Дата: 13.07.06 14:14  

У світлий і благовісний час національного відродження одним із найважливіших завдань є повернення із небуття духовних надбань наших предків, збереження і передача нащадкам усіх кращих здобутків національної культури, що були виплекані протягом століть нашими пращурами.
 У 27 державних музеях-заповідниках зберігається понад 400 тис. пам'яток музейного фонду України, що мають історичне, художнє, етнографічне, наукове значення і є національним надбанням нашої Держави.
 Своїми зібраннями виділяються Полтавський та Кременчуцький краєзнавчі музеї, Державний історико-культурний заповідник «Поле Полтавської битви», Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішні та Полтавський художній музей (Галерея мистецтв).

Про значний внесок уродженців Полтавщини у розвиток вітчизняної науки і культури розповідають літературно-меморіальні музеї Г.С. Сковороди у смт Чорнухи, І.П. Котляревського, Панаса Мирного, В.Г. Короленка у Полтаві, Олеся Гончара у с. Суха Кобеляцького району, заповідник-музей М.В. Гоголя у с. Гоголевому Шишацького району та літературно-меморіальний музей письменника у славнозвісних Великих Сорочинцях, що на Миргородщині. 

 Найстарішим в області є Полтавський краєзнавчий музей. Понад сто років тому (у1891 р.) при Полтавській губернській земській управі розпочалась організація музею, основу якого складала колекція ґрунтів і гербарій, зібраний експедицією відомого вченого-ґрунтознавця, професора В.В. Докучаєва. У дореволюційний період, 1906 року, уродженка Полтавської губернії меценатка К.М. Скаржинська подарувала музею понад 20 тис. експонатів і наукову бібліотеку широко відомого зібрання Круглицького музею, що в Лубнах.

Будинок музею – програмний витвір архітектури у стилі українського модерну, зведений у 1903-1908 роках. Автор – художник і архітектор В.Ф. Кричевський, створив цілісний ансамбль, у якому органічно сплелися традиції народного будівництва, чудові українські орнаменти, конструкторські форми. Вражають красою і художньо-декоративні розписи у вестибулі і центральному залі музею. Їх автори – художники С. Васильківський і М. Самокиш, творчо використали спадщину української народної архітектури та мистецтва.

Після визволення міста від фашистських загарбників майже 20 років здійснювалися роботи по відновленню та реставрації приміщення. Сьогодні у 40 музейних залах і фондосховищах зберігається понад 300 тис. експонатів. Серед них – колекції полтавської народної вишивки, ткацтва, килимарства, церковних речей: археологічні, нумізматичні, природничі. У числі раритетів – давньоєгипетська колекція, група пам’яток античного та східного мистецтва, козацькі старожитності. Щорічно Полтавський краєзнавчий музей відвідують понад 400 тис. екскурсантів, проводиться близько 3 тис. екскурсій. 

 2008 року Полтавський краєзнавчий музей став лауреатом і дипломантом ІІ Всеукраїнського музейного фестивалю "Музей ІІІ тисячоліття", якій проходив у Дніпропетровську, отримано найвищу оцінку – кубок Гран Прі за комплексне висвітлення теми.

На території стародавнього містечка Опішне, що на Зінківщині, з часів скіфського городища „Кардашев вал” (ІV-ІІІ ст. до н.е.) й досі знаходять високохудожні витвори з глини. Селище поправу вважається гончарною столицею України. Створений Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному – єдиний в Україні спеціалізований мистецько-етнічний, науково-дослідний, культурно-освітній та навчально-виховний заклад, який є всеукраїнським центром дослідження, збереження і популяризації гончарської спадщини України. Фондові колекції репрезентують гончарні осередки всіх історико-етнографічних регіонів України, унікальну збірку дитячої глиняної іграшки, колекцію зарубіжного гончарства. Збереглася єдина в Україні виробнича гончарська споруда з горном, що датується початком ХХ століття.

До складу Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному входять структурні підрозділи, які є пам’ятками культурної спадщини: меморіальний музей-садиба гончарської родини Пошивайлів, музей-садиба гончарівни Олександри Селюченко, приміщення земської губернської гончарної майстерні.
З 1995 року при музеї діє Науково-дослідницький центр українського гончарства інституту керамології. На базі Центру щороку, в серпні, проходить Всеукраїнський симпозіум монументальної кераміки. Кращі роботи експонуються просто неба упродовж всього року. 

