This version of the page http://www.2000.cv.ua/2005/40/ (0.0.0.0) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2009-11-20. The original page over time could change.
Час2000 - щотижневий буковинський часопис
№46 за 19 листопада 2009 року
№45 за 12 листопада 2009 року
№44 за 5 листопада 2009 року

ВІДРОДЖЕНИЙ КУБОК ДІСТАВСЯ "РЕНЕСАНСУ"

Минулої неділі на стадіоні ДЮСШ №2 відбувся фінальний матч з футболу кубка Чернівецької міської федерації футболу, в якому зустрічалися команди "Ренесанс" та "Освіта-ДЮСШ №2".

Цей поєдинок глядачам запам'ятається не лише безкомпромісною і цікавою грою, а й тим, що після 8-річної перерви відновилися змагання за цей почесний трофей. Заслуга у цьому належить керівнику громадської приймальної Президента України в Чернівецькій області Валерієві Чинушу, який докладає чимало зусиль у розвиток буковинського спорту. І головне, він це робить не на словах, а на ділі. Можна згадати, що за його ініціативи були обладнані роздягальні та душові на кіцманському стадіоні, він встановив щомісячні стипендії для кращих спортсменів Буковини - Івана Гешка (легка атлетика) та Тетяни Дорохової (стрільба з лука). Крім цього, за підтримки Валерія Чинуша була відроджена футбольна команда "Буковина-2", яка нині виступає у чемпіонаті області (1-а група). Фінальний поєдинок за кубок зібрав чимало глядачів, які палко підтримували свої команди. Початок гри пройшов в обопільних атаках, але гостріше атакували футболісти "Ренесансу". В обидвох командах грало чимало відомих футболістів, як-от: В.Подольський, О.Діденко, В.Мироник, В.Ілащук, О.Дейниченко, О.Костів ("Ренесанс"), І.Рябий, М.Гафійчук, М.Андрієць, Р.Ковтик, Є.Бондар, С.Лебедєв, О.Єремійчук, М.Фесик, В.Куті ("Освіта-ДЮСШ №2"). Обслуговували матч арбітри Р.Криницький, М.Левко і П.Павленко. Загалом гра пройшла коректно. До перерви рахунок так і не було відкрито. У другій половині гри на 49-й хв. Діденко робить передачу на Івана Антонюка і той відкриває рахунок. Освітяни спробували перехопити ініціативу, але гравці "Ренесанса" цього їм не дозволили, а навпаки - нарощували атаки на ворота суперника. Був близький до успіху Дейниченко, проте м'яч пролетів над поперечиною. На 87-й хв. "Ренесанс" подвоїв рахунок після влучного удару Івана Іванюка. На останній хвилині освітяни заробили пенальті, який чітко реалізував Бондар. Нагородження проводив Валерій Чинуш та голова міської федерації футболу Дмитро Тівілік. Командам вручили дипломи, медалі, грошові премії, а переможцю ще й красень-кубок, який буде перехідним. За команду-переможницю виступали: Валентин Подольський, Олександр Матийчук, Василь Ілащук, Олександр Дейниченко, Григорій Токар, Віталій Скакун, Василь Мироник (він же керівник команди), Олександр Діденко, Микола Лесик, Іван Антонюк, Михайло Рябий, Валерій Скакун, Сергій Дідорук, Олег Костів, Павло Кудрявцев, Іван Іванюк та Ілля Куруляк. Організатори змагань визначили і кращого гравця фіналу. Ним став Микола Андрієць ("Освіта-ДЮСШ №2"). Пам'ятні сувеніри отримали і арбітри матчу.

Авторові цих рядків після фінальної гри вдалося поспілкуватися з організаторами і учасниками цих змагань.

Валерій Чинуш (керівник фракції "Наша Україна" у міській раді):

- Змагання видалися на славу, особливо фінальний матч, в якому глядачі побачили цікавий футбол. "Наша Україна" й надалі буде допомагати і вкладати кошти у розвиток спорту. Адже спорт - це здоровий спосіб життя.

Дмитро Тівілік (голова міської федерації футболу):

- Нещодавно повернувся з Києва і що цікаво, навіть у столиці не побачив такої організації змагань. Приємно, що нам вдалося відродити змагання кубка Чернівецької міської федерації футболу.

