This version of the page http://www.2000.cv.ua/2005/49/ (0.0.0.0) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2009-11-20. The original page over time could change.
Час2000 - щотижневий буковинський часопис
№46 за 19 листопада 2009 року
№45 за 12 листопада 2009 року
№44 за 5 листопада 2009 року

БОЯНАМ ПОДАРУВАЛИ НОВИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС

Центр с. Бояни Новоселицького району нещодавно прикрасила ще одна споруда, збудована за новою технологією і за вимогами сучасної архітектури. Це двоповерхове приміщення торговельного комплексу. Принагідно зазначимо, останнім часом газифіковано майже все село та сусідні, через які пройшов профінансований і збудований "Роднічком" газопровід, здано в експлуатацію готель "Північна зірка", торговельно-побутовий комплекс, інші об'єкти господарського і культурного призначення. Одне слово, провінція стає якщо не столицею, то пристойним містечком.

З нагоди новосілля відбулися урочистості. В них взяли участь заступник голови ОДА Михайло Сеничак і голова обласної ради Олександр Грушко, котрі разом із генеральним директором ТОВ "Роднічок" Іваном Семенюком (це він збудував комплекс і є його власником) перерізали символічну стрічку. Розділити радість жителів с. Бояни приїхали консул, радник з питань економіки Генерального консульства Румунії в Чернівцях Іоан Анікулаєсе, депутати обласної ради від Новоселицького району, керівники районних служб, журналісти обласних ЗМІ і новоселицької міської газети.

Як і личить, вшанували тих, хто споруджував будову, вклав у неї силу рук і кмітливість розуму. Серед нагороджених грамотами і грошовими преміями - виконроби і робітники, архітектори і менеджери.

Завдяки новому торговельному комплексу створено 135 нових робочих місць.

Охочі мають можливість придбати продовольчі та супутні товари, меблі з Туреччини (потурбувався бізнесмен Бейрам Хатипогли), відпочити і посмакувати стравами у затишному ресторані.

Незабаром Бояни стануть найбільшим туристичним центром Західної України. Вже зараз тут планується відкрити додатковий готельний комплекс, зорієнтований на українських туристів. У додаток до діючого за селом комплексу, де мають елітних коней, унікальним містечком атракціонів, що найближчим часом здадуть в експлуатацію, укладено угоди з гірськолижними базами Буковини.

Йосип ГАВРИЛЮК

Фото автора

ПТАШИНИЙ ГРИП ОТРИМАВ ВИД НА ПРОЖИВАННЯ В УКРАЇНІ

Така вже наша ментальність, що ми навчені в критичні моменти не вірити одноголосним запевнянням чиновництва у відсутності небезпеки. І як показує практика, ця пересторога зазвичай немарна.

Місяць тому, коли випадки пташиного грипу були зареєстровані за 10 кілометрів від українського кордону в сусідній Румунії, чимало вчених та чиновників вищого рангу переконували країну у примарності небезпеки і надуманості проблеми. Ті, кому не бракує здорового глузду, мало вірили заспокійливим заявам. І, як зайвий раз підтвердило життя, недаремно.

Сьогодні небезпечна хвороба вже офіційно перетнула кордон країни, правда, не з суші, а з моря. Чи ще точніше сказати, з повітря.

Бо була занесена до нас перелітними птахами, які щороку зимують на Кримському півострові, на озері Сиваш. Та тисячокілометрова віддаленість Криму від заходу України може бути ще більш умовним бар'єром, аніж зловісні 10 кілометрів кордонної смуги, у непорушності котрої нас так наполегливо намагалися переконати.

Як протидіяти пташиному грипу на території Чернівецької області, йшлося на черговому засіданні прес-клубу реформ. В його роботі взяли участь начальник обласного управління державної ветеринарної медицини Петро Мельник та директор птахофабрики "Мамаївська" Володимир Дутчак. На відміну від київських зверхників гості медіа-клубу були вельми стриманими у своїх прогнозах та виважено оптимістичні.

Сьогодні у птахів, які перебувають на території області, вірусу не виявлено. Висновок зроблено після майже тисячі лабораторних досліджень. Ймовірність потрапляння на Буковину збудника пташиного грипу залишається досить значною. Агентами хвороби можуть бути різні фактори - неякісне м'ясо, продукти харчування, корми. Досить серйозну небезпеку в цьому сенсі становить м'ясо птиці, що потрапляє нелегально на територію області з сусідніх країн. Щоб зупинити цей контрабандний потік, у нас, як і в інших прикордонних регіонах, застосовано ряд жорстких превентивних засобів й зокрема, посилено контроль на автошляхах краю. За словами Петра Мельника, працівники ветеринарної служби протягом цього року вилучили понад 22 тонн курятини, яку намагалися завезти в область без відповідних документів, що підтверджували б їхню якість. Зокрема, в Сокирянському районі заарештовано 6 тонн курятини, яка перевозилася без жодних супроводжувальних документів. Завезення та реалізація такої сумнівної продукції складає для Буковини більшу небезпеку, аніж міграції перелітних птахів. Тож зона санації пролягатиме саме там, де уважний і вимогливий споживач купуватиме перевірену і підтверджену всіма необхідними документами якісну продукцію. Краще купувати її в магазинах, які реалізовують м'ясо птиці відомих виробників. Та коли ви звикли брати курятину на ринку, не зайвою буде вимога до продавця пред'явити документи, які засвідчують якість товару. Попри те, що на ринках досліджується, як запевняють ветеринари, не вибірково, а стовідсотково буквально кожна тушка птиці. Якщо ж ви купуєте птицю в місцях стихійної торгівлі, то з урахуванням нинішньої ситуації це можна вважати просто-таки самогубством.

За словами директора птахофабрики "Мамаївська" Володимира Дутчака, в Україні найбезпечнішим залишається м'ясо, яке вирощують на виробництві з дотриманням усіх санітарно-ветеринарних вимог. Зокрема, тут не лише ретельно контролюють корми і воду, які є основними факторами передачі хвороби, а й вельми уважно стежать за здоров'ям своїх працівників. Кожному з них забороняється тримати в себе вдома свійську птицю, за що підприємство сплачує певні компенсації.

Як заявив Петро Мельник, сьогодні область цілком забезпечена тест-системами для визначення реакції на вірус та проведення його ідентифікації. Нині штамів вірусу грипу є більше ніж 150. Та найнебезпечніший з них Н5N1, здатний зазнавати мутацій і створювати загрозу для життя людини. За останніми інформаційними повідомленнями, у пробах, взятих в уражених пташиним грипом селах Північного Криму, ця модифікація вірусу не виявлена. Йдеться поки що про штам Н5, який небезпечний переважно для птахів. За даними санітарно-епідемічної станції Криму, випадки захворювання людей на півострові не зафіксовані. З метою профілактики в районах, де виявлені випадки захворювання, робитимуть щеплення людям від звичайного грипу. Далеко не зайвим такий запобіжний захід буде і для буковинців.

P.S. Як стало відомо, днями голова департаменту ветеринарної медицини Петро Вербицький подав заяву прем'єр-міністру про відставку. Такий крок зумовлений значною мірою відсутністю порозуміння між ним та міністром аграрної політики Олександром Баранівським. Міністр-аграрій не погодився з ідеєю виділити 15 млн. гривень на придбання вакцини проти пташиного грипу, мотивуючи це тим, що дієвого антивірусного препарату проти H5N1 "не існує в природі". Допоки уряд визначатиметься зі стратегією і тактикою боротьби з епідемією, а також з кандидатурою наступника Вербицького, Росія вже заборонила ввіз на свою територію продукції птахівництва з України. Дай Боже, щоб разом з виплатами компенсацій постраждалим господарствам в Криму це були єдині втрати України від пташиної епідемії.

Марина МАРТИНЮК

МИХАЙЛО ПАПІЄВ: ЮЩЕНКО РОЗПЛАЧУЄТЬСЯ ПЕРЕД ЗАХОДОМ

Поспішний вступ України до СОТ ініційований Президентом Ющенком, аби розплатитися за підтримку Заходу на виборах. Про це заявив екс-міністр соціальної політики і праці України Михайло Папієв на засіданні "круглого столу" у Києві.

За його словами, нинішнє керівництво держави втягує Україну до СОТ на винищувальних для національного виробника умовах: "У першу чергу постраждає сільське господарство. Близько 40% підприємств аграрного сектору України зупиняться, оскільки товари нашого агропромислового комплексу неконкурентоспроможні із західними. Фактично зупиниться легка промисловість, а потім і машинобудування" , - вважає Михайло Папієв. Бо їх слід було модернізувати попередньо.

Екс-міністр також вважає, що вступ до СОТ на теперішніх умовах спричинить ріст безробіття. "В цілому внутрішній ринок стане вразливим, а найголовніше, що постраждає ринок праці, оскільки буде колосальна втрата робочих місць", - переконаний Папієв.

From.ua

УХВАЛЕНО ДЕКЛАРАЦІЮ ПРО СТВОРЕННЯ СПІЛЬНОТИ ДЕМОКРАТИЧНОГО ВИБОРУ

Країни Балто-Чорноморсько-Каспійського регіону у Києві у п'ятницю, 2 грудня, ухвалили Декларацію про створення Спільноти демократичного вибору.

У декларації, зокрема, зазначається, що країни Балто-Чорноморсько-Каспійського регіону, висловлюючи прихильність завданням та принципам, викладеним у Статуті ООН та Загальній декларації прав людини; віддані ідеалам та цінностям демократії та прав людини; відчуваючи спільну відповідальність за майбутнє та подальший розвиток демократії, повагу до прав людини в Балто-Чорноморсько-Каспійському регіоні; прагнучи до Європи без розподільних ліній, порушень прав людини, "заморожених" конфліктів чи будь-якого духу конфронтації, "заявляємо про створення Спільноти демократичного вибору як урядового та неурядового Форуму співробітництва задля діалогу".

Національні лідери та представники неурядових організацій країн СДВ у декларації проголосили свої наміри:

тісно співпрацювати у напрямку досягнення спільної мети утвердження міцного миру, демократії та процвітання на всьому європейському континенті;

співробітничати для розвитку та зміцнення демократії, визнаючи, що різні країни та суспільства, які перебувають у полі зору Спільноти демократичного вибору, знаходяться на різних етапах демократичного розвитку;

надавати підтримку просуванню людських цінностей та стандартів для сприяння демократичним процесам та створення демократичних інституцій, заохочувати обмін досвідом у зміцненні демократії та поваги до прав людини;

допомагати у налагодженні тісніших зв'язків між нашими урядами та суспільствами у різних сферах, включаючи навчання демократії;

співпрацювати з інституціями та міжнародними організаціями, громадянським суспільством та урядами у координації підтримки новим та виникаючим демократичним суспільствам;

надавати підтримку подальшому економічному та соціальному розвитку, включаючи викорінення бідності як головного фактору, що перешкоджає розвитку та захисту демократичного процесу;

заохочувати повагу до демократії і прав людини та реагувати на загрози демократичному розвитку сус-пільства, якими, серед інших, є корупція, організована злочинність, відмивання грошей, тероризм у його різних формах, дальше існування конфліктів в Європі, незаконна торгівля наркотиками, зброєю та людьми; показати приклад поваги до демократії і прав людини в наших країнах та закликати політичних лідерів тих країн, які знаходяться на шляху до демократії, заохочувати толерантність та взаєморозуміння, а також сприяти повазі до плюралізму, протидіяти етнічній та релігійній ненависті, насиллю, сепаратизму та іншим формам екстремізму, а також надавати підтримку розвиткові громадянського суспільства, неурядовим організаціям та незалежним засобам масової інформації;

співробітничати в усіх питаннях, пов'язаних із заохоченням розвитку діючої та міцнішої демократії, зміцнюючи таким чином формат Спільноти демократичного вибору.

Країни Балто-Чорноморсько-Каспійського регіону заявляють, що Спільнота демократичного вибору зробить усе можливе, аби відгукнутися на природне бажання усіх держав та суспільств, кожного нового покоління та кожної людини досягти вищих стандартів сталого розвитку.

Учасники форуму щиро сподіваються, що "далекосяжна місія Спільноти демократичного вибору слугуватиме об'єднанню усіх країн регіону у їх спільних зусиллях зміцнювати нашу регіональну співпрацю, сприяти демократії та захисту прав людини".

КОНДОЛІЗА РАЙС І ВІКТОР ЮЩЕНКО ОБГОВОРИЛИ ВСТУП УКРАЇНИ ДО СОТ

Президент Віктор Ющенко і Державний секретар США Кондоліза Райс обговорили вступ України до Світової організації торгівлі та надання з боку США Україні статусу країни з ринковою економікою. Про це вони повідомили на прес-конференції після проведеної зустрічі в Києві. За словами Райс, Україна може отримати цей статус дуже скоро, але Держсекретар не назвала жодної дати.

"Як тільки Україна виконає певні зобов'язання, ми будемо готові надати їй статус країни з ринковою економікою. Я сподіваюся, це може бути дуже скоро", - сказала Держсекретар.

Вона пояснила, що Департамент торгівлі США, який надає цей статус, має чіткі правила та процедури, за якими ухвалюють відповідне рішення. Райс сказала, що представники цього департаменту незабаром будуть в Україні. Вона також сказала, що бачить прогрес у тій роботі, яку виконала Україна для вступу до СОТ. "Ми хочемо і надалі працювати з Україною, щоб прискорити її інтеграцію в міжнародну економіку і, врешті, у євроатлантичні структури", - сказала Райс.

За словами Ющенка, США отримали від України остаточні технічні пояснення її кроків у галузях економіки, що спрямовані на відповідність її ринковому статусу. "Ми направили остаточні технічні пояснення щодо тих кроків, які ми робимо в тих чи інших секторах, і ми сподіваємося, що американську сторону задовольнять ці технічні позиції", - сказав Ющенко. За його словами, на зустрічі сторони зауважили гарну динаміку торговельних відносин України і США. Він висловив сподівання, що динаміка буде ще інтенсивнішою після того, як сторони підпишуть протокол про взаємний доступ на ринки товарів і послуг.

"У нас гарна динаміка торговельних відносин. Ця динаміка набере нової сили після підписання протоколу про взаємне проникнення товарів і послуг на ринки Сполучених Штатів і України", - сказав Президент.

На зустрічі вони також порушили медичні теми, зокрема, консолідацію зусиль у боротьбі з пташиним грипом; а також обговорювали енергетичні проекти, які могли б підтримати американський бізнес і державні програми США. Ющенко сказав, що завершено консультації щодо співробітництва в аерокосмічній галузі. Президент сподівається, що під час візиту керівництва NASA в Україну в першому півріччі 2006 року буде підписано базову угоду про співробітництво в космічній галузі.

Кореспондент.net

НАЗВАНО ПЕРШУ ДЕСЯТКУ У СПИСКУ БЮТ

У середу на міжпартійному з'їзді блок Юлії Тимошенко визначив першу десятку виборчого списку на виборах Верховної Ради у 2006 році.

До неї ввійшли:

Юлія Тимошенко,

Олександр Турчинов,

Микола Томенко,

Василь Онопенко,

Андрій Шевченко,

Левко Лук'яненко,

Григорій Омельченко,

Віталій Курило,

Микола Петрук,

Євген Суслов.

Після того, як Тимошенко оголосила, хто буде першим номером, зал став скандувати "Юля! Юля!" і стоячи аплодував їй. Потім Тимошенко представила кожного з кандидатів, після чого передавала йому слово. Вона сказала про Турчинова, що це чесний і високоморальний політик, і назвала його духовністю і совістю команди.

"Усі 7 місяців (коли Турчинов очолював Службу безпеки України) олігархи трималися за крісла", - сказала Тимошенко. Вона зазначила, що Віктор Ющенко виграв вибори Президента у тому числі і завдяки тому, що реальним керівником виборчого штабу був Турчинов. Тепер він вестиме виборчу кампанію БЮТ.

Миколу Томенка Тимошенко назвала найбільш романтичним і найбільш професійним міністром. "Партій багато, "Батьківщина" - одна. Політиків багато, Юля - одна. Країн багато - Україна одна", - сказав Томенко.

Журналіста Андрія Шевченка Тимошенко назвала приємним сюрпризом у списку. Тимошенко розповіла про вимоги, які блок виставив до своїх кандидатів. Найперше це вимога єдності команди.

ТРОЯНДИ Й ВИНОГРАД

ЛЕОНІДА БЕРНАТА

Вперше я примітила його картини у художньому каталозі. Потім не раз про нього чула, згодом роботи цього художника експонувалися у Чернівецькому художньому музеї. Леонід Бернат - художник-киянин - закінчив спеціалізовану художню школу ім.Т.Шевченка, Київський державний художній інститут. Від 2000 року входить до Спілки художників України. Виставки мав як всеукраїнські, так і міжнародні. Австрія, Німеччина, Канада.

Наша з ним розмова - це один із варіантів відповіді на запитання: що таке мистецтво? яке воно є і яким має бути? яке місце посідає у нашому житті і чи потрібно воно взагалі?

- Яким, на вашу думку, має бути мистецтво: чистим, тобто саме для себе, комерційним чи належати народу?

