Згідно деяких древніх літописів, Києву понад 2000 років. Дух старовини зберігся і до сьогодення, - достатньо лише поглянути на човен, що дотепер несе засновників Києва вздовж берегів Дніпра. Легенда розповідає про трьох братів, Кия, Щека та Хоріва, які прийшли на ці береги з їхньою сестрою Либіддю ще в V віці нашої ери. Старший брат дав місту своє ім’я, іменами молодших братів назвали пагорби в історичному центрі Києва, ім’я прекрасної сестри успадкувала в'юнка річка, що колись текла частиною міста.

Біля X віку місто стало великим європейським центром, чому сприяла активна торгівля вверх та вниз за течією величавого Дніпра, третьої найбільшої ріки Європи. Правитель Києва, Володимир Великий, викував союз з Візантійською Імперією, союз той став доленосним для країни, а особливо для самого міста Києва. Аби скріпити той союз, князь Володимир прийняв хрещення за православним обрядом в 988 році. Усі інші події стали наслідком того важливого кроку.

Бронзовий пам’ятник Святому Володимиру зараз стоїть в густому парку на схилі ріки, вічно споглядаючи за плином могутнього Дніпра.

Найважливішим історичним символом прийняття християнства став Собор Святої Софії, один з декількох подібних соборів у Східній Європі, що будувалися на честь Великої Софії в Константинополі (Стамбул). Пройшли віки, місто з його церквами постало на дніпровських кручах, та навіть орди Татаро-монгольских завойовник не змогли зруйнувати велич Києва. Був час, коли в цьому місті сяяли на сонці куполи майже 200 церков та соборів, внаслідок чого за Києвом закріпилася назва «Міста золотих куполів”.

Проте, й інші правителі Києва внесли свій яскравий вклад в історію. Ярослав Мудрий влаштував матримоніальні шлюби більшості з своїх 12 дітей з провідними королівськими дворами Європи, за що й одержав прізвисько «європейського тестя та свекра». Донька Ярослава Анна вийшла заміж за короля Генріха I и вразила французький двір своєю здатністю читати і писати. Ще одним князем, що приніс Києву славу, став Володимир Мономах.

В 1982 році, коли святкували офіційно визнаний ювілей міста (1500 років з дня заснування), багато історичних будівель було відреставровані, подекуди заново вимостили старовинну бруківку, а руїни відомих Золотих Воріт (1037) накрили імітацією стародавніх дерев’яних споруджень.

А на площі перед дзвіницею Софійського собору височіє пам’ятник Богдану Хмельницкому; він завмер на коні, ніби закликаючи когось, та вказує булавою вперед.

Біля 70 церков, соборів і монастирів, включно нині відроджений Михайлівський Золотоверхий собор, були зруйновані в Києві в 30-ті роки минулого сторіччя, але Софійський собор вцілів. Сьогодні багато з раніше зруйнованих церков відбудовані – іхні дзвони знову чують в місті, а золоті маківки горять на яскравому полуденному сонці.

Французький генерал Шарль де Голль (людина, яку важко підозрювати в прихильності до поетизації чи романтики) сказав після відвідування Києва : «Я бачив багато парків в містах; але я ніколи не бачив міста в парку». Київ – місто для прогулянок пішки. Якщо Ви почнете свою прогулянку на Подолі, від Річкового порту Ваш шлях пройде через низкою парків на дніпровських схилах, до будинку філармонії и Арки Дружби, через Паркову алею, повз стадіон «Динамо», повз будівлі Верховної Ради, Маріїнського палацу, історичної Аскольдової Могили, Парка Слави, а потім – через Співоче Поле (там, де проводять найбільший фольклорний фестиваль України «Країна мрій»), і далі – до к Видубецького монастиря та Новому Ботанічного саду. При цьому Ваш шлях пройде наймальовничішими київськими парками, серед зелень яких часто проглядає. Дніпро.

Золоті куполи церков, що визирають з-поміж дерев, заюрмлені площі та вулиці, потоки машин… А ще – багато сонця, якщо Ви відвідаєте Київ з березня по жовтень. Архітектура бароко, будівлі в стилі Ренесанс, еклектичні фасади будинків, ар нуво, ар деко… навіть декілька сучасних висотних будівель у центрі не можуть кинути виклик історії, духу і сутності Києва.