У фондах Полтавського художнього музею зібрано полотна як вітчизняних, так і зарубіжних видатних майстрів пензля. Музей функціонував з 1919 р. як відділ краєзнавчого музею, і до 1940 р. називався Картинною галерею, з 1940 р. одержав статус самостійного музею. З вересня 1999 р. Художній музей знаходиться у новому приміщенні, збудованому на честь святкування 1100-річчя від заснування міста Полтава. Створення закладу стало одним з перших прикладів світового досвіду музейного будівництва в Україні.

Полтавський Художній музей (Галерея мистецтв) діє як єдиний музейно-мистецький комплекс, до складу якого входять 3 окремих об’єкти: художній музей, галерея мистецтв, відділ дитячої творчості. Це дозволяє організовувати 3 пріоритетних дієвих напрями: музейна справа, виставкова і масова робота. Щомісяця у великому виставковому залі експонується нова виставка. Сьогодні музей має більш ніж 9 000 творів мистецтва. Основою музейного зібрання стали твори видатного художника-передвижника М.О. Ярошенка, які, згідно із заповітом його дружини, були передані рідному місту. Поповнився музей і за рахунок картин та інших творів мистецтва зі сховищ колишніх поміщицьких садиб. У 2004 р. з метою більш широкої популяризації творів мистецтва було розширено площу постійної експозиції музею з його збірників, завдяки чому стало можливим додатково представити 55 експонатів з музейних фондів – твори художників Полтавщини к. ХІХ – п. ХХ ст., серед яких – унікальні полотна Катерини Білокур, Григорія Циста, Івана Мясоєдова та ін. 

 Державний історико-культурний заповідник "Поле Полтавської битви" – один з перших стаціонарних музеїв Полтавщини, який було відкрито 1909 року до 200-річчя перемоги військ Петра І над армією шведського короля Карла ХІІ. Музейну територію можна, без перебільшення, назвати «доленосним полем європейської історії», де упродовж XIV-XX століть відбулася низка подій, які залишили на європейському континенті значний слід у державотворчих процесах: битва великого Литовського князя Вітовта з монголо-татарами 1399 року, бій між законно обраним гетьманом України І. Виговським та полтавським полковником М. Пушкарем, який започаткував Руїну України (1658 р.), Полтавська битва 1709 року, операція «Френтік» 1944 року. В охоронній зоні Державного історико-культурного заповідника розташовано 4 старих поселення та понад 30 курганів скіфської доби.

У 1950 р. відкрито музей історії Полтавської битви, де у дев’яти залах виставлені унікальні експонати періоду Північної війни 1700-1721 рр.: зброя, прапори та штандарти, строї обох воюючих сторін та особисті речі Петра Великого, картини і чеканка, що зображують Полтавську баталію, макети пам'ятників знаменитої Битви тощо.

Сьогодні Державний історико-культурний заповідник «Поле Полтавської битви» став значним культурним, науково-методичним центром по вивченню історії України XIV-XVII ст. у контексті європейської історії. Єдиний з музеїв України, який входить до складу Міжнародної організації військово-історичних музеїв ІАМАМ (під егідою ЮНЕСКО), включений до всесвітнього туристичного маршруту. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1761 Державний історико-культурний заповідник «Поле Полтавської битви» занесений до державного реєстру нерухомих пам’яток України як заповідник національного значення.
Крім музею, на території заповідника «Поле Полтавської битви» знаходяться історичне поле Полтавської битви, обеліски на місці земляних укріплень (редутів), Сампсонівська церква, братська могила російських воїнів та інші пам’ятні місця, пов’язані з перебігом бою.

2009 року Державний історико-культурний заповідник „Поле Полтавської битви” відзначає 300-річчя Полтавської битви.

Музей-заповідник М.В. Гоголя в с. Гоголевому (колишня Василівка) Шишацького району гостинно відчинив двері у 1984 році на честь 175 річниці від дня народження нашого славетного земляка на місці садиби батьків письменника. Родове гніздо Гоголів-Яновських відтворено за планами, кресленнями, листами-спогадами сучасників, старими світлинами та малюнками самого М.В. Гоголя.

До складу заповідника входить будинок батьків, флігель, альтанка і грот. Невід'ємною частиною ландшафту є парк, сад, ставки.

