Автостопом — по невідомій Вінниччині

Відпочити на теренах Вінницької області – не проблема. Хіба що – не всі турфірми мають маршрути для туристів по області, та й не усі вінничани знають, що можна побачити у рідному краї.

Непотрібний туризм?
Виконавчий директор Благодійного фонду «Подільська Громада» Андрій Дручинський переконаний, що така непопулярність вінницьких маршрутів пов’язана і з тим, що турфірми просто не хочуть витрачати час на дешеві поїздки по області, коли можна відправити групу у Карпати чи на узбережжя Чорного моря. При цьому – і заробити більше.
До того ж, є проблема і з інфраструктурою. Людина, яка збирається провести два тижні, мандруючи областю, має бути готова, що в деяких селах не буде пристойного магазину, а деколи – і місця для ночівлі.
— Напевно, це нікому не потрібно – розвивати місцевий туризм, — міркує Андрій Дручинський. – Не хочуть інвестори вкладати у це гроші. А тим часом у Польщі, коли з’ясували, що одне з тамтешніх сіл – депресивне (не було підприємств, де могли б працювати місцеві), після зйомок якогось фільму декорації відвезли туди і облаштували музей історичного героя тої місцини. І поїхали у село туристи із превеликим задоволенням. У людей з’явилася робота, таким чином побороли депресивність!
Таким чи подібним способом, можна було б і на Вінниччині заробляти. Якби розробити маршрути, трошки покращити стан доріг. Бо коли людина на власному авто вирушає у подорож рідною областю, навряд чи принесе насолоду обламана машина посеред шляху...

Куди піти, куди поїхати?
Одна з пропозицій Андрія Дручинського – помандрувати вінницьким Придністров’ям. Маршрут цей починається на Західному автовокзалі у Вінниці. Побачити під час цієї поїздки можна: батьківщину поета Миколи Некрасова – його рідне село, яке тепер назване на честь поета – Некрасово.
Згодом у Барі насолодитися архітектурними пам’ятками ХVІІІ сторіччя: католицький собор і православна церква, залишки військової фортеці. Не минути і джерело „Реґіна”, що за три кілометри від села Житники. У МурованихКурилівцях познайомитися із історичними постатями цього краю – козаком Чурилом, його героїчними подвигами, а також – подивитися на палац графа Станіслава Комара (нині у ньому працює школа-інтернат); водосховище на річці Жван – це тутешні наймальовничіші місця.
Далі можна пішки направитися через річку Жван і вийти до Дністра через села Козлів і Лядова. Вище місця, де річка Жван впадає у Дністер, розташована найбільша на Заході України гідроелектростанція, поруч можна подивитися біля завалених шахт, як раніше добували фосфорити. Якщо пішки іти ліньки, то можна скористатися іншим автотранспортним маршрутом: через село Рівне до Яришева, а згодом – до Лядови. Неподалік у селі Нагоряни можна ознайомитись з печерами, які в далекі часи були житлом первісних людей. А також – побачити барельєф Кобзаря, висічений на одній зі скель. Дата, коли цей барельєф зробили, висічена поряд – 12.06.1920.
Дорогою у смт. Чернівці помилуватися чарівними краєвидами Поділля. Одразу за Чернівцями на річці починаються пороги. Дещо далі можна половити рибу у Скалопільському водосховищі – найбільшому на цій річці. Проте найбільше враження справляє долина Мурафи, що починається зразу за греблею. Здається, що потрапив на гірську річку, де гранітні скелі, висотою 10-15 м, нависають над водою, що з шумом і клекотом пробиває собі дорогу серед безлічі порогів.
На підході до села Вила-Ярузькі познайомитися із місциною, яку називають „Мурафська Швейцарія”. Тут крутий лівий берег покритий типовим для цих районів дубово-грабовим лісом, а правий – то уже степові ділянки на гранітних виходах. До речі, поблизу села Вила-Ярузькі виявлено три поселення трипільської епохи, доби пізньої бронзи та скіфське городище, а також – могильник черняхівської культури. А далі за маршрутом – славетна Буша, де оглянути старовинну фортецю та підземні ходи. Понад 300 років тому саме там розігралася битва — населення Буші мужньо оборонялося від шляхетського війська. Тут же і печерний язичницький храм – пам’ятник ранньослов’янської культури VII-VIII сторіч нашої ери. Можна погуляти у Гайдамацькому Яру, який своєю красою не поступається Карпатам. Тамтешні 200-300-річні дуби взято під охорону.
Загальна протяжність цього маршруту – 330-350 кілометрів, триває він 12-15 днів.

Відпочивати з розумом
— Я переконаний, що людина найкраще відпочиває саме у своїй області, у тих краях, де вона народилася і проживає постійно, — каже Андрій Дручинський. – Скільки разів їздив всіма цими місцинами, кожного разу дізнавався щось нове!
Якщо не хочеться витрачати більше тижня на поїздку, є можливість гайнути на день-два у Сокілець, подивитися під Немировом на скіфське городище, відвідати Великий млин, який ще у минулому столітті працював, а також – капличку Потоцьких.
Не менш цікавим буде і маршрут річками Вінниччини. Або ж поїздка у Браїлів – з метою відвідати Браїлівський жіночий монастир, подивитися на місцину, відому українцям, як „Чорний шлях” – саме цією дорогою полонених на продаж гнали бусурмани. У містечкові багато підземних ходів. У ці ж краї п’ять разів приїжджав відомий світові композитор Петро Чайковський, на запрошення Надії фон-Мекк. Саме у Браїлові написані романси „Серед гомінливого балу”, „То було напровесні”, „Серенада Донжуана”, а також п’єси для скрипки із фортепіано „Роздум”, „Скерцо”, „Мелодія”.
Скельний монастир у Лядові дасть можливість туристові не тільки побачити прекрасний печерний храм, відвідати печеру, де молився засновник Києво-печерської лаври Антоній Печерський, а також напитись солодкої води з місцевих джерел – кремньовки. До того ж, тут є прекрасна нагода насолодитися мальовничими дністровськими пейзажами, послухати легенди та ознайомитися з історією цього надзвичайного монастиря. Достатньо сказати – це найстаріший монастир на території Вінниччини, якщо й не всієї України. До того ж, за попередньою домовленістю, у монастирі вас можуть і почастувати за невелику плату.
Можна також побувати у Брацлаві, Немирові, Ямполі, Могилеві-Подільському, Хмільнику чи Тульчині. Варіантів безліч, головне – натхнення і бажання.