This version of the page http://rep-ua.com/47964.html (0.0.0.0) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2009-12-14. The original page over time could change.
rep-ua.com | КУЛЬТУРНИЙ ПРОСТІР | У їдальні Артека виявлено труп чоловіка і виснажені діти (шокуючий фоторепортаж)
     

КУЛЬТУРНИЙ ПРОСТІР    

НОВИНИ
РЕПОРТАЖІ ТА СТАТТІ
РОЗСЛІДУВАННЯ
ОПИТУВАННЯ
КУЛЬТУРНИЙ ПРОСТІР
АКТУАЛЬНЕ ІНТЕРВ'Ю
БЕЗ КУПЮР
У СВІТІ
ЛЮДИНА І СУСПІЛЬСТВО
ДОКУМЕНТИ ТА АНАЛIТИКА
АРХIВ
2005 » 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
2006 » 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
2007 » 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
Пользовательского поиска
Курси НБУ на 14.12.09
USD/UAH
7.982800 
EUR/UAH
11.780218 
RUR/UAH
0.264240 
EUR/USD
1.475700 
У їдальні Артека виявлено труп чоловіка і виснажені діти (шокуючий фоторепортаж)
И-РЕПОРТЕР      14 вересня, 11:00

Це був справжній шок! У їдальні валявся труп невідомого чоловіка, який загинув наглою насильницькою смертю, а поряд сумно бродив натовп обідраних, виснажених до стану крайньої дистрофії дітей...

Якщо хто подумає, що мова піде про криваве вбивство, скоєне на території МДЦ «Артек» озвірілими кухарями і про доведених ними ж до крайнього виснаження артеківців, той жорстоко помиляється. Кухарі там милі і дуже добрі (це вам будь-яка кицька, що "пасеться" під їдальнею скаже). Діти теж нагодовані та ситі (наскільки може бути ситий юний організм, що активно росте та бігає з ранку до ночі по пересіченій місцевості). Мова піде про НЬОГО. Про, не до обіду буде згадано, «соціалістичний реалізм».

У минулому столітті жив та був (а може і зараз живий-здоровий) художник Мерперт. Прикрасив він по містах і селах колишнього СРСР громадських будівель не лічено. Як на мене, особливо видатним художником він не був, зірок з неба не хапав, але речі творив добротні. Втім, можливо, я і помиляюся, тим паче, що образити художника може будь-хто. Але до Ернста Нєізвєстного, який теж залишив немало своїх творінь у Артеку, йому далеко. Нєізвєстний же, окрім помпезно-соціалістичного «Монумента дружби дітей світу», створив ще і цілу серію невеликих садових скульптурних композицій «Риби», кожній з якої позаздрив би найпрестижніший музей сучасного мистецтва (до речі, в Артеку скульптор працював у розпал розгорненого проти нього цькування, фактично переховуючись у таборі).

Але повернемося до товариша Мерперта. Якщо в служінні музам він особливих вершин не здобув, то у сфері вибивання вигідних замовлень він досяг успіху набагато більшого. А роботи по оформленню знаменитого Артеку в роки СРСР були, поза сумнівом, дуже вигідним і бажаним замовленням. По-перше, ЦК ВЛКСМ, якому тоді належав табір, грошей не шкодувало. По-друге, замовлення там були відразу досить великі і масштабні (відповідно до найбільшого табору планети). Ну і головне: працювати в Артеку – це не клуб оленярів Чукотки розписувати, або там Будинок бавовняра в запорошених степах Узбекистану.

Натворив Мерперт в Артеку багато. Найвідоміше з його творінь – величезне мозаїчне панно на площі Дружби, яке є однією з візиток Артека. Але найприголомшливішим його твором (приголомшить будь-кого) став розпис їдальні комплексу артеківських таборів «Гірський» на півтори тисячі посадочних місць.

Їдальня складається з трьох величезних залів (кожен на 500 чол). Відповідно, фронт робіт був чималий. У результаті вийшло величезне епічне полотно (тільки висота фрески, що оперізує всі зали, близько 2 м!). За задумом художника, твір повинен був оповідати про історію Артека в переплетенні з історією СРСР. Задумане реалізувалося на славу. Переплетення вийшло за вищим розрядом. Ось тільки сам твір, написаний в неапетитних коричнево-бурих тонах, ну ніяк не сприяв підвищенню апетиту.