- Воно різнобічне, багатогранне, комерційне, авангардне. Невід'ємна частина життя, проте не можна змусити кого б то не було любити, до прикладу, авангардизм чи імпресіонізм, чи ще щось. Кожен має право обирати те, що подобається саме йому. Крім того (і це важливий аспект), художник живе своїм мистецтвом, тому мусить продавати твори. Більшістю випадків то єдиий його фах. Мистецтво для вибраних буває лише у соціально захищених країнах. У багатих державах, де люди можуть собі дозволити думати не тільки про шматок хліба, де сформована еліта, де не "грязі та в князі", пальці віялом і золотий ланець на шиї, а багаті вже в другому, третьому, четвертому поколіннях. Там по-справжньому цікавляться мистецтвом, розуміються на ньому, цінують митців. На Заході люди, які мають великі гроші, орієнтовані на високе мистецтво - музику, живопис... Статус вимагає, аби вони відвідували найкращі концерти, вернісажі.

Наша країна наразі чимось подібна до Америки 30-х. Багаті тільки-но починають накопичувати гроші, створювати матеріальні блага. Поки що справжнє мистецтво для них - тера інкогніта. Ще донедавна тягли з Андріївського узвозу копії, до того ж не завжди вдалі, картин Айвазовського, Шишкіна. Проте ці люди мають можливість їздити, дивитися, учитися. Галереї. Одне з їхніх призначень - виховувати художній смак.

Нині художники у нас просто і елементарно виживають. Трудова книжка - вдома, в столі. Статус переважної більшості - вільний художник.

- Як гадаєте, чого треба боятися художникові?

- Лінощів. Треба багато працювати. Талант без праці небагато вартує. І, звичайно, сірості. А ще не можна прораховувати, інакше мистецтво перетворюється на шоу.

- А замовлення? Вони хіба не вбивають творчість?

- Якщо художник профі, то будь-яке замовлення він виконає як мистецький твір. В історії таких прикладів скільки завгодно. Взяти хоча б хрестоматійні - Леонардо, Рафаель, Мікеланджело, інші. Їхніми творами, в тому числі й тими, що писали на замовлення, захоплюються віками. Не так важливо, що ти пишеш, набагато важливіше, як ти це зробиш.

- Нинішнім митцям простіше чи складніше, ніж, скажімо, тому ж таки Рафаелю?

- Однозначно відповісти неможливо. До прикладу. В часи, коли писав Рафаель, мистецтво живопису було на дуже високому рівні. Воно не мало альтернативи. Сьогодні телевізор, кіно, театр, фото. Навіщо замовляти дорогу картину, коли на стіну кімнати можна повісити хорошу велику фотографію? І простіше, і набагато дешевше.

- Що потрібно, аби художник відбувся?

- В ідеалі він має потрапити до хороших рук, тобто зацікавити собою державу, галереї... Аби його любили, давали можливість творчого росту. Включаючи дружину. Тоді за наявності хисту апріорі він відбудеться.

- Вас не дратують новоявлені бізнесмени (читай - колишні злодії, кримінал), які, нічого не тямлячи в мистецтві, тикають пальцем у картину не тому, що вона їм сподобалася, а тому що найдорожче коштує?

- Ні, тепер вже не дратують. Та й таких, про кого ви кажете, залишилося небагато. Нинішні підходять до фахівців, цікавляться, купують якісні роботи. Колись і ми з вами не вміли читати, бекали-мекали. Нас терпляче вчили, не дратувалися від невміння і, зрештою, навчили. Так і тут. Вони як першокласники, їх треба вчити, а не вимагати розуміння. Якщо підійшла до мене людина, зацікавилася, я розкажу їй все, що потрібно. І так, аби вона зрозуміла. Дехто більше не прийде, а дехто... Був такий випадок. На початку 90-х до галереї приходив бізнесмен з дружиною. Дружина дивилася, іноді купувала картини, а він курив і чекав її надворі. Одного дня їй все ж таки вдалося затягти чоловіка до галереї. Він уважно роздивлявся картини, спілкувався з художниками,мистецтвознавцями і в результаті почав цікавитися мистецтвом. Вже приходили до галереї разом. З дружиною зібрали хорошу колекцію живопису. Згодом переїхали до Канади і там відкрили свою галерею. Тепер він приїжджає до Києва вже як галереїст, аби купити нові роботи. Ми з ним приятелі. Нещодавно це подружжя розлучилося. "Але твої роботи я не віддав", - сказав він мені. Ось приклад, коли людина, яка спершу зовсім не сприймала мистецтво, вважала мазнею, захопилася ним так, що присвятила йому подальше життя. Живопис - це мова, як японська, англійська. Аби її опанувати, треба докласти певних зусиль, мати бажання навчитися.

- Що пише художник Леонід Бернат?

- Різне. То може бути пейзаж, урбаністична картина, стосунки чоловіка і жінки. Наприклад, чоловік дарує жінці квітку. Може означати пристрасть, кохання, повагу, данину ввічливості. Основна тема - дарування квітки, а вже деталі, дрібниці (погляд, нахил тощо) створюють настрій, відповідають на питання, чому саме він дарує їй квітку. Хоча кожен розшифровує задум автора по-своєму.

- Себто вам байдуже, що побачить і зрозуміє глядач?

- Зовсім ні, але я не нав'язую своєї думки, залишаю простір для фантазії тих, хто буде дивитися роботу. Я зрежисерував, а бачити і розуміти кожному вільно.

- Кажуть, картини можуть лікувати. Ви чули про таке?

- Так. Одного разу робив виставку в медичній академії Магдебурга. Просторий зал вповні дозволяв гарно розвісити картини. На відкритті подарували букет квітів, а в ньому пляшка шампанського і конверт. В конверті - 400 дойчмарок. Я розгубився. Звик, що вдома все - від монтування виставки до фуршету - сплачує сам художник. Запитав у перекладача, і мені відповіли, що тут проводяться сеанси психотерапії. Коли нема відвідувачів, лікарі привозять психічно хворих пацієнтів, аби ті дивилися картини, спілкувалися з ними. Вважається, що живопис має позитивний вплив на психіку людини. Отож прагматичні німці підрахували, що 400 марок і є вартість мистецької допомоги.

- Вам пропонували роботу за кордоном?

- У Німеччині якось запропонували розписати церкву. Для мене така пропозиція була дуже приємною. Річ у тім, що в Києві мої іконописні роботи виставлялися в галереї "Неф" на території Печерської лаври. Картини сакральної тематики, але образи не канонічні. І монахи, які приходили дивитися, за ікони їх не визнавали. Вузькі рамки канону не дозволили їм побачити і прийняти святий образ у свобідному баченні художника. У Німеччині ж важливіший дух, присутній в образі, а не канонічність зображення.

- Яке табу у художника?

- Щодо мене, то ніколи, ні за яких обставин не можна зраджувати себе.

- Наразі питання із зовсім іншої площини. Чи потрібна нинішнім художникам Спілка?

- Взагалі-то потрібна. За умови, якщо вона працює, виконує, виправдовує своє призначення, не існує тільки номінально. Тому що призначення Спілки - соціальний захист художників, а це те, чого наразі вони більше за все потребують.

- Один із ваших колег по мистецтву сказав, що виставка в Чернівцях для нього - крок назад. А для вас, успішного столичного художника, що є це місто?

- Чудова старовинна архітектура, затишні вузенькі вулички, неповторність, шарм минулого. І воно ж - сучасне європейське місто з усіма принадами. Люблю сюди приїжджати, спілкуватися з колегами, друзями, класними художниками, які тут живуть і працюють. Не зовсім зрозумів, що мав на увазі маляр і чому Чернівці для нього крок назад. На мою думку, назад чи вперед - такий крок може зробити лише сам митець своєю творчістю, майстерністю і аж ніяк не місце, де будуть виставлені його роботи.

- Домашнє вогнище має для вас значення або ви людина богемна?

- Дім для мене дуже важливий. Народився під знаком Водолія, тож домашній затишок, турбота рідних людей, гармонія між соціальним і приватним життям дуже багато значать.

Митець і соціум. Антагоністи, друзі, попутники чи байдужі? Кожен відповість на свій розсуд. Жити в чистому мистецтві можуть дозволити собі хіба що блаженні. Художник створює картини, які продаються, і чим більше - тим краще. Таке життя. Цінності духовні, цінності матеріальні - два боки Місяця. Творчим людям завжди важко, тому що вони, як висловився мій співрозмовник, - "без шкіри". Модні - не модні, хороші - погані... Усе це відносно. Один час модними були малюнки мавпи Джонні. Їхні репродукції друкувалися у дорогезних каталогах. Уявляєте, яка експресія, який політ?! Проте не знаю, не бачила. На поетичному вечорі мене зачарував портрет на сцені, натомість моя приятелька, розклавши по кісточках, знайшла в ньому купу недоліків. А я не могла відвести очей від того погляду, який наче вбирав у себе присутніх в залі і переносив до свого задзеркалля.

Мистецтво, як кохання, незбагненне, з іншого виміру. З тих країв, де владарює душа. Нас вабить швидше не те, що написано на полотні або дошці, а емоції, почуття, дух, що вклав у свою роботу художник. Тож, як і коханню, мистецтву треба підкоритися і прийняти його.

За розмову подякувала Олена РОСИНСЬКА

На фото: старовинна техніка левкасу у сучасній інтерпретації Леоніда Берната.

ПІДПРИЄМСТВУ ПОТРІБЕН СТОРОЖ...

Саме з такого оголошення в газеті для колишнього директора ПТУ Івана Мельничука почалося нове життя. "Пенсію мені тоді платили мізерну - 120 гривень, - каже 72-річний Іван. - Тож побачивши оголошення, я не вагався. Трудову книжку зі своїм колишнім директорством заховав та й про дві вищі освіти не згадував: соромно було".

Розповідь цього чоловіка занотував хоча б тому, що на свої очі бачив, як давалося йому його СТОРОЖОВЕ ЖИТТЯ, - у сусідніх під'їздах живемо. Коли вранці я йшов на роботу, він з неї повертався. Це як існування у паралельних світах, які завжди поруч, але не перетинаються...

Іван Мельничук до нічного життя звик, як звикають до самотності. Коли після зміни відпочине, починає за роботою сумувати. Хоч і важко йому працювати у такому віці, але де ще буде так затребуваний? І де ще отримає стільки спілкування? На роботу йде за годину до початку зміни - не любить спізнюватись (радянське виховання). Із собою бере винятково книги Л.Толстого. "Він про життя правду пише, - каже Іван. - Інші письменники або все ганьблять, або прикрашають".

Отож історії від Івана Мельничука - ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ НІЧНОЇ ВАРТИ:

- Першим місцем роботи після виходу на пенсію була майже збанкрутіла державна організація, яка займалася ремонтом та прокладанням доріг. Перше, що мене здивувало, - огорожі майданчика, де зберігалися матеріали, НЕ БУЛО ВЗАГАЛІ. Директор мої функції пояснив так: "Якщо побачиш злодіїв, які щось тягнуть, зі сторожки не виходь - телефонуй у міліцію. До нас тут прибилася велика зграя собак, вони тобі допоможуть".

Чужі в нас майже не крали. Цим займалися переважно свої. То колесо з машини знімуть, то кілька мішків цементу поцуплять. Собаки їх знали, тож уваги не звертали. Коли в нас підпалили вантажну машину (розбірки між водіями підприємства), міліцію відсутність огорожі на території здивувала не менше ніж мене. Зі сторожа, який тоді чергував, грошей за це не стягнули. Нам їх тоді лише кілька разів на рік платили - щоб не розбіглися. Іноді давали продуктами: сіллю, картоплею, цибулею, борошном (на свята). Удачею для сторожів було, коли приходили стурбовані пари. Ті за годину оренди теплого вагончика розплачувалися готівкою. Наша сторожка серед шанувальників позашлюбного сексу була досить популярною. До того ж після таких клієнтів часто залишався харч і спиртне. Для нас це було як іменини.

Собаки, що допомагали нам вночі сторожувати, вдень розбігалися - шукали поживи. Якої тільки здобичі вони не приносили: жаб, кротів, а іноді навіть свійських тварин! Хоч ми собак іноді і підгодовували, але вони в нас були дуже худі - хто прогодує велику зграю? Віддані вони нам були по-справжньому: кожного сторожа проводжали з чергування усією зграєю. Найдобріші з нас пускали їх взимку грітися до сторожки.

За три роки роботи там ексцесів зі злодіями в мене було небагато. Найбільше запам'ятався такий. Двоє молодих тягнули велику сумку із цеглою. Я вийшов із сторожки та, щоб збити їхній впевнений крок, спочатку облаяв матом. Вони від несподіванки зупинилися, а потім, побачивши мене, впевнено запропонували: "Старий, йди сюди. Побалакаємо". Я їм пообіцяв, що вони побалакають із міліцією. Коли почули, що я гучно телефоную, кинули важку сумку і розбіглися. Ту сумку я і досі зберігаю вдома як бойовий трофей.

Наступним місцем роботи був кінотеатр. Думав, що хоч там знайду спокій: ні будматеріалів на неогородженій території, ні зграї вічно голодних собак (яким нема чого дати), та й кіно можна було подивитися на шару. Проте із зарплатою знов-таки не пощастило. Директор так нам і казав: "Ми - нерентабельна установа. Підтримуємо культуру". Яку культуру там підтримували, не знаю. Щодня таку кримінальну та еротичну муть крутили, що гидко було дивитися. А глядачі? Прийде 5-6 молодих пар - півсеансу лузають насіння одне одному на штани, півсеансу сидять вдвох у туалеті. Різновид кохання. Мені наказали контролювати час перебування пар у туалеті. Проте якби сторожі цим займалися, до нашого кінотеатру взагалі ніхто не приходив би. Народу тоді було не до культури.

Приємні спогади залишилися від нічних відвідин кабінету директора. (Хай вибачить мене за цей гріх). Бувало, так їсти вночі захочеться, що не знаєш, на яку стінку вилізти. Якось я помітив, що директор після прийому поважних гостей ховає залишки продуктового натюрморту у шафку. Ми, сторожі, мали ключі від усіх кабінетів. Періодично я до тієї шафки вночі підходив. Нам же місяцями зарплату не платили!

Хоч якось підзаробити вдавалося лише на останньому сеансі, коли контролери йшли додому. Деякі глядачі на вході пропонували нам, сторожам, кілька гривень, і ми їх пускали. А як ще було нам тоді вижити?

Неприємних історій там також вистачало. Пам'ятаю, якийсь бомж півночі стукав кулаком у скло, казав, що рік (!) ночував у кінотеатрі (попередній сторож пускав). А скільки разів подібне траплялося... І просили нас, і вмовляли, і погрожували, і матюкали. Одного разу, коли люди виходили після останнього сеансу, до залу увірвалася група хуліганів. Один тримав мене, щоб я до міліції не зателефонував, інші розсілися у кріслах і почали бухати. А головний пішов із дівчиною за... екран "спілкуватися". Отаке кіно на ніч.

Проте не таке змусило звідти піти. Керівництво вважало, що сторожі, повинні ще й як двірники працювати. В моєму віці після нічної зміни годину кидати лопатою сніг... Це було і важко, і принизливо, і несправедливо.

Знайомі сторожі порекомендували із бідними дотаційними установами не зв'язуватися і підказали, що є вакансія у барі. Приватний "общєпіт" серед сторожів вважається найліпшим місцем роботи. Там злодіїв не буває - все на сигналізації. Треба тільки у разі короткого замикання вночі швидко викликати пожежників. З харчуванням у таких закладах проблем у сторожів не було (а при тих пенсіях і зарплатах це було важливо). Звісно, ніхто не годував, проте якісних недоїдків вистачало. Однак мені знову не пофартило. Сторожувати довелося не у самому барі, а у приватному міні-готелі на десять номерів, який розташовувався у цьому ж будинку. Як я пізніше зрозумів, бар був прикриттям для цього, по суті, будинку розпусти. Своїх повій хазяїн готелю не тримав, але здавав люкс-номери винятково для сексу. Дівчат, яких клієнти щоночі привозили до нас, я знав у обличчя - одні і ті самі. Вочевидь, що бар-готель був частиною великої системи.

Чергував я у невеличкому холлі, сидячи на... табуретці (хазяїн дуже скупий був). Тож спати під час зміни було неможливо. Іноді так стомлювався, що під ранок засинав і падав з табуретки на підлогу. Декотрі п'яні повії іноді виповзали зі своїх номерів, блукали нічним готелем, співали і навіть лізли до мене цілуватися. Що там казати - весело було б, якби не так гірко - після чергового падіння з табуретки хазяїн мене звільнив.

Влаштувався я працювати у гаражний кооператив. Це було найрентабельніше місце. Щоночі біля сторожки чужі водії залишали на ніч кілька приватних бусів, за охорону яких ми отримували окрему платню. Можна було б працювати. Але за все у житті треба платити. Одного разу на нас, сторожів, напали. Мене вдарили по голові, я знепритомнів. Потім з'ясувалося, що це був металевий брус. Якби не зимова шапка, проломили б череп стовідсотково. Лікувався довго і до гаражів уже не повернувся.

Зараз працюю у дитячому садку. Платять мізер. Але пенсію підвищили, тож можна жити. Кухарі від щирого серця залишають нам, сторожам, печиво та какао. Та й спати там можна майже усю ніч. Буває, просяться переночувати молоді бомжихи. Взамін пропонують себе. Один із наших пенсіонерів-сторожів навіть в одну таку бомжиху закохався. Привів до себе, хотів одружитися. Проте коли вона почала водити до його квартири інших бомжів... Ні, краще вже жити самотнім. А спілкування мені й на роботі вистачає. Ми ж працюємо цілу добу, тож вдень завжди є з ким побалакати.