Сергій Задорожняк (голова організаційного комітету):

- Заздалегідь нам вдалося придбати красень-кубок і виготовити медалі. Таких оригінальних медалей раніше не було. Дуже вдячний Валерієві Чинушу, котрий доклав чимало зусиль, щоб ці змагання стали справжнім футбольним святом.

Василь Мироник (керівник команди "Ренесанс"):

- Я безмежно радий, що наша команда виграла, тим більше, що нашому колективу всього близько року. Щодо самої організації змагань, то вона пройшла на дуже високому рівні.

Продовжилося святкування з нагоди перемоги команди "Ренесанс" за святковим столом, на якому в центрі красувався кубок.

НАЙКРУТІША ТЕЩА ЄВРОПИ

ЄВГЕНІЯ ТИМОШЕНКО ТА БРИТАНСЬКИЙ РОКЕР ШОН ПОБРАЛИСЯ

Бабка Параска з Майдану подарувала Євгенії Тимошенко та нареченому Шону вишитий рушник, Віктор Андрійович, який полишив Женіну маму в цікавому положенні (на дев'ятому місяці після революції), - вишиванку, ікону та портрет Юлії, яка наразі стала тещею. "Я повертаю ваш портрет", - певно, промуркотів хтось з гостей слова відомого романсу, оцінюючи Президентів подарунок. Втім, як кажуть, свято вдалося на славу.

Що б там не казали, а у нашої країни є безперечне досягнення. І з тим погодиться і влада, і опозиція, і аполітична маса біля генделика "Вікторія". А саме: в Україні навчилися дивувати. Не закінчився ще політичний детектив з розлученням і взаємними звинуваченнями у корупції, претензіями і розповідями про "сльози і соплі", як почалася мелодрама: ЗМІ та охочі громадяни святкують вінчання Шона Карра і Євгенії Тимошенко. І, здається, ця історія людям подобається набагато більше.

Шалений роман простого британського рокера Шона та непростої студентки Тимошенко перевершила будь-які марення Шарля Перро та Ганса Андерсена.

" Кіт у чоботах" та "Попелюшка" відпочивають. І це правильно: життя перевершити неможливо.

Євгенія "підчепила" Шона в одному з британських пабів. Де він, сильний та мужній, важкою чоловічою ходою підійшов до стійки. Тут вона його і побачила. Тут дівоче серце і не витримало. Принаймні щось подібне Євгенія Тимошенко згадує в одному з численних інтерв'ю.

Юлії, треба зазначити, знов поталанило. Поки Андрій Ющенко демонстрував коханій дівчині, що може син Президента, а особливо, скільки він може витратити (а ретельні журналісти все це занотовували). То донька прем'єра демократично "втюрилася" по вуха у колишнього чоботаря (Шон у свій час ремонтував взуття на центральному ринку міста Лідс. Зараз він підприємець).

Рокер свої погляди на життя не змінив: приїхав до України зі своїм рок-гуртом і навіть брав участь у виступі українського рок-гурту "Борщ". 2 жовтня у Видубицькому монастирі у Києві відбулося вінчання. На пекучому жовтневому осонні церемонії чекали цікаві пенсіонери та журналісти. Отже, враження останніх:

"Шон Карр сидів у чорній "Чайці". Було помітно, що він хвилюється. Вже минула майже година, як мало розпочатися їх з Євгенією вінчання, а нареченої все не було. Батюшка щоразу вибігав з воріт монастиря подивитися, як справи. Він хвилювався не менше нареченого: йому належало вінчати британця та доньку Тимошенко.

Друзі рокера не виходили і наче паровози диміли сигарами. Шон раз по раз нервово поскубував бороду та без особливого бажання спілкувався з організаторами, які його інструктували: "Підійде мама - візьмеш її під руку".....

" Під брамою монастиря стояв дядько у шотландській спідниці, тримаючи обома руками волинку, з якої він вичавлював протяжні звуки, нагадуючи всім про британське походження нареченого. За його спиною сміялися дівчата в укрїнському вбранні - офіціантки з ресторану "Монастирська трапеза". Вони сперечалися, чий шотландець - "їхній" чи "наш". Однак музикант у спідниці весь час мовчав, як риба, і дівчата так і не дізналися, хто з них правий.

