[16.04.2004] - irusja

Початок весни у Львові ознаменувався своєрідною “війною” за тарифи. Як уже писала “Газета”, мерія ухвалила рішення про підняття з 1 березня тарифів на водопостачання та водовідведення на 44%. Натомість на черговій сесії міська рада прийняла ухвалу про скасування цього рішення. Проте мер наклав на неї вето. Згодом міська рада подолала заборону – і нові тарифи таки не набули чинності. Тим часом деякі експерти заявили, що встановлення тарифів такого роду не є компетенцією міськвиконкому. Саме про це розповідає заступник голови Асоціації платників податків у Львівській області Теодор Дяків. – Низкою законів та нормативних актів України передбачено, що встановлення тарифів на послуги суб’єктів природних монополій, якими є МКП “Львівводоканал” і МКП “Львівтеплоенерго”, – це компетенція саме обласної державної адміністрації, а не міськвиконкому. Зокрема, про це йдеться в законах “Про природні монополії”, “Про ціни та ціноутворення”, в Постанові Кабінету Міністрів “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)”. У всіх інших нормативних актах також чітко зазначено: тарифи на послуги централізованого теплопостачання, водопостачання та водовідведення, які надають суб’єкти природних монополій, встановлюють обласні державні адміністрації. – Однак у тексті рішень Львівського міськвиконкому, які встановлюють тарифи як на воду, так і на тепло, йдеться про те, що їх ухвалили відповідно до низки нормативних актів... – Ті норми законодавства, які зазначені в рішеннях як підстави для їх прийняття, насправді є підставами для скасування цих ухвал. Достатньо їх прочитати і порівняти з винятковими повноваженнями міськради та її виконкому, щоб переконатися – тарифи на послуги суб’єктів природних монополій встановлюють не органи місцевого самоврядування, а обласні державні адміністрації. Там чітко вказано порядок аналізу структури витрат підприємства-монополіста, терміни такого аналізу, а також те, що печатку про погодження тарифів (за умови такого погодження) обласне відділення Антимонопольного комітету України має поставити в лівому верхньому куті документа. – Із тарифами на воду все зрозуміло – міськрада їх скасувала, а як щодо тарифів на теплопостачання? – Насправді з водою не зовсім зрозуміло. Нове рішення таке ж незаконне, як і попереднє. Не лише мерія, але й облдержадміністрація вперто ігнорують вимоги законодавства. Незрозумілим є також ухиляння Львівського відділення Антимонопольного комітету від виконання функції державного контролю. Тому позовна заява нашої фірми в Господарський суд із цього питання залишається актуальною. Мер лякає всіх банкрутством “Львівводоканалу”, переходом його в приватні руки і, як наслідок, фантастичними тарифами, але граничних рівнів рентабельності на послуги монополістів (незалежно від форм власності) ніхто не скасовував. А щодо тарифів на послуги з теплопостачання, то рішення міськвиконкому №378 від 18 жовтня 2002 року, яким їх встановили, також є незаконним і оскарженим у суді на тих самих підставах, що й рішення щодо води. “Формула” судилася з МКП “Львівтеплоенерго” і нині сплачує за послуги за старими тарифами. – Як саме звучала позовна заява до “Львівтеплоенерго”? – Власне, до суду подало “Львівтеплоенерго”, вимагаючи стягнення боргу, який нам нарахували згідно з новими тарифами. Господарський суд Львівської області задовольнив позов. Але ми оскаржили це рішення в Апеляційному суді, який виніс постанову на користь нашого підприємства. Апеляційний суд керувався, серед іншого, тим, що тарифи, встановлені рішенням Львівського міськвиконкому №378, не врегульовані належним чином. – Наскільки обґрунтованим вважаєте розрахунок тарифів не за площею приміщення, а за спожитими гігакалоріями? – Рішення про перехід на розрахунок тарифів за спожитими гігакалоріями має назву “Про впорядкування тарифів…”, хоча насправді відбулося не впорядкування, а зміна способу розрахунків за тепло. Причому таким чином, що, за відсутності лічильника, вам можуть пред’явити до оплати будь-яку суму, мало пов’язану з кількістю наданого тепла. У випадку нашого підприємства технічні можливості наявних батарей, навіть за умови температури теплоносія 70 градусів за Цельсієм, не можуть видати тієї кількості тепла, за яку вимагає оплати постачальник. Окрім того, “Львівтеплоенерго” неправомірно трактує законодавство. Зокрема, в Постанові Кабінету Міністрів зазначено, що “встановлення побудинкових лічильників дає змогу зекономити до 30% коштів споживачів, а поквартирних – до 50%”. Натомість теплоенерго це положення трактує так: якщо у вас зламався лічильник або його немає, то ви сплачуєте, відповідно, на 30% та 50% більше. Але ж немає значення: є лічильник чи він відсутній – кількість спожитого тепла від цього не змінюється. Навіть у суді “Львівтеплоненерго” не змогло надати розрахунку реального споживання тепла для конкретного споживача. А різний тариф за рівнозначними угодами (мешканці та юридичні особи) – це хіба не пряме порушення антимонопольного законодавства? – Чим може закінчитися протистояння мера та міськради в питанні тарифів? – Переконаний, що міськрада з часом наведе лад, і не лише в цьому питанні. Економіку комунальних підприємств, особливо монополістів, серйозно проаналізують визначені законом організації, після чого буде встановлено реальні тарифи. Особливо приємно, що після величезної кількості емоційних публікацій, виступів, пікетів і навіть страйку профспілок з’явилася перша аналітична, з конкретними цифрами, публікація депутата Юрія Кужелюка у “Високому Замку” за 5 квітня ц.р. – Що може бути причиною “тарифної війни”? – Думаю, їх декілька. Зокрема, намагання певних осіб шляхом штучного роздування боргів споживачів і процедурою надання підприємства в концесію або доведення до банкрутства “прихватизувати” майно територіальної громади – стосовно заводів це вже відбулося. Але головна причина – самоусунення державної влади від виконання своїх обов’язків. Якщо впродовж двох тижнів від дати публікації цього інтерв’ю Уповноважені (термін взятий із нормативного акта) організації й установи не зроблять конкретних і практичних кроків на виконання своїх функцій щодо встановлення тарифів, проти них порушать судові справи. Ми платимо податки, і поки що по-доброму нагадуємо державним службовцям про зміст тої Присяги, текст якої лежить у їхніх особових справах. – Навіщо вам це: суди з владою, тяганина? – Деградація людини починається з відмови відстоювати свої права й інтереси будь у чому. Хтось із древніх сказав: “Для людини поразка не є ганьбою, ганьбою є відмова від захисту своїх прав і ница покірність злу”. А ще я переконаний – рано чи пізно тарифи будуть встановлювати прозоро, з дотриманням законної процедури та інтересів як постачальників, так і споживачів. Тільки робити це будуть, швидше за все, інші люди. У кожному разі коаліція громадських організацій у рамках проекту “Партнерство за прозоре суспільство” здійснюватиме моніторинг цього питання до його остаточного вирішення.