Олег ТОКАРЧУК

ПОДОРОЖ ЧЕРНІВЕЦЬКИМИ ВЕЖАМИ

ЩО МОЖНА ЗНАЙТИ У ВЕЖІ?

Що ж хочеться побачити, піднімаючись на вежу? Якщо коротко: те, чого не чекаєш. Або те, від чого ти зупинишся. Іноді так і виходить. Наприклад, у вежі римо-католицького костьолу (про яку згадували в попередньому числі) ще досі зберігаються стоси старих польських журналів, які, певно, виписувала громада чи ксьондз. Серед балок раптом промайнув польський орел та портрет маршала Пілсудського. Взявши в руки раритет, щиро дивуєшся якості старого друку. У 1933 друкували краще, аніж у 1973 або навіть у 1993. Ось що дивно.

Гортаю сторінки: войовничий солдат із штиком (уся Європа жила мілітаризмом, і Польща не була винятком, також мріяла про розширення "життєвого простору"), репортаж про світську вечірку, реклама косметики, художні експерименти. Майже все як зараз. Нічого не змінилося. Чи варто бути читачем? Або журналістом? Спотикаєшся об цю думку, в якій, погодьтеся, є щось біблійне. Трохи пожовклий папір журналу, якому приблизно 70 років. Стільки від народження до смерті - одиниця вічності.

У тій же вежі врятоване, здається, кимсь за радянських часів вирізьблене з каміння обличчя Христа на хресті. Тільки обличчя, без тіла, без хреста. Але ти впевнений: він - на хресті. Можливо, навіть краще, що врятоване тільки обличчя. Інакше все було б надто звично. Інакше б не зупинитися мимоволі.

Далі можна уявляти різьбяра, який створював це розп'яття. Або людину, котра принесла це обличчя до костьолу, таємно, з болем в душі. Або можна пройти повз. Це вже вибір.

МОЇ СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА РАТУШЕЮ ПІДКАЗУЮТЬ НАЯВНІСТЬ НЕВІДОМИХ ЩЕ ПРИМІЩЕНЬ ПІД ЗЕМЛЕЮ

Але повертаємося до міської ратуші і розмови з головним спеціалістом мерії Олександром ІВАНІНИМ:

- Зазвичай у німців надземних комунікацій кількісно було набагато менше, аніж підземних. Будинки росли вниз, під землю. Тому мене надзвичайно цікавить не вежа, а підвали ратуші. Фундамент мерії закладений на глибину більше ніж 6 метрів. Все це передбачає велику кількість підвальних приміщень. І про це відомо далеко не все. Взагалі проблема підземного міста мало досліджена. Принаймні мої спостереження за ратушею підказують наявність невідомих ще приміщень під землею.

Є безліч цікавих подробиць про будівництво вежі ратуші. Ви можете це знайти у Кайндля, ще у деяких авторів. Наприклад, на Буковині була копія ратушної вежі, збудована тим же інженером Маріним. На жаль, зараз її вже нема.

Цікава сама по собі технологія будівництва. До прикладу, використовувалися яєчні білки. І це не ексклюзив. Просто тоді було так прийнято. Все інакше: специфічно закріплялися сходи на вежу, будувався фундамент і т. д. Використовували останні досягнення науки того часу. Чому це надзвичайно цікаво? Важко уявити тодішній побут. Навіть якщо взяти таку подробицю, як туалети. Про яку зазвичай не говорять. Але ж така річ, як ватерклозет - винахід недавнього часу. А тоді була продумана технологія, як вивести відходи у спеціальну бочку, що потім вивозив золотар, і так само для коней, до речі".

РОКИ ДВА ТОМУ В ДАХ РЕЗИДЕНЦІЇ ВЛУЧИЛА БЛИСКАВКА. ГОДИННИК ПОЧАВ БЕЗПЕРЕРВНО БИТИ

І знову повертаємося до теми годинників. З найвідоміших - годинник на корпусі геофаку в резиденції. Його бій ми змогли почути лише у роки незалежності, завдяки зусиллям працівника кафедри оптоелектроніки Євгена ПАВЛІНОВА:

- Вже у 90-х роках було рішення відновити роботу годинника на вежі в резиденції. Шукали ентузіаста. У мене такий ентузіазм був. З дитинства закоханий в механізми - така вдача. Може, і зайнявся б лише наукою, але ця пристрасть забирає весь час. Те, що я зробив, не можна назвати реставрацією в повному розумінні слова. Я залишив рідний механізм, це зрозуміло. Однак годинником керує електроніка. Так званий головний годинник, з якого подається сигнал на годинник вежі, що у каптерці вахтера: він невеличкий і навряд чи приверне чиюсь увагу. Для обслуговування бою встановлений електродвигун. Такий був прагматичний вихід із ситуації. Догляд за годинником не забирає багато часу: треба лише стежити за станом акумуляторів.

- В університеті багато залишилося механізмів, приладів з австрійських часів?

- У деяких лабораторіях вони зберігаються (я в університеті з 50-х років). Здається, ніхто особливо не слідкував, щоб ці речі зберігалися. Тобто все було на розсуд керівників лабораторій. Хто хотів, той зберігав. Хоча начебто і тоді вже працював музей університету, який мав би опікуватися цим. Куди, до прикладу, подівся телескоп на куполі хімічного факультету, ніхто достеменно сказати не може. Для мене це близьке, тому що свою роботу в університеті починав як працівник станції спостереження за штучними супутниками Землі. Була така установа у нашому закладі (усі захоплювалися космосом). А телескопа вже не було. Майданчик для спостережень зробили у другому корпусі фізфаку: спостерігали через оптичні трубки, які використовують військові в артилерії та на флоті. Визначали координати супутника і відправляли телеграму в центр.

Щодо старовинних австрійських приладів в лабораторіях залишилися гіроскопи і невеличкий телескоп.

- Після реставрації були якісь проблеми з механізмом?

- Роки два тому в дах резиденції влучила блискавка. Хоча у резиденції є система захисту, громовідводи. Черговий розповідав мені, що бачив, як по усіх дротах пробігла іскра. Це виглядало жахливо. Звісно, уся електроніка повилітала. Мало того, годинник почав безперервно бити. Певно, це тривало кілька годин. Мене викликали з дому. Я просидів кілька діб, щоб відновити механізм. Щодо недоліків, які мене дратують, - це люфт стрілок. Стрілки реставрували колись, і вони трохи важчі, ніж це передбачалось. Тому, коли стрілка піднімається, вона трохи відстає, а коли опускається - трохи поспішає. Хоча первинний механізм, зрозуміло, працює дуже точно.

І знов-таки, що можна знайти у вежах, під черепичним дахом університету, який подекуди нагадує дрібне сито? Ми знайшли не журнали і не скульптури, а стару рідну австрійську черепицю, з трохи потрісканою глазур'ю. Вона виглядала непогано, особливо коли з неї витерли порохи.

Сергій ВОРОНЦОВ

Фото Ксенії ПРОКОПЕЦЬ

"БУКОВИНА" ПЕРЕМАГАЄ "ШАХТАР"

Минулої суботи у манежі Конча-Заспи відбувся фінальний матч Кубка України з футболу серед ветеранів, у якому зустрілися чернівецька "Буковина" і донецький "Шахтар".

"Буковина" - "Шахтар" - 2:1 (0:1).

"Буковина": П.Сиротін, Т.Шелепницький (О.Голобуцький - 75), Ю.Шелепницький, О.Сопін (В.Горук - 32), Я.Скрипник (І.Гакман - 65), І.Фединяк, Д.Білоус, Ю.Савчук, В.Борисевич, В.Мглинець, В.Королянчук.

"Шахтар": Єлінскас, Бабій, Ященко, Гошкодеря, Скирчук, Орбу, Погодін, Бридун (Ілляшевич - 58), Леонов, Сисоєв (Зозуля - 41), Шубін.

Голи: А.Скирчук - 7, В.Королянчук - 54, В.Мглинець - 70.

Попередження: Шубін, Орбу.

Початок матчу був за гірниками. Вже у дебюті гри одна з атак призвела до взяття воріт "Буковини". Після перерви буковинська команда активізувалася. На 54-й хв. Білоус з лівого флангу зробив філігранну передачу на Королянчука і той головою невідпорно пробив під поперечину. А переможний м'яч буковинці забили за 10 хв. до фінального свистка. М'яч з 18 метрів після пробиття штрафного забив Мглинець.

Таким чином, "Буковина" з третьої спроби завоювала почесний трофей. Слід сказати, що перед поїздкою ветеранам "Буковини" вручили спортивні костюми, а в Києві майбутніх володарів кубка зустрічала Тетяна Шинкаренко, котра з національною збірною України з гандболу мала вирушити на чемпіонат світу до Санкт-Петербурга. Після перемоги буковинських ветеранів вітали Володимир Трошкін і Андрій Біба, а також Іван Гешко, Борис Баглей (заступник губернатора Чернівецької області) та Валерій Чинуш (керівник Регіональної приймальні Президента України в Чернівецькій області).

Вітав команду з Німеччини і Василь Задорожняк, брат якого Сергій - керівник ветеранської команди.

Після фінального поєдинку організатори визначили кращих гравців. Призи отримали Ю.Шелепницький, Д.Білоус, В.Королянчук, П.Сиротін ("Буковина"), Шубін, Погодін, Скирчук, Єлінскас ("Шахтар").

АНТИРЕВОЛЮЦІЙНИЙ ДЖАЗ АГАШКІНА, або "ЦЕЙ ДИВНИЙ, ДИВНИЙ СВІТ"

Коли Аврааму Фельдеру, лідеру джаз-колективу ISRADIXIE BAND, було 29 років, він емігрував з Радянського Союзу. Чи була ця еміграція політичною? Не знаю. Проте, коли в країні революційного Жовтня вважають, що від саксофону до ножа - лише крок... треба робити висновки.

"Я чекала від Агашкіна елітарного інтелектуального джазу, а він привіз диксиленд", - скаржилася на долю-мачуху шанувальниця витонченого. Проте коли музиканти заграли композицію, де співали про дівчину із таким самим ім'ям, як в неї, музична аристократка перетворилася на дитину, якій запропонували безкоштовний чоколяд. Трансформація від Маестро Агашкіна.

Чернівці чекали від музикантів чогось складного, крученого, неймовірного. Чекали навантаження. А ті приїхали їх просто розважити. Тож увесь заготовлений глядачами пафос та щокатий провінційний снобізм, що активно демонструвався у фойє драмтеатру, в залі виявилися непотрібними. Там не треба було думати, напружувати виснажений боротьбою із віртуальними вітряками чернівецький інтелект, розгадувати задум музикантів. Треба було просто відпочивати. Вічно передвиборча Україна до цього була не готова.

Проте диксиленду Агашкіна вдалося таки розхитати кам'яну глядацьку статику. Своєю поведінкою на сцені джазмени показували, що їхня музика - це як великий веселий жарт, і не варто сприймати її як коштовний музейний раритет. Постреволюційні Чернівці намагалися разом із музикантами посміхатися, проте дуже стомлено, без вогника в очах.

Про СОТ, статус ринкової економіки, ЄС та ЄЕП під час концерту забув. Як з'ясувалося, музика, створена неграми Північної Америки та відтворена ISRADIXIE BAND, здатна на це диво. Думати про інфляцію та держбюджет тоді, коли людина грає на пральній дошці, було б явним збоченням. Цікаво, а якби рік тому замість "Гринджолів" на "5 каналі" крутили диксиленд Агашкіна, чи відбулася б тоді багатостраждальна революція й її логічний наслідок - тотальне розчарування?

Р.S. На концерті музиканти найбільше виконували джазові п'єси Луї Армстронга. Найкращі роки цього джазмена пройшли у відчайдушній бідності, проте на його музиці це не позначилося. Він завжди багато і плідно працював, любив життя та запам'ятався своєю теплою щирою посмішкою під час виконання своєї улюбленої культової композиції "Цей дивний, дивний світ".

Олег ТОКАРЧУК

Фото В. ЛОЩИНІНА

НОВОПРИЗНАЧЕНИЙ ПРОКУРОР ОБЛАСТІ ЗУСТРІВСЯ ІЗ КОЛЕГАМИ-ЖУРНАЛІСТАМИ

Уродженець Львівщини Михайло Косюта має пристойний і дещо незвичний, як для такої посади, список регалій: доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України та водночас член Спілки журналістів України.

Останні 6 років працював прокурором Одеської області, за рік до призначення сюди викладав у Одеській національній юридичній академії, вів на місцевому телебаченні програму "На службі закону". Можна сподіватися, що буковинці теж невдовзі стануть глядачами такої телерубрики, оскільки пан Косюта сходу отримав пропозицію від чернівецьких журналістів до співпраці.

Щодо своїх прямих службових обов'язків, то новий прокурор має намір виправити ряд серйозних недоліків в роботі ввіреної йому установи, виявлених Генеральною прокуратурою під час останніх перевірок. Найперше - зупинити "розхолодження та чвари" в колективі, який завжди мав гарну репутацію. Він по пунктах перелічив пріоритетні напрямки своєї майбутньої діяльності, пообіцявши при цьому відкрито співпрацювати з пресою, яка матиме змогу контролювати виконання всіх почутих обіцянок.

У поле особливої уваги нового прокурора потраплять зловживання з розпаюванням земель і незаконне використання природних багатств - надр та лісів, а також питання захисту прав споживачів. Щодо останнього, то Михайло Косюта пообіцяв, що неякісної продукції в області стане менше, як і стихійних ринків. При цьому продавців не просто розганятимуть, а створюватимуть для них належні умови роботи. "Я цю роботу знаю, виконував її багато разів, і були свої результати", - запевнив він. У планах керівника обласної прокуратури також - розібратися з численними "бородатими" справами, яких на Буковині накопичилось чимало, до цілком справедливого невдоволення її мешканців. Щоб бути доступнішим до людей, він планує постійно проводити виїзні засідання по районах. Окрім того, журналісти почули обіцянку жорстко, чи то навіть жорстоко, реагувати на "наїзди" на малий та середній бізнес і всіма силами підтримувати тих, хто хоче працювати. Чи почуватимуться віднині наші підприємці впевненіше? Поживемо - побачимо.

Марина МАРТИНЮК

СЛУЖБА БЕЗПЕКИ ЗНАЄ

У рамках державної програми "Контрабанді - Стоп" співробітниками Вадул-Сіретської митниці спільно зі слідвідділом Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області у червні цього року призупинено спробу контрабандного переміщення через митний кордон України валюти - 240 тис. доларів США, яку вивозив громадянин Польщі Станіслав З. Іноземець під час досудового слідства цілком визнав свою вину, проте на судове засідання не з'явився, надіславши суду заяву, в якій зазначив, що він зараз у Польщі й просить розглянути справу за його відсутності.

У ЗАЛІ СУДУ

Днями Глибоцький районний суд, ураховуючи обставини, що склалися, розглянув справу за відсутності підсудного. Вину іноземця в інкримінованих йому діяннях доведено на підставі матеріалів досудового слідства. З них стало відомо, що він, працюючи водієм комерційної структури, що діє у Польщі, отримав вказівку від директора фірми поїхати до Румунії для придбання фарфорово-фаянсових виробів. Для цієї мети отримав необхідні кошти. Натомість, збираючись у службову поїздку, в нього виникла думка придбати деякі товари для своїх потреб. На їхнє придбання він узяв із собою 240 тис. доларів США, які планував перевезти у вантажівці, приховуючи від митного контролю. Прибувши на митний пост "Шегіні" Галицької митниці, він задекларував лише валюту, отриману від директора фірми. Під час усного опитування митникам заявив, що іншої валюти, крім вказаної у декларації, у нього нема. Після цього попрямував на митний пост "Порубне" Вадул-Сіретської митниці, де при проходженні митного контролю зробив аналогічне декларування, як і на попередньому митному посту. Проте в ході ретельного митного огляду автомобіля митники знайшли в його конструктивних порожнинах вісім целофанових пакетів, у яких була не задекларована валюта - 240 тис. доларів США (з них 200 доларів були фальшивими).

На підставі викладеного, керуючись чинним законодавством України, суд постановив: визнати Станіслава З. винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 201 ч.1 КК України (контрабанда); ст. 15 ч.1 та ст. 201 ч.1 КК України (замах на контрабанду) і за сукупністю злочинів призначити йому покарання - штраф 14 тис. гривень з конфіскацією предмета контрабанди - 239800 доларів США в дохід держави.

Прес-група УСБУ

У ПРОКУРАТУРІ БУКОВИНИ ВІДКРИЛИ ГАЛЕРЕЮ ПОРТРЕТІВ ЕКС-ПРОКУРОРІВ ОБЛАСТІ

До професійного свята прокуратура Чернівецької області 1 грудня отримала гроші, годинники, подяки та обіцянку виділити кошти на придбання житла. Гостям свята продемонстрували галерею портретів екс-прокурорів області.

Привітати особовий склад прокуратури області на чолі з новопризначеним прокурором Михайлом Косютою прийшли голова обласної ради Олександр Грушко, заступник голови ОДА Віталій Усик, секретар виконавчого комітету Чернівецької міської ради Олександр Васильчишин, колеги з правоохоронних органів, судових установ.

