Президент Ющенко своїми указами призначив радником Президента О. Зінченка та звільнив від виконання обов’язків 30 своїх радників, зокрема С. Куніцина, С. Вакарчука, А.Третьякова, В.Ульянченко, В.Каськіва. У зв’язку з цим Центр дослідження політичних цінностей звернувся до експертів із питанням «З чим, на Вашу думку, пов’язані кадрові зміни в Секретаріаті Президента?»

Андрій ЄРМОЛАЄВ (президент Центру соціальних досліджень «Софія»):

„Я думаю, що логічно розглядати не кадрові рішення президента, а його мотиви. І якщо таким чином розглядати це, то все стає більш-менш зрозуміло. Президент вивчив уроки попередніх двох років невдалої кадрової політики, коли він намагався робити ставку на політичну команду, але виявилося, що більшість його соратників з Майдану – люди з кар’єрними амбіціями, які не бажають бути прив’язаними до президента, думають, власне, про особисті досягнення. І лише парламентська криза і провал проектів помаранчевої коаліції дозволив Президенту підтягнути людей, на яких він може покластися і які виглядають не лише людьми перспективними, а й субординованими. Саме тому нинішній Секретаріат складається з постмайданних політиків. Тобто з тих, які, з одного боку, зобов’язані Ющенкові кар’єрним зростанням, а з іншого – ще не розкручені в політиці і тому великою мірою залежні від позиції Президента, його ініціатив і пропозицій. Звичайно, це серйозно дратує його колишніх соратників з Майдану, але то вже справа така… Я думаю, що йому вдасться створити керовану команду, якою можна буде керувати на перспективу. Команду, яка дозволить вести більш успішні торги з будь-якими коаліціями щодо Уряду, перспективних призначень. Власне це диктує поведінку Президента. Фактично всі підрозділи Секретаріату цьому підпорядковані, також він вибудував новий образ керівництва Секретаріату, тому логічно, що це розповсюджується і на такі інститути як штатні і позаштатні радники. Що стосується окремих кадрових призначень, то звичайно, найбільший подив викликали призначення пана Зінченка та Базіва. Але я думаю, що тут скоріше проявило себе певне лобіювання цих фігур новим складом Секретаріату, який виходить не з міркувань ідеологічних, а з суто прагматичних: хто може бути корисним. Якщо з Базівим вже є певні наслідки, то із Зінченком ми маємо ситуацію, коли Секретаріату потрібен ефективний менеджер-адміністратор і фахівець з інформаційних технологій, в яких він має значний досвід роботи. З іншого боку зрозуміло, що Зінченко навряд чи зможе повернутися найближчим часом до публічної політики, бо серйозно постраждав від подій минулого року. Але тут є вигода Секретаріату – буде менше публічності. І підводячи підсумок: Президент своєю кадровою політикою продемонстрував, що він прагматик і певною мірою цинік у політиці і зараз розраховує тільки на себе і тих людей, яких можна підтягнути на особистій залежності, що він має намір грати у велику політику вже не оглядаючись на попередні політичні домовленості. Так само, як його колись розіграли за спиною, тепер він теж намагається зробити сам, незважаючи на вдоволеність тих чи інших людей”.

Олесь ДОНІЙ (голова Центру досліджень політичних цінностей):

„Цілком можливо, що Ющенко перейшов від формування «тіньового Уряду» на базі Секретаріату до ще більш стратегічного плану: «новий політичний проект». Ротації в Секретаріаті дали привід говорити про те, що Ющенко зважився на створення реальної альтернативи Уряду Януковича, фактично, на створення паралельного Уряду, щось на кшталт адміністрації Президента на чолі з Медведчуком часів Кучми. Секретаріат Президента вже намагається перетягнути на себе повноваження Кабміну, чим, до речі, явно виходить за межі конституційного поля. В той же час виявилося, що саме такі активні дії до вподоби «помаранчевому» електорату, який скучив за протистоянням із Партією регіонів та розчарувався у невизначеній політиці «Нашої України». Отже, стала можливою задумка створити новий політичний проект на базі нового оточення Президента. Адже вже кілька місяців курсувала інформація щодо розчарування Ющенка в політичних перспективах «Нашої України» і про конкуренцію груп впливу за право розкрутити новий політичний бренд. Але виявилося, що можна не робити ставку на якийсь зовнішній політичний проект, а можна спробувати його сконструювати безпосередньо біля себе – на базі Секретаріату і групи радників.