Тим часом до храму підтягувалися гості. Тих, хто був з боку нареченого, одразу можна було впізнати за характерною зовнішністю - вони мали коси, хвости, одягнені були у фраки. На голові мали циліндри або інші головні убори, яких українці на голову не наділи б. Особливий ажіотаж у натовпі викликала стильна жінка з рожевим волоссям та її супутник з косичкою, який невідомо чому зняв з руки та повісив на вухо браслет"..

"А тим часом хвилювання Шона, здається, досягло апогею. Втім, коли він вже, здавалося, був на межі паніки, всі нарешті побачили, як дорогою вгору піднімаються автомобілі. "Наречена", - зашепотіли в натовпі. Але на весільний кортеж три чорні машини без жодної стрічечки схожі не були. З двох автомобілів вистрибнула охорона, а з третього вийшла жінка. Спершу зі спини можна було розгледіти її елегантне плаття та довгі білясті кучері. "Наречена", - знову почулося в натовпі. "Мама!" - видихнули всі, коли вона повернулася обличчям."

Атмосферу за цитатами відчути можна. Далі стисло: серед гостей помітили бізнесмена Олександра Волкова, ентузіаста "Євробачення" Томенка, соратника Турчинова та депутатів дружніх фракцій, був рок-гурт "Борщ" у повному складі та чомусь Ель-Кравчук і, звісно, купа бабульок, які нібито прийшли помолитися, та у них ноги заболіли і вони сіли відпочити - там, де більше побачити можна було. Наречена все таки приїхала і пішла під вінець зворушливо, по-дитячому стискаючи рожеву свинку. При наближенні з'ясувалося, що це друг Вінні Пуха - П'ятачок. Певно, донька прем'єрки асоціює себе по життю з цим персонажем. Церковний обряд тривав близько 50 хвилин. (Шон, до речі, нещодавно навернувся до православ'я). Далі журналістів відлучили від видовища. Весілля - справа особиста. І це правильно.

Гадаю, журналістську цитату про маму із задоволенням прочитала б сама Юля Тимошенко. Тому що теща не теща, якщо вона не хоче довести, що є ще порох у порохівницях, і як-то, ягоди в ... Та і весілля для народу - більше подія Юліна, ніж її доньчина. Такі особливості народної свідомості. Бабки в натовпі обговорювали: ну як вона, бідна, після відставки. Судячи з фото, дуже непогано. Принаймні Юлія перестала мучити міських чоловіків своєю ретрозачіскою і прийшла на весілля з розпущеним волоссям, що, можливо, знак: поки миролюбний Віктор Андрійович сокиру війни пропонує закопати, то Юля на тропу війни лише виходить. Популярність прем'єрки на цей час за ірраціональністю та ентузіазмом один в один нагадує популярність героїнь перших серіалів. Щось на зразок Маріанни або просто Марії. Здається, народ очікує наступних серій. Ще так зі 100-200. Усім добре.

Здається, єдиний, хто страждає, це Шон. Журналісти вже задовбали його питаннями: скільки він отримує грошей? як він ремонтував взуття? і чи правда, що попередній дружині він зламав щелепу (це стверджує його колишня). На останній закид він відповідає: заздрісна ... Себто мирний рокер дитину не образить. Г-і-і-ірко!

Підготував Сергій ВОРОНЦОВ

откровення

ГЕННАДІЙ МОСКАЛЬ ПРОДЕМОНСТРУВАВ ЖУРНАЛІСТАМ СВОЮ НОВУ ФУТБОЛКУ З НАПИСОМ "ДЯКУЮ ТОБІ, БОЖЕ, ЩО Я НЕ МОСКАЛЬ"

Заступник міністра внутрішніх справ України, начальник кримінальної міліції, генерал-лейтенант міліції Геннадій Москаль під час прес-конференції у Львові продемонстрував журналістам свою нову футболку з написом: "Дякую Тобі, Боже, що я не москаль"."Минулого разу, коли я зустрічався з журналістами в джинсах та сорочці, народний депутат України Ігор Шурма зробив депутатське звернення до прокуратури, мовляв, я прийшов на прес-конференцію в штанах та розпашонці. Для того, щоб подібне не повторилося, я придбав дві футболки з написом "Дякую Тобі, Боже, що я не москаль", - зазначив Геннадій Москаль.

