Ідилічний пейзаж - напівзруйнована капличка на кладовищі напроти костелу. От-от впаде.

	Поганська столиця - чи просте роздоріжжя?

 Велике село по дорозі з Чорткова на Бучач. Відоме з 1581 року. Хоча з такою назвою зрозуміло: поселення це дуже давнє, скоріше всього, в дохристиянські часи тут мав бути чималий осередок культу. Від Чорткова село відділяє близько 12 км., від Бучача - десь коло 18 кілометрів. А якщо біля костелу в Білобожниці звернути з головної траси на шлях до Теребовлі, потрапимо на шлях до замків у Буданові та Долині. Ось і розібралися з питанням "А що цікавого можна побачити в околицях села?"

Ще трапилось згадування Згромадження Сестер Служниць Діви Марії Непорочно Зачатої, чий осередок функціонує в Білобожниці.
В селі, окім нового костелу, є греко-католицький храм недалеко від великої школи, прикрашеної мозаїками та ліпниною.

А про напівзруйновану цвинтарну капличку мешканці села кажуть ось що: був то гробівець колишніх власників села. За довгі роки радянської влади за ним ніхто особливо не стежив, ось і почав він потихеньку руйнуватися. Скористався з цього один з місцевих - та й використав каміння каплички для будівлі своєї оселі. Пійшов камінь, власне, на спальню метикуватого газди. Та виспатися в тій спальні немає можливості: немовби щоночі, тільки покладе голову на подушку, починають нечутні іншим дзвони бити. І так - з дня на день.
Під кінець совєтської епохи стан каплички став вже зовсім аварійним і на одних з колгоспних зборів голова попросив односельчан розібрати споруду. та, знаючи про випадок горемичного "будівничого", гріха на душу ніхто взяти не захотів.
Так і стояв скелет гробівця на цвинтарі, слугуючи місцевій дітлашні своєрідною "кімнатою жахів".

Літком 2008 р. капличка нарешті завалилася...