Інформаційно-аналітичне забезпечення > Виступи, статі, інтерв`ю > 2004 рік

Інтерв'ю часопису "Діфенс-Експрес"

квітень 2004 року

 - Які позитивні зміни відбулися у відносинах між Україною і НАТО за 2003 рік ?

По-перше, хотілося б зазначити, що минулий рік був першим роком виконання "Плану дій Україна-НАТО", який реалізовувався у вигляді Цільового плану Україна-НАТО на 2003 рік. Слід наголосити, що ця робота в цілому дістала позитивну оцінку з боку Альянсу.

По-друге, суттєвий імпульс розвитку відносин нашої держави з НАТО надала участь Збройних Сил України у миротворчих операціях на Балканах і особливо в Іраку. Можна констатувати, що наші стосунки у військовій сфері стабільно набирають обертів і все більше стають потужним рушійним фактором на євроатлантичному векторі.

По-третє. Природним результатом будь-якого поступу є послідовне проходження відповідних фаз. У відносинах України з НАТО, кажучи мовою філософів, форма усе менше відповідає її змісту. Впевнений, що об'єктивно вже назріла потреба у переведенні цих відносин до наступного етапу. Підтвердженням тому є те, що певна кількість країн-членів Альянсу підтримує наміри України приєднатися до Плану дій щодо членства в Організації Північноатлантичного договору. Зростання уваги до України з боку Альянсу опосередковано свідчать такі непомітні, на перший погляд, факти, як, наприклад:

організація в Брюсселі спільної прес-конференції Генерального секретаря НАТО і Міністра закордонних справ України за результатами їх зустрічі, що не є звичайною практикою Альянсу щодо заходів такого рівня;

проведення Генеральним секретарем НАТО вперше у своїй практиці особистого "інтерв'ю" з кандидатами на посаду керівника Офісу зв'язку НАТО в іншій країні - і саме в Україні;

низка робочих візитів в Україну вже на початку поточного року високопосадовців Альянсу, зокрема, помічника Генерального секретаря НАТО з питань оборонної політики та планування Джона Колстона і голови Військового комітету НАТО генерала Харальда Куйята.

І останній, але не менш важливий, як на мій погляд, внутрішній фактор - це зміни у громадській думці щодо вступу України до Альянсу. Сьогодні, за даними наведеними у виступах українських парламентарів, прихильно ставляться до НАТО близько 40 відсотків українців. Відбувається поступова трансформація свідомості різних верств суспільства в цій сфері, а саме переконання в тому, що членство в НАТО суттєво, причому позитивно впливатиме на рівень національної безпеки нашої держави. Хоча, безумовно, на цьому напрямі ще багато проблем і відповідно широке поле для діяльності як органів державної влади, так і засобів масової інформації, неурядових установ тощо.

 - Як можна охарактеризувати виконання Цільового Плану дій на 2003 р., що не вдалось виконати і по яким причинам? В чому полягає відмінність чи особливість Цільового Плану на 2004 р.? Наскільки виконання Україною цьогорічного плану, яких саме його положень, може сприяти переходу до Плану дій щодо набуття членства в НАТО?

Національним центром з питань євроатлантичної інтеграції України систематизовано і узагальнено матеріали центральних органів виконавчої влади щодо проведеної роботи по виконанню Цільового плану Україна - НАТО у 2003 році.

Як позитивний крок слід відзначити, що більшість міністерств та відомств з відповідальністю ставляться до реалізації цілей та заходів цього документу і продовжують наполегливо працювати на даному векторі. Насамперед, це стосується Міноборони, Служби безпеки, Державної судової адміністрації, Державного комітету України у справах релігій, Держфінмоніторингу.

Фахівцями НАТО також відзначено певні здобутки з реалізації "спільно погоджених принципів і цілей" в ході виконання Цільового плану Україна - НАТО на 2003 рік (ЦП-2003) з метою досягнення Україною "повної інтеграції в євроатлантичні структури безпеки". Виконано майже 78% заходів плану та ще близько 12% виконано частково.

