Майже як на футболі

11.05.2009

Це футбол

Народна творчість

“Шахтар” – “Динамо” у Кубку УЄФА вирішила дивитися у розрекламованій київській фан-зоні. Щоб було веселіше потягла з собою подруг – фанатку “Шахтаря” і фанатку “Динамо”. Я ж вболівала за красивий футбол.

Не люблю, коли зустрічаються українські команди в євротурнірах. Такі самі відчуття були і в матчах з “Металістом”. Мимиволі тримаєш кулаки за сильнішого, щоб зміг дійти до фінішу. Так і тут, головне привезти трофей в Україну.

Але зараз не про матч, а про “Територію вболівальника”. Фан-зону організували біля арки “Дружби народів”. Головна фішка – екран розміром 4 на 6 метрів та дотримання стандартів УЄФА. Склалося враження, що дивитися футбол у фан-зону приїде сам Віктор Ющенко.

Ще жодного разу мене так не обшукували. Постраждав навіть блокнот, в особі якого сек’юріті побачили небезпечний об’єкт. Його довелось залишити в “камері схову”, тобто на лавочці.

Стандарти УЄФА сподобались. Не було п’яних, не було “сємок”. А от нецензурну лайку залишити на вході не бажав ніхто, тому кожен промах по воротах “гірників” супроводжував шлейф добірних словечок.

Атмосфера була футбольна, кидалося в очі, що люди прийшли не пиво на лавочці пити, а вболівати. Фани з динамівськими розами і співали, і хвилю запускали, і клялися кинути палити, якщо у Стамбул поїдуть “біло-сині”.

Словом, було майже як на футболі. Бракувало, стадіону з футболістами. Екран 4 на 6 метрів – це добре, але дивитися матч з трибуни арени набагато краще.