Олександр Грушко нагородив працівників прокуратури почесними грамотами обласної ради і оголосив про намір облради закласти в бюджет кошти на придбання їм житла.

Заступник голови ОДА Віталій Усик побажав працівникам прокуратури виваженості, принциповості й людяності у нелегкій праці. Він повідомив про виділення облдержадміністрацією 20 тисяч гривень на поліпшення матеріально-технічної бази облпрокуратури і виголосив подяки її працівникам.

ЗІК

ЗВИНУВАЧЕННЯ - У ПЕРЕДСМЕРТНІЙ ЗАПИСЦІ

Жахливий випадок минулої неділі стався в одній із квартир багатоповерхівки, що на вул. Головній у Чернівцях. У післяобідній час пішла з життя, наковтавшись пігулок "Анаприліну", 48-річна Маргарита П. На тілі жінки (руках, ногах, шиї) виявлені численні синці. Проживала Маргарита з 65-річним В'ячеславом К. І саме цього чоловіка вона звинувачує у доведенні її до самогубства у передсмертній записці. Правоохоронці з'ясовують, чи це так.

НА РИНКУ "НИЖНІЙ" ВИЯВИЛИ РОЗЧЛЕНОВАНИЙ ТРУП

Минулого понеділка ввечері в автомобільному причепу "Скіф" на ринку "Нижній" у Чернівцях виявлений розчленований труп невідомого чоловіка.

- Згодом правоохоронцям вдалося встановити особу загиблого, - розповідає керівник прес-служби обласної прокуратури Олександр Лебідь. - Це був уродженець Кіцманського району, котрий тривалий час бомжував. Підробляв собі на прожиття на цьому ринку всілякими допоміжними роботами. Нині чернівецькі правоохоронці проводять першочергові слідчі дії. Сподіваємось, вдасться вийти на слід і затримати вбивцю.

ХАТА ЗГОРІЛА. ЖІНКА ТЕЖ

Жахлива трагедія минулого четверга сталася у с. Бояни. Через необережне куріння у ліжку сталася пожежа у будинку 67-річної пенсіонерки Вероніки Г. Газдиня задихнулася чадним газом, будинок згорів.

ПОВІСИВСЯ У ГАРАЖІ

Трагічна подія сталася минулої суботи в обідній час в одному з гаражів кооперативу №2, що на вул. Південно-Кільцевій у Чернівцях. 57-річний Борис Б. з невідомих причин навідався до свого гаража, де покінчив життя самогубством, накинувши зашморг. Слідів насилля при поверхневому огляді не виявлено.

А АВТА КРАДУТЬ...

Минулого четверга з заявою про викрадення Ауді-100, 1991 р. в. до чернівецьких правоохоронців звернулася 37-річна Анжела Г. з вул. Південно-Кільцевої. Жінка залишила біля під'їзду свою іномарку, вранці авта вже не було. Тієї ж ночі знахабнілі крадії поцупили "Тойоту-Прерію" з вул. Кармелюка.

БЕЗ НАГЛЯДУ І КОНЯКУ НЕ МОЖНА ЗАЛИШАТИ

Принаймні так стверджує 40-річний мешканець с. Слобода-Комарівці Сторожинецького району Григорій Д. Минулого четверга чоловік залишив у селі на узбіччі дороги без нагляду свого коня з підводою. Коли повернувся, за возом і слід простиг.

ХТО ВЗЯВ "БЕРІЗКУ"?

Ця подія сталася в ніч із минулої суботи на неділю. Злодюга виламав двері магазину "Берізка", що у с. Бузовиця Кельменецького району, і виніс чимало ковбасних та кондитерських виробів. Нахабу правоохоронці ще не знайшли. За день до того вночі, розбивши віконне скло, крадій заліз до бару с. Щербинці Новоселицького району і виніс не лише продукти харчування, а й горілчані вироби.

Лариса МАРЧУК

ЄВГЕН ГЛІБОВИЦЬКИЙ - АДЕПТ ЛОГІКИ РИЗИКІВ І ПЕРЕМОГ

Чимало українських громадян, які давно і безнадійно записали себе в категорію "сов", вимушено ставали "жайворонками", щоб підняти собі ранковий настрій жартами дотепного популярного ведучого "Сніданку" з "1+1" Євгена Глібовицького (або просто Ґеника, як ласкаво називали його колеги по "Сніданку").

Тепер "совам" - прихильникам почуття гумору пана Глібовицького і краще, і гірше. Краще, бо вони не мусять "снідати" вдосвіта, а можуть зустрітися з улюбленим ведучим у якийсь звичніший для себе час - Євген працює ведучим щогодинних новин на "5 каналі". А гірше - бо його появу на екрані не оголошують завчасно, тому є ризик пропустити... До речі, і жартує він тепер менше. І при ближчому знайомстві виглядає не лише таким милим дотепником, як у розважально-інформаційній програмі. Більше - категоричним максималістом, сміливим у судженнях і висновках. І серйозним професіоналом. Котрий, крім журналістики і дружини (про яку говорить з особливою теплотою в голосі), закоханий у Буковину: легко оперує назвами наших населених пунктів, іменами відомих земляків, політичних діячів місцевого ґатунку, добре орієнтується у геополітичних особливостях області, пригадує назви газет, і все це - з ноткою ностальгійної любові.

- Євгене, багатьом телеглядачам ви запам'яталися як невтомний жартівник на "1+1".

- Інших способів протистояти цензурі тоді не було. А "Сніданок" був єдиним непідконтрольним інформаційним продуктом на великому метровому діапазоні. Ми проривали крок за кроком, фраза за фразою ті чи інші заборонені теми. Чесно кажучи, я думав, що нас виженуть раніше. А ми протрималися до серпня. Останньою краплею стали події з сумськими студентами...

- Навіщо було популярному ведучому розважальної програми протистояти цензурі?

- Була спортивна злість, загальна "взлощеність" на країну, яка сама себе позбавляє перспектив. Був відчай через розбиті особисті прагнення. Я маю на увазі смерть Георгія Гонгадзе. Ми з Гієм були близькими друзями (я - хрещений його доньки), тому це дуже особиста справа. У той вечір, коли він зник, я відвозив його дружину і дітей додому. Фактично, я першим і дізнався, що він пропав.

Георгій загинув через цензуру, яка є кримінальним злочином. А в Україні досі ніхто не поніс за неї покарання. Мене просто дивує: куди дивиться прокуратура?

- Відтоді, на вашу думку, відбулися якісь зміни на медіа-ринку - зокрема, в областях?

- Якщо говорити про газети, то в більшості областей вони поки що залишаються ЗАСОБАМИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ. Коли ж досягнуть рівня МЕДІА (від лат. "посередник"), коли будуть збирати інформацію і віддавати її без мети "прогрузити" споживача - тоді це буде серйозною пресою. І це станеться скоро. На думку знавців цієї галузі, очікується прихід великого інвестора на місцевий медіа-ринок. Він сьогодні дешевий - як квартирний ринок 5 років тому. Але через 3-5 років усе зміниться, і місцева преса ґрунтуватиметься на засадах редакційної політики. Адже редакційна політика - це ціннісний базис. Він, на відміну від політичної кон'юнктури, стабільний.

- Як ви сприймаєте закиди на адресу телебачення, яке буцімто розбещує невинне суспільство?

- Однозначно не сприймаю. На телебаченні, як і на будь-якому ринку, продається те, на що є попит. І суспільство саме має визначитись, що йому потрібно, а що ні. Те, що правил гри переважно нема - погано. Що часом власники телеканалів переходять межу - погано. Але TV має вимоги до маркування фільмів, має обмеження в часі на демонстрування стрічок певних категорій. Решта в убезпеченні дітей від негативного впливу телебачення - це завдання батьків. А щось забороняти немає сенсу. В 70-ті роки ми жили в системі заборон. Пуританські підходи призводять лише до збільшення насильства.

- Звідки ви так добре знаєте Чернівецьку область?

- Багато часу проводжу в горах, люблю Карпати, люблю подорожувати країною. Це мій спосіб життя. Територію від Берегомета до Путили об'їздив на велосипеді. Люблю відкривати для себе об'їзні дороги. Коли один-два рази проїдеш центральною дорогою - вона перестає тебе цікавити. Тоді береш карту і дивишся, як ще можна дістатися кінцевої точки подорожі, якою іншою дорогою. Їдеш, зупиняєшся, розпитуєш людей про життя, дізнаєшся багато цікавого і правдивого.

- Впізнають?

- Це створює найбільше незручностей. Цікаво, коли розповідають щось просто як людині. А коли як "людині з телевізора" - нецікаво. Бо я не є "людина з телевізора", я звичайний. Так само маю дві руки, дві ноги, голову. А в телевізорі - то просто робота. Як і всі інші: хтось пече хліб, хтось добуває вугілля, а хтось працює на телебаченні.

- Ви дуже категоричний. Це не дестабілізує вашу повсякденність?

- А я не хочу стабільності, хочу розвитку. І переконаний: логіка невтрачання призводить до втрат. А логіка ризиків і перемог призводить до... ризиків і перемог! Пам'ятаю, колись у Чернівцях виходила "Нова буковинська газета". У її творців були амбіції переїхати танком увесь світ. Ось такий спосіб життя - мій.

Записала Маріанна АНТОНЮК

ДОБРО, ПОМНОЖЕНЕ ДОБРОМ

Напевно, кожен громадянин нашої країни знає два слова, які останнім часом досить часто згадують у засобах масової інформації. Ці два слова - СНІД та інваліди. У когось вони викликають страх, в когось - пересторогу, в когось - нерозуміння. Разом з тим, багато хто асоціює ці слова з турботою, благодійністю, меценатством, розумінням.

Однак ці поняття поширилися не лише завдяки ЗМІ. Це означає, що держава не може виконати покладену на неї функцію - піклуватися про громадян. Проблема набула такої гостроти, що про неї почали говорити всі. У разі, коли влада не може впоратися з тим чи іншим напрямком соціальної політики, їй допомагають громадські організації, партії, різного роду товариства та меценати.

Соціал-демократи (об'єднані) ніколи не стояли осторонь таких проблем, надто, якщо це стосується дітей. Ми завжди підтримували тих людей, які робили корисні та добрі справи, і самі намагалися не відставати від них.

1 грудня Чернівецький обком СДПУ(о) спільно з обласною організацією УСДМ вшанували дітей з вадами слуху, вихованців Чернівецької школи-інтернату №2. Розуміючи, наскільки важливою є індивідуально-слухова робота педагогів з дітьми, школі вручили 4 магнітофони, а найменшим учням - 2 ігрові комплекти. Молоді соціал-демократи оголосили, що беруть інтернат під свій патронаж.

Того дня у Чернівецькому палаці для дітей та юнацтва ВІЛ-сервісні організації проводили молодіжну акцію "Твоя любов, порозуміння - це те, що подолає СНІД". Розуміючи загрозу, яка є перед кожним з нас і яка не вибирає своїх жертв за кольором шкіри, національністю чи партійною приналежністю, соціал-демократи (об'єднані) свідомі того, що тільки разом, об'єднавши зусилля, ми зможемо протистояти цій пошесті. Тому СДПУ(о) є постійним партнером таких організацій, як-от: фонд "Життя заради життя", Чернівецьке відділення Всеукраїнської благодійної організації "Людей, що живуть з ВІЛ", регіональної організації "Змінюючи світ". Впродовж кількох років співпраці провели разом не один захід. Цього ж разу обком СДПУ(о) нагороджував активних учасників місячника, що проходив серед учнів шкіл, які толерантно ставляться до ВІЛ-інфікованих.

У дні, коли у всьому світі проводили заходи, приурочені до Дня боротьби зі СНІДом та Дня інваліда, СДПУ(о) висловлює слова подяки тим, хто віддає свої сили та енергію на попередження та підтримку хворих на СНІД, хто, забуваючи про свої сім'ї, віддає час вихованню дітей з особливими потребами.

Прес-служба Чернівецького обкому СДПУ(о)

БУКОВИНСЬКІ МАШИНОБУДІВНИКИ УДОСТОЄНІ ДЕРЖАВНИХ НАГОРОД

Генерального директора Чернівецького машинобудівного заводу Віктора Сідляра Указом Президента Віктора Ющенка нагороджено орденом "За заслуги" ІІ ступеня з нагоди річниці підтвердження Всеукраїнським референдумом Акту проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року.

Віктор Сідляр удостоєний державної нагороди за вагомі досягнення у реформуванні національної економіки, розвитку вітчизняної промисловості, підприємництва та ринкової інфраструктури. Цим же президентським Указом присвоєно звання "Заслужений машинобудівник України" газорізальнику цього заводу Богдану Чаплінському.

ЦИВІЛІЗАЦІЯ ПРИХОДИТЬ ДО САДГОРИ

Пояснити пересічному городянинові, який все життя провів на асфальті, що таке відсутність цивілізації і яка то радість, коли її блага стають нарешті часткою і твого життя, все одно що на пальцях, або й навіть на словах, переповідати музичну п'єсу.

Сьомого грудня мешканці Садгори не мали потреби у послугах сурдоперекладача. Бо кожен із них і без того прекрасно усвідомлював значення того, що відбувається. Хтось чекав на цю подію 10, хтось 20, а хтось і всі 40 років. Відкриття каналізаційного колектора в районі, який довгий час лише адміністративно мав статус міського, останні три роки відкладалося з різних причин. Та нарешті свято прийшло і на садгірські вулиці.

Новий каналізаційний колектор створено за унікальною технологією. Насосна станція нового покоління працює в автоматичному режимі й не потребує постійної присутності техперсоналу. На сьогодні в Садгорі проведено 2 км 235 метрів самоплинної каналізаційної мережі від геріатричного пансіонату до насосної станції на вул. Карбулицького, а також напірний двотрубний каналізаційний колектор протяжністю майже 3 км до вул. Хотинської. Загальна вартість усього комплексу робіт - 3 млн. 100 тис. гривень. Першими переваги від новозбудованої каналізаційної мережі відчують дитячий протитуберкульозний санаторій, геріатричний пансіонат, дві школи, мешканці військового містечка та частина району, розташованої перед залізничною колією. Спорудження колектора дасть можливість невдовзі каналізувати район цілком. Як зазначив присутній на урочистостях мер міста Микола Федорук, з приходом у Садгору цивілізації вартість землі у цьому районі автоматично підвищиться. Що неодмінно привабить інвесторів-забудовників. Хто знає, може за кілька десятків років патріархальне передмістя Чернівців справді перетвориться на VIP-район.

Марина МАРТИНЮК

ХТО "ЗАМІНУВАВ" РЕСТОРАН?

На спецлінію 02 о 17.45 2 грудня надійшло повідомлення від невідомого про те, що у ресторані ''Юта'' (Театральна площа, 2) закладено бомбу.

На місце події виїхали всі відповідні служби - міліція, МНС, пожежні машини. З приміщення було евакуйовано 56 людей. Після двогодинного пошуку сапери повідомили, що мін в ресторані нема. Кому знадобилося черговий раз так жартувати, з'ясовуватимуть правоохоронці.

ДЕНЬ РУМУНІЇ У ЧЕРНІВЦЯХ

1 грудня Генеральне консульство Румунії у Чернівцях до національно-державного свята - Дня Румунії - організувало урочисті заходи.

Святкування Дня Румунії в Чернівцях розпочалося з покладання квітів до пам'ятників Міхаю Емінеску й Тарасові Шевченку з участю представників румунських національно-культурних товариств, румунської інтелігенції краю та місцевої влади.

У Румунському народному домі відкрито виставку фотографій та документів. До свята приурочено також презентацію книг авторів з Румунії Вікентія Ніколайчука, Кароліни Іліки.

Генеральне консульство Румунії вручило премії особам та установам, які сприяють розвиткові румуно-українських відносин.

ЖІНКУ ЗАБИЛИ МОЛОТКОМ

Шостого грудня близько півдня біля будинку №36 на просп. Незалежності виявили труп невідомої жінки. Тіло було загорнуте у 2 простирадла і перев'язане. Як встановили судово-медичні експерти, смерть настала вночі з 5 на 6 грудня від численних ушкоджень голови. Загиблій проломили череп молотком. Незабаром встановили особу вбитої - жителька цього ж будинку Олена І., 1946 р. н. Жінку вбили у її квартирі, а потім викинули надвір. Порушено кримінальну справу за фактом умисного вбивства. Триває слідство.

ЗАРІЗАЛА ЧОЛОВІКА

Сьомого грудня опівночі надійшло повідомлення про вбивство у с.Яблуниця Путильського району. Як з'ясували, 37-річного чоловіка під час сварки вдарила ножем у спину дружина. Олександр П. помер одразу.

ВКРАЛИ "ДЖЕТТУ"

Серед білого дня у середу від під'їзду будинку на вул. І.Вільде викрали "Фольксваген-Джетта" 2001 р. в. Власник оцінює збитки у 90 тисяч гривень. Автомобіль шукають.