Ряд проблемних питань у реалізації окремих позицій Цільового плану виявлено в економічній площині. Загалом з 27 запланованих заходів підрозділу "Економічні питання", виконано 13 (50%), виконано частково - 11, не виконано - 3. Зокрема, що стосується проведення консультацій з провідними міжнародними організаціями з питань, пов'язаних із започаткуванням спеціальної позикової програми фінансування придбання житла для офіцерів, які звільняються у запас або відставку, запровадження нового соціального стандарту - регульованої державою мінімальної погодинної заробітної плати тощо.

До речі, огляд виконання заходів ЦП-2003 економічного спрямування під час засідання Економічного комітету Україна-НАТО та консультацій з Директоратом НАТО з оборонної та безпекової економіки 13-14 жовтня 2003 р. виявив, як недолік, перевантаження економічного і ресурсного розділів Цільового плану заходами загального характеру, які не мають безпосереднього відношення до аспектів євроатлантичної інтеграції.

Залишає бажати кращого також стан справ з виконанням окремих заходів у сфері інформаційної політики. Наприклад, як відомо, План заходів щодо інформаційної підтримки співробітництва Україна-НАТО на 2003 рік було затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України лише 21 серпня 2003 року.

Слабкою ділянкою залишається взаємодія відповідних установ України з представництвами НАТО в нашій державі. Не менш важливим слід вважати налагодження стосунків і використання методів "активної дипломатії" не лише з керівними структурами НАТО, а й безпосередньо з країнами-членами НАТО.

Очевидна необхідність підсилення інформаційно-роз'яснювальної роботи щодо наших євроатлантичних інтеграційних прагнень як серед іноземної аудиторії за кордоном, так і всередині держави.

Зараз завершується процес остаточного погодження і затвердження проекту Цільового плану Україна-НАТО на 2004 рік. Він був підготовлений, згідно з рішенням Державної ради з питань європейської і євроатлантичної інтеграції України від 19 травня 2003 року № 3, Національним центром з питань євроатлантичної інтеграції України разом з Міністерством закордонних справ України. Ця робота здійснена на основі пропозицій відповідних центральних органів виконавчої влади та з урахуванням їх зауважень, а також коментарів представників Міжнародного Секретаріату НАТО і країн-членів Альянсу.

Переважна більшість цих зауважень була врахована.

Також, накопичений досвід змусив особливу увагу приділити коригуванню термінів виконання заходів Цільового плану з метою більш "рівномірного" розподілу зусиль його відповідальних виконавців.

Крім того, до ЦП-2004 включено майже 70 відсотків заходів, які не були виконані або були виконані частково у 2003 році. Решта заходів або втратили актуальність, або були скасовані за згодою фахівців України і НАТО.

Структура і основні принципи проекту ЦП-2004 максимально відповідають Плану дій Україна-НАТО. При цьому слід відзначити нове якісне наповнення всіх цілей даного документу відповідними заходами (в ЦП-2003 по 8 цілям взагалі не було заплановано жодного заходу). Крім того, є й певні відмінності у змісті окремих заходів, які значно "підсилюють" зазначений документ у порівнянні з ЦП-2003.

На мою думку, переходу України до Плану дій щодо членства в НАТО сприятиме виконання заходів ЦП-2004, зокрема, за такими напрямками: активізація діяльності в сфері запровадження політичної і економічної реформ, забезпечення свободи слова і ЗМІ, ефективна діяльність судової гілки влади, боротьба з корупцією, прозорість в галузі експортного контролю, проведення чесних і вільних демократичних виборів Президента України у 2004 році.

Проте, слід мати на увазі, що імплементація цілей і принципів Плану дій Україна-НАТО потрібна насамперед нашій державі з метою зміцнення її обороноздатності, вдосконалення демократичних інституцій тощо. Тому і працювати треба для себе, а не з оглядкою на вірогідні "заохочення".

 - Наскільки українське законодавство у сфері зовнішньої політики та політики в сфері безпеки відповідає курсу України на євроатлантичну інтеграцію? Які закони необхідно ще прийняти?

З перших місяців після проголошення Декларації про державний суверенітет наша країна почала формувати власний зовнішньополітичний курс, в основу якого було покладене прагнення зміцнювати національну безпеку держави та відігравати більш активну роль у спільноті європейських держав. Після набуття повноцінної міжнародної правосуб'єктності пріоритетами були визначені повномасштабна інтеграція України у європейські і євроатлантичні структури та участь України в загальноєвропейській системі безпеки.

