// Фото klynslis (www.flickr.com)

Версія для друку     Коментарі  [ 3 ]

09.09.2009 _  Юрій Савко, Ігор Мозолевич, для УП

Аптечна арифметика

З великою увагою прочитали статтю Олександра Черноморова Хто наживається на ліках. Дійсно, тема цін на лікарські засоби в Україні надзвичайно актуальна і протягом останнього року є предметом пильної уваги як чиновників від охорони здоров'я, так і професійної фармацевтичної спільноти.

Актуальність цього питання також провокує чимало публікацій, які не завжди надають читачеві коректну, чи просто перевірену інформацію.

Тож пропонуємо вдатися до елементарної аптечної арифметики. Передусім, кожен читач може переконатися у тому, що пан Черноморов використовує різні курси євро до гривні - при переведення вартості препарату КОНКОР курс вказується у 10,95 гривень за євро, а вже для іншого препарату -  АМАРИЛ - курс обміну складає 11,07 гривні за євро.

До речі, середній курс обміну 3 вересня був значно вищий і складав 12,44 гривні за євро.

При перерахунку вартості того ж КОНКОРУ з 60-ти на 50 таблеток, автор отримав збільшення вартості з 115 до 130 гривень, що суперечить елементарній математиці.

Якщо читач здійснить кілька арифметичних операцій із запропонованими автором цифрами, то отримає 96 гривень за 50 таблеток. Для інформації - упаковки вказаного препарату в Іспанії і в Україні містять різну кількість таблеток.

На жаль, ми не знаємо, яке дозування препарату КОНКОР в Іспанії, тому візьмемо дозування, що доступні в Україні: а) 50 таблеток по 5 мг.; і б) 50 таблеток по 10 мг. Для наших обрахунків ми беремо оптові ціни, які є у вільному доступі в Інтернеті, та додаємо максимальну існуючу аптечну націнку в 30%.

Отже для варіанту a) маємо діапазон роздрібної ціни від 84 до 98 гривень, тобто максимальна роздрібна ціна 50 таблеток по 5 мг становитиме 98 гривень.

ДИВИСЬ ТАКОЖ

03.09.2009

Кто наживается на лекарствах

 

Візьмемо інший препарат, згаданий у публікації - КОЗААР. Використовуючи вже випробуваний нами підхід до аналізу цифр, отримуємо максимальну роздрібну ціну КОЗААРУ (28 таблеток по 50 мг) у 331 гривню, що також значно дешевше від заявлених автором 380 гривень.

Ми були здивовані коли виявили такі розбіжності, тому перевірили їх через організацію, яка збирає дані по фармацевтичному ринку методом вибірки з роздрібної мереж. Згідно її даних, середньозважена роздрібна ціна препарату КОНКОР 50 таблеток по 5 мг у липні 2009 року становила 78 гривень, а в дозуванні 50 таблеток по 10 мг - 131 гривню.

За вказаний період середньозважена роздрібна ціна за препарат КОЗААР (28 таблеток по 50 мг) становила 294 гривні. Середній курс за період складав 11,01 гривень за євро.

Ми припускаємо, що автор міг натрапити на аптеку, де ціни на препарати були вищі, ніж загалом по ринку. Одночасно він зайшов до обмінних пунктів, де курс значно нижчий за середній на той день. Але, в такому разі, чи варто узагальнювати свій поодинокий досвід?

Хочемо також звернути увагу читачів, що згадані препарати можна придбати за нижчою, ніж прорахована нами, ціною, про що автор також не згадав у своїй критичній статті.

Тепер вернімося до іншого аргументу автора. Немало списів поламалося у пошуках неіснуючої монополії на фармацевтичному ринку. Кожен незаангажований читач може самостійно впевнитися у тому, що ринок в Україні є конкурентним.

Досить тільки зазирнути в Інтернет аби переконатися, що аптекарі можуть замовити препарати як мінімум у п'яти різних оптовиків.

Цитуємо автора: "оптова ціна на ліки в Європі ще й у 2 рази нижча". На жаль, перевірені нами джерела змальовують інакшу картину. Якщо б читачі забажали скористатися порадою і спробували купити ліки в Іспанії за оптовою ціною, то вона б склала 76% від роздрібної, але ж ніяк не 50%, як це вказано автором матеріалу.

Більше того, читач має знати, що для згаданих препаратів йому потрібен буде рецепт, а листок-вкладиш для пацієнта з важливою інформацією про можливі побічні дії буде написаний мовою країни, де розташована аптека.

Ми також вважаємо, що автор статті, порівнюючи ціни в Іспанії та в Україні, не врахував один ключовий аспект витрат на ліки.

Більшість медикаментів мешканцям Іспанії відшкодовується за системою соціального медичного страхування. Відповідно до статистичних даних Організації економічного співробітництва і розвитку (OECD), рівень витрат на лікування, що покриваються громадянам Іспанії з державних та приватних фондів, сягає 71%.

Тобто лише 29% аптечних продажів покривається з кишень громадян країни.

Середньостатистичний громадянин країни, яка є членом OECD, витрачає з власної кишені на рецептурні ліки в середньому тільки 40%, решта компенсується з фондів страхування. Коли на місці автора покупцем був би пересічний мешканець Іспанії, він чи вона заплатили би тільки 10% від вартості покупки ("копеймент").

Тобто, три упаковки препарату разом коштували б громадянину 3,7 євро, а решту вартості аптека отримала б від Інституту Соціального Страхування (Instituto Nacional de la Salud).

Саме система соціального медичного страхування, якої поки немає в Україні, гарантує стабільність закупівель рецептурних ліків і тому - можливість контролю аптечних цін.

Разом із не завжди точними обрахунками і узагальненнями, автор зачіпає надзвичайно актуальну на сьогодні проблему фармацевтичного ринку - його надмірну зарегульованість.

Дійсно, особливо протягом останнього року, регуляторний тиск на фармацевтичну галузь значно посилився і здійснюється він під гаслами "євроінтеграції" та "боротьби з фальсифікатом" (до речі - неякісні ліки, включно із фальсифікатом, за даними Держлікінспекції, складають менш ніж 1% від загального обсягу ринку).

Надмірна зарегульованість будь-якого сектору економіки впливає на ціноутворення у ньому - усі витрати постачальників товарів чи послуг закладаються у кінцеву ціну товару.

Також не можемо оминути своєю увагою ще один важливий момент статті, а саме - державні закупівлі у медичній галузі. Наприклад, в країнах ЄС для закупівель за державні кошти (включаючи системи відшкодування для аптек і тендерів для лікарень) використовується два простих механізми - "зовнішнє посилання", згідно з яким закупівельні ціни порівнюються з цінами на такі ж ліки в інших країнах, та "внутрішнє посилання".

Останній механізм передбачає порівняння закупівельних цін з цінами за аналогічні ліки на внутрішньому ринку країни. Отож, тут ми цілком розділяємо стурбованість автора статті.

Разом з цим сподіваємося, що він має достатньо повноважень, аби піднімати це гостре питання перед своїми колегами у Верховній Раді чи перед відповідальними чиновниками і врешті сприяти запровадженню системи соціального медичного страхування та формуванню прозорої системи державних закупівель у нашій країні.

Автори:

Юрій Савко,

Ігор Мозолевич, для УП