питання «І-Репортеру» відповів Степан Бульба - народний депута України, перший секретар Полтавського обкому СПУ.

Як Ви ставитесь до озвученої Президентом 27 червня концепції конституційної реформи (ухвалення Конституції на всенародному референдумі, відмова від необмеженої депутатської недоторканості, можливий перехід до двопалатного парламенту, адміністративно-територіальна реформа і реформа місцевого самоврядування)?

Думаю, що все це відбувається в контексті скасування результатів першого етапу політичної реформи, яку напередодні другого туру президентських виборів Ющенко змушений був підтримати. Це прагнення повернути повноваження, які мав його попередник – Леонід Кучма. Якщо це вийде, то матимемо ті ж самі проблеми, з якими боролась вся Україна і соціалісти в тому числі.

Я маю збірничок матеріалів круглого столу, який відбувся 5 листопада 2002 року «Влада та опозиція: технології взаємодії». Виступаючи на цьому форумі, Ющенко сказав: «Що є причиною того, що у нас відбувалось протягом останніх років, по суті з моменту набуття Україною незалежності? Треба не забувати про те, що під персонами стоїть система. Якщо політична еліта не готова демонтувати систему, вона не зможе провести ніяких змін в цій країні. Ключова проблема, на мій погляд, полягає в тому, що за одинадцять років, дякуючи колосальним зусиллям влади у тому числі, в Україні не створена політична система, яка б гарантувала демократію». Так коли ж Президент був щирим? Я думаю, що він був щирим, коли не мав влади. А зараз за допомогою пропозиції щодо прийняття Конституції на референдумі Президент намагається відновити колишню політичну систему.

Ви проти ухвалення Конституції на всенародному референдумі?

Конституцію не можна приймати на референдумі. Навіть, коли її приймає Верховна Рада, то бачимо, що вона потребує уточнень і удосконалення. Ніхто з пересічних громадян не має змоги кваліфіковано оцінити Конституцію, та, власне, це і не їх завдання. Це лицемірство.

А ось абсолютно очевидно, що, пропонуючи впровадження двопалатного парламенту, ми перетворимо демократію, право народу здійснювати владу в фікцію. Двопалатний парламент – це традиція країн з федеральним устроєм. Там закономірно, що представляючи частини федерації, народ має змогу впливати на основоположні рішення. А яка необхідність у нас це запроваджувати? Коли Єльцин пропонував двопалатність, він розумів, що губернатори обираються народом, і тому мають змогу здійснювати повноваження від імені народу. Сьогодні Президент формує РНБО із призначених голів Облдержадміністрацій, і це підноситься, як ноу-хау в розвитку демократії. Мені здається, що нічого, окрім фарисейства, це не має в основі. Не думаю, що політикум прийме ці ідеї. При всій неповазі чи повазі до Юлії Тимошенко, я з нею абсолютно згоден, що говорити про двопалатність українського парламенту означає в черговий раз дурити людей.

Основні політичні сили визнають, що і нинішній текст Конституції необхідно змінювати. Інше питання: удосконалювати існуючу чи приймати нову? Що Ви можете відповісти тим, хто каже, що нинішню Конституцію далі вже неможливо «марафетити»?

Я з цим не погоджусь. Якщо говорити про досконалість нинішньої Конституції, доцільно згадати про незавершеність політичної реформи. Ще йдучи на вибори 2002 року, першим пунктом передвиборчої програми СПУ значилась зміна системи влади. Ще тоді говорили, що найбільша біда України – безвідповідальність влади. Як може бути влада відповідальною, якщо народ обирає до влади одних, починаючи від районної і закінчуючи Верховною Радою, а реалізувати обіцянки не може.

Ми не так довго живемо з моменту введення в дію оновленої Конституції, але вже побачили переваги коаліційного уряду, при всіх недоліках, що існують. За часи Ющенка змінились три уряди. Перший працював якихось там півроку: чотири кризи, прокрались і відсторонились. Але і другий уряд працював не краще. Пригадайте перегляд газових домовленостей. Коаліційний уряд, при всій строкатості політичних сил, що його створили, показує кращі результати роботи. Ми стверджуємо, що політичну реформу треба було завершити, тобто поширити принцип звітності виконавчої влади на нижчі рівні. І тільки після цього можна говорити про реальну досконалість Конституції.

"Продали дорого, а далі що?"

При уряді Єханурова на відкритому аукціоні з прямою трансляцією по телебаченню дорого продали Криворіжсталь. Нинішній же 2007 рік експерти порівнюють з 2003 роком, коли цінні об’єкти продавали «своїм людям» під тиском виборів, що наближались. Чому підприємства продаються зі скандалами?