Правове підґрунтя курсу України на євроатлантичну інтеграцію вперше було закладене в "Основних напрямах зовнішньої політики України", (затверджено постановою Верховної Ради України 2 липня 1993 року), і поступово розвивалось чисельними нормативними актами Президента України, Кабінету Міністрів України та іншими документами.

Виходячи з політичних реалій сьогодення, Україна розглядає НАТО як основу майбутньої загальноєвропейської системи безпеки і підтримує процес її розширення. В цьому контексті спостерігається активне формування національного законодавства України у сфері зовнішньої політики та політики в сфері безпеки.

За час після проголошення незалежності Верховна Рада України ратифікувала або надала згоду на приєднання до 580 міжнародних договорів, з яких 209 є багатосторонніми, укладеними в рамках ООН, СНД, Ради Європи, Організації Чорноморського економічного співробітництва, ОБСЄ, НАТО та інших міждержавних об'єднань.

За останні роки парламентом прийнято ряд важливих законодавчих актів у згаданих сферах, зокрема:

"Про участь України в міжнародних миротворчих операціях";

"Про порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України";

"Про порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав";

"Про державне оборонне замовлення";

"Про внесення змін до деяких законів України з питань запобігання використанню банків та інших фінансових установ з метою легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом";

"Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання;

"Про боротьбу з тероризмом";

"Про Державну прикордонну службу України";

"Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави" та інші.

8 липня 2002 року Президент України відповідно до статті 107 Конституції України своїм Указом увів в дію рішення Ради національної безпеки та оборони України від 23 травня 2002 року "Про Стратегію України щодо Організації Північноатлантичного договору (НАТО)". Через рік, 19 червня 2003 року мету вступу в НАТО було зафіксовано Верховною Радою України у Законі "Про основи національної безпеки України". Цей Закон визначає засади державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і забезпечення національної безпеки та прогресивного розвитку України у XXI столітті. Законом також уточнено пріоритетні національні інтереси України, зокрема, щодо "забезпечення державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів, невтручання інших держав у внутрішні справи України", "додержання конституційних прав і свобод громадян у сфері отримання інформації та користування нею", "захисту особи, суспільства і держави від тероризму, в тому числі міжнародного, та інших загроз", тощо.

Продовжуючи курс на євроатлантичну інтеграцію у Верховній Раді України вже зареєстровані і плануються до прийняття:

проект Закону про внесення змін до статті 4 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" (щодо органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу), реєстраційний № 4122 від 05.09.2003 р.;

проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму. Реєстраційний № 4190 від 24.09.2003 р. та інші.

Загалом існує близько двох сотень законодавчих актів, які ще необхідно прийняти або внести в них відповідні зміни. Отже обсяг цієї роботи достатньо великий.

Серед першочергових завдань на порядку денному - законодавче забезпечення (в тому числі внесення необхідних коректив у раніше ухвалені закони) процесу реформування Збройних Сил України та інших складових Воєнної організації держави.

Крім того, інтеграція України до європейських та євроатлантичних структур передбачає насамперед утвердження її як правової, демократичної, соціальної держави, проведення внутрішньої політики, спрямованої на зміцнення демократії та верховенства права, впровадження принципу розподілу влади і незалежності судів, забезпечення демократичних виборів відповідно до норм ОБСЄ, політичного плюралізму, свободи слова, поваги до прав національних і етнополітичних меншин та недискримінації за політичними, релігійними або етнічними ознаками.

Як бачимо, нам є ще над чим працювати. Конкретна програма дій у цій сфері визначена у Державній програмі розвитку законодавства України до 2006 року і Концепції адаптації національного законодавства до законодавства Європейського союзу, яка прийнята Верховною Радою України.

 - Минулого року економічному співробітництву України з НАТО і державами партнерами було присвячено спеціальний Симпозіум. Наскільки висловлені на цьому Симпозіумі пропозиції сприяють такому співробітництву? Які перепони існують на шляху поглиблення економічної співпраці в Україні з законодавчої чи можливо психологічної точки зору?