ЗІК

ЮЩЕНКО ЗВІЛЬНИВ ПОСЛА В РУМУНІЇ Т. БАУЕРА

Президент Віктор Ющенко звільнив посла України в Румунії Теофіла Бауера, прийнявши його прохання про відставку.

Про це сказано в Указі Президента №1400/2005 від 30 вересня.

"Згідно зі статтею 43 Закону України "Про дипломатичну службу" прийняти відставку... Бауера", - сказано в указі.

Як повідомлялося, 43-річний Бауер був послом у Румунії з лютого 2004 року після того, як наприкінці 2003 року попередній посол, нині перший заступник міністра закордонних справ, Антон Бутейко подав у відставку у зв'язку з незгодою з наміром України ввійти до Єдиного економічного простору.

Нині Теофіл Бауер є основним претендентом на посаду губернатора Буковини. За неперевіреною інформацією Микола Ткач, стомлений кулуарними ігрищами, на учорашній нараді у ОДА заявив про намір подати на сьогоднішній зустрічі з Президентом у Львові заяву про звільнення та вихід із партії. Подібний намір висловив і перший заступник Ткача.

ПРИЙМАЛЬНЯ ПРЕЗИДЕНТА ПЕРЕЇХАЛА ДО БУДИНКУ З ЛЕВАМИ

Після двомісячного гостювання в готелі "Буковина" громадська приймальня Президента України в Чернівецькій області отримала більш офіційну, однак ще не остаточну прописку в будинку з левами.

За погодженням з мерією, постійною адресою президентського представництва стане приміщення на вул. Ватутіна, 5. Допоки ж новосели тішаться тим, що їм створено найоптимальніші умови для роботи та гідного прийому громадян. А також підбивають перші підсумки.

Як зазначив керівник приймальні Валерій Чинуш, за два місяці до них звернулося близько 600 буковинців. Чверть заяв вже розглянуто і питання вирішені позитивно, значна частина справ ще в стані вивчення. А найбільш складні скарги, як ситуація з "Формаркетом", гуртожитком Чернівецького цукрового заводу, звідки виселяють людей, або Берегометським ДОКом, де потребує розв'язання конфлікт між новими власниками підприємства та трудовим колективом, направляються до Верховного Суду, Генеральної прокуратури або безпосередньо до Секретаріату Президента. Як зазначив керівник приймальні, ні для Президента, ні для нього нема дріб'язкових заяв. Тому кожній людині, яка звертається сюди, нерідко з останньою надією отримати допомогу, надається максимальна увага.

Попри те, що робота була значно складнішою, ніж передбачалося, живе спіл-кування з людьми і можливість бути їм корисним приносить моральне задоволення.

Досі в керівника приймальні не виникало жодних проблем ні з обласною, ні з міською владою, ані з силовими структурами. Губернатор, передбачаючи, що Валерієві Чинушу буде нелегко на цій посаді, однак, має намір співпрацювати з ним, "бо це справа державна". Відповідаючи на запитання журналістів, Чинуш досить стримано прокоментував вчинок свого недавнього безпосереднього керівника, екс-держсекретаря України Олександра Зінченка, зазначивши, що сам так ніколи не вчинив би. Щодо майбутньої виборчої кампанії, він братиме в ній участь. Верховна Рада поки що не входить у завдання-максимум. Мінімум - депутатство в міській раді. Боротьба за крісло мера буде можливою за умови, якщо таке рішення на його користь приймуть однопартійці.

Марина МАРТИНЮК

НОВЕ КЕРІВНИЦТВО МИТНИЦІ

23 вересня Президент України Віктор Ющенко підписав Указ про призначення головою Державної митної служби Олександра Єгорова.

У 1992-1996 роках Олександр Єгоров обіймав посаду голови Державного митного комітету України, у 1996-1997 роках - першого заступника цього комітету, у 1997-2003 роках - першого заступника голови Державної митної служби.

Його попередник Володимир Скомаровський пропрацював керівником Державної митної служби з березня до вересня 2005 року. У липні Ющенко розкритикував роботу митниці за корупцію і непрофесіоналізм.

Як стало відомо нашій редакції, Вадул-Сіретську митницю знову, вірогідно, очолить Микола Салагор.