Повторна приватизація Криворіжсталі відбулась за часів, коли головою Фонду держмайна була соціалістка Валентина Семенюк. Саме завдяки позиції Валентини Семенюк і соціалістів відбулась повторна приватизація Криворіжсталі. Інша справа, як потім розпорядились тими коштами. Так, продали дорого, а далі що? А далі кошти були витрачені невідомо на що.

А тепер щодо нинішніх проблем приватизації. Ви знаєте, хто планує купити «Укртелеком»?

Рінат Ахметов – № 7 у виборчому списку Партії Регіонів.

Не лише він, а, очевидно, й інші. Всі вони пропонують смішні суми за приватизацію 100% акцій «Укртелекому». Валентина Семенюк, апелюючи до сум, що називають, запропонувала визначити ринкову ціну, яку можна виручити від продажу даного об’єкту. З цією метою було продано 0,07 % акцій ВАТ «Укртелеком» через біржові торги за 15 млн. 525 тис. грн. (або 3 млн. 095 тис. дол.) Коректно визначити вартість «Укртелекому» на прикладі продажу мізерної частинки без контрольного пакету акцій, звичайно, неможливо. Але навіть за таких уточнень ціна має скласти, як мінімум 4 млрд. 426 млн. дол. В тому варіанті, який пропонує Президент, приватизацію проводити не можна. Валентина Семенюк довела, чому саме не можна продавати «Укртелеком» за 400 млн. дол.

Звісно, позиція Семенюк багатьом не подобається. Я знаю, що не лише Рінату Ахметову, а й Костянтину Жеваго, Вадиму Новинському.

А як щодо «Луганськтепловозу»? Його продали за ціною у 8,5 разів менше очікуваної.

Розумієте, можна дорого продати завод, але при цьому буде знищена перспектива його функціонування в межах галузі, яку він представляв. У Семенюк інші підходи: вона готова погодитись на приватизацію того чи іншого підприємства за умови, що підприємство буде розвиватись, будуть надходити інвестиції. На прикладі продажу «Луганськтепловозу» показано, як можна створювати реальні нові робочі місця. 8 тис. робочих місць навіть для такого великого міста, як Луганськ - хороший результат. Ми, соціалісти, підтримуємо такі підходи до приватизації.

"Ми будемо говорити правду про Партію Регіонів"

ПР не підтримала конституційні зміни, ініційовані спікером, Янукович не дав добро на продовження 3-ї сесії ВР. Цілком ймовірно, що тепер після розблокування роботи ЦВК, регіонали через свою квоту в ЦВК можуть допомогти опозиції «обнулити» списки. Чи можна очікувати на можливих виборах критику ПР з боку СПУ?

Ми розуміємо, що Партія Регіонів є такою ж ліберальною партією, як і «Наша Україна» чи партія «Батьківщина» і т.д. В питаннях, які стосуються принципових моментів політики, ми, звичайно, будемо говорити правду про Партію Регіонів, як казали й до цього.

Партія Регіонів готова була підписати коаліцію з «Нашою Україною» ще минулого року. Чому їм не вдалось це зробити? Мені здається, через ставлення «Нашої України» до політичної реформи. Якщо Партія Регіонів відмовиться від ідеї завершення політичної реформи, то я не виключаю можливості створення коаліції в новій Верховній Раді саме в такому форматі. Я переконаний, що Ющенко хоче саме такої коаліції. Усі ці намагання провести дострокові вибори чиняться з метою створити коаліцію з Партією Регіонів на умовах Ющенка, за яких Партія Регіонів відмовиться від конституційної реформи.

Я не думаю, що це відбудеться, але підозри виникають. У мене особисто вони виникають з того моменту, як Віктор Янукович пішов на переговори з Ющенком без участі Олександра Мороза. Неприпустимо, коли спікера намагаються відлучити від переговорів.

Я скажу більше: Партії Регіонів зацікавлена в тому, щоб в новому складі Верховної Ради були присутні СПУ та КПУ. Інакше в неї не буде ніякої можливості впливати на позицію «Нашої України».

Погодьтесь, що у Соцпартії таким чином виникає можливість для шантажу Партії Регіонів. Чи пропонують «регіонали» фінансово допомогти СПУ у проведенні передвиборчої кампанії?

Ви ж розумієте, що цими питаннями я не займаюсь. Говорити щось конкретне я не можу. Хоча знаю інше. Для партії, яка добре структурована, яка має реальні партійні організації на місцях, проблема фінансування не стоїть так гостро, як для тієї політичної сили, котра готується до виборів за місяць, або за три і змушена використовувати значні фінансові ресурси, щоб забезпечити необхідний результат.

СПУ вже заявила, що якщо дострокові вибори відбудуться, то СПУ йтиме окремо. Ви готові до програшу?

Якби помирали всі ті, хто прогнозує наші поминки, то нам не залишилось би з ким боротись. Щоразу перед виборами нам обіцяють поразку, але жодного разу - а я в партії з 1994 року - жодної поразки не було.

Сила СПУ в тому, що ми ідеологічна партія. Ми маємо чітку визначену ідеологію – ідеологію демократичного соціалізму. Це ідеологія партій міжнародного Соцінтерну.

Якщо не будуть виконані «законні передумови» для дострокових виборів, про які говорить Олександр Мороз, чи планує СПУ оскаржувати результати таких виборів?

Вибори будуть оскаржувати не лише, скажімо, СПУ, але і ті, хто програє на виборах. Я міг би вже зараз назвати багатьох, хто програє на виборах. В результаті незаконних виборів буде обрана нелеґітимна Верховна Рада. Цю нелеґітимність в судах зможе довести будь-яка політична сила.

У нас вже були часи, коли ми одночасно мали декількох Генпрокурорів, мали двох голів Київської облдержадміністрації. Але якщо ми будемо мати дві Верховні Ради, то це вже розкол країни.

Про героїв визнаних і невизнаних

Питання, що навіяне численними надписами на парканах і стінах столиці та інших міст України: чи можна говорити, що Цушко врятував Україну і є героєм?

Я вважаю, що якби Цушко робив те, що свого часу робив колишній міністр Луценко, то Президент, звичайно, не прагнув би його звільнити. Я знаю Василя Цушка – це мужня і порядна людина. Йому було важко, але він зупинив спробу силового розвитку конфлікту, зупинив внутрішні війська, і за це йому віддячиться. В розумінні простих людей Василь Цушко справді герой, бо він не підкорився волі Президента і не втягнув силову структуру в політичні розбори.

Нинішній міністр внутрішніх справ один з найсильніших економістів України, котрий розуміє, що будь-яка структура починається з економіки. Він абсолютно правильно зробив, коли, прийшовши на цю посаду, почав з економічного аналізу цієї структури. І це хвилює багатьох.

А як бути з тим, що саме за участю Василя Цушка ми маємо чи найперший в новітній історії України приклад зіткнення двох озброєних державних структур?

Якби Василь Петрович не зробив того, що він зробив стосовно Генеральної прокуратури, ми б мали ще одну структуру, робота якої заблокована. Валерій Гелетей не мав права так діяти – сторож повинен бути сторожем, а не політиком.

А в Полтаві багато таких надписів?

В той період було прийнято рішення, щоб народні депутати не відлучались надовго з Києва, тому я не часто був в Полтаві. Я бачив такі надписи, але не скажу, що їх було багато. Переконаний, що це не була якась спланована акція. Люди поважають те, що міністр діє не як клоун, а як відповідальна державна особа.

За моїми власними спостереження, на весь тримільйонний Київ існує лише два варіанти тексту: «Цушко спас Украину» і «Цушко герой». Багато людей переконані, що це саме спланована акція…

Чим більше ми це обговорюємо, тим частіше будуть зустрічатись такі надписи. Згадайте свого часу на стінах писали «Ющенко – так!», і теж не було значної кількості варіантів.

Олександр Мороз не виключає можливої присутності Миколи Мельниченка в виборчих списках СПУ. Раніше цьому заважали юридичні обставини. Чи є подібні проблеми зараз?

З Миколою Мельниченком я зустрічався тижні два тому. Під час розмови з ним я не відчув, що він планує йти на вибори в якомусь списку. Але такий варіант не був би зайвим, тому що обіцяне швидке розслідування справи Георгія Гонгадзе так і не відбулось. Ця тема потребує завершення. Маючи повноваження народного депутата, Микола Мельниченко міг би багато чого зробити, аби поставити крапку в цій темі, аби зло було покарано.

Як Ви ставитесь до пропозиції назвати одну з вулиць Києва на честь Головного командира Української повстанської армії Романа Шухевича?

Я б не сприймав це, як необхідний крок, особливо, в нинішніх умовах. Думаю, що такі рішення має приймати обрана влада, тобто міська рада.

Свого часу в Полтаві були намагання з боку голови Облдержадміністрації Асадчева встановити пам’ятник Симону Петлюрі – нашому земляку, але дійшло до сутичок. Міський голова Полтави Андрій Матковський – представник БЮТ, звернувся до суду, а суд визнав дії Асадчева незаконними і заборонив це робити без рішення міської ради. Вважаю, що міська рада в свою чергу повинна розуміти делікатність таких питань. Треба проводити громадські слухання і виносити навіть такі питання на місцеві референдуми. Ось такі питання дійсно слід вирішувати шляхом референдуму.