Найбільше «пощастило» першому залу, де розпис оповідав про кривавий період Революції і Громадянської війни. Починається фреска (У ЇДАЛЬНІ!!!) трупом комісара, що лежить на землі в мальовничій позі (як личить єпічному герою), і скорботними червоногвардійцями над ним.

Зазначу, що абсолютно неапетитний «комісарський труп» незабаром став «притчею во язицях», і фігурує в цілому ряді артеківських байок і анекдотів (одну з них ви можете навіть прочитати на сайті табору «Артек»)

За задумом тов. Мерперта, не менш комісарського тіла підвищенню апетиту мав сприяти натовп виснажених, обідраних дітей, що бреде в нікуди на тлі палаючого поміщицького маєтку (діток він розмістив якраз над вікном роздачі їжі).

Пам'ятаєте гасло, що висіло в усіх точках радянського громадського харчування: «Хліба до обіду в міру бери, хліб – то коштовність, ним не сміти»? Напевно, переймаючись пропагандою цінності хліба, Художник намалював дистрофічного червоноармійця-фронтовика, що трепетно тримає в худих руках буханець хліба.

Ну а для тих, хто не зрозумів ціну насущого, поряд вліпив сцену продрозверстки із вгодованим продзагонівцем, що сидить на мішках відібраного у селян зерна.

Створення власне самого Артеку символізує сцена вручення Зиновієм Соловйовим (замнаркома охорони здоров'я РРФСР і засновник Артека) прапора першим артеківцям. Не знаю як для кого, але для мене перші артеківці, за версією Мерперта, більше схожі на вихованців школи для розумово відсталих.

У наступному залі третина настінної фрески оповідає про жахи Вітчизняної війни. З гастрономічних мотивів вражає хіба що сцена роздачі їжі населенню переможеної Німеччини.

Досить страшним вийшов і вожатий, який щось розповідає дітям біля багаття. Судячи з його обличчя, мова йде про щось жахливе, може, про легендарну Чорну руку, труну на коліщатках або американських імперіалістів.

А найбільше пощастило залу №3. Окрім власне кольору розпису і неповторного стилю нічого, здатного зіпсувати апетит, там немає. Ну хіба що сцена перевороту в якійсь «банановій республіці».

До речі, за прикладом Брюллова в «Останньому дні Помпеї», товариш Мерперт не забув на цьому епічному полотні увічнити і себе, рідного.

Цікаво, що із дня створення ще в глибоко «застійні» роки «ідеологічно вірний» твір ні у кого в Артеку не викликав належного пієтету. Швидше, навпаки. Особливої радості від живописного "подарунку" ЦК ВЛКСМ у таборі теж не було, але у ті часі від нього було неможливо відмовитися. Нинішні ж артеківці взагалі дивляться на цей шедевр «соцреалу» як на ілюстрацію до анекдота. Правда, після останньої реконструкції окремі їдальні побудували вже в самих дитячих корпусах і з трьох залів тимчасово (доки не дообладнано ідальню табору "Кришталевий") використовується лише один .

З міркування гуманізму і чадолюбства, адміністрація табору виділила для цього, природно, зал №3 (єдиний не спотворений трупами і дистрофіками). У перспективі їдальню планують перебудувати під кіно-концертний комплекс, на чому історія неапетитного шедевра, швидше за все, завершиться.

І наприкінці. Того ж дня, коли було зроблено ці фотографії, в Артеку відбулося відкриття 30-го Всеукраїнського збору Юних інспекторів руху.

І хоча збір юних помічників інспекторів ДАІ проходив на базі тільки одного з артеківських таборів, на свято запросили весь Артек.

Особисто мені він запам'ятався не барвистим шоу, і не грандіозним фейєрверком, і навіть не показовими виступами «гаїшного» спецназу зі стріляниною холостими, лясканням вибухових пакетів і ревом крутих мотоциклів. А тим, що коли на щоглі піднявся прапор України і зазвучав гімн, весь Артек підхопив його слова. Такого масового і натхненного виконання нашого гімну я давно не чув!

Дмитро ПОЛЮХОВИЧ, спеціально для І-РЕПОРТЕРА