ПОСОЛ ФРН ПРОПОНУЄ ВІДКРИТИ В ЦЕНТРІ ЧЕРНІВЦІВ КІЛЬКА ГОТЕЛІВ

30 вересня міський голова Микола Федорук на зустрічі з Надзвичайним та Повноважним послом Федеративної Республіки Німеччина в Україні Дітмаром Штюдеманом обговорив можливості розширення участі німецького капіталу в економіці міста.

Дітмар Штюдеман запевнив, що представники німецького бізнесу зацікавлені в розвитку зв'язків з Україною і прикордонне розміщення Чернівців є вигідним для такого співробітництва. Він також відзначив, що Чернівці володіють суттєвим туристичним потенціалом, значною мірою пов'язаним з його архітектурою, традиціями та ностальгією вихідців з Чернівців і їх нащадків. На думку Дітмара Штюдемана, щоб суттєво збільшити потік іноземних туристів у Чернівцях, необхідно активніше розвивати інфраструктуру туризму і, в першу чергу, влаштувати кілька готелів європейського класу в центрі міста.

Микола Федорук і Дітмар Штюдеман відвідали площу Філармонії, яку реконструюють до Дня міста. Посол високо оцінив намагання міської влади під час реконструкції зберегти та відновити особливості архітектурного стилю Чернівців минулого і попередніх століть.

ЧЕРНІВЧАН І ГОСТЕЙ МІСТА ЗАПРОШУЮТЬ НА ПЛОЩУ ФІЛАРМОНІЇ

8 жовтня об 11.00 за участі представників міст-побратимів Чернівців відбудеться урочисте відкриття святкування Дня міста на оновленій площі Філармонії. В рамках офіційної церемонії міський голова вручить відзнаки переможцям міських конкурсів, а також кращим працівникам різних галузей.

До участі у святкуванні та відкритті площі Філармонії запрошуються чернівчани та гості міста.

НІЧНІ ПЕРЕГОНИ

У Чернівцях, як і в інших містах України, набуває все більшої популярності один із видів екстремального спорту - нічні перегони. Вік учасників, авто, якими вони керують, обсяг двигуна тощо не регламентуються. Головне - виграти. У перегонах, які стартували вночі з вівторка на середу, брали участь кілька авто. Переможцем, який отримав 50 тис. доларів, став водій ВАЗ-2101, випередивши "Порше" та БМВ-728. З такої нагоди державтопатрульна служба працювала у посиленому режимі.

ФЕДЕРАЦІЯ РИБОЛОВНОГО СПОРТУ - КЛУБ ДЛЯ ВСІХ РИБАЛОК

Чернівецька обласна федерація риболовного спорту працює вже два роки. За цей час проведено 12 змагань на водоймах області.

Адже риболовля - не лише хобі, а ще й спорт. І досить серйозний. Головна мета діяльності, як розповів голова федерації Святослав Кириченко, - створення альтернативи браконьєрському вилову риби. За європейськими стандартами, рибу, яку впіймали, відпускають. Змагаються у трьох категоріях: поплавець, спінінг і фідер. Надалі - участь у чемпіонатах Європи і світу. На жаль, за словами Святослава, поки що чернівецькі рибалки не посіли призові місця. Бо молодих спортсменів треба виховувати. Для цього створюється дитяча риболовно-спортивна школа. Щодо елітності, то риболовлею може займатися не кожен. До спортивної рибалки треба мати хист. Членські сплати за вступ до федерації символічні і використовуються на організацію змагань, чемпіонатів тощо. І хто знає різницю між живим і фаршированим коропом, мене зрозуміє.

Андрій РОМАНЦОВ

БЕЗКОШТОВНИЙ ПРОЇЗД НА ДЕНЬ МІСТА

Перевізники ТОВ "Інвест-Альянс", що обслуговує міські маршрути №10 (універмаг "Рязань" - вул. Хотинська) та №10а (універмаг "Рязань" - Садгора), 8-9 жовтня з нагоди Дня міста надаватимуть безкоштовні транспортні послуги всім пільговим категоріям громадян.