Дійсно, реалізуючи державну політику, спрямовану на створення передумов вступу України в Організацію Північноатлантичного договору, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України провело в жовтні 2003 року Симпозіум НАТО у форматі Ради євроатлантичного партнерства, присвячений економічним аспектам євроатлантичної інтеграції.

Під час цього міжнародного форуму відбулася дискусія з наступних питань: міжнародне економічне середовище та його вплив на країни з розвинутими і перехідними економіками; економічні реформи та розвиток ринкової економіки у контексті євроатлантичної інтеграції; оборонна економіка; національні стратегії, регіональне економічне співробітництво та їх роль у сприянні євроатлантичній інтеграції.

До участі у симпозіумі були запрошені високопосадовці керівних структур НАТО, країн-членів та країн-партнерів, посли і радники посольств іноземних держав, а також представники органів державної влади України, відомі науковці та фахівці у сфері міжнародних економічних відносин.

В ході роботи форуму підкреслювалося, що досягнення європейських стандартів потребує насамперед прискореного економічного росту, основаного на впровадженні новітніх високих технологій, структурної перебудови економіки, за рахунок чого можливе забезпечення високоефективного використання виробничих, фінансових та людських ресурсів країни. Україна спроможна подолати велике розрізнення у ВВП на душу населення та розрізнення в доходах різних верств населення, яке існує між нашою державою і країнами-членами НАТО. Але для цього потрібно вирішити питання консолідації суспільства, впровадити в життя ефективну соціально-економічну політику, вирішити комплекс взаємопов'язаних першочергових проблемних питань у різних сферах життєдіяльності країни.

Висвітлені на симпозіумі здобутки, масштабність і складність завдань з реалізації наших євроатлантичних прагнень, безумовно, сприятимуть визначенню конкретних шляхів їх розв'язання та більш тісному співробітництву України з Альянсом. Крім того, обмін думками на форумі щодо особливостей інтеграції, взаємозумовленості трансформаційних процесів і розвитку світового господарства, управління безпекою також є корисними для нашої країни.

Що стосується перепон на шляху поглиблення співпраці із законодавчої чи психологічної точок зору, то вони дійсно існують. І, перш за все, в психологічному аспекті. Потрібен певний час, щоб позбавитись думки про НАТО, як головну загрозу миру і стабільності. Але і ця проблема поступово знаходить своє вирішення.

В рамках гармонізації національного законодавства зі стандартами і вимогами європейських і євроатлантичних структур здійснено аналіз відповідності його нормам СОТ, розроблені проекти законів стосовно усунення існуючих розбіжностей в податковій, інвестиційній, митній сферах, у сфері захисту прав інтелектуальної власності, сільського господарства, нетарифного регулювання, санітарних та фітосанітарних заходах, технічних бар'єрів в торгівлі послугами тощо. Частина з них вже прийнята Верховною Радою України, решта знаходиться на розгляді.

Важливим аспектом для України є перехід на інноваційну модель та інвестиційний шлях розвитку економіки. Саме така модель створить умови для накопичення інвестиційних ресурсів, структурної перебудови, дозволить зміцнити конкурентоспроможність української економіки і забезпечити її постійне зростання. Цьому сприятиме ефективне виконання заходів Цільового плану Україна-НАТО разом із внутрішніми заходами Програми діяльності Кабінету Міністрів України. Слід підкреслити, що саме Альянс визнає необхідність повномасштабного залучення України в європейський економічний простір.

 - Досі єдиним успішним проектом військово-технічного співробітництва між Україною і НАТО вважається утилізація протипіхотних мін на Донецькому хімзаводі. Коли може початися проект утилізації 1,5 млн. одиниць стрілецької зброї? Які ще проекти військово-технічного співробітництва між Україною і НАТО реалізуються зараз?

У 2003 році розпочато переговори з Агенцією з матеріально-технічного забезпечення та постачання НАТО (NAMSA) щодо проекту утилізації 133 тис. тон непридатних для застосування боєприпасів та 1,5 млн. одиниць стрілецької зброї та легкого озброєння. На сьогодні невирішеним питанням залишається фінансова складова цього проекту. Головна проблема полягає у неможливості України виконати запропоновані Альянсом обсяги фінансування.

Наразі опрацьовується питання залучення українських технологій (а можливо і виконавців) у проекті NAMSA з утилізації протипіхотних мін типу ПФМ, що зберігаються в Республіці Білорусь у кількості 3,5 млн. одиниць.

