У Бородянці 2 місяці тому відбувся матч молодіжних збірних України та Мальти, але тоді нікого з київських ультрас там не було. Тепер же в рамках Меморіалу Лобановського Бородянка приймала гру між молодіжками України і Ірану, на яку на собаках відправились фани київського Динамо і ЦСКА.

На вході до стадіону у своєрідній арочці за 5 гривень можна було придбали квиток (який дійсний і на наступний день на матч за 3-є місце). Шмон дуже поверхневий, банер не те що не вимагали розгорнути, а навіть не подивились на нього. Чудовий туалет у сільському стилі - будочка метр на два, але з туалетним папером!!! Взагалі стадіончик справляє приємне враження.

Фани розташувались за лівими від входу воротами, та трибуна була у тіні (на протилежній так і не з'явилось жодної людини). Схоже, що за воротами трибуну збудували зовсім недавно, ще можна було знайти уламки цегли, а стільчики були перенесені з НСК "Олімпійський", деякі навіть не були прикручені. На секторі був покладений великий прапор України, десь 3 на 6 метрів, який приніс до нашого сектора один із "стариків", дуже відомий фан "Динамо" та "Сокола" Олександр Г-ка. Також були банер VIVA Ukraine, покладений на нижні ряди (чіпляти було просто нікуди), та розміщені над сектором текстова лінія "Лобановський назавжди", а також два банери від "коней": "ЦСКА Київ має бути" та "Збережемо ЦСКА". Майже біля поля був банер "Бородянка з вами".

Під час виконання гімну прапор України було піднято, а протягом матчу він був на сусідньому секторі. Загалом на секторі було близько 40 фанів, десь по 10-15 чоловік з київських "Динамо" та ЦСКА, решта - місцева молодь, навіть досить маленькі хлопці та дівчата років по 11-13. На початку матчу було кинуто паперові стрічки, звичайно, виглядало не так ефектно, як зазвичай, внаслідок малої кількості фанів. Після першого голу українців запалено дим із селітри. Після обох голів були навіть невелички слеми. У перерві згори сектору донизу було ненадовго натягнуто декілька паперових стрічок а-ля Аргентина. В першому таймі певна шиза ще була, в другому ж фани пожвавились лише наприкінці матчу, ну а після другого забитого гола на 84-й хвилині вже до самого кінця матчу заряди лунали фактично нон-стоп.

На центральному секторі сиділо десь із десяток іранців (мабуть, студентів, що вчаться в Києві), яких також було чутно - всі заряди "Іран" під якусь дудку. Місцеві фани також підтримували збірну, в основному поодинокими викриками "Україна!" та прізвищами наших гравців, ну і дудки Цікаво, що наприкінці першого тайму над стадіоном декілька кіл зробив гелікоптер, причому досить низько, і з сильними віражами. Він навіть майже сів на галявину за трибунами стадіону.

Подивившись увечері повтор трансляції матчу, можна відзначити, що наші заряди було чутно, але звук був відрегульований в основному на коментаторське місце, тому все глушив його голос та майже безупинні крики якогось місцевого фана "Зозуля!", які він почав після першого голу Зозулі на 30-й хвилині і припинив лише після його заміни на 64-й.

Десь хвилин за 15 до кінця матчу кимось на наш сектор було принесено прапор Ірану (невідомо як отриманий). Частина хлопців назад поїхала машиною, тому післяматчевих подій в електричці з розбитими вікнами, зірваним стоп-краном і т.д. автор цього звіту не бачив. Про це хай розкажуть інші.

Cектор України



Cектор Ірану