ЗВИНУВАЧЕНОГО У ХАБАРНИЦТВІ ПРИЗНАЧИЛИ КЕРУВАТИ

Скандали, що останнім часом виникають довкола діяльності Головного управління МНС у Чернівецькій області, не вщухають. Нещодавно порушили кримінальну справу за фактом вимагання та отримання хабара колишнім начальником відділу державного пожежного нагляду. Йому інкримінують отримання хабара (персональний комп'ютер вартістю 3316, 66 гривень) у квітні 2004 року за підписання акта державної технічної комісії про прийняття об'єкта в експлуатацію. Справу розслідує прокуратура Чернівецької області. А тим часом обвинуваченого призначили виконувати обов'язки заступника начальника Головного управління МНС у Чернівецькій області. Оригінальне вирішення кадрових питань.

ВІКТОР МЕДВЕДЧУК ВИМАГАЄ РЕФЕРЕНДУМУ

Прес-служба Соціал-демократичної партії (об'єднаної) оприлюднила заяву голови СДПУ(о) щодо Всеукраїнського референдуму, на якому громадяни зможуть висловити свою думку щодо членства України в НАТО й розвитку ЄЕП.

ЗАЯВА ГОЛОВИ СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИЧНОЇ ПАРТІЇ УКРАЇНИ (об'єднаної) ВІКТОРА МЕДВЕДЧУКА

29 листопада Центральна виборча комісія ухвалила рішення щодо реєстрації ініціативних груп для збору підписів на підтримку проведення Всеукраїнського референдуму з питань членства України в НАТО й розвитку відносин у рамках ЄЕП. Як і чотирнадцять років тому, Україна отримала шанс визначити свою долю відповідно до вищого принципу демократії - вільним волевиявленням народу, гарантованим Конституцією країни.

Ініціюючи проведення референдуму, СДПУ(о) вважала й вважає, що це надасть можливість формувати зовнішню політику країни з урахуванням думки і в інтересах більшості громадян України. Антинародна зовнішня політика, яку проводить нинішня влада, вже має необоротні наслідки, у тому числі й для економіки країни. Згортаючи співробітництво з Росією й іншими державами в рамках ЄЕП, діючи всупереч інтересам українського народу й зовсім не замислюючись про наслідки, "помаранчева команда" вже принесла країні багатомільярдні збитки.

Я заявляю, що нинішня влада переслідує свої вузькі політичні інтереси й цілі, намагається всіма силами втягти Україну до НАТО, розуміючи, що це не відповідає погляду більшості українців.

У великих геополітичних іграх і в інтересах заокеанських "партнерів" нинішньої влади Україні вже відведено роль "санітарної зони" НАТО. І це не має нічого спільного з тим, що називається євроінтеграцією, курс на яку влада невпинно декларує.

Разом з тим за останні кілька днів президентська команда вживає незаконні способи й методи для того, щоб зірвати проведення Всеукраїнського референдуму. На Центральну виборчу комісію, використовуючи "телефонне право", адміністративний і моральний натиск, чиниться гніт, мета якого - зрив процесу реєстрації ініціативних груп і недопущення проведення Всеукраїнського референдуму.

Я рішуче заявляю, що ми не дозволимо позбавити український народ права на вільне волевиявлення, права самому визначати свою долю, а не жити за вказівкою заокеанських доброзичливців.

Всеукраїнський референдум з питань членства України в НАТО й співробітництва з Росією, Білоруссю й Казахстаном у рамках ЄЕП буде обов'язково проведений - сказано у заяві розповсюдженій прес-службою СДПУ(о)

МІСЬКОМУ ГОЛОВІ ВРУЧИЛИ ДИПЛОМ ПЕРЕМОЖЦЯ

На урочистому засіданні Міжвідомчої комісії з питань місцевого самоврядування при Кабінеті Міністрів, яке провів з нагоди Дня місцевого самоврядування прем'єр-міністр Юрій Єхануров, Чернівецькому міському голові Миколі Федорукові вручено Диплом переможця ІІІ Всеукраїнського конкурсу проектів та програм розвитку місцевого самоврядування 2005 року.

ВІДБУДЕТЬСЯ МІЛІЦЕЙСЬКИЙ ПАРАД

Сімнадцятого грудня вулицею Головною (від вул. Чайковського до Соборної площі) пройде міліцейський парад, присвячений Дню міліції України. Від 11.00 до 14.00 буде частково обмежено рух транспорту

Прес-центр міської ради

ВИЙШЛИ НА ДРУГЕ МІСЦЕ

В Одесі чоловіча волейбольна команда "Будівельник-Динамо-Буковина" у 8-му турі чемпіонату України (вища ліга) зустрічалася з місцевим клубом "Динамо-Феміда".

Наші земляки у двох матчах показали потужну гру і виграли поєдинки з рахунком 3:0 (25:0, 25:0, 25:0) і 3:0 (25:22, 25:14, 25:19). Як повідомив начальник команди Петро Раца, вся команда зіграла на високому рівні. Особливо сильно зіграли Шелест, Сухінін, Туркула, Пришляк, Гавалешко, Ткаченко. А ось одесити розчарували, хоча в їхньому складі виступали чотири гравці, котрі вже встигли пограти в Суперлізі.

Інші результати 8-го туру: "Новатор" (Хмельницький) - "Факел-НТУНГ" (Івано-Франківськ) - 1:3, 0:3, "Локомотив-2" - СКІФ" (Харків) - "Лучеськ-Підшипник" (Луцьк) - 0:3, 0:3, "Юніон" (Сніжне) - ВК "Київ" - 2:3, 0:3, "Аеропорт-Бориспіль" - "Буревісник" (Чернігів) - 3:2, 3:1. Після звітного туру чернівецька команда перемістилася з 3-го на 2-е місце в турнірній таблиці.

Турнірна таблиця

1. "Факел" 13 3 44:19 29

2. "Буд.-Д.-Бук." 12 4 42:16 28

3. ВК "Київ" 12 4 42:24 28

4. "Новатор" 12 4 39:25 28

5. "Аеропорт" 9 7 33:29 25

6. "Юніон" 7 9 30:31 23

7. "Підшипник" 5 11 25:35 21

8. "Д.-Феміда" 5 11 20:41 20

9. "Буревісник" 3 13 19:44 19

10. "Локомотив-2"2 14 14:44 18

У 9-му турі "будівельники" приймають хмельницький "Новатор". Початок матчів: 17 грудня - о 16 год., 18 грудня - об 11 год.

ГОСПОДАРІ СТАЛИ ПЕРЕМОЖЦЯМИ

У спортзалі ССЗНЗ №22 завершилася першість міста з баскетболу серед школярів старшої вікової групи.

Змагалися 26 команд, з яких 8 вели боротьбу за медалі у фіналі. Запеклою була боротьба між командами ССЗНЗ №22 і ЗНЗ №2. Виграли господарі - 49:48. Саме ці команди посіли відповідно 1-е і 2-е місця. Третє місце дісталося ЗНЗ №15. Склад переможців: М.Червінський, Ю.Герасим, Т.Мельничук, О.Дубовий, В.Любківський, В.Нілов, С.Арбора, В.Звинка, О.Руденко, В.Міщенко, М.Синжирян (тренер - Руслан Чехімський).

ПЕРЕМОЖНИЙ ДЕБЮТ

З перемоги дебютувала чернівецька команда "Меркурій-ЧТЕІ" в першості України (2 ліга) з міні-футболу.

У 1-му турі наші земляки грали в Івано-Франківську з місцевою командою ІФКФВ "Ураган-2" і виграли 6:4 (О.Керчу - 4, 18 - дабл-пенальті, В.Мглинець - 17, Р.Зароченцев - 22, С.Янчик - 27, 34; А.Баланчук - 12, Р.Бургарт - 15, В.Палійчук - 29, А.Герзул - 37). Перемога над старожилом другої ліги далася нелегко, адже по ходу гри наші земляки поступалися 1:2. Ось хто представляє "Меркурій-ЧТЕІ" у дебютному сезоні. Це П.Сиротін, І.Куруляк, С.Янчик, В.Ткачук, В.Шонов, М.Лесик Р.Зароченцев, О.Керчу, С.Рибак, В.Гончар, В.Рефель, О.Дележа, Р.Гончар, А.Лахнюк, Р.Крупка, В.Мглинець (граючий тренер). Керівники команди Анатолій Москальов і Валерій Сарафінчан.

ПРИЗ ПОЇХАВ ДО ВИЖНИЦІ

У Хотині завершився 9-й Міжнародний юнацький турнір з міні-футболу, приурочений Першому космонавту України, Герою України Леонідові Каденюку.

За головний приз змагань вели боротьбу 16 команд 1990-1991 рр. н. з України, Молдови і Румунії. У матчі за 1-е місце вижницький "Черемош" переміг команду "Візит" з Хмільника - 3:1. Третє місце дісталося СДЮСШ "Буковина". Змагання організовані місцевою владою та обласною радою ФСТ "Колос".

Iсторична дефiляда

слiдами монарших осiб

(Продовження. Поч. у чч. 7, 8, 9, 14)

Із-поміж усіх старовинних храмів Чернівців молдавсько-турецької доби на своєму первісному місці до наших днів залишилася лише дерев'яна церква Св. Миколая, яка постала 1748 р. на міській околиці Селище, на "дорозі на Горечу", пізнішій вулиці Кушнірській, а нині Петра Сагайдачного.

Міські легенди та замилувані в старовині місцеві краєзнавці роблять Миколаївську церкву давнішою майже на півтора століття (навіть на державній охоронній дошці вказана недостовірна дата 1607 р.) і називають її "козацькою". Доводиться чути і читати, буцімто тут у різні часи молилися великі гетьмани Петро Сагайдачний під час Хотинської війни 1621 р. та Іван Мазепа після Полтавської катастрофи 1709 р., нібито в ній відспівували старшого сина Богдана Хмельницького й зятя молдавського господаря Василя Лупула - славного козака Тимоша, який нагло загинув 1653 р. під стінами Сучавської фортеці. Але це лишень домисли...

Насправді ж, як засвідчують документи, виявлені сучасним чернівецьким істориком й етнографом Михайлом Чучком, ктитором церкви Св. Миколая був боярин Строєску, тодішній чернівецький староста, оскільки значна ділянка землі у Селищі якраз належала цій заможній родині. Невдовзі після спорудження храму боярин помер, і його, за давнім звичаєм, як доброчинника, поховали у межах фундованої ним святині. Вже в наші дні, нещодавно, поблизу храму було знайдено кам'яну надгробну плиту з епітафією молдавською мовою. Напис погано зберігся - прочитується лише фрагмент "під цим каменем лежить...". Але багате оздоблення плити, типове для боярських надгробків ХVІІІ ст., характер виконаних написів та її знайдення поблизу церкви дозволили дослідникам висловити слушне припущення, що під нею міг упокоїтися прах фундатора Миколаївської церкви - чернівецького старости боярина Строєску. Принаймні це ім'я вгадується у погано збереженій частині напису.

Як й у випадку з храмом Параскеви, обрання для цієї церкви святого покровителя також мало вагомі підстави. У народній традиції багатьох європейських народів святий Миколай споконвіку вважався патроном мандрівників і торговців. Тож неодмінною прикметою архітектурного ансамблю кожного старовинного торгового міста від Франції до України була наявність поблизу головних ярмаркових майданів храму з ім'ям цього покровителя. І перед далекою дорогою або ж після успішного завершення подорожі купці-мандрівники зверталися до ікони з ликом святого з проханням про заступництво чи словами щирої подяки. І, звісно ж, зі щедрими пожертвами для храму.

До речі, у сусідньому з Чернівцями містечку Садаґура, яке виникло в 70-х роках ХVІІІ ст. і так само було осередком торгівлі, теж постав храм Св. Миколая. Ще одна Миколаївська церква була у приміському селі Старій Жучці, яке нині входить до складу Садгірського району Чернівців.

Наприкінці ХVІІІ ст., 1779 року, чернівецьку церкву Св. Миколая завдяки зусиллям церковного епітропа Георгія Димитровича перебудували, і храм поставили на кам'яний фундамент. Після спорудження й освячення 1864 р. кафедрального собору Сходження Святого Духа Миколаївська церква стала її філіалом. На початку ХХ ст. дерев'яні стіни церкви були зовні потиньковані, й саме в такому вигляді вона зображена на світлині, вміщеній в "Історія міста Чернівців" Р.Ф.Кайндля.

За часів наступу войовничого атеїзму в цій самобутній історико-архітектурній пам'ятці було влаштовано склад і навіть зал для тренувань важкоатлетів. Будівлі повернули її первісне призначення лише в добу національного й духовного відродження. Та 14 листопада 1992 р. у церкві сталася пожежа, яка неабияк знищила пам'ятку. Але завдяки зусиллям церковної громади та громадськості міста й краю храм вдалося відбудувати і реставрувати, і 4 грудня 1995 р. його було знову освячено.

Первісно поблизу церкви стояла, як свідчать джерела, дерев'яна дзвіниця на три дзвони, однак через її занедбаний стан замість неї 1868 р. спорудили муровану, яка теж мала три дзвони. Вона збереглася до нашого часу, стоїть ліворуч від головного входу з вулиці П.Сагайдачного. У давнину біля Миколаївської церкви, як це було прийнято, також лежав цвинтар.

Серед настоятелів Миколаївської церкви були священики, які залишили помітний слід в історії міста і його духовності. Так, у 1830-х - на початку 1840-х рр. із перервами тут служив о. Андрій Василович, відомий нам як ініціатор і ктитор будівництва мурованої церкви Параскеви. Від 1896 р. настоятелем храму кілька років був д-р Євген (Євгеній) Козак, згодом професор Чернівецького університету й автор відомої в наукових колах ґрунтовної розвідки про стародавні написи на Буковині.

Під завісу молдавсько-турецького періоду в історії міста, 1774 р., у Чернівцях постала ще одна церква "хатнього" типу - Святої Трійці. Храм було зведено коштом тоді ще єпископа Радівецького Дозитея Херескула і його брата - чернівецького старости Іллі Херескула на міській околиці, що називалася Магала, при дорозі на Рошош, що вела до тодішнього приміського села, а зараз міської околиці Роші. На честь храму вулиця згодом отримала назву Святотроїцької (нині це вул. Богдана Хмельницького). Святотроїцька церква стояла на місці майбутньої вчительської семінарії, у наш час тут споруджено каплицю біля педучилища. Із цим храмом пов'язана знаменна подія в історії краю - 12 жовтня 1777 р. владика Дозитей відправив тут урочисте богослужіння перед церемонією присяги православних бояр, шляхти і духовенства Буковини на вірність короні Габсбургів.

Простоявши сотню років, церковця дещо занепала, і 1876 року її перенесли на чернівецьку околицю Клокучку. А вже звідти у середині 1960-х забрали до музею-скансену народної архітектури і побуту у Львові, де й зараз вона репрезентує дерев'яне культове зодчество Буковини.

Непоказні на вигляд старожитні дерев'яні церковці ХVІІІ ст., звісно, поступаються перед величними мурованими храмами, які виросли у наступному столітті й стали головними домінантами архітектурного ансамблю австрійських Чернівців. Тим не менш ці пам'ятки становлять непересічну цінність: і як стильні зразки старовинної культової архітектури Буковини, і як вцілілі очевидці майже легендарної епохи в історії міста й краю. Зрештою, вони є самобутніми штрихами архітектурного обличчя Чернівців - міста з багатовіковою історичною спадщиною.

Старожили "Єврейського міста"

Поряд із православними-русинами у доавстрійських Чернівцях проживало, як свідчать очевидці, й багато юдеїв-євреїв. Послідовники Мойсеєвого віровизнання з'явилися у Чернівцях, як й інших торгових містечках Молдавського князівства, як припускають, у XV ст.

Сюди вони прибували із сусідньої Галичини, яка поряд із іншими західноукраїнськими землями впродовж усього пізнього середньовіччя слугувала притулком для юдеїв, що зазнавали переслідувань і погромів у римо-католицьких країнах Західної і Центральної Європи. Більшість єврейських іммігрантів-втікачів належала до т. зв. євреїв-ашкіназі (ашкіназім). Їхній культурно-етнічний комплекс склався під впливом західно- і центральноєвропейської культури, переважно німецькомовної, тому ашкіназі розмовляли на ідиш - своєрідній мові-мішанці, що виникла на основі середньовічних німецьких діалектів та івриту. В ХІV-ХV ст. основна маса євреїв, яка заселяли західноукраїнські землі, належала саме до ашкіназі.

Наприкінці ХV ст. до Галичини і Волині прибула хвиля євреїв-біженців із Еспанії й Португалії - т. зв. сефардів (сефардім), які рятувалися від вогнищ інквізиції домініканців Торквемади. Вони осіли в містах та передмістях Львова, Перемишля, Дрогобича, Стрия та інших західноукраїнських міст. Зокрема, у Львові вони поселилися в єврейському кварталі, в районі сучасної вулиці Староєврейської. Сефарди розмовляли мовою ладіно - своєрідним еспано-єврейським діалектом із домішкою арабських слів, який сформувався серед євреїв Піренейського півострова протягом ХІ-XІV ст. Вони відрізнялися від місцевих євреїв також колоритною духовною і матеріальною культурою, звичаями і способом життя, які склалися за часів Кордовського халіфату. Щоправда, більшість сефардів не змогла прижитися на новому місці й з часом переселилася на Балкани, у Грецію й Туреччину - краї, які природними умовами дещо нагадували їм Піренейський півострів. Можна припустити, що якась кількість цих переселенців могла дорогою осісти у містечках Молдавського князівства, зокрема й Чернівцях. У кожнім разі з середовища сефардів, які залишилися на Західній Україні, вийшло згодом немало знаменитостей - учених-богословів, письменників, мислителів, лікарів.

