Ювілей славетного ветерана

Наприкінці січня свій 60-річний ювілей відсвяткував добрезнаний ветеран пожежної охорони Львівщини Глух Павло Дмитрович. Цей життєрадісний чоловік, незважаючи на усі негаразди, що йому приготувала доля, завжди допомагав тим, хто потребував його професійної допомоги як рятівника на пожежах, так і строгого, але справедливого наставника.

А починалось усе з юнацького зацікавлення. Невелике містечко Великі Мости, що у Сокальському районі славилось єдиною на Львівщині командою Добровільного пожежного товариства. У 1963 році команду заявили на змагання з пожежно-прикладного спорту республіканського значення, де на великий подив багатьох, хлопці здобули найвищу нагороду і подарунок - мотоцикл К-750. Одним із тих, хто святкував заслужену перемогу був і Павло Глух. Цей успіх не міг не окрилити його. Вже наступного року він зарахований до лав курсантів Львівського пожежно-технічного училища, а ще через три роки став його випускником.

По закінченні навчання Павло Дмитрович отримав скерування на посаду начальника варти Самостійної воєнізованої пожежної частини № 3 (СВПЧ - 3) Залізничного району міста Львова в зміну оперативного чергового по Львівському гарнізону пожежної охорони старшого лейтенанта Хорошка Миколи Андрійовича. Минув час і у 1970 році за рекомендацією тодішнього заступника начальника Управління пожежної охорони області підполковника Стояновича Олега Едуардовича його перевели до СВПЧ - 1, що знаходилась при Управлінні у самому серці старовинного Львова.

Чотири роки по тому Павла Глуха призначили начальником тила Штабу пожежогасіння, де він дослужив до посади начальника Штабу. На заслужений відпочинок у 1998 році він пішов з посади начальника Відділу служби і підготовки.

За тридцять п'ять років служби у пожежній охороні Павло Дмитрович пережив чимало небезпек, допоміг врятувати багато життів.

Так, 1979 рік запам'ятався йому страшною пожежею. У одній з Львівських дев'ятиповерхівок стався вибух газу. Пожежа розповсюджувалась квартирами дуже швидко і супроводжувалась щільним задимленням. Тоді з палаючої споруди, шляхом евакуації, вдалось врятувати більше трьох десятків мешканців. Згодом за оперативність та професіоналізм, виявлений при ліквідації цієї пожежі Павла Глуха нагородили медаллю "За відвагу на пожежі".

Ще однією сторінкою життя є перебування у Чорнобилі. 1986 рік став складним випробуванням, яке триває для нього дотепер. Тоді в складі Львівського зведеного загону з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції Павло Дмитрович пробув 39 днів. Згадуючи про перебування у зоні, забрудненій радіацією, він і досі не може позбутися моторошного відчуття від покинутого людьми міста.

Його робота мало чим відрізнялась від тієї, яку виконував у Львові, проте він та інші пожежники відчували напругу від усвідомлення незримої загрози - радіації. Чергування відбувались через добу, а між тим ще потрібно було побудувати гаражі для пожежних машин, що стояли під відкритим небом, адже наближалась зима. Проводились навчання, розвідка, стратегічно тактичне вивчення території - відпочивати не доводилось.

До слова кажучи, Павло Дмитрович Глух, працюючи у пожежній охороні, був нагороджений чи не усіма можливими відзнаками. У його архіві зберігаються грамоти з подяками і визнанням від чотирьох міністрів МВС і ще одна нагорода вже від міністра МНС, відзнака "Кращий працівник пожежної охорони", медалі трьох ступенів "За бездоганну службу".

Усе це звісно є гордістю ветерана, адже свідчить про те що робота, яку він виконував була необхідна суспільству. Та все ж найбільшим своїм досягненням Павло Дмитрович вважає виховання спортивної молоді, адже перебуваючи на заслуженому відпочинку він займається облаштуванням заміської спортивної бази для тренувань членів обласної команди з пожежно-прикладного спорту, а також тих рятувальників, хто дбає про здоров'я як тіла, так і духу. І це теж не випадковість бо значна частина його життя була присвячена саме цьому виду спорту - 17 років він був членом збірної команди області, а також має звання майстра спорту Союзу Радянських Соціалістичних Республік!

Радує батьківське серце й те, що син продовжує справу його життя. Зараз Андрій Глух працює начальником тилу оперативного відділу оперативно-координаційного центру Головного управління МНС України в Львівській області.

Тож хочеться побажати Павлові Дмитровичу оптимістичного настрою, міцного здоров'я, радості, добробуту і злагоди у родині. Нехай його життєвий шлях буде гарним прикладом для багатьох поколінь майбутніх рятувальників!