Вірші про кохання - усе для закоханих

Вірш про кохання № 4117

Прощавай, моя рідна, я цілую тебе,
Хай нарешті вже щастя твоє серце знайде,
Хай оселиться в ньому і живе там завжди
Не залишивши місця для гіркої сльози.

Я не буду вертатись, я не хочу жалю,
Я тебе відпускаю, бо занадто люблю,
Хай країна далека стане рідна тобі
І дарує завжди лише радісні дні.

Зараз важко обом пережити це все,
Знай , що поруч завжди моє вірне плече,
Опирайся на нього, не роби помилок
Бо для кожного з нас це великий урок.

Пролітають хай дні, хай проходять роки,
Може будеш та сама, може змінишся ти,
Може жінкою скоро ти станеш чужою,
Та на завжди залишишся в серці зі мною.

        розмістив Едік

Вірш про кохання № 4114

Мертві крила

Я ішла бо калюжам босою
А дощ капав, сльози маскуючи
Очі горя занурила в коси я
Наодинці із ним божеволіючи

Крила виросли, спину стискаючи
Бо згадала те, чим колись жила
Та знесилені повисли так боляче
Бо згадала, що все те вже втратила

Крізь мости, хмарочоси я втечею
Утікала від болю, що пульсом б’є
А він гнав мене, лань ту приречену
І вампіром нещадно що кров ту п’є

Тіло в тремтінні, а на вулиці парко так
Підсвідомо в дощі розчиняюся
Крила мертві – а може то з неба знак?
Та про це вже навряд чи дізнаюсь я

Безсвідомо стою на дорозі
Дощ у сутінках шепоче твоє ім’я
Мокрі крила підняти не в змозі
Свист колес... світло фар... де я?

        розмістив tuodundlamene

Вірш про кохання № 4113

Пам’ятаю: „Я тебе ніколи не побачу...”
Ти мені : „ Ніколи не забуду...”
Я кричала : „Це нічого ще не значить...”
Ти ж казав : „ Я пам’ятати буду...”

Запеклось на серці : „ Їхати я мушу.”
Далі я : „ Вже літо це зітліло...”
Він мені : „ Твої очі вкрали мою душу...”
Потім кинув : „ А ти може й не любила?”

Поїзд їхав, колесами по серцю бив
А я рвалась з нього тобі навздогін
В голові лиш: „ Він мене любив...”
А на серці : „ Любив же мене він!!!”

Засинаю і лечу до тебе крізь пітьму
Легше в сні не зтримувать бажання
„Я ще тут...” – прошепоче моя тінь йому
„Я з тобою...тільки до світання...”

Як ця осінь плакать не перестану
Бо ніхто новий тобою вже не буде
Я для тебе піною морською стану
Лиш би ти повторював : „ Я не забуду...”

        розмістив tuodundlamene

Вірш про кохання № 4112

ВІН І ВОНА...............!!!!
ВОНА........
Мовчу бо не знаю що сказать
Тремчу бо не сила вже кохать
Забудь про любов мрю
Без тебе якось проживу.

ВІН...
Мовчиш бо кохаєш ще мене
Тремтиш бо обманюєш себе
Незаповниш нічим ти
Душевної пустоти...

ВОНА....
Навіщо так ти вчинив зі мною
На все кохання махнув рукою
Забудь тебе вже не в силі я
Занабто сильно покохала......

ВІН....
Пробач що не зміг покохати я
Молю аби лиш пробачити змогла
Я не хотів робити боляче тобі
Сонечко мене ти зрозумій....

ВОНА.......
Згадай ті казкові часи
Які радісні були вони
Поцілунки ті чарівні
Невже і вони фальшиві????

ВІН.........
Згадав наче вчора ще було
Любов наче снігом замело
Наче вчора був ще твоїм
А нині одним і самотнім....

ВОНА....
Прошу не йди а залишся ще
В останній раз обніми мене
І поцілуй на прощання
Можливо не згасло кохання..

ВІН....
Не повернуть ті часи знов
Не повернеться уже любов
І зараз краще мені піти
Надіюсь колись побачимося ми.......
Ірулька-Мандарулька

        розмістив

Вірш про кохання № 4111

Сьогодні був похмурий день.
І ти пройшов повз мене,
сказав ти - привіт другій.
Значно хужій за мене.

        розмістив Акіла

Вірш про кохання № 4109

Сердце мужское я знать бы хотела,
Может ли так же и сердце мужское
Вырваться прочь за земные пределы,
Если любовной томиться тоскою?
Женское сердце, оно мне известно,
Из одного нас лепили теста.



http://vkontakte.ru/id29247928
http://vkontakte.ru/id29247928

        розмістив Кристина

Вірш про кохання № 4108

Чому шукаєм ангелів ми на землі?
А може їх і зовсім не існує
А може нас ніхто вже і не чує
На цій всім світом проклятій землі
Чому ховаєм у очах ми страх
Й ненавидим ми інших поза очі
Використовуємо всіх як хочем
Не думаєм що боляче комусь без нас…

        розмістив Соломія

Вірш про кохання № 4107

Можливо по дурному так вмирати
Та що робить коли не хочеш жити?
Про це ніхто-ніхто не буде знати
Та я продовжу й там тебе любити…
Я ангелом прийду до тебе з неба
Буду від всього злого хоронити.
Про це ніхто-ніхто не буде знати
Та я продовжу й там тебе любити…
Згадаєш тихо однієї ночі
Що я була така одна для тебе…
Вже не побачиш більше мої очі.
І погляд підведеш сумний у небо…
Я тут, я тут, я із тобою,
Про це ніхто-ніхто не буде знати…
І відлечу із першою весною
Востаннє й вперше буду так кохати.

        розмістив Соломія

Вірш про кохання № 4106

НАДІЯ

Коли розквітне сад весною – прийде зізнання

Буятиме надія і бажання

Для тебе це я в різних барвах намалюю

Тебе кохану пригорну, тебе зігрію

Вловлю я мить палку і чарівну про що ти мрієш

І все почнеться так, що ти зомлієш

Наші уста в одному цілому палко з’єднаються,

Тіла, що жаги не можуть чекати побираються

Пелюстки троянд червоних, падають нам на долоні

Я осипаю ними наші скроні

Це райське щастя, мить ця невловима і ясна

В цей час ти чарівна, зітхаєш так прекрасно

Ця флора нам дає ще більше насолоди, більше щастя

Забули ми про всіх, про всі невзгоди

І навіть випадковий перехожий нам не перешкода

Ну та й нехай він теж дитя природи

Йому наші флюїди зовсім не зашкодять

Ці хвилі божевільні, але такі короткі

Вони ж несуть кохання мить п’янку

Таку солодку…

        розмістив НЕСКУЧНИЙ

Вірш про кохання № 4105

БАРВИ

Який кохання колір має?

Нажаль про це не кожен знає,

Бачив його той що кохає,

Завжди цей колір він пізнає

І зможе в темряві зустріти: рожеве сяйво, білі квіти, водну блакить, руту тендітну

Всього, що часом так бракує,

А коли є то так хвилює, що бракне силили до нестями

І хочеться малої плями, -барви тієї

Вона буває зі сніжинок, часами з весняних росинок

І з кольорів палкого літа і навіть осені журби

Але жалежить це від тебе-

В яку пору злетить у небо,

І не вернеться вже ніколи

Серце,що закохалось в висоті,

Цей колір будеш ти любити,

Ти в нього будеш душу лити

В житті його ти не забудеш

Бо так кохають назавжди.

        розмістив НЕСКУЧНИЙ