Однак молдавські воєводи-господарі, на відміну від польських королів, не завжди були прихильними до юдеїв. У ХVІ ст. Штефаніца і Петро Кульгавий прогнали їх із князівства під тим приводом, що вони витісняють християнських купців.

Євреї повернулися до Чернівців лише на початку ХVІІІ ст., тоді ж було збудовано культове приміщення, яке джерела називають "школою". Очевидно, йшлося про хедер - початкову юдейську релігійну школу для хлопчиків віком від 6 до 13 років. Єврейська школа була обгороджена парканом і стояла, за вказівкою Кайндля, "неподалік від теперішньої старої синагоги".

А вже 1727 р. засвідчено існування в місті кагалу - самобутньої форми юдейського самоврядування, діяльність якого була сконцентрована головно в трьох сферах: адміністративно-фінансовій, судовій і релігійно-виховній. На чолі кагалу зазвичай перебувало четверо-п'ятеро старшин, чи ратманів (рашим), котрі разом із трьома почесними членами - добрими мужами (товім) - складали правову колегію кагалу, яка вирішувала всі громадські справи. Рашим почергово протягом місяця виконували обов'язки парнаса, тобто глави і скарбника кагалу. Члени кагалу визначали склад посадових осіб у кагалі, старшин, суддів, рабинат, посади яких вважалися почесними. У їхніх руках була сконцентрована фактично вся влада у межах юдейської громади. Склад кагалу щорічно переобирали через жеребкування виборці з числа платників податків, купців і майстрів-ремісників. Вибори відбувалися на третій день одного з найбільших юдейських свят - Песаха. Відомо також, що юдейська громада Чернівців мала свого рабина та різника-шойхета. Останній теж вважався кагальним служителем, оскільки у своєму ремеслі був зобов'язаний неухильно дотримуватися релігійних приписів та ритуальних вимог стосовно м'яса зарізаної худоби, яке мусило бути ритуально чистим, себто кошерним.

Більшість чернівецьких євреїв мешкало поблизу від синагоги та торгових майданів, довкола яких, власне, і виріс старий єврейський квартал, що був чи не найгустіше заселеною на той час частиною Чернівців. Її називали "Єврейським містом", а в тодішній різномовній вимові чернівчан - "Жидівським містом", чи "Юденштадтом", або ще - "Долішнім містом". Головною артерією цього кварталу була вулиця, яка так і називалася - Жидівська (Єврейська) Головна. Від Старого Ринку Жидівська Головна піднімалася до площі Святого Хреста в "Горішньому місті". Пізніше саме за цим відтинком вулиці закріпилася стара історична назва Жидівська (Єврейська), нині це вул. Шолом-Алейхема.

Ігор ЧЕХОВСЬКИЙ

(Далі буде)

Із тогочасних писемних джерел дізнаємося імена деяких мешканців "Єврейського міста". Так, 1727 р. якась Пассі, донька Шолума, разом зі своїми дітьми Абрамом, Сарою й Гершом обміняли свій будинок на Старому Ринку "з усім, що було там прибите та прив'язане" на дім єврея Ізраїля Якоба, що стояв поблизу, й доплатила 80 флоринів. Чинність угоди засвідчили своїми підписами члени кагалу: Гілі, син Шміля Зейвеля, Шолум, син Ідіді, Давид, син Лазаря, й насамкінець Шмуль Зейвель, син Рахміля, і міський різник-шойхет. Єврейський квартал Чернівців значно виріс за часів російсько-турецької війни, за підсумком якої Буковина відійшла австрійським Габсбургам. Можливо, новоприбулі євреї були біженцями, які втікали з розорених воєнними діями містечок Молдови. У кожнім разі російську окупаційну військову адміністрацію важко запівдозрити у симпатіях до єврейства: ледь вступивши у Чернівці після здобуття у 1769 році Хотинської фортеці, росіяни зруйнували і спалили єврейську школу-хедер. Щоправда, під кінець російської окупації, за кілька місяців до зайняття краю австрійцями - тобто, орієнтовно наприкінці весни 1774 р., - "уся єврейська громада торгу Чернівці" домоглася права вибудувати нову школу на тому самому місці. Спеціально застерігалося, щоби і будівля, й огорожа не були "ані на п'ядь" більшими, ніж раніше. Юдейська громада мала в старих Чернівцях і свій цвинтар, який зберігся ще принаймні до початку ХХ ст. у напрямку до Пруту, в районі вулички Крутої. Попри закритість малого світу кагалу від проникнення чужих-ґоїв, траплялося, що євреї приймали Христову віру. Місцеві джерела зафіксували один такий випадок: повідомлялося, що перед 1762 р. один із синів Івана Шандула одружився з хрещеною єврейкою на ім'я Марія. Якщо побродити серед мережива вуличок, розкиданих обабіч вулиці Шолом-Алейхема, то ще можна натрапити на фрагменти історичної забудови кварталу Горішньої Єврейської, які зберегли сліди минулих епох. Одна з таких колоритних вуличок колись мала назву Годинникарів, красномовно натякаючи на основне заняття тутешніх мешканців; нині це вул. К.Лібкнехта, яка перехрещується із Шолом-Алейхема. Між будинками за чч. 6 і 8 притулилася старожитна будівля, у якій колись, очевидно, розміщалася крамничка-"склеп", зі стильною аркою над входом до внутрішнього дворика. На цій вуличці, а також паралельній до неї Рози Люксембург, яка пролягає нижче, стоїть ще з кілька будиночків-старожилів з елементами архітектури "волоського" типу - високими дахами та димарями. Ігор Чеховський

ЮРИДИЧНИЙ КОМЕНТАР

РОЛЬ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ ТА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННІ ВИБОРІВ НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ УКРАЇНИ

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про вибори народних депутатів України" заборонено втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування у виборчий процес за винятком випадків, ним передбачених.

Закон передбачає рівне та неупереджене ставлення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх службових та посадових осіб до кандидатів у депутати, партій (блоків) - суб'єктів виборчого процесу (ч.5, ст.3).

Нормативним актом передбачено прямі обов'язки і відповідальність органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо вчинення певних дій з організації та проведення виборчого процесу. Зокрема, ст. 39 розділ 5 "Порядок складання списків виборців" передбачено утворення районними державними адміністраціями, виконавчими органами міських рад (міст республіканського значення в Автономній Республіці Крим, обласного значення) районних, міських робочих груп обліку виборців. Для забезпечення їхньої роботи, узагальнення та уточнення загальних списків виборців, котрі проживають, зокрема, на території областей, обласними державними адміністраціями утворюються регіональні робочі групи обліку виборців.

Обласні, районні державні адміністрації, виконавчі органи міських рад (міст обласного значення) для роботи відповідних робочих груп забезпечують приміщеннями, оснащені телефонним та електронним зв'язком, комп'ютерною технікою тощо.

Органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи та органи державної влади вносять подання до окружної виборчої комісії щодо утворення звичайних та спеціальних виборчих дільниць відповідно до ст. ст. 20, 21 закону. Питання матеріально-технічного забезпечення, підготовки та проведення виборів народних депутатів викладено у ст. 54 Закону, де органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб зобов'язані сприяти виборчим комісіям у реалізації їхніх повноважень: надавати необхідні приміщення та сприяти в їхньому облаштуванні; забезпечувати їх охорону, а також охорону виборчих бюлетенів та іншої виборчої документації; надавати транспорт та засоби зв'язку, обладнання, інвентар, оргтехніку, що підлягають поверненню після припинення діяльності виборчих комісій. Порядок оплати або відшкодування зазначених послуг встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стосовно ж передвиборчої агітації та відповідно до п. 8 ст. 66 Закону органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування за зверненням відповідної окружної комісії надають приміщення, придатні для проведення публічних заходів передвиборчої агітації, які організовує окружна виборча комісія.

Водночас закон забороняє використовувати приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування для проведення передвиборчої агітації за рахунок коштів виборчих фондів партій (блоків), розміщувати агітаційні матеріали та політичну рекламу на будинках органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Заборонена участь у передвиборчій агітації органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб (ч.1, 3, 4 ст. 71).

Відповідно до ст. 112 Закону суб'єкт виборчого процесу може оскаржити рішення, дії чи бездіяльність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, що стосується невиконання покладених на них законом обов'язків, протиправного втручання у діяльність виборчих комісій або їхніх членів, а також недотримання вимог закону з питань передвиборчої агітації, до окружної виборчої комісії чи ЦВК або до місцевого суду за місцезнаходженням відповідного органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування.

Розгляд такої скарги не виключає притягнення окремих посадових та службових осіб до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної або іншої відповідальності у випадках та порядку, передбачених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 81 Закону виконавчі органи місцевих рад або органи (посадові особи, котрі відповідно до закону здійснюють їхні повноваження) забезпечують виборчі дільниці необхідними приміщеннями для голосування, придатними для облаштування відповідно до вимог Закону та нормативів, встановлених ЦВК, надають технічну допомогу в облаштуванні.

На місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування після припинення діяльності дільничних та окружних виборчих комісій покладено зобов'язання щодо збереження виборчих скриньок, кабін для голосування, печаток, штампів цих виборчих комісій, методичної літератури, що надавалися виборчим комісіям на період виборчого процесу (ч. 4 ст. 118).

У частині забезпечення публічності й відкритості виборчого процесу органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, їхні посадові й службові особи для об'єктивного висвітлення засобами масової інформації ходу підготовки і проведення виборів зобов'язані в межах своїх повноважень надавати їм відповідну інформацію. Крім того, рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що стосуються виборів народних депутатів, доводяться ними до відома громадян через друковані засоби масової інформації або у разі неможливості, оприлюднюються в інший спосіб (ч. 3, 4 ст. 13). Як бачимо, на всіх етапах виборчого процесу роль органів державної влади та органів місцевого самоврядування є важливою і відповідальною.

Іван СУШИНСЬКИЙ,

начальник обласного управління юстиції

МЕР НЕ ВІДСТУПАЄ НАВІТЬ НА ВИМОГУ ПРОКУРОРА?

Два місяці тому ми писали про ситуацію, в якій через рішення 30-ї сесії Чернівецької міської ради опинилися мешканці так званої історико-культурної заповідної території міста, котрі до лютого 2005 р. (саме тоді приймалося рішення) не встигли приватизувати земельні ділянки.

Цим рішенням їх позбавили законного права викупу та отримання у приватну власність ділянок, якими вони користуються. Заборона діє до 1 січня 2008 р., коли завершується встановлений Верховною Радою термін безоплатної передачі землі у власність. Далі або викуп, або оренда за цінами, які на той час встановить міська влада. Ми звертали увагу на те, що означене рішення порушує права громадян. Міська влада - ані пари з вуст. Навпаки, звернення мешканців заповідної території або відверто ігнорують, або на них дають відверто неправдиві відповіді. Натомість нещодавно скаржникам і міському голові надійшли листи від управління містобудування та архітектури ОДА і прокуратури міста. Зокрема, начальник управління І.Думітращук звертає увагу міського голови на те, що Земельний кодекс України передбачає, що землі історико-культурного призначення можуть перебувати у приватній власності. А тому обмеження права приватизації є неправочинним і не може бути підставою для відмови у передачі земель, на яких розташована власність громадян. А тим більше, що висновки щодо передачі погоджені з усіма відповідними інстанціями.

Прокурор міста В.І.Блауш більш категоричний: "Вказане рішення прийнято в порушення вимог Земельного кодексу України, прокуратурою міста винесено протест на рішення 30-ї сесії від 24.02.05 р. №669 "Про призначення викупу та передачі у власність у межах історико-культурної заповідної території м. Чернівці".

Візьме до уваги мерія протест прокурора і рекомендації облдержадміністрації чи проігнорує, як і газетну публікацію? Все можливо.

Андрій РОМАНЦОВ

БОРОТЬБА З КОРУПЦІЄЮ: ХТО КОГО?

Як запевняє нас керівництво держави, все ширшого розмаху в країні набуває боротьба з корупцією, хоча подолати це негативне явище нелегко. Про це йдеться у розмові зі старшим помічником прокурора області з питань нагляду за додержанням законів про адміністративні правопорушення Костянтином Ревегою.

- Одразу ж зазначу, - сказав він, - що органами прокуратури Чернівецької області впродовж цього року складено 19 протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені Законом України "Про боротьбу з корупцією". І за результатами судового розгляду всіх відповідальних осіб притягнуто до відповідальності.

- Наскільки мені відомо, колись до відповідальності за корупційні діяння притягували переважно дрібних чиновників рівня голів сільських рад. Причому за незначні правопорушення. Пригадаймо хоча б факт, який у буквальному розумінні слова після публікації в центральній пресі розсмішив усю Україну. Голова однієї із сільських рад Буковини напередодні Пасхальних свят підстриг свого кума. А той, звісно ж, за це дав кілька гривень на пляшку спиртного, аби разом розпити... Дільничний же угледів у цьому з боку голови корупційні діяння і притягнув винного до відповідальності...

- Нічого не вдієш, було таке. Але цей горе-міліціонер за свій вчинок поніс відповідне покарання. Що ж до складених 19 протоколів про адмінпорушення, то вони стосуються двох працівників державної податкової інспекції, двох - органів виконавчої влади (один -ОДА, один - райдержадміністрації), двох - державних виконавців, двох - працівників райвідділів УМНС в області, одного митника, одного працівника районного управління Пенсійного фонду України та інших.

- І що ж такого, скажімо, скоїли наші міліціонери, податківці, митник?

- Один із інспекторів митного поста "Кельменці" Кельменецької митниці, уповноважений на виконання функцій держави, 5 жовтня ц.р. ухвалив рішення про незаконне звільнення від митного контролю громадянина Молдови, котрий перетинав митний кордон України на автомобілі ВАЗ-2121. Згідно з постановою суду за ці дії він був притягнутий до адмінвідповідальності через штраф - 260 гривень. Прокуратурою Вижницького району складено протокол стосовно державного виконавця ВДВС Вижницького районного управління юстиції, яка всупереч вимогам Закону України "Про інформацію" під час звернення до примусового виконання постанови Вижницького райсуду про накладання адміністративного стягнення на громадянку Г., з метою уникнення останньою сплати штрафу у запиті до сільського голови щодо адреси прописки та проживання боржника надала про нього недостовірні анкетні дані. Внаслідок цього у подальшому стягувачеві нею було повернуто виконавчий документ без виконання. Звичайно ж, відповідно до постанови суду винну особу притягнуто до адмінвідповідальності - через штраф 255 гривень. Прокуратурою Хотинського району складено протокол стосовно дільничного інспектора міліції Хотинського РВ УМВС Чернівецької області, котрий привласнив частину коштів, сплачених певною особою як штраф за вчинене правопорушення. Інспектора теж притягнуто до адмінвідповідальності - штраф 425 гривень. Прокуратурою Шевченківського району м. Чернівці складено протокол про виявлене корупційне діяння у роботі державного виконавця ВДВС Шевченківського районного управління юстиції. Він отримав від боржника на користь стягувача готівкою - 512 гривень. Однак квитанцію про це не виписав, кошти у встановлений законодавством термін на відповідний рахунок не здав. Згідно з постановою суду державного виконавця притягнуто до адмінвідповідальності через штраф - 425 гривень.

- Мабуть, чимало виявлено порушень і під час надання в оренду земельних ділянок?

- Маємо і такі факти. Скажімо, прокуратурою Сокирянського району складено протокол стосовно Васильківського сільського голови, котрий всупереч вимогам чинного законодавства надав в оренду районному споживчому товариству дві земельні ділянки без укладання договору. Внаслідок цього до сільського бюджету не надійшла певна сума коштів. Прокуратурою Вижницького району складено протокол стосовно землевпорядника Черешенської сільської ради, котрий надав в оренду земельну ділянку - 0,20 га приватному підприємцю. Внаслідок цього сільський бюджет теж недоотримав певну суму коштів. За такі діяння прокуратурою Глибоцького району складено протокол і стосовно Старововчинецького сільського голови.

- Отож боротьба з корупціонерами триває?

- І триватиме доти, допоки це ганебне явище у нашому суспільстві буде викоренене. Хоча, повірте, робити це правоохоронцям не так уже й просто.

Подякувала за інтерв'ю Лариса МАРЧУК

ВИЗНАЧАТЬ КРАЩУ НОВОРІЧНУ ВІТРИНУ

З метою підвищення естетичного рівня оформлення вітрин торговельних закладів, ресторанного господарства та сфери послуг, поліпшення їхнього зовнішнього та внутрішнього дизайну 18-24 грудня в Чернівцях проводиться огляд-конкурс "Краща новорічно-різдвяна вітрина".

Переможці конкурсу визначатимуться у трьох номінаціях: " Краща вітрина до 30 кв. м", "Краща вітрина більше 30 кв. м", "Комплексне новорічне оформлення закладу".

В огляді-конкурсі візьмуть участь суб'єкти господарської діяльності незалежно від форм власності, у віданні яких є заклади ресторанного господарства, торгівлі та сфери послуг. Комісія здійснює відбір учасників з урахуванням поданих заяв на участь в конкурсі та пропозицій мешканців міста.