Позитивним прикладом спільної роботи України та НАТО (в тому числі із залученням комерційних структур) можна вважати використання можливостей і частини території Яворівського полігону для навчання демінерів за стандартами НАТО та ООН.

До інших перспективних проектів слід віднести: спільне з НАТО використання та модернізацію танку Т-72; залучення України до створення військового транспортного літака для збройних сил НАТО; співпрацю з окремими країнами-членами Альянсу (ремонт та закупівля нового корабля на повітряній подушці для Греції, модернізація засобів ППО для Кіпру, ремонт на 410 авіазаводі транспортних літаків країн-членів НАТО). Проте реалізація таких проектів в першу чергу вимагає відповідних рішень керівництва Організації Північноатлантичного договору.

 - Чому затягується підписання меморандумів щодо використання транспортної авіації України під час операцій НАТО?

Проект "Меморандуму про взаєморозуміння між Кабінетом Міністрів України і Верховним головнокомандуванням Об'єднаних Збройних Сил НАТО з питань трансформації та Верховним головнокомандуванням Об'єднаних Збройних Сил НАТО в Європі щодо використання стратегічної транспортної авіації України в операціях та навчаннях НАТО" було підготовлено українською стороною ще у минулому році. В ході взаємоузгодження виникли певні розбіжності щодо формулювання окремих його положень.

На сьогоднішній день цей процес можна вважати закінченим. 7 лютого 2004 року Прем'єр Міністр України Віктор Янукович дав доручення відповідним міністерствам і відомствам погодити даний проект та забезпечити виконання необхідних внутрішньодержавних процедур з метою підготовки цього документу для підписання.

 - Які повноваження матиме Спільна робоча група з питань озброєнь, яку планувалось створити минулого року?

Основним завданням Спільної робочої групи (СРГ) Україна-НАТО в галузі озброєнь є визначення та координація реалізації конкретних заходів співробітництва Україна-НАТО, які належать до сфери озброєнь.

Дана структура діє на підставі відповідного Положення. Вона має розробляти річні плани роботи за основними напрямками співробітництва, а саме:

досягнення відповідного рівня взаємосумісності озброєння та військової техніки;

формування умов для забезпечення розробки, закупівлі озброєння та військової техніки і матеріально-технічного забезпечення при проведення спільних з НАТО операцій з підтримки миру відповідно до стандартів НАТО;

створення в Україні державної системи кодифікації продукції військового призначення, що сумісна з системою кодифікації НАТО.

На цю робочу групу покладено також забезпечення сприяння співпраці на таких не менш важливих ділянках, як:

виконання завдань знешкодження небезпечних, непридатних для подальшого використання та надлишкових боєприпасів та легкого озброєння і стрілецької зброї в Україні;

налагодження прямих контактів підприємств оборонної промисловості України з підприємствами оборонної промисловості країн НАТО та країн-партнерів;

впровадження в Україні передових технологій в галузі планування, розробки, виробництва і закупівлі ОВТ.

Українська частина СРГ з питань озброєнь, яку очолює заступник начальника озброєнь ЗСУ генерал-лейтенант Мітраховіч М.М., є поєднуючим ланцюгом між національним координатором з питань озброєнь в Україні, відповідними міністерствами та відомствами, що безпосередньо опікуються питаннями експлуатації, розробки, закупівлі озброєнь з одного боку, та відповідними структурами Альянсу з іншого. Співголовою СРГ з боку НАТО є заступник помічника Генерального секретаря НАТО з питань планування, програм та політики в сфері озброєнь Міжнародного Секретаріату НАТО Маріо Бартолі.

Перше засідання даної робочої групи планується провести в Брюсселі наприкінці березня ц.р. Воно має дати відповіді на більшість нагальних проблем, у тому числі щодо детального визначення повноважень і принципів діяльності в період між черговими засіданнями.

 - Останнім часом в Україні дані опитування громадської думки свідчать про те, що кількість прихильників вступу нашої країни в НАТО практично не зростає. Що планується робити для того, щоб збільшити прихильність українських громадян на користь вступу в Альянс?

Одним з головних завдань, яке має бути вирішено в ході реалізації державної політики інтеграції України до Альянсу, є формування позитивного ставлення населення України до цього процесу.

За даними соціологічних досліджень, які було здійснено у 2003 році Національним інститутом стратегічних досліджень при Президентові України, Центром інформації та документації НАТО, Українським центром економічних і політичних досліджень імені Олександра Розумкова, відповідно 35%, 38% та 40% українського населення негативно ставиться до НАТО і процесу входження нашої країни до Альянсу.

Тому дана проблема знайшла своє відображення в програмних документах, насамперед, в інформаційних розділах Плану дій Україна-НАТО та проекті Цільового плану Україна-НАТО на 2004 рік. Крім того, наприкінці минулого року було прийнято комплекс вкрай важливих програм, спрямованих на вирішення зазначеної проблеми: Державну програму інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2004-2007 роки, Державну програму формування позитивного міжнародного іміджу України на 2003-2006 роки, Державну програму підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2004-2007 роки, Державну програму інформування громадськості з питань європейської інтеграції України на 2004-2007 роки.

В бюджетній програмі "Виконання загальнодержавних організаційних, інформаційно-аналітичних та науково-методичних заходів Цільового плану Україна-НАТО на 2004 рік", замовником якої фактично виступає Національний центр з питань євроатлантичної інтеграції України і на реалізацію якої вперше в Державному бюджеті України на 2004 рік передбачено 2,63 млн.грн., майже 70% заходів так чи інакше стосуються інформаційного супроводження процесу євроатлантичної інтеграції України.

Серед найбільш приоритетних пунктів цієї програми слід відзначити такі: створення веб-сайту Національного центру; опрацювання першої черги інформаційно-аналітичної системи супроводу, моніторингу та регулювання процесів євроатлантичної інтеграції; заснування та сприяння діяльності Науково-навчального центру з інформаційних проблем євроатлантичної інтеграції України; моніторинг, аналіз актуальних подій та забезпечення видання інформаційно-аналітичних бюлетенів з питань євроатлантичної інтеграції; оперативне інформування органів державної влади та місцевого самоврядування, громадських організацій та підрозділів НАТО в Україні; сприяння виробництву та показу серії документальних фільмів "НАТО: свій чи чужий"; видання інформаційно-аналітичного журналу "Україна НАТО"; організаційний та інформаційно-аналітичний супровід реалізації Плану дій Україна-НАТО, тощо.

З метою аналізу ефективності реалізації всіх вищезазначених заходів та програмних документів передбачено проведення у поточному році двох репрезентативних соціологічних досліджень.

 - Які ще можливості може запропонувати Україна в рамках Празьких зобов'язань 2002 року? Чи існують якісь перепони для участі України в Празьких зобов'язаннях?

Я так розумію, що мова йде про можливість залучення України до ухвалених Празьким саммітом НАТО зобов'язань стосовно розвитку обороноспроможності. Дійсно, в НАТО створено низку робочих груп, в рамках яких обговорюються проекти із вдосконалення захисту від РХБ зброї, розвідки, використання ВТЗ, стратегічного повітряного транспорту і таке інше. Проте, участь України в цих проектах потребуватиме від неї додаткових фінансових витрат.

За інформацією високопосадовців Міжнародного Секретаріату НАТО, на сьогодні може розглядатись лише питання відвідування представниками України засідань згаданих робочих груп, у разі згоди країн-членів Альянсу, які в них головують.

 - Чимало пунктів у проекті ЦП-2004 присвячено удосконаленню державного експортного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання. Чи означає це, що держконтроль в цій галузі має певні прогалини чи недоліки?

На мою думку проблема певною мірою полягає у різних підходах до організації такої діяльності, які існують в нашій державі і країнах-членах НАТО. В той же час, зрозуміло, що немає меж досконалості. І включення відповідних заходів до проекту ЦП-2004 лише підтверджує прагнення України відповідати стандартам Альянсу щодо транспарентності, розподілу сфер прийняття рішень про надання дозволів на експорт озброєнь, його виробництво і просування на ринки.

До речі, під час засідання Політичного комітету НАТО з Україною в лютому ц.р. було досягнуто домовленостей про винесення питань, пов'язаних з експортним контролем, на обговорення на рівні експертів в рамках відповідних структур Альянсу.