Прес-центр міської ради

НЕ ВСІ В ПУТИЛІ - ГУЦУЛИ, НЕ ВСІ ГУЦУЛИ - В ПУТИЛІ

У ході проведення оперативно-розшукових заходів, спрямованих на виявлення та припинення проявів корупції в органах державної влади та управління, місцевого самоврядування, правоохоронних і контролюючих структурах, Управлінням СБ України в Чернівецькій області викрито механізм протиправного вилучення з державного бюджету коштів, як-от: отримання надбавок до заробітної плати та пенсії громадянами, котрі незаконно набули статус осіб, які проживають або працюють на території гірських районів (Вижницького та Путильського), натомість мешкають і мають постійну роботу в м. Чернівці.

З цією метою останні вступають у змову з окремими головами сільських і селищних рад, котрі з корисливих мотивів у порушення вимог Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" та "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", безпідставно надають посвідчення встановленого зразка, що дає право на нарахування та одержання надбавок. Вказані дії посадовців також суперечать вимогам Закону України "Про державну службу", оскільки завдають шкоди інтересам державної служби та негативно впливають на репутацію держслужбовця, а також Закону Україну "Про боротьбу з корупцією" в частині надання незаконних пільг та переваг.

Зокрема, у вересні цього року Управлінням СБ України в Чернівецькій області складено протокол про адміністративне порушення за ст. 5 ч. 3 п. "г" Закону України "Про боротьбу з корупцією" стосовно одного з голів сільської ради Путильського району, котрий незаконно видав колишній співробітниці пенсійного фонду "П", яка фактично проживала в Чернівцях, посвідчення жителя гірського району, внаслідок чого вона від 1.07.2004 р. до 31.08. 2005 р. безпідставно отримала грошову надбавку до пенсії на загальну суму 2113,36 грн.

Вислухавши пояснення правопорушника та дослідивши зібрані по справі матеріали, суд визнав його винним у порушенні Закону України "Про боротьбу з корупцією" ст. 5 ч. 3 п. "г" і притягнув до адміністративної відповідальності через штраф 255 грн.

Поряд з цим Управлінням виявлено низку аналогічних діянь, пов'язаних з корупцією.

Перевірка триває.

Прес-група Управління СБ України в Чернівецькій області

РОЗПОЧАВСЯ ОПАЛЮВАЛЬНИЙ СЕЗОН

Голова облдержадміністрації Микола Ткач підписав розпорядження № 458-р від 27 вересня 2005 року про початок в області опалювального сезону.

Так, від 1 жовтня 2005 року розпочався опалювальний сезон в житлових будинках з індивідуальним опаленням природним газом і триватиме до 1 травня 2006 року.

Прес-служба ОДА

Опитування

ЧИ ГОТОВІ ЧЕРНІВЦІ ДО ДНЯ МІСТА?

Ярослав, 24 роки, старший лейтенант міліції:

- Підготовка, здається, йде. Ми працюємо в звичайному режимі. Будемо задіяні під час заходів, тому відчувається наближення свята.

Тетяна Іванівна, працівниця тресту зеленого господарства:

- Роботи додалося. Працювали на площі Філармонії, впорядкували сквер. Вулиці, дороги ми озеленили.

Ганна Яківна, пенсіонерка:

- Я мешкаю біля Соборної площі, де будуть урочистості. То там підготувалися належним чином. А взагалі містом я ходжу мало, мало що бачу. От нова бруківка на тротуарах на Театральній площі мені не подобається. Я живу в Чернівцях 60 років, і завжди тут був асфальт. Добре, що висадили кругом гарні квіти.

Ігор, Сергій - студенти торговельно-юридичного інституту:

- Подобається. Ми не місцеві, вчимося тут. Спо-діваємось, буде все класно. Зміни є, місто розбудовується. Хотілося б, щоб було більше дерев.

Валерій Михайлович, 67 років, пенсіонер:

- Не дуже гарно. Відремонтували 2-3 центральні вулиці, а зайдіть на вул. І.Богуна, інші перехрестя, де ні машиною не проїхати, ні пішки не пройти. Я тут живу від 1950 р. і хочу сказати, що зараз місто не впізнати - кругом безладдя. Те, що робиться до свят, не вирішує міських проблем. Не знаю, куди йдуть гроші, виділені на зсуви.

У відомому "попівському" будинку дах ремонтують вже рік. Про це навіть не хочеться говорити. Я можу оцінити стан Луганська, Дніпропетровська, Волгограда, зруйнованих вщент після війни. Що ж до маленького Парижа, то не смішить мене. Тепер це вже давно не "Париж".