Під час проведення огляду та оцінки учасників враховуватиметься дизайн та тематичність оформлення вітрин, використання сучасних оздоблювальних матеріалів, світлових елементів, індивідуальних виробів, стан рекламної вивіски та фасаду підприємства, санітарно-технічний стан та загальне святкове оформлення об'єкта та прилеглої до нього території.

У всіх номінаціях визначатимуться три призові місця. Премії від 50 до 500 гривень. Кошти для нагородження переможців виділяє фонд соціально-економічного розвитку міста.

НА НОВОРІЧНО-РІЗДВЯНІ СВЯТА У МІСТІ ДОВШЕ ПРАЦЮВАТИМУТЬ МАГАЗИНИ, РЕСТОРАНИ І РИНКИ

Міський голова Микола Федорук видав розпорядження "Про організацію і проведення в Чернівцях новорічно-різдвяних свят".

З метою організації торговельного обслуговування мешканців та гостей міста під час новорічно-різдвяних свят суб'єктам господарювання рекомендовано у передсвяткові та святкові дні продовжити на годину режим роботи магазинів, закладів ресторанного господарства, ринків та мікроринків. Окремим закладам за наявності погодження з райвідділами УМВС в Чернівецькій області буде надано дозвіл працювати у святкові дні цілодобово.

Усі учасники святкових заходів, суб'єкти господарювання зобов'язані дотримуватися вимог розпорядження міського голови "Про заборону реалізації та використання петард".

Додержання громадського порядку у місцях проведення святкових заходів та контроль за недопущенням стихійної торгівлі здійснюватимуть райвідділи УМВС в Чернівецькій області.

Прес-центр міськради

ОРЕНДАРІВ ТА ВЛАСНИКІВ ПРИМІЩЕНЬ ЗОБОВ'ЯЗАЛИ РОЗЧИЩАТИ СНІГ, ЯКИЙ ВЖЕ РОЗТАНУВ

Контроль за виконанням цього розпорядження здійснюватимуть районні у місті ради та їх відділи з питань впорядкування і санітарно-екологічного стану.

Орендарі, власники нежитлових приміщень, керівники підприємств, організацій, установ незалежно від форм власності, які знехтують прибиранням від снігу прилеглих територій, притягатимуться до відповідальності за рішенням адміністративних комісій, що діють при виконкомах районних у місті рад.

"ТІНЬ" НАД КАР'ЄРОМ

В буковинській землі закопані мільйони. Причому не дуже глибоко. Щоб дістати глину, пісок, вапняк, гіпс (між іншим, найвищої якості) і потім вдало реалізувати, особливих зусиль докладати не треба. Не обов'язково навіть питати у держави дозвіл на видобуток. В особі правоохоронних органів вона, як свідчать факти, не дуже переймається наявністю ліцензій на право розробляти надра, хоча закон того вимагає. А в особі установ місцевої виконавчої влади, схоже, не має уявлення, як і чи наразі взагалі потрібно розвивати видобувну промисловість.

Тому про такий вид підприємницької діяльності, як розробка родовищ, який міг би забезпечити області нові робочі місця, чималі надходження до бюджету й, врешті, якийсь імідж промислового регіону, чутно, на жаль, лише в прив'язці до Сокирянської виправної колонії суворого режиму. Тільки-но там скорочуються обсяги наколотого руками осуджених піщанику, як офіційна статистика починає говорити про занепад видобувної галузі краю.

У тім-то й річ, що "паперовий" й реальний видобуток - дві великі різниці. Приміром, в жодних документах, включаючи податкові, не проходять сотні кубометрів глини із офіційно закинутих кар'єрів Вижницького району, які насправді давно і успішно працюють на місцеві цегельні заводи, не маючи навіть обов'язкової в таких випадках "зеленої картки" від екологів. Досить, до речі, прибутково працюють. При дармовій сировині, за яку не сплачується ні земельний податок, ні податок за користування надрами, не кажучи про інші обов'язкові платежі, собівартість цегли (а вона випалюється на дровах, яких на лісистій Вижниччині - хоч завались) виходить копійчаною. Що, до речі, чомусь не позначається на здешевленні вартості житла. Але діяльність цих кар'єрів не обходить ні податкову, ні правоохоронців, ані райдержад-міністрацію, котра безперестанку плаче про бідний-нещасний місцевий бюджет.

За даними відділу по боротьбі з економічною злочинністю при обласному УМВС, на Буковині діє, приміром, один піщаний кар'єр. В той час, як чернівецькі будівельні організації, за словами їхніх керівників, багато років поспіль черпають пісок, чимдалі інтенсивніше, ще з двох зовсім інших кар'єрів, міліції, як видно, невідомих.

Нічого не знають про них і загалом про ринок будівельних матеріалів в Чернівецькій облдержадміністрації. Управління капітального будівництва, як з'ясувалося, відає лише тими об'єктами і суб'єктами, що працюють за гроші держави. А оскільки держава вже давно на Буковині майже нічого не будує, чим безпосередньо займається згадане відомство, не можуть достеменно пояснити навіть його керівники.

Зацементованим в мур невідання виявилось питання і для управління економіки. Хоча ще у серпні окремим пунктом розпорядження облдержад-міністрації "Про упорядкування руслоочисних робіт на річках області" персонально головному економісту області Миколі Малярчуку було доручено щомісяця узагальнювати надані головами райдержадміністрацій матеріали про організацію і проведення робіт з визначення запасів гравійно-піщаних сумішей за межами земель водного фонду для забезпечення потреб економіки області в будівельних матеріалах. Хоча, за великим рахунком, управління повинно було б не тільки збирати інформацію (воно не виконало навіть цього), але й розробити докладні бізнес-плани щодо використання корисних копалин краю. Зокрема, й для залучення конкретних інвестиційних пропозицій.

Принаймні належне виконання п.Малярчуком згаданого розпорядження (не кажучи вже про ініціативу, яку він особисто, як керівник провідного підрозділу обласної виконавчої влади, мав проявити у вирішенні цієї важливої проблеми) не тільки б захистило буковинські річки від варварського вибирання гравію і піску й вивело б з "тіні" численні кар'єри, що працюють без будь-яких дозволів зовсім не на економіку області. Але й загалом навело порядок з корисними копалинами. Адже для Буковини, яка не має потужної промисловості, зате може похвалитися величезними покладами незамінних в будівельній й багатьох інших галузях унікальних гіпсів, глини, піску, вапняку, надрокористування могло і повинно було б стати одним з провідних напрямків економіки.

Роль управлінь економіки, промисловості облдержадміністрації в практичній реалізації природного потенціалу краю ще більш посилюється з новою системою отримання права на користування надрами. Тепер ліцензії продаються на загальнонаціональному аукціоні. Як повідомили в Державній геологічній службі, перелік виставлених на продаж родовищ формується на підставі заявок від органів місцевої влади. Буковина в ньому, на жаль, не проглядається і близько.

Розробляти майже незайману й благодатну цілину надрокористування нинішній владній команді ніщо не заважає - ні нібито важкий спадок від попередньої, на який вона постійно нарікає, ані недосконалий, на її думку, депутатський корпус місцевих рад. Тим більше область почала будуватись шаленими темпами на заробітчанські мільйони з-за кордону. Ринок будівельних матеріалів як бездонна діжка. Буковинські будівельники задихаються без піску. Місцеві кар'єри не задовольняють їх потреби ні кількісно, ані якісно. Шировецький, чорнівський жовтий пісок ще й впереміш з глиною годиться далеко не для всіх розчинів і видів робіт. Тому поважні будівельні організації, які прагнуть замішувати якісний бетон, добротну штукатурку, возять його з Києва, Житомира, Хмельницького.

- Це ганьба для нашої влади, яка не може забезпечити будівельний ринок області необхідним матеріалом, зокрема піском, з наших багатих буковинських родовищ, - каже відомий в краї будівельник, керівник знаменитої ПМК-76 Василь Каглянчук. - Так і напишіть - ганьба!

- А що, у нас хтось з будівельників скаржиться на нестачу піску чи гравію? - дивувався начальник управління промисловості ОДА Сергій Данилюк, підлеглі якого також були вельми подивовані і навіть обурені такою постановкою питання, що їхнє управління має якщо не займатися, то хоча б моніторити стан видобувної промисловості краю. "Це до сільського господарства, до пана Усика!"- відповідали хором "промисловці" в будинку з левами.

Необізнаність і бездіяльність чиновників ще можна якось пояснити - прийшли молоді, недосвідчені, але, як каже губернатор Микола Ткач, здібні до навчання. А от дивну непослідовність правоохоронців пояснити важко. "Частина суб'єктів підприємницької діяльності, які видобувають глину, суглинки, камінь, будівельний пісок, працюють без відповідних дозволів (ліцензій) та гірничих відводів," - йдеться у постанові міжвідомчої наради керівників правоохоронних та природоохоронних органів з питань дотримання законодавства про надра. Незаконний видобуток поставлений в області на промислові рейки. Прокуратура і міліція це визнають. Однак мовчать, хто ж саме ці "суб'єкти". Хочеться думати, мовчать не зумисне, покриваючи їхній "лівий" бізнес.

Жодного разу правоохоронцями не притягався до відповідальності хтось з підприємців, котрі своїми діями порушують закон, а саме Кодекс про надра, який дозволяє користуватися ними лише за наявності державної ліцензії. Або хтось із посадовців, зокрема і силових структур, які, навпаки, своєю без-діяльністю (свідомою чи несвідомою - зовсім не другорядне питання), по суті, потурають, якщо не розглядати це як побічну співучасть, крадіжці корисних копалин, що є народною власністю. Завдаючи тим істотної шкоди економічним й екологічним інтересам держави.

Щоправда, знайшлися "стрілочники" первинної владної ланки. Співробітники УМВС, ніби спеціалізуючись на керівниках сільських рад, зібрали матеріали на кількох сільських голів Заставнівського й Сторожинецького районів. Один протягом двох років не впливав на односельчан, які копали пісок в закинутому кар'єрі, інший наносив без дозволу глини на 9 тис. грн. зі Снячівського кар'єру для виготовлення керамічного блока. Ще двоє дали неправдиві погодження підприємцям на видобуток каменю і піску.

На цьому список добрих справ, які прокуратура з міліцією ніяк не можуть поділити між собою, щодо захисту буковинських надр закінчується. Питання, втім, не так в кількості, як в змістовності. За що, власне, боротьба? Справа Онутського голови й секретаря сільської ради, яким "пришили" кримінал, засудивши місяць тому за 365 статтею Кримінального кодексу з позбавленням волі на один рік, навряд дає підстави стверджувати, що винятково за законність, справедливість й державні інтереси. Навіть старший помічник прокурора області Василь Боднарюк, який наглядає за дотриманням природоохоронного законодавства, вбачає в ній елементи нездорової конкуренції за ринок будівельних матеріалів, коли прокурорськими руками дехто із сильних світу цього прагне прибрати заставнівську фірму "Ексітон" з Онутського піщаного родовища.

Це родовище, одне з найбільших в країні, було відоме ще за часів Австро-Угорщини. Мільйони кубометрів унікального білого піску - мрії будівельників. Первозданно чистий, без сторонніх домішок, з радіацією нижчою за природний фон, він щонайкраще підходить для зведення якісного житла. Як зазначає один з кращих в області спеціалістів будівельної справи Олександр Рябоконь, який довгі роки керує капітальним будівництвом в Чернівцях при департаменті містобудування, з усіх піщаних родовищ краю лише Онутське може забезпечити будівельні майданчики матеріалом потрібної якості.

Держава зацікавилась онутським піском в середині 80-х. В Чернівцях мало розпочатися масштабне будівництво кількох заводів, ще одного великого мікрорайону. Родовище детально розвідали, державна комісія визначила і затвердила його запаси. Трест "Чернівцібуд" почав було розробляти кар'єр, але невдовзі будівництво завмерло, трест розпався, пісок став непотрібним.

Про нього згадали кілька років тому, коли здійнявся справжній будівельний бум в приватному секторі. Ліцензію на видобуток онутського піску отримала місцева агрофірма "Світанок". Варто наголосити - агрофірма. Але оскільки чотири роки поспіль вона не звітувала "Геоінформу України" про об'єми видобутку (хоча щорічний звіт є основною умовою при видачі державою спецдозволу на користування надрами), ліцензію відкликали. До всього, як засвідчила під час перевірки Західна територіальна інспекція геологічного контролю, родовище насправді виявилось закинутим, а сама фірма давно знята з державного реєстру. Її правонаступник - ТОВ "Онут" - не відгукнувся на пропозицію Держкомресурсів переоформити дозвіл на себе.

Минулого року оголошений Заставнівською райдержадміністрацією, яка є розпорядником земель родовища, конкурс на оренду земельної ділянки під облаштування безгоспного Онутського кар'єру виграла заставнівська фірма "Ексітон". Незабаром, зібравши солідний пакет дозвільних й узгоджувальних документів й викупивши за чималі гроші у держави геологічну інформацію про родовище, вона отримала ліцензію Державного комітету природних ресурсів на користування його покладами. Й чи не єдина серед видобувних підприємств сертифікувала свою продукцію на відповідність будівельним вимогам і Держстандарту.

Запуск кар'єру за всіма технічними й технологічними вимогами гірничої справи ("Ексітон" взяв на роботу дипломованих інженерів-гірників, маркшейдерів, придбав необхідну техніку) був вигідний з усіх боків. Від легальної діяльності місцевого підприємства район отримував податки, інші відрахування. А промислових підприємств тут не так багато. Не випадково начальник управління економіки райдержад-міністрації Іван Димка каже, що зараз кожне - на вагу золота. Заставнівщина посідає в регіональному рейтингу чи не останнє місце. Виграло й село. Більше 20 людей з Онута отримали роботу, а отже, можливість принести в сім'ю хорошу копійку.

- Окрім того, ми упорядкували дороги у двох селах, що поруч з кар'єром, відновили через Дністер поромну переправу, - каже керівник "Ексітону" Володимир Комаров. - Кожне сільське подвір'я протягом року може взяти безкоштовно машину піску для господарських потреб.

Вигравали будівельники області разом з майбутніми власниками зведеного ними житла. Якісний пісок - не остання річ в забезпеченні надійності будівельних конструкцій, і, що також важливо, в екологічній безпеці квартир. Кому хочеться жити в стінах, заштукатурених піском з чорнобильських зон. Виграла, врешті, держава. Припинилось дике розкрадання родовища. Воно увійшло в цивілізоване підприємницьке русло. Гроші від його діяльності наповнюють бюджет.

Втратив лише чорний ринок й власники житомирських, київських кар'єрів, що збувають на Буковині свою продукцію. І це декому не сподобалось. Але намагання окремих мешканців с.Онут, наближених до фірми зі схожою назвою й до розкрадання занедбаного кар'єру, довести незаконне позбавлення "Світанку" ліцензії швидко зазнало краху. Тоді вирішили довести інше - незаконне отримання ліцензії "Ексітоном".

Півтора місяці тому за поданням Чернівецької природоохоронної прокуратури Заставнівський суд визнав винними голову і секретаря Онутської сільської ради у фальсифікації рішень сесій щодо погодження "Ексітону" клопотання перед державою про надання надр у користування. (Якби з такою ж енергією й ентузіазмом прокурори захищали 19 статтю Кодексу про надра, нелегальні кар'єри в області уже б давно зникли разом з чорним ринком корисних копалин). Поважні люди мало не сіли на рік за грати. Осуджені свою провину категорично заперечили, заявивши на судовому засіданні, що скандал зумисне організували ті, хто вельми зацікавлений в поверненні Онутського кар'єру до колишнього напівлегального стану.

Але навіть якщо й було службове підроблення, чи суперечило воно інтересам служби, як зазначають правоохоронці, завдавши шкоди селу, району чи державі? Здається, якраз навпаки. Особливо, коли врахувати, що цього року через реорганізацію Мінприроди ліцензій взагалі не видавали. Тобто ще рік Онутське родовище насичувало б чорний бізнес й становило загрозу безпеці мешканців навколишніх сіл. Особливо дітям, які полюбляють гратися в закинутих кар'єрах, що ніким не охороняються. Вже було чимало трагедій, коли порода обвалювалась, засипаючи на смерть людей.

Проте поруч з обвинувачувальним вироком суд зазначив, що "підроблені рішення, які мали місце в протоколах попередніх сесій, узаконені наступними сесіями сільської ради й наслідки дій підсудних усунуті". Тобто на момент суду над посадовими особами сільської ради не було жодних юридичних претензій безпосередньо до фірми "Ексітон". Зібрані нею документи на отримання ліцензії були узаконеними. Незважаючи на це, Генеральна прокуратура на підставі матеріалів з обласної прокуратури про кримінальну справу щодо керівників сільської ради направила подання в Міністерство охорони навколишнього середовища з вимогою відкликати видану "Ексітону" ліцензію. Міністерство Генпрокуратурі заперечувати не стало. "Тінь" знову зависла над Онутським кар'єром.

