Музика життя

Інколи, коли досить довго не виходити на вулицю (декілька днів поспіль), а потім потрапити туди – починаєш помічати всілякі дрібниці.

Ми звикли весь час слухати музику. Навіть жарт уже є, «раніше, коли віталися, знімали капелюх, а зараз – виймають з вуха навушник» =)

Так от, якщо вийти з дому не бувши на вулиці декілька днів і при цьому забути mp3 плеєр, можна побачити і почути …ЖИТТЯ! Зовсім поруч. Яскраве і неповторне…вбирати в себе кожну його мить…і просто бути щасливим… 

Починаєш звертати увагу на все – на те, як швидко змінилася природа: листя стало більш жовтим, воно вже майже все опало і шелестить під ногами, хоча пройшло лише декілька днів. Надворі відчувається осіння прохолода, не зважаючи на те, що на блакитному глибокому небі яскраво світить сонце. Жовтень…

Крім природи звертаєш увагу на людей. Усі кудись поспішають, летять по справах. Столиця не любить повільних. Тут такі умови (наче в диких джунглях). Весь час хтось штовхається в транспорті. До цього вже звикли. У маршрутці, як завжди, можна почути сварку: хтось не поступився місцем, дехто не заплатив за проїзд.
А ось, що можна було побачити в метро…

ЛЮБОВІ ВИСТАЧИТЬ НА ВСІХ

Мені здалася досить незвичайною молода жінка з хлопчиком, років п’яти, та дитячим візочком, у якому сиділа маленька дівчинка 2-х років. Вони зайняти місце у вагоні як раз біля мене, тому мала можливість добре за ними спостерігати. Ніколи не вважала гарним, коли меншій дитині приділяють багато уваги, а за старшу, ніби, забувають… Хлопчина дивився мультик, щось намагався показати мамі, та вона не дуже слухала. Тим часом, дівчинка почала плакати, але…й на неї ніяк не відреагували. Мені стало цікаво, чому мама дітей поводить себе так байдуже. Придивившись, я зрозуміла, що вона занадто занепокоєна ТИМ, що ховає під курткою. Хлопчик сидів мовчки, дівчинка все ще плакала. Нарешті, щоб заспокоїти дитину, її мама з-під куртки витягла на долоні … малесенького живого цуцика. Такого безпомічного, крихітного. Він вміщався на долоні. Дівчинка почала посміхатися…хлопчик відволікся від перегляду реклами у вагоні. Усі троє були сповнені любові до песика. Цуценя роздивлялося навколо. Потім, мабуть, злякалося і його заховали назад під куртку. Хлопчик із дівчинкою поклали рученята на нього і продовжували гладити через тканину…а їх мама гріла біля свого серця це маленьке створіння, що цілком уже залежало від неї. У той момент здалося, що її любові вистачить на всіх.)))

Давно не їздила без навушників, чи, може, довго не виходила «в люди»=)
Насправді, десь читала, що одні лікарі говорять, що від надмірного прослуховування музики (особливо, у навушниках)погіршується слух. Інші ж кажуть, що таким чином, людина розслабляє мозок, абстрагується від навколишнього середовища…і – це, ніби, корисно, особливо у великих містах. Мені здається, в кожного своя правда. Рацію мають і ті, й інші. От тільки зрозуміла що, коли людина в навушниках, то є лише вона і її уявлення про світ, тобто світ існує окремо від неї (щось подібне, здається, вчили на уроках філософії). І, звичайно, не можна не згадати про той світ, що знаходиться всередині людині. Вона, ніби, на своїй хвилі, а поруч десятки, сотні, тисячі таких (чи ні – зовсім інших) людей на власних частотах, з якими, можливо, і б’ється серце кожного…

(Усі фото надані світовою мережею Інтернет)

Все, досить роздумів =). Ось, що відбулося на ескалаторі.

ТАЛАНТ УКРАЇНИ

Стою на сходах. Слухаю життя. Ескалатор повільно піднімається вгору. Попереду мене – дівчинка років 8-9 та її мама. Дитя роздивляється рекламні щити, що розміщені вздовж усього довгого шляху ескалатора. В них ще вмонтовані лампочки, вони яскраво освітлюють метро. Чого ж там тільки не рекламують!.. мимоволі, я сама роздивляюсь їх.
Раптом дівчинка голосно каже:
Дівчинка: Мамо, мамо, дивись!!!
Мама: Що саме???
Дівчинка: Та, вже проїхали…Ні, он знову, дивись!!! (показує на рекламний щит. Теж дивлюся. Написано: «Україна має талант»(анонс програми))
Мама: Ну, і що?... Це ж реклама…
Дівчинка: А тепер дивися далі. (показує на рекламний щит з обличчям відомого кандидата на вибори)
Мама: і що?
Дівчинка: та «що-що?» бачиш, навіть рекламу поряд повісили: «Україна має талант мати багато кандидатів на вибори, от тільки вибрати нема з кого…нема дійсно ГІДНОГО (розчаровано)…лише ті, які «більш-менш»…

Що тут скажеш? Діти… =)

Ось, як можна відчути світ…виявляється, достатньо лише вийняти навушники. Це так просто і так дивовижно.