Тоді стає зрозумілим і підбір кадрів у нове оточення Президента. Запасна кадрова лавка президента невелика. Історія з призначенням-відставкою Базіва це лише підверджує. Зінченко – це радше символ розриву зі «старою гвардією» Нашої України. Крім того, у Зінченка не склалися стосунки і з Тимошенко, що також дозволяє чіткіше позиціонувати новий проект. До речі, термінове оголошення Нашої України» «опозиційною» – це не протистояння з Партією регіонів. Це боротьба «Нашої України» за Президента. Бесмертний і компанія, відчувши, що втрачають вплив на Президента, спробували з останніх сил показати, що у партії ще є «порох в порохівницях”.

Кость БОНДАРЕНКО (директор Київського інституту проблем управління ім.Горшеніна):

„ Вони пов’язані, по-перше, із бажання оптимізувати роботу Секретаріату, по-друге, перетворити його на дієвий орган захисту інтересів та втілення повноважень Президента, по-третє, відповідно замінити структуру неефективних т.зв. «любих друзі» новими цінними кадрами. Колись, знаєте, в Середні віки, наприклад, в усіх європейських монархіях відбувалися схожі чистки, коли суверен (в Росії Іван Грозний, в Англії Генріх VIII) замінював аристократів – привілейованих «князів крові», що були «кум королю», по-нашому корумпованими «любими друзями» – на дворян, що діставали свої привілеї за вірну службу, ратні подвиги, по-нашому прагматиків, на яких робилися ставки. Тобто, Ющенко віддав преференції помаранчевим «дворянам» на противагу помаранчевим «аристократам» . Це така собі нова «опричнина» Ющенка у вигляді Секретаріату”.

Володимир ФЕСЕНКО (голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»):

„По-перше, я б не пов’язував звільнення одних і призначення інших, бо був фактично скасований весь інститут позаштатних радників Президента. І тут вже випадково чи ні – це не важливо – звільненими виявилися такі цікаві люди, як Третьяков чи Ляпіна, які мають відношення до «Нашої України». Можливо, це випадково. Хоча, хто знає, можливо, це було використано як привід дистанціювання Секретаріату і самого Президента від НСНУ. З іншого боку, щодо призначення Зінченка, окрім того, що це очевидно вирішення бажань самого пана Олександра, є тут намагання знов-таки використати це призначення для віддалення від «Нашої України» Президента, підтвердження його понадпартійності. Але це призводить до виникнення конфліктного поля відносин між ним та «Нашою Україною». Я думаю, що це не в інтересах самого Глави держави. У нього наразі й так багато проблем і небагато союзників, що може послабити його позиції в парламенті, а може, що гірше, і в суспільстві. Нового політичного проекту, який замінив би «Нашу Україну», поки що немає”.

Андрій ОКАРА (політолог):

„Ющенкові нарешті дійшло, що якщо спочатку йому дружба з Партією регіонів здавалася якимось дивом, чинником об’єднання України, то зараз у нього відбирають владу в усіх напрямах. Це глобальний виклик йому як політикові і він оцінив ситуацію, почавши реагувати. Всі ці радники йому не давали якоїсь допомоги, тим більше переваги. Як каже Лукашенко, всіх їх треба «перетрахиваць» періодично, тобто, робити ротацію, що є логічним у даній ситуації. Тим більше, інститут радників виявився неефективним, корумпованим, і всі вони не додавали позитиву до іміджу Ющенка, а тільки забирали, як той же Нємцов. Щодо Зінченка, то він відомий як непоганий управлінець, людина, чиї інтереси є в різних проривних стратегіях, інформаційних технологіях, ВПК тощо. Також думаю, що з часом він все-таки вилізе на публічний рівень і буде одним із найбільших публічних політиків, бо йому, що є рідкістю в українській політиці, є що сказати народу, тоді вже його буде важко зупинити”.