Світлана ІСАЧЕНКО

91/2 ТИЖНІВ З КАНДИДАТОМ У НАРОДНІ ДЕПУТАТИ

Я живу по благодаті. Як гайворони, що "не сіють, не жнуть, нема в них комори, ні клуні, - проте Бог їх годує" (Лк.12:24). Або як "лілеї, як вони не прядуть, ані тчуть. Але... й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них" (Лк. 12:27). Не те щоби сиджу, сплівши руки і чекаю з моря погоди чи з неба манни - просто не метушуся. А у всьому покладаюся на Бога, Який мудрий, добрий і справедливий. Так живуть не лише протестанти неохристиянських харизматичних течій, до яких я себе зараховую, а й усі нормальні християни. Як, наприклад, моя православна (Київського патріархату) дружина Іванна. І Бог відгукується. Спочатку Він дав мені життя вічне. Потім роботу, завдяки котрій я зміг покрити величезні - як на пересічного українця - борги, отримані мною у спадок з минулого розпусного життя. Потім - дружину, готову розділити зі мною всі пригоди, в які лиш я можу вляпатися, і нарешті - самі пригоди.

Розділ І. "Качині" історії

Запропонована мені Господом далекого 1999-го робота цілком збігалася з моїм принципом дотримання активної життєвої позиції. Я став працювати на виборах. Для харизматів, які у виборах грали в масовці, все закінчилося не дуже вдало: великі за чисельністю церкви привели свого часу в парламент сумнозвісного Лазаренка, за що їм і досі докоряють окремі, кажучи терміном Подерв'янського, "дослідники калу", тобто виборчих процесів. Але індивідуалістам щастило навіть коли вони не були харизматами, а коли були, то тим паче. Отож після успішної праці на президентських нивах я проростив не лише дещо в моїх кишенях, а й серед керівництва виборчих штабів - потребу в моїх талантах. Тому коли прийшли вибори парламентські, мої вроджені інтелект з кмітливістю та досвід у "чорному піарі" знову стали у пригоді.

На цей раз особливо гнути спину не довелося: кандидат у депутати Z. по округу Х, довіреною особою якого я став на цей буремний виборчий період, був нині не ким іншим, як чинним народним депутатом. На цьому ж окрузі він виграв минулі парламентські перегони, тут активно давав про себе знати протягом чотирьох років роботи, тут зараз не передбачалося жодного серйозного конкурента. Про все було домовлено і з ситуативними друзями, і з тимчасовими опонентами в ім'я вічних інтересів. Але - береженого й Бог береже, вирішив кандидат Z. і підстрахувався.

Кількість голосів, яку треба набрати кандидатові в народні депутати для перемоги, залежить від кількості зареєстрованих на окрузі суперників. Якщо за місце під сонцем борються двоє, то щоб виграти, треба здобути більше половини бюлетенів, якщо троє - ледь понад третину, якщо двадцятеро - вистачить і трохи більше двадцятої частини виборців. А якщо кілька запеклих конкурентів - навмисно найняті і завідомо непрохідні, то основному претендентові вони нічим не загрожують, зате планку переможного стрибка значно знижують. Тому одна з не найчистіших технологій, використаних нашим штабом, полягала в реєстрації "підставних" кандидатів.

Усі важливі речі, як правило, робляться в останній момент. "Добро" на використання "підсадних качок" ми отримали в останній день (точніше - вечір) реєстрації. За участь в операції платили 100 "убитих єнотів" (у. є. тобто) кожному новоспеченому кандидатові. Звісно, в нашому штабі зразу зметикували, що випускати гроші з наших сімей нерозумно. Тому кожний запропонував кандидатуру: колишній кегебіст Іванич - свою сестру, що живе десь у передмісті; молодий і безстрашний (коли справа стосується заробітку) відчайдух Дмитро - свою маленьку, наче ляльку, дружину Катю; Лора - наш вождь і натхненник - сина своєї найкращої подруги Юрка, артиста балету і взагалі митця; я - Іванну; ще один відчайдух Андрій - себе. На голосування не ставили, рішення прийняли і так.

Коли близько шостої вечора зять Лори (за сумісництвом - водій штабу) Олег привіз мене додому, Іванна саме розігрівала запашний суп на курячому бульйоні, збираючись приглушити нестерпний голод. Треба сказати, що Іваннин голод характеризується не лише епітетом "нестерпний", а ще й "підступний". Він підкрадається тихо і нападає зненацька, і тоді вже всім, кому не пощастило потрапити під гарячу руку (чи голодний шлунок) моєї дружини, непереливки. Її голод був для мене страшним стихійним лихом і в мирний час, а зараз, коли кохана Іванна вже п'ятий місяць носила мою дитину, я - довірена особа самого Z.! - боявся його ще більше. Тому почав з приємного:

- Ми зараз повечеряємо...

- А потім? - розшифрувала кохана в моїй інтонації незавершеність фрази.

- А потім сходимо...

- Куди?

- В кандидати.

Звична до карколомних поворотів на нашому життєвому шляху, моя дружина лише повела однією бровою, як це вміє тільки вона, і запросила нас з Олегом до столу. Оскільки гамування голоду не відкладалося в часі, то причин опиратися "ходінню в кандидати" не було. Зайвих питань не задавала, бо по-перше, довіряла мені і по-друге, завжди отримувала всі пояснення - коли її мозок уже не точив шлунковий черв'ячок голоду.

По дорозі на виборчу дільницю потрібно було прихопити Юрка. Він, крім участі в балеті оперного театру, ще підробляв учителем танців у якомусь дитячому гуртку. Відшукавши потрібний будинок, Олег заглушив мотор свого "Форда". Пішов за Юрком не зразу - дозволив собі задоволення поспостерігати за "нашим кандидатом": у вікні напівпідвального приміщення, де діяв гурток, було добре видно стрибаючого (чи то пак, танцюючого) Юрія Носова.

- Ну ви посмотрітє на нашего кандідата, - сміявся Олег. - Відєлі би еті прижкі ізбіратєлі! Однім словом, мистець... - Останнє слово російськомовний Олег ніколи не перекладав, а завжди цитував мовою оригіналу, воно видавалося йому напрочуд іронічно-знущальним і приносило особливе задоволення.

Знайомилися коротко:

Добрий вечір. Кандидат.

Також кандидат. Дуже приємно.

На дільниці були близько восьмої. Тут довелося відпустити руку моєї Іванки і відправити її в бій з бюрократами виборчої комісії саму. Мушу визнати, що моя дружина - цілком самостійна пані, колишня скандальна журналістка опозиційної регіональної газети, нинішня слухачка Академії державного управління при Президентові України та неофіційна працівниця Центру листування одного ду-уже антипрезидентського виборчого блоку. Але всі її заняття і досягнення не справляють на мене належного враження, я досі не можу уявити, як це моя Ясочка колись обходилася без моєї опіки...

Заходили наші кандидати підозріло разом, але вдавали незнайомих, чим ввели в оману старенького і глухуватого заступника голови комісії і, навпаки, викликали багатозначну посмішку молодого члена комісії від РУХу. Керуючий дідусь, як засвідчив Юрко, навіть почав виявляти особливу увагу до моєї дружини і записав їй для чогось свій домашній номер телефону. Написавши заяви з проханням зареєструвати їх кандидатами в народні депутати і отримавши дозвіл решту документів (автобіографію, декларацію про доходи, програму, квитанції про внесення застави та фотокартки) принести вже завтра, новоспечені кандидати чемно попрощалися і відчужено почимчикували до Олегового "Форда".

То була перша в моєму житті ніч, яку я провів у ліжку з кандидатом в народні депутати України. Нова іпостась моєї дружини розбурхала її саму і підняла й мене у власних очах - наш і так нескінченний медовий місяць набув нового смаку. До виборів залишалося дев'ять з половиною тижнів.

Розділ ІІ. СТРАЖДАННЯ МОЛОДОГО БУДДИСТА

- Шановна аудиторіє! Я маю намір поділитися з вами деякими міркуваннями щодо ролі сучасної української жінки в сучасній українській політиці. Міркування викликані "свіжою" телевізійною рекламою політичного об'єднання "Жінки за майбутнє України". Заздалегідь прошу пробачення у, можливо, присутніх тут феміністок, якщо мої погляди не збігатимуться з феміністичними (а вони таки не збігатимуться).

Отже, повернімося до рекламного ролика. На тлі запитання "Про що думають при владі чоловіки?" бачимо картинку: бійку у Верховній Раді, зброю і т. п. Наступне запитання - "Про що думали би на їхньому місці жінки?" - ілюструється зображеннями молодіжних поцілунків та милих діточок. Чи справді такі приємні спогади (або мрії) є саме тим, про що потрібно думати при владі, пропоную вирішити вам самим, як складовій електорату. Але це - на виборах. А тим часом пригадаймо собі, що ми живемо не в Середньовіччі і не в ісламській державі, тобто права жінок (як права жінок, а не політичних лідерів) щонайменше задекларовані.

Справді, жінки значно відрізняються від чоловіків - і в анатомії, і в фізіології, і в психології. Це проявляється в безлічі сфер людського життя - у побуті, в інтимному житті, в сім'ї, на відпочинку, в творчості... Тобто у всьому, крім роботи. Робота залежить від професіоналізму. Спекулювати ж своєю статевою приналежністю з метою отримати пільги в політичній кар'єрі - принаймні некоректно. У громадян України залежно лише від того, чи це чоловіки, чи жінки, не може бути різних політичних інтересів. Якщо ці інтереси, звичайно, політичні.

Лідерство (зокрема, політичне) не передбачає статевих ознак. Лідер просто веде за собою людей. Тільки якщо це лідер, втілений у привабливу жінку, то за ним піде одна частина виборців, а за лідером - привабливим чоловіком - інша.

Або ти - професіонал з усіма своїми статевими особливостями, або непрофесіонал - з ними ж, улюбленими. Отже, є таке слово - "професіоналізм".

Свого часу ми уникли поділу України на Захід і Схід (усвідомили, що Україна територіально єдина), уникли поділу за національною ознакою (декларуємо, що всі ми - українці принаймні за громадянством), не дуже розділилися за партійними симпатіями (бо самі партії не надто відрізняються одна від одної), не поділені і за мовою спілкування (спілкуємося переважно суржиком). Але стоїмо на порозі поділу суспільства за статевою ознакою. Це протидержавно, протиприродно і навіть проти Бога.

Цитата. Біблія, Книга Буття, 1:27. "Бог на свій образ людину створив, на образ Божий він її створив, як чоловіка та жінку".

Тому обираймо людей. За ознаками професіоналізму.

Дякую за увагу.

Іванна зірвала шквал оплесків і, задоволена собою, попрямувала до вільного місця в аудиторії. У тренінгу з політичної психології, який полягав у тому, щоб переконливо виступити з чимось цікавим, власноруч (себто, власним мозком) створеним і обов'язково політичним перед публікою і відеокамерою, вона, без сумніву, була кращою. Звісно, без зауважень не обійшлося: занадто багато скептицизму в міміці... ось, власне, і все. А взагалі - провокативно, оригінально, сміливо (особливо як на те, що тренінг - в руслі навчального процесу в Академії державного управління при Президентові України, а партія "Жінки за майбутнє України" - відомо, під чиїм патронатом).

Серед доброзичливих і аплодуючих широко розпливався в усмішці й активно плескав у долоні однокурсник Іванни Стас Рюмшин. Товстий і добрий (саме таким уявлявся Іванні П'єр Безухов Толстого), цей бізнесмен-контрактник шукав в Академії не знань (та й хто в ній шукає знань?), а зв'язків для розширення і процвітання власного бізнесу. Кажучи простіше, шукав "даху". Товстим він був завжди - іноді, щоправда, "скидаючи" 3-5 кг, що з його 112-ма кілограмами на зовнішньому вигляді не відбивалося ніяк - а ось добрим... Добрим він був не на роботі. Зате Стас працюючий і Стас сквернословлячий - поняття тотожні. У цьому від Безухова він відрізнявся дуже. Одного разу навіть мало не потрапив через це в халепу. А було так.

Перед початком першого заняття з менеджменту та управління персоналом Стасові подзвонили на мобілку і повідомили про неприємності в його бізнесі. Голосно, віртуозно й, звісно, нецензурно лаючись у слухавку, він вибігав у коридор, щоб лаятися ще голосніше, віртуозніше і нецензурніше. І в дверях зіткнувся з викладачем, дуже здивувавши його своїм своєрідним трактуванням етикету.

- Це наш? - поцікавився викладач.

- Наш, - не було сенсу приховувати слухачам. Адже, закінчивши переговори, у дверях знову з'явився Стас.

- Ізвінітє, - наче не він щойно демонстрував найкучерявіші досягнення Подерв'янського, муркнув Стас і спробував пройти на своє місце. Але знову задзвонив мобільний.

- Ізвінітє, - знову солодко промовив Стас, і за мить з коридора почулося багатоповерхове продовження його керівних настанов.

- Що це він робить? - чомусь сердився викладач.

- Управляє персоналом, - намагалися жартувати слухачі, відчуваючи, як у повітрі починає пахнути грозою.

Втретє "ізвінівшись", живе втілення чемності і вихованості спробувало знову зайняти своє місце в аудиторії, та на заваді став викладач:

- Що ви собі дозволяєте?! - обурювався не на жарт.

- Ну я же ізвінілся, - невинно блимав очима бізнесмен-оригінал.

Та ніхто з викладачів не знає, на якого слухача може нарватися в цій Академії і на чийого протеже. Тому тоді гроза Стаса обминула. Як обминала і завжди під час контрольних тестів, коли і Іванна, і інші молоді й не дуже молоді жінки чимдуж допомагали цьому добряку і симпатязі не провалитися, а він за це (а може, й не за це, а просто від щирості і широти душі) по черзі, а то й групками водив їх по столичних рестораціях.

Але термін навчання в Академії закінчувався, а корисних зв'язків Стас так і не надбав. Симпатичні пані, які в перші тижні після знайомства переходили на інтимний шепіт і так міркували про майбутні "справи" і "комбінації", виявилися не такими вже й симпатичними, вони самі шукали місця під сонцем, не маючи що запропонувати взамін (крім, звісно, самих себе, та вони не відповідали Стасовому смаку). Врешті, весь курс набрався якийсь амбітний і перспективний, проте корисливий і, по великому рахунку, бідний. Завтра вони, може, й на щось спроможуться, але мало того, що тоді тебе й не згадають, вони ще й поки до свого "завтра" дійдуть, то йтимуть по трупах нинішніх приятелів (у тому числі, й по твоєму). А сьогодні вони так само шукають, але шукають напористо, грубо й неінтелігентно. Що естета Стаса ніяк не влаштовувало. Він вирішував питання і придивлявся до людей за пляшкою (чи й двома-трьома) дорогого французького, а ще краще - грузинського вина, за колективним переглядом новенького, який у всіх на вустах, фільму, або за обговоренням улюбленого "журналу для правильних чоловіків" - "Men's Health". Хоча, інтелігентним Стас умів бути і в забігайлівці "МакДональдс". Якщо хотів.

Останнім часом, втративши надію знайти в Академії надійний "дах", Стас спробував шукати хоч якогось виправдання змарнованим на навчання за контрактом грошам. Вибирати треба було з того, що є, і Стас почав придивлятися до Іванни. Зрозуміло, що в Академії випадкових людей нема. Тобто й за Іванною (враховуючи не лише сміливість її виступів, як ось і сьогодні, а ще й її очевидну незалежність від викладачів, з якими вона ніколи не вітається запобігливо, як багато хто, і майже з усіма взагалі спілкується тільки в рамках навчального процесу) хтось має стояти. Стас мав упевненість, що вона не використовуватиме його ні як "грошовий мішок", ні як сексуальний об'єкт - була одруженою і подібних "додатків" не потребувала. Та крім того, що вона й сама представляла для нього певний інтерес, ще більше його цікавив Іваннин чоловік. Не в сенсі "як мужчина" (Стас - натурал до кінчика...е-е, просто до кінчика), а в сенсі "де беруться гроші".

Зовні - звичайна молода сім'я. Без власного бізнесу і його атрибутів: яхти, садиби, машини. Дешевим і цілком пристойним академічним гуртожитком не користуються - знімають нормальну, недешеву на вигляд квартиру. Правда, без телефона, та вистачає мобільного і пейджера. На свята і у відпустки подорожують і відпочивають як не на морі, то в горах. Розумні, ерудовані, цікаві і відкриті. Та щось за цією відкритістю ховається. Не буває, щоб у людини з діловою хваткою і здоровим нахабством, як у Іванниного чоловіка, не було корисних знайомств, зв'язків, можливостей, щоб не було "тилу", "волохатої лапи". Тому треба діяти опосередковано, спілкуватися тісніше, може, гуртом і для Стасика користь буде.

У Бога Стас не вірив. Він вірив у Будду.

(Далі буде)

КОНДОЛІЗА РАЙС КЛИЧЕ ТИМОШЕНКО ДО США

У середу в Києві відбулася зустріч лідера БЮТ Юлії Тимошенко і Держсекретаря США Кондолізи Райс. Під час зустрічі Кондоліза Райс і Юлія Тимошенко обговорили політичну ситуацію в Україні. Ішлося також про можливі загрози демократії, що виникають у сучасному світі, повідомляє сайт лідера БЮТ. Держсекретар США запросила Юлію Тимошенко відвідати Сполучені Штати Америки в будь-який зручний для неї час.

Авторитетний американський журнал "Forbes" визнав Кондолізу Райс найвпливовішою жінкою планети. Юлія Тимошенко посіла третє місце в рейтингу ста найвпливовіших жінок світу. Також під час візиту до Києва Кондоліза Райс зустрінеться з професорсько-викладацьким складом і студентами Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Райс відвідує Україну в межах свого європейського турне 5-9 грудня. Останній раз Райс була в Україні 2001 року.