Чи „розсмокчуться” борги по зарплатах?

Люди вже не вірять ні фінансистам, ні політикам. Читають газетні публікації, намагаючись щось зрозуміти між рядками. Дивляться на політичних та фінансово-економічних «телепузиків» і намагаються щось корисне для себе «виловити» у зливі психолінгвістичних промов та буцімто істинних скандальних заяв. Кризу, якою нас лякають і на яку списують власну недалекоглядність чи зажерливість, кожен уявляє і відчуває по-своєму. Високопосадовці бідкаються, що на відрядження для перевірок скорочено бюджетні асигнування в 10 разів, що в столицю за бюджетні кошти не поїдеш «захищати інтереси Вінниччини», що йде повна руйнація нещодавно гарних показників. Показники псує всезростаюча заборгованість із зарплат, катастрофічне зростання безробіття. А прості люди на власній шкурі відчувають і невиплату зарплат, і їхнє скорочення, і повальні звільнення, і неможливість знайти роботу…

Розмір зарплат – інформація конфіденційна
Зате загальні цифри заборгованості по заробітній платні – відомі. За офіційними даними, по області заборгованість — понад 30 мільйонів гривень (на 1 січня цього року була 23,3 млн. грн.). По місту Вінниці 81 економічно активне підприємство заборгувало своїм трудівникам 13,6 млн. грн. Це при тому, що із 22 тисяч підприємств та організацій області звітує, як максимум, четверта частина. Малий бізнес про це не звітує, і реальної картини ніхто не знає і не хоче знати – бо це занадто небезпечно – і для показників теж. Хіба що Господь Бог достеменно все бачить і все знає, але навряд чи з нами цим поділиться.

У кризовій ситуації і зарплату, і заборгованість керівники почали приховувати, «заштовхувати» її у «тінь». Найбільше на ці маніпуляції піддаються працюючі пенсіонери – вони погоджуються на те, що їм офіційно платять за 2-3 дні, а останню платню дають «у конвертах».

До речі, заборгованість із зарплати рахують теж по-особливому. Приміром, заборгованість за січень рахується з 7 березня, а за лютий буде рахуватися з 7 квітня. І оце вважається всього лише «затримкою виплати зарплати». Тобто це є заборгованість, яка не тягне за собою компенсацію втраченого заробітку. Навіть у Пенсійний фонд керівники платять раніше, ніж своїм працівникам зарплату, адже невиплата у фонд загрожує величезною пенею, яка зростає з кожним днем. Отож офіційні цифри заборгованості можна сміливо множити вдвічі чи втричі – якщо це когось вдовольнить. Ще одна цікава деталь: якщо людям не виплачують зарплату протягом року, то трудовий стаж їм не зараховується, навіть якщо ці гроші потім будуть виплачені. Таким чином постраждали працівники Вінницького підшипникового.

Власнику вигідно продати завод на металолом
У свій час (при одному з попередніх губернаторів) Вінницький ДПЗ-18 дозволили продати. Власник не зміг організувати виробництво, не зміг розвивати це підприємство, хоча обласна влада, профком та робітники вимагали. Коротше, власник не дотримався договору купівлі-продажу підприємства, але ліквідовує завод сам – якби проходила процедура банкрутства, тоді б, за законом, його б примусили розрахуватися з кредиторами і працівниками. А тепер він сам вирішує, коли зможе розплатитися з робітниками – заборгованість із зарплат та компенсацій становить 10,6 млн. грн. Як кажуть фахівці, завод зміг би і працювати, і отримувати прибуток. Заводчани знають, що на «підшипнику» є майже 3 тисячі верстатів, а це – метал. Середня вага кожного верстата – 10-15 тонн. За нинішніми цінами на металобрухт це приблизно 300 млн. грн. За старими – 500 мільйонів. А якби підприємство працювало, тоді півмільярда прибутку могло б заробити за років 20. Висновок приходить сам собою.
А нині власник ігнорує укладену чотиристоронню угоду (між власником, обласною, міською владою і профспілками). Підприємство — його власність, і влада може лише просити виплатити заборговане працівникам. Висновок: за вкрадені 100 гривень людину притягають до відповідальності, а якщо керівник не віддає людям зароблені мільйони – то і впливу на нього немає.
Хоча обласна влада шукає і, за словами першого заступника голови облдержадміністрації Валерія Коровія, вже нібито знаходить точки впливу, все ж стає сумно… Хоча Віталій Бердичівський, керівник підшипникового заводу, пообіцяв на нараді у міськвиконкомі, що віддасть робітникам 2,5 млн. грн. заборгованої зарплати – знову ж, після того, як будуть реалізовані приміщення та устаткування.

Керівників «лякають», а вони «бояться»
На обласних та міських нарадах з питань заборгованості зарплат керівників підприємств-боржників запитують суворо, лякають кримінальною відповідальністю, штрафами.
— Районними управліннями праці і соціального захисту населення у січні проведено 17 перевірок підприємств міста усіх форм власності щодо дотримання трудового законодавства, — каже начальник управління економіки та інвестицій міської ради Галина Якубович. – Матеріали по шести суб’єктах господарювання передані для відповідного реагування до міської та районної прокуратур. А по п’яти підприємствах – до територіальної Державної інспекції праці у Вінницькій області.
На першій міській нараді з питань заборгованості з виплати зарплати перший заступник міського голови Іван Михайлюк пообіцяв, що керівники, які не платять зарплатню людям, дочекаються-таки перевірок управління соцзахисту та інспекції, а матеріали перевірок будуть передані в прокуратуру.
— Мене найбільше цікавлять терміни погашення заборгованості і ваші гарантії її погашення, — звернувся він до керівників, — інше мене не цікавить. Якщо ми бачимо бездіяльність керівника – будемо подавати матеріали перевірок у прокуратуру.
Можливо, варто було б і керівникам, які допустили заборгованість із зарплат, також не виплачувати зарплатню? Тим паче, що боргують не лише підприємства приватної власності, а й комунальні – ЖЕКи, генеруючі компанії. Приміром, КП «Вінницяміськтеплокомуненерго» заборгувало півтора мільйона гривень. По сто і більше тисяч – управління по ремонту і утриманню шляхів, дирекція міських парків культури та відпочинку, «Міськсвітло» та інші.
Криза вдарила і по сильних підприємствах – Вінницький агрегатний завод заборгував близько мільйона гривень, ще більше – завод «Керамзит». Серед боржників про новоутворену заборгованість у січні звітували ВАТ «Вінницягаз», ВАТ «Вінницький завод пневматика», ДП «Вінницький авіаційний завод» та інші. Більшість із боржників запевнили міську владу, що ліквідують заборгованість до 1-15 квітня цього року. Втім, як жити людям, які не отримують зарплатню, жоден з них не пояснив… Можливо, пораду керівникам міг би дати начальник комунального підприємства «Вінницькі теплові мережі» — там боргів із зарплати немає.
— На жаль, про оптимістичні прогнози говорити не доводиться, — повідомив перший заступник голови облдержадміністрації Валерій Коровій, — нас усіх чекають дуже важкі наступні два місяці. Економіка на дні серйозного процесу, який називається криза.
Дно чи не дно, глибоке воно чи безрозмірне, але списувати всі гріхи на кризу і годувати обіцянками працюючих, за спинами котрих сім’ї – справа невдячна і небезпечна.