Оксана, 18 р., студентка:

- Я люблю своє місто. Мені здається, що його можна було б краще підготувати до цього свята. Зробити косметичний ремонт не лише центру, а й віддалених вулиць і провулків або ж принаймні прибрати їх.

Марина МАРТИНЮК

ВАСИЛЬ ЗАБРОДСЬКИЙ

ІНТЕРВ'Ю З КЕРІВНИКОМ КАНАЛУ ТВА І СЕКРЕТАРЕМ ОБКОМУ ПАРТІЇ В ОДНІЙ ОСОБІ

- Василю, у якій конфігурації есдеки, котрі звикли бути провладними, збираються перемагати цього разу? У блоці, який започаткували екс-президент Леонід Кравчук та екс-міністр Михайло Папієв?

- Як ми підемо на вибори, визначить з'їзд, що відбудеться в листопаді-грудні. Думка багатьох секретарів обкомів, з якими я спілкуюся, - на вибори йти самостійно. Чому самостійно? Тому що за новим виборчим законодавством партія, яка іде в блоці, після обрання до парламенту не має права створювати свою партійну фракцію. Іншими словами, якщо партія піде на вибори до парламенту в будь-якому блоці, то вона всі п'ять років у парламенті залишатиметься в цьому блоці. А це фактично означає, що через п'ять років таку партію можуть просто не згадати. Тому, якщо наша партія вважає, що вона повинна залишатися самостійною партією на теренах України, то ми повинні йти на вибори самі. Це моя особиста думка. Все, що стосується опитувань, які показують, що ми не набираємо навіть трьох відсотків, це все дурниці, замовлення. Хто замовляє - той отримує потрібний результат. Ми це вже проходили. Можу навести багато прикладів 2002 року, коли "зелені" згідно з опитуваннями показували 12%, а не пройшли навіть 4%, "Жінкам за майбутнє"давали 8%, а вони не набрали 4%, а "Батьківщині" не давали навіть 4%, а вона набрала 8%. Тому на опитування ми не звертаємо уваги. Ми знаємо свій ресурс, людей, які будуть за нас голосувати, і не маємо сумнівів у тому, що ми будемо парламентською партією й достойно представлятиме інтереси громадян у найвищому органі держави.

- Ви маєте показати результат і в області. Гадаю, це вам буде важко. Адже нинішня обласна влада, можливо, є жорсткішою в політичному плані й безцеремоннішою. Як ви оцінюєте свій обласний потенціал?

- Впевнений, що відсоток людей, які проголосують за нашу партію на виборах 2006 року, буде значно вищим, ніж відсоток тих, які голосували за нашу партію у 2002-му. До речі, 2002 р. ми фактично були так само в опозиції. Тодішня обласна влада діяла проти нас, і наші голоси, принаймні частину, було віддано на рахунок блоку "За ЄДУ". Те, що будуть проти нас працювати, нема сумнівів. Ми на те й опозиційна партія, щоб проти нас працювали. Але не допустимо жодних фальсифікацій, ніякого адмінресурсу.

Ми розкриваємо людям істинне обличчя нової влади. І те, що сьогодні в регіонах замість влади (про це кажуть навіть представники нової влади, навіть Литвин) створені якісь штаби, де голова облдержадміністрації - це голова партії, а голови райдержадміністрацій - це голови районних комітетів партій, - це неправильно.

- Це суперечить словам Президента України Віктора Ющенка, котрий сказав, що адмінресурсу на цих виборах не має бути.

- Я сприймаю нинішню ситуацію як підготовку до використання адмінресурсу. Проте мене радує те, що змінилися люди. І якщо 5-10 років тому можна було розраховувати на те, що як скаже голова колгоспу, так люди в селі й проголосують, нині цього вже нема. Люди самі знають, за кого голосувати. Вони бачать реальне обличчя нової влади.

За попередньої влади очолювати міську організацію правлячої партії не міг колишній кримінальний авторитет, а сьогодні це можливо.

- Зараз з боку влади ви відчуваєте тиск на своїх людей на місцях?

- Якби я хоч один день працював у виконавчій владі й мав хоча б один підпис під документом по бюджетних грошах, гадаю, вже була б кримінальна справа. Але я не мав до цього жодного відношення, проти мене порушити будь-яку кримінальну справу досить важко. Влада намагалася це зробити влітку, і я давав пояснення в УМВС. На моє щастя, жодної кримінальної справи проти мене нема. Тиск відчувається в іншому. Розуміючи те, що нашкодити можна всередині партії, сьогодні пропонують майже всім секретарям райкомів, всім ключовим працівникам обкому посади у новій владі. Вони кажуть: так, ми зрозуміли, що ваші кадри (соціал-демократи) кращі за тих, котрі були на Майдані та лише кричали, треба ще й працювати. Насправді ця пропозиція ніщо інше, як намагання висмикнути ключових людей із партійної роботи і, таким чином, зменшити вплив партії. Я гордий за своїх однопартійців, які відмовилися від таких пропозицій (я також відмовився).

- 1 квітня 2006 року. Які партії в області, на вашу думку, можуть показати результат?

- Наша партія в області 2002 року мала другий результат. Нема сумнівів, що у 2006-му ми так само матимемо другий. За перше та третє місця будуть боротися "Наша Україна" і "Батьківщина". За четверте, п'яте, шосте тощо - соціалісти, комуністи, трудовики та "регіони".

- Думаєш, що люди, які голосували в Чернівцях і в області за Януковича, не є лише прихильниками "регіонів", більшість із них підтримують вашу партію?

- Однозначно не можу сказати. Більшість, напевно, наших прихильників. Щодо роботи партійних організацій, серед опозиційних партій найбільше, гадаю, все-таки працює наша. Опозиційні сили мали б працювати потужніше і, разом об'єднавши зусилля, повинні були б поставити конкретну мету.

- Чітка структура і організація вашої партії - річ доконана, навіть чув, що нова обласна влада, організовуючи вибори своєї сили, багато бере від вас. Просто вчиться на вас, як колись чеченські бойовики вчилися у ОУН-УПА...

- На виборах президента України - і коли висували Кучму в 1999-му, і коли згодом Януковича - ми працювали у авангарді. Якщо брати лише опозиційні партії, у нас найкраще підготовлені люди - ми знаємо, що, коли і як треба робити, щоб все було в межах законодавства й все було правильно. Ми вже сьогодні готові до виборів: є списки людей, які працюватимуть у комісіях, є списки членів партії, які балотуватимуться...

- Щодо виборів до місцевого самоврядування, на мера ви маєте свою кандидатуру і чи збираєтеся показати серйозний результат в обласній, міській раді, районних радах?

- Нема сумнівів, що на виборах до місцевої ради у нас результат буде вагомішим, аніж на виборах до Верховної Ради. Партія братиме участь у виборах міського голови - буде наш кандидат на цю посаду.

- Чи може бути у вас цей кандидат спільним з "Батьківщиною"?

- Все можливо. Річ у тім, що нема ще нового закону про вибори як до місцевих рад, так і виборів міського голови. Є вже кандидати, яких ми не будемо підтримувати однозначно. І не тільки наша партія, гадаю, чимало інших партій не будуть підтримувати кандидата, який представляє "Нашу Україну" і сьогодні вважає себе вже мером.

- Нині три заступники губернатора Чернівецької області виїхали до Києва вирішувати чи то свої питання, чи захищати чинного губернатора. Кого партія все-таки хотіла б бачити губернатором у області?

- Якщо відверто, нема різниці, хто прийде на цю посаду. На жаль, Микола Васильович не втримається в кріслі губернатора - він був креатурою Олександра Зінченка, який нині не в фаворі у чинної влади. Прізвища, що пов'язують з посадою губернатора Чернівецької області, - Король, Манчуленко, Михайло Мельничук, Теофіл Бауер, Віктор Сідляр. Хто б не прийшов на цю посаду, реально в економіці за півроку нічого змінити неможливо. А через півроку, коли за принципами нової політичної реформи, яка набирає чинності 1 січня, буде обрано новий парламент і прем'єр-міністра, губернатора, напевно, знов поміняють.

- Хто був би зручнішим для вас особисто?

- Щодо мене, найкраще був би губернатором Теофіл Бауер. У нас є досвід співпраці. Проте кого б не призначили, нам все одно. Ми - опозиційна партія, і будь-який губернатор для нас - об'єкт для критики його неправильних дій. А те, що таких дій буде достатньо, нема в цьому сумнівів. До речі, найменше неправильