Рецензія негативна

МОЖЕШ НЕ ПИСАТИ
не пиши. Це золоте правило будь-якої літератури варто пам`ятати кождому письмакові, що коли-небудь береться за перо.

Настя Байдаченко досить плодюча письмачка. Її цікавить середньовіччя. Та все не наше. Та все далеке.
Але воно далеке не тільки і не стільки героями і подіями, воно далеке ментально і духовно.
Про це свідчить і черговий її роман „Жан без страху”, що оце вийшов у видавництві „Факт”.
Як на мене, авторка просто не знає мислити і говорити українською. Ось порівняльна таблиця бодай дещиці:
Є Варто

Писк пискіт
Комочок грудка
Почала заходилась
Після хрестин після хрещення
Грякнулось грюкнулось
Сипіла хлипала
Зжатим стиснутим
Відпружилась розпружилась
За очі поза очі
Двірні двораки
Вдавала байдужість була сама безпечність
Видравши висмикнувши
Одвічне довічне
Ув світі у світі
Банкет бенкет
Тріщала тріскотіла
Преклонивши коліна ставши на коліна...



Цю низку можна продовжувати.
Але навіщо?
Навіщо так знущатися з української мови, яка і гнучка, і вдатна, і плястична для справжнього мистця слова?
Най би тота Байдаченчиха вже відверто писала російською чи й по- хранцузьку. Там критики, мо`, толерантніші.
Дивує тільки видавецтво і редахтір Олена Шарґовська – вона або дарма їсть свій хліб, або не читає рукописма зовсім.
Отаке-о.
Так що будьте обережні перед тим, як купити що небудь з Байдаченко. Ліпше вже пива.

Максим Крак.

http://litforum.org/books/polka158.htm

Вельмишановні відвідувачі форуму, питаю у вас, чи бачили ви цю "рецензію"? Сьогодні випадково вийшов на неї, перечитав, потім знову перечитав... Категорично з нею не згодний. Саме тому, що наша рідна мова по суті своїй - гнучка, пластична, "вдатна", ми маємо таке різномаїття висловів, ми можемо в кожній окремій книжці бачити унікальну авторську мову. Таку різнобарвну і таку неповторну. Автор рецензії, що мене й обурило, підходить до мови зі своїм "стандартом", "шаблоном", при цьому нижче починає писати про "гнучкість" мови. Справжній оксюморон.
Моє ставлення - мова повинни бути не тільки гнучкою, а й легкою до читання й "перетравлювання". Що не можна сказати, зокрема, про мову автора рецензії. Таке враження, що він банально бажає виділитися...
Та й хамство.... Хамство не личить рецензентові, який має висловлювати свою думку максимально коректно і в нейтральних тонах, без особливої симпатії та антипатії до автора книги. Тут я побачив відвертий "перехід на особистості".

Допис від Serg

http://litforum.org/books/polka158.htm
Вельмишановні відвідувачі форуму, питаю у вас, чи бачили ви цю "рецензію"?

Я її давно бачив, бо постійно передивляюся "Літературний форум" Романа Кухарука:
http://litforum.org/
Але навіщо засмучувати Настю Байдаченко, повторюючи на цьому "Літфорумі" негатив про неї?! Там опублікували - хай буде!

Що ж до хамства рецензентів... Кожен висловлюється, як вміє і може. На мене теж "наїжджали" нахально, лаяли на всі друзки - треба звикати. Бо інший візьме та й похвалить! Це ж життя, тут всяке можливе. Тим паче письменникові треба вміти тримати удар!

Тож нехай Настя надягає чорні окуляри й дивиться на життя, немов оця мармизка:

P.S. Повірте моєму досвіду: значно гірше, коли рецензенти загалом мовчать!..

Ого!!!!!!!!
Тримайтесь, Настя!

засмучуватись не буду)
У нас свобода слова. І кожен має право на власну думку, навіть висловлену у хамський спосіб.
Відсилати до чинного правопису автора мабуть марно, а Кулишівки в мене немає )

А щодо зауваженних дещиць:
1) писк - візьмість словничок "хвранцуза" Бориса Грінченка, є таке слово
2) комочок - хай русизм, але "грудка" в тому випадку вжити не можна.
3) почала - словничок Грінченка і здорове мислення
4) хрестини - до Грінченка і здорової психіки
5) грякнулось абсолютний синонім грюкнулось - Грінченко
6) сипіла - хлипала - слова з різним лексичним значенням - СУМ
7) зжатим - СУМ
8) відпружилась і розпружилась - що більше на русизм скидається?
9) за - поза - синонімічно
10) між двораками (челяддю) та двірними, придворними (див. Кошелівця) велика різниця
11) про байдужість та безпечність - я взагалі не розумію "про шо кіно"
12) видрати, висмикнути - синоніми за Грінченком
13) одвічне/довічне ???
14)ув світі - помилка друку, я ж не верстальник
15) бенкет звісно краще за банкет (за Антоненко-Давидовичем) - а в Грінченка ці форми синонімічні
16) тріщала - форма калькована, але є в Грінченка
17) преклонивши коліна, - русизм, каюсь.


На захист "Факту" та Олени - на деяких варіантах правопису стояла саме я, посилаючись на Грінченка.
Якщо у автора якість особисті претензії/коментарі/комплекси - може їх варто вирішувати в інакший спосіб?

Дякую за моральну підтримку!!!!!


А автор (чи добрий вісник????), варто думати, якійсь маніак, це треба було мені стільки разів цю красу на мило та аську кидати

От, не йшла мен з голови ця рецензія.
Особливо мене обурює те, що вона несправедлива, неправильна якась.
Я рецензій не пишу і мабуть не дуже розуміюся на тому, але...
Але автор не тільки перейшов на особистості!
От я випадково натрапила на кнігу Насті (завдяки рекламі на цьому сайті), мені її вислали, прочитала її...
І захотілося самій щось написати...
Написала..
Я заходжу до Насті на сайт і бачу , що вона самодостатня жінка, що в неї є сім*я, прекрасна дитинка, і розумію, що ця рецензія - особисте...
Так, особисте!
ІМХО - то написав незадоволений чоловік, може прихильник, але маньяк якийсь!
Я бі хотіла звернутися до нього, до автора цієї рецензії,

"Чоловіче, є багато способів задовільнити інтимні потреби! Не чіпляйтеся до мови, до слова, до Насті! Підіть у ванну і......................
І не пишіть більше необґрунтованої гидоти!"

А Насті бажаю успіхів і щастя!

Tim-Lit - у
А що, оце лайно (перепрошую), що написано, Ви і насправді вважаєте за рецензію? Патологія заздрості, невігластва та самозакоханості.
Щиро раджу припинити це обговорення. А авторові "рецензії" можу порадити, коли він стане високопосадовцем (а саме туди він і прямує), оточити себе не секретаками, а санітарками.
По-перше корисніше, а по-друге, зручніше займатися онанізмом.

Він і мені це до денника запостив. Я не вважаю за можливе відповідати -- не визнаю за людьми права на хамство, навіть у вигляді рецензії.

От що мені на це написали (там і про Вас, Насте, є, і стосується власне заявленої теми, тож процитую):

"І шо це за Крак? Манія величі + відсутність здорового глузду + заздрість + дурість + невихованість + неосвіченість...
Оленка, не звертай уваги -- кожна порядна людина повинна мати ворогів. Настя, пиши далі. Є вади, але все буде.
Якщо всі будуть боротися за українську мову, як ці краки, то нас чекає велика ... (дупа!).
Пан Володієвський."

Допис від Леонід Ф.

Tim-Lit - у
А що, оце лайно (перепрошую), що написано, Ви і насправді вважаєте за рецензію? Патологія заздрості, невігластва та самозакоханості.
Щиро раджу припинити це обговорення. А авторові "рецензії" можу порадити, коли він стане високопосадовцем (а саме туди він і прямує), оточити себе не секретаками, а санітарками.
По-перше корисніше, а по-друге, зручніше займатися онанізмом.

Не про мене тут річ... Але ось початок рецензії Анатолія Удодика на мій роман "Приречений жити" (Львів, 2005), опублікований на тому-таки "Літературному форумі" Романа Кухарука:

Тимур Литовченко – людина, яка першою написала пародію на мої вірші. Як зараз пам`ятаю такі слова: “ Мама мила раму і т.д. і т.п.” Спочатку навіть образився, але, подумавши, зрозумів, що попри іронічність, це все-таки серйозний кістяк будь-якого твору, поетичного чи прозового.
<...>

Повністю можна прочитати тут:
http://litforum.org/polka32.htm

Як бачите, шановний автор рецензії "переходить на особистості" з першого ж рядка: мовляв, Тимур Литовченко колись написав пародію на мої вірші (то справді так!) - а я тепер на його роман рецензією відповім!..

Я не критик, я - письменник, і хоч сам іноді рецензії пишу, на усіх тонкощах цього "цеху" все-таки не дуже розуміюся. Може, стиль у людей такий?! А може, так треба?!

І не тільки тут... Он років шість тому Вікторія Стах опублікувала у "Книжнику-Review" (а це вже не Інтернет, майте на увазі!..) цікаву рецензію "Бабай" гребе усiх (та чи "гребе" це читачiв?)", присвячену моїй "бабаївській" книзі. То першу половину статті шановна авторка в основному стібалася над братами Капрановими за те, що вони лишилися незадоволеними її редактурою книги й передали роботу іншому літредактору + наді мною, який навіть не подякував їй за зроблену роботу! І побіжно торкнулася питання про мою національність.

Звідси два висновки:
1. можливо, у рецензентів просто такі правила написання рецензії?! (Я судити про те не можу, як непрофесійний критик...)
2. оскільки інституту критики (інституту як розвиненої системи у межах літературного процесу) в нас не існує, краще вже миритися з тим, що пишуть і публікують сучасні рецензенти - адже їхнє гробове мовчання з приводу книги ще гірша.

тож треба вчитися тримати удар. Без цього письменник - не письменник!

P.S.
Я все розумію, окрім одного-єдиного: навіщо шановний SERG передруковував тут, у

Допис від Serg

пості №1

текст рецензії повністю?! Як на мене, достатньо було би гіперпосиланням обмежитися...

P.P.S.
До речі, ось рецензія з "Літературного форуму" Романа Кухарука на книгу Іллі Стронговського, презентовану на осінньому "Медвіні":
http://www.litforum.org/books/polka141.htm
Добродій Стронговський є активним учасником нашого "Літфоруму" - то чому ж гвалт здійнявся після рецензії на Настю Байдаченко, а не на нього?!

Пане Тимуре, як на мене, Ви -- бездоганий саморецензент і "самопіарник". Це ж треба: люди висловлюють свою думку, а Ви висловлюєте думку про те, що вони не повинні мати свою думку, не забуваючи запостити, звісно, ссилочки на рецензії своїх творів.Якщо є, що сказати по темі, цікаво було б почути, якщо ні -- то це нічого, це крще, аніж діяти за принципом старого анекдоту:
-- Котра година, дядечку?
-- Яка різниця, котра година, синку, аби ти був здоровенький!

Допис від Леонід Ф.

Пане Тимуре, як на мене, Ви -- бездоганий саморецензент і "самопіарник". Це ж треба: люди висловлюють свою думку, а Ви висловлюєте думку про те, що вони не повинні мати свою думку, не забуваючи запостити, звісно, ссилочки на рецензії своїх творів.

Мені здалося, що почалась розмова про принципи рецензування. До того ж, рецензію на книгу Стронговського написав не я - будь ласка, шановний п. Леоніде, не приписуйте мені чужих заслуг! Просто я думав, що оскільки і мою "бабаївську" книгу, і книгу віршів Стронговського видавав "Факт", принаймні Вам це буде цікаво. Адже я не можу виключати, що рецензенти "Літературного форуму" Романа Кухарука погано ставляться до Вашого видавництва. Зазирніть до тамтешнього розділу http://www.litforum.org/books2.htm - відшукайте інші книжки, видані "Фактом", і проаналізуйте ситуацію!

А якщо моє зауваження не по суті... Що ж, нехай модератор викине мої дописи! Бувайте здоровенькі.

А це вже "на городі бузина, а у Києві дядько". А про літфорум Кухарука... ну я дописи у сортірах теж не читаю...