На дистанції залишилися Родовід, Київ і Укргазбанк. Імексбанк, за даними Мінфіну, вийшов з переговорів про надання державі частини своїх акцій, а банк Фінанси та Кредит поки не погодився віддати саме ту кількість акцій, яку вимагає уряд. Саме тому, що ще неясно, скільки ж остаточно фінустанов скористаються "державною милістю", і затримається публікація планів щодо рекапіталізації. За даними ЗМІ, Укрпромбанк повинен перетворитися з ТОВ у публічне товариство, як того вимагає законодавство, а Надрам необхідно вирішити питання з реструктуризацією мільярдного (у доларах) боргу.
За попередньою інформацією на сьогоднішній день, Кабмін претендує на 99% акцій Києва, Родовіда і Укрпрому, 91,8% - Надр і 75%+1 акція Укргазбанку. Фінанси та Кредит вирішують - чи віддати всі 75%+1 у власність державі, чи ж 60%+1 - у власність і ще 15% в управління. У самій установі увесь час посилаються на необхідність укладення докладного договору з урядом і узгодження дій із західними інвесторами, які прагнуть бачити прозорий процес. З іншого боку, спостерігачі акцентують на політичному підґрунті того, що відбувається. Мовляв, оскільки реальний хазяїн банку Костянтин Жеваго має партійне коріння одного кольору із прем'єром, то почуває себе в компанії "проблемних" більш упевнено. І вторговує собі найбільш пільгові умови.
Найбільше ж готовими до рекапіталізації вважаються Родовід, Київ і Укргазбанк. На всю трійку планують виділити 9 млрд. грн. Гроші нададуть частково від допомоги МВФ, а частково - від ОВДП, які буде викуповувати Нацбанк. Ресурси безпосередньо "прохачам" повинні надійти вже до серпня.
Ні спекотно, ні холодно
Простому вкладникові рекапіталізація проблемних банків насправді не обіцяє ні поганого, ні гарного. Якщо говорити про вкладників, чиї депозити "підвисли" і не видаються, або ж видаються тільки частинами, гроші від держави навряд чи будуть спрямовані на погашення цієї заборгованості.
Чи стане такий банк надійнішим? Навряд чи про це можна говорити однозначно. З одного боку, прихід урядової допомоги вже означає, що у фінустанові не все гаразд. Хоча деякі з банків і прикриваються тим, що в них "просто немає за спиною потужної підтримки великої фінансово-промислової групи", і тому їм знадобилася держдопомога, не можна при цьому повністю виключати людський фактор. Адже банком управляють люди, а не ситуація. Виходить, і прорахунки менеджерів не можна скидати з рахунків. І якщо цей таки менеджмент залишиться на "освоєння" рекапіталізаційних коштів, варто добре подумати, чи продовжувати співробітництво з таким банком. З іншого боку, НБУ буде ревно контролювати виконання всіх нормативів, статті витрат державних грошей, і тому тут є деяка гарантія, що банку не дадуть збанкротувати. У принципі про надійність банку сьогодні судити досить складно. Що вже говорити про тих, хто опинився в такому "цікавому" становищі. Із третьої сторони, досвід масштабного рефінансування показав: гроші можуть іти як на користь, так і за кордон.
Домкрат для економіки
Втім, для економіки такі проекти НБУ і Мінфіну - дуже навіть серйозна підмога. По-перше, Кабмін "заходить" у банки не тільки тому, що прагне підтримати їх у важку хвилину, але й з наміром заробити прибуток і вигідно продати свої акції через 2-3 роки. Прибуток можна заробити, тільки перейшовши до активних операцій, тобто, до видачі кредитів. Для фізичних осіб - знов-таки ніяких втішних новин. Нацбанк, який буде пильно стежити за виконанням своїх рекомендацій в "напівдержавних" банках, дуже не радить останнім видавати позики звичайним громадянам. З погляду формальної логіки і стабілізації ситуації в країні, у позиції регулятора є раціональне зерно. За винятком купівлі нерухомості, інші споживчі позики переважно були націлені до кризи на купівлю товарів імпортного походження. Якщо знову почати кредитувати імпорт, це буде означати зростання попиту на долар, інфляцію, і - що найобразливіше - гальмування розвитку вітчизняних компаній, які тільки-тільки почали переорієнтовуватися на імпортозамінне виробництво.
А от кредитування корпоративного сектору - це саме підтримка українського товаровиробника. І фактично багато банків зараз перебувають "на низькому старті", щоб почати масове уливання кредитних грошей в економіку. Частина "здоровіших" банків чекають, щоб тенденція поновлення зростання депозитного портфеля остаточно стабілізувалася. А банки-претенденти на держдопомогу саме чекають цієї держдопомоги. Уже через два-три місяці після виділення коштів, говорять самі банкіри, докапіталізовані банки кинуться в такий же бій за позичальників, як й інші комерційні установи, у яких будуть на це ресурси.
По-друге, в одержавлених фінустановах навряд чи буде можливість уникнути долі реалізації через них різноманітних державних програм. Аналітики вже "розписали" на "чудову п'ятірку" і два держгіганта - Ощадбанк і Укрексімбанк - проект з випуску облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) для приватних осіб. Мовляв, якщо не будуть викуповуватися на ринку, їх викуплять саме ці "семеро сміливих". Також не останню роль ці банки повинні зіграти в підтримці аграрного сектору, кредитуванні реформ в енергозбереженні, здешевленні позик для малого і середнього бізнесу. Багато спостерігачів вважають, що банки будуть навіть боротися за ці потоки державних грошей. Адже чим більше вони зможуть провернути їх через власні шестірні, тим швидше встануть на ноги.
Батьківщині може залишитися тільки дим
Найбільш безсторонньою перспективою для процесу рекапіталізації може виявитися переправляння коштів на "потрібні" рахунки за кордоном, як це було під час скандального рефінансування восени 2008-го року. Однак, за межі української економіки виділені Нацбанком кошти можуть піти й по інших каналах. Зокрема, за даними Мінфіну, зовнішня заборгованість 7 українських банків, що претендували на рекапіталізацію станом на початок травня, становить близько $1,5 млрд. Тобто трохи більше від цих таки 9 млрд. грн., які уряд планує влити у фінустанови.
Однак, у Мінфіні вже встигли заявити, що уряд розгляне питання участі в капіталізації тільки у випадку реструктуризації всіх зовнішніх зобов'язань. На думку чиновників, така реструктуризація повинна проводитися на принципах комплексного врегулювання, яке базується на рівному ставленні до кредиторів, зняття з банків надлишкового боргового навантаження, приведення боргового профілю у відповідність із планом фінансового оздоровлення і бізнес-плану банку.
У відомстві також додають, що кошти, які надходять за програмою stand-by, використовуються тільки з метою, відзначеною у меморандумі між урядом України і МВФ, і жодним чином не можуть бути направлені на погашення боргів банків, що підлягають капіталізації державою.
За матеріалами Простобанк Консалтинг
|