Експозиція музею, яку розміщено у десяти кімнатах будинку та флігелі, найбільш повно розкриває сторінки життя письменника, його оточення, сім'ї, дає уявлення про епоху, в якій жили Гоголі. Цікаво представлені предмети гоголівського часу, зібрані у Василівці: жіноче національне вбрання, прядки, гребінці, скриня. Відтворені інтер’єри кімнати матері, їдальні і вітальні, робочий кабінет М.В.Гоголя у флігелі.
Дбало збережений природний ландшафт, до якого входять паркові та садові насадження, водяне плесо, що становить собою рукотворні ставки початку ХІХ століття. Відтворено дерев’яну альтанку і кам’яний грот – так званий „храм самотності”.

2009 року вся прогресивна українська і світова громадськість буде відзначати 200-річчя від дня народження класика світової літератури М.В. Гоголя. 

 У Полтаві діє музей авіації та космонавтики. Діяльність цього музейного закладу започатковано у 1987 році за ініціативи творця ракетних двигунів академіка В.П. Глушка – генерального конструктора НВО ”Енергія”. Офіційно музей було відкрито 23 вересня 2001 року. Сьогодні – це самостійний структурний підрозділ Полтавського краєзнавчого музею на правах його відділу. Головним завданням музею є увічнення пам'яті та популяризація творчої спадщини видатних учених, конструкторів, організаторів і спеціалістів у галузі ракетобудування, повітроплавання, авіації та космонавтики, які народженням, життям або діяльністю, пов'язані з Полтавщиною – О.Д. Засядько, О.М. Кованько, Ю.В. Кондратюк, брати Кас'яненки, В.М. Челомей, Г.Є. Котельников, Ю.А. Побєдоносцев, М.А. Комарницький та багато інших. Фондові колекції налічують майже 4 000 експонатів, архівні – понад 10 000 одиниць. Серед експонатів основного фонду зустрічаються предмети, що становлять значну історичну цінність.

Колекції музею розміщені у шести експозиційних залах, де експонуються: глобус Землі діаметром 1,2 м, повномасштабний макет першого штучного супутника Землі, частина зоряного атласу Яна Гевелія, а також, матеріали-розповіді про піонерів ракетного будівництва, повітроплавання та авіації.

На території військового аеродрому Полтавського авіаз’єднання після розформування авіадівізії на довічну стоянку були встановлені літаки Ту-160, Ту-95 МС, Ту-22 М3, Ту-22 КП, Су-15 УМ, Ту-16, Ту-134 УБЛ, ракета КСР-5, космічний апарат серії „Космос”. Враховуючи, що деякі з цих зразків є ексклюзивними і не мають аналогів на Україні, у 2007 році VIII сесія Полтавської обласної ради п’ятого скликання прийняла рішення „Про створення обласної комунальної установи „Полтавський музей дальньої авіації”. 

 За період з січня по грудень 2008 року було проведено 265 екскурсій, кількість відвідувачів музею становила 5 295 чол., серед них багато учнівської та студентської молоді, на базі музею проводилися заходи з нагоди Дня Перемоги, Дня Військово-Повітряних сил, Дня захисника Вітчизни та інші. 

 Для забезпечення надійної охорони літаків, які являються музейними експонатами, на території музею зроблено ще одну стоянку для літака ТУ-16, який раніше було розташовано на постаменті біля учбового корпусу авіадівізії.

На території Полтавської області знаходиться один із найвизначніших археологічних об’єктів культурної спадщини України – Більське городище скіфської доби VІІ – ІІІ ст. до н.е., яке вчені ідентифікують з прадавнім містом Гелон, описаним Геродотом. На площі 4 тис. га розташовані залишки величезного поселення, оточеного по багатокілометровому периметру високими земляними валами, фрагменти яких збереглися до наших часів. У 2006 році виповнилося 100 років від початку археологічних розкопок унікальної пам’ятки. Широка відомість Більського городища як значного економічного, політичного і культурного центру скіфської доби стала приводом до створення на його території історико-культурного заповідника „Більськ”. Полтавською обласною радою затверджено програму створення та розбудови історико-культурного заповідника, використання пам’яток найдавнішої культурної спадщини Більського округу.

У межах заповідника добре збереглися не тільки фортифікаційні споруди, значні групи курганів скіфської доби, а й давньоруські городища, майдани, рештки промислових виробництв. Тут же розташовано чимало природних об’єктів з рідкісним рослинним світом та історичними ландшафтами. Серед них – Ковпаківський дендропарк, Барвінкова гора, дуб Григорія Сковороди і гідрологічні пам’ятки – Більське джерело та Більське озеро.