Антикорупційний «спецназ». Мін’юст проти

Незважаючи на те, що сама ідея — утопічна в сучасних українських реаліях, тема боротьби з корупцією в нас уже який сезон поспіль дуже модна. Мало хто з держслужбовців високого рангу не нарікав привселюдно на це лихо й не заприсягався «зробити все», аби його здолати. Проте коли хтось щось на цьому напрямі зробить чи, радше, намагається зробити, знаходяться, звісно, абсолютні противники ідеї. Тоді виникають «нездоланні обставини», які здебільшого полягають у схоластично-демагогічних висновках, що перекреслюють ініціативу. І хто б ви думали? Передусім — Міністерство юстиції.

Урядовим уповноваженим із питань антикорупційної політики розроблено проект постанови Кабміну України «Питання запобігання та протидії корупції в органах виконавчої влади» з метою реалізації Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції». (До детального аналізу нового і досить неоднозначного антикорупційного законодавства «ДТ» звернеться в одному з найближчих номерів.) Отож частина п’ята статті 3 цього закону передбачає, що суб’єктами, які беруть участь у запобіганні, виявленні, а в установлених законом випадках — і у здійсненні заходів щодо припинення корупційних правопорушень, є, зокрема, уповноважені підрозділи органів державної влади.

У процесі підготовки проекту постанови було вивчено досвід функціонування аналогічних підрозділів, створених в окремих органах виконавчої влади (МОЗ, Мінтрансзв’язку, Мін’юст, МВС, Держмитслужба, Держприкордонслужба, Держкомзем). Для підвищення з боку уряду контролю за діяльністю органів виконавчої влади та ефективності заходів щодо запобігання і протидії корупції в цих органах пропонується запровадити відповідні підрозділи в апаратах регіональних та місцевих органів виконавчої влади. Такі підрозділи здійснювали б заходи із запобігання, виявлення корупційних правопорушень, контроль за дотриманням антикорупційного законодавства, проводили б аналітичну, організаційну та роз’яснювальну роботу. У проекті зазначено, що керівник підрозділу органу виконавчої влади призначається на посаду та звільняється з неї керівником цього органу за поданням Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики. За винятком випадків, коли інше встановлено законом.

Проект постанови без зауважень погодили МВС та Держкомзем. Зауваження інших структур було частково враховано. Проект також схвалив Київський регіональний центр правових наук України. Позитивно оцінили наміри створити зазначені підрозділи президент Групи держав Ради Європи проти корупції (GRECO), інші міжнародні організації.

Керівник підрозділу підзвітний керівникові органу виконавчої влади та підзвітний і підконтрольний Урядовому уповноваженому з питань антикорупційної політики. Керівник підрозділу територіального органу підзвітний керівникові територіального органу та підзвітний і підконтрольний керівникові підрозділу органу виконавчої влади.

Основні завдання підрозділу — участь у реалізації державної антикорупційної політики, контроль за дотриманням антикорупційного законодавства. Підрозділ, зокрема, розробляє, здійснює й контролює проведення заходів, спрямованих на запобігання корупційним правопорушенням, організовує перевірку достовірності поданих посадовими особами відомостей про майно, доходи, зобов’язання фінансового характеру, в тому числі за кордоном, та своєчасні оприлюднення зазначених відомостей згідно із законом. Підрозділ також бере участь у проведенні службових розслідувань та перевірок в органах виконавчої влади, у межах своїх повноважень спільно з контрольно-ревізійними підрозділами бере участь у проведенні перевірок фінансово-господарської діяльності органу виконавчої влади. У межах своїх повноважень проводить спеціальну перевірку стосовно осіб, які претендують на державні посади держслужбовців, у тому числі перевірку відомостей, поданих особисто. Підрозділ перевірятиме повідомлення громадян і юридичних осіб, інформацію, оприлюднену в друкованих та аудіовізуальних ЗМІ, а також отриману від інших структурних підрозділів органу виконавчої влади, щодо причетності до корупційних правопорушень працівників такого органу. Підрозділ також вестиме облік працівників органу виконавчої влади, територіального органу, притягнутих до відповідальності за вчинення корупційних дій.

Підрозділ матиме право одержувати від працівників органу виконавчої влади, територіального органу виконавчої влади інформацію та матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань, а також у встановленому законом порядку — інформацію з обмеженим доступом чи таку, що містить державну таємницю. Має право одержувати від працівників органу виконавчої влади усні та письмові пояснення з питань, які виникають під час проведення перевірок та службових розслідувань. Підрозділ також матиме право безперешкодного доступу до приміщень і територій органу виконавчої влади, документів та матеріалів, які стосуються предметів службового розслідування або перевірки.

Очевидно, що повноваження, які планується надати підрозділові, — колосальні. Очевидно, що важко переоцінити роль особистості — очільника нової служби. Від його моральних і ділових якостей залежатиме, стане цей орган реальним кроком на шляху приборкання корупції — чи дійовим «кишеньковим» механізмом витрушування «відступних» із корупціонерів, упійманих на гарячому. Як у кожній справі, кадри тут вирішуватимуть усе. Звісно, наївно було б розраховувати, що таку новелу чиновники сприймуть узагалі, не кажучи — з радістю. Але ж, за винятком Мін’юсту, всі відомства свою згоду дали. Мін’юст, констатувавши, що проект постанови відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, проекту не погодив. Зокрема тому, що проект постанови не відповідає актам законодавства, які мають вищу юридичну силу. Чи саме ця причина є справжньою, вагомою й нездоланною перешкодою, можна лише здогадуватися. А про справжні причини примушують замислюватися такі, наприклад, аргументи Міністерства юстиції: «На даний час жоден закон не встановлює порядку перевірки та оприлюднення відомостей про майно, доходи, витрати, зобов’язання фінансового характеру, у тому числі за кордоном, що подані особами, уповноваженими на виконання функцій держави». Отже, наділення постановою Кабміну України підрозділів повноваженнями, механізм реалізації яких має визначатися законом, суперечить статті 10 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції». Принагідно Мін’юст зазначає, що на розгляді ВР перебуває проект закону «Про заходи державного фінансового контролю публічної служби». Певно, цей закон також викличе чимало застережень. Бо кому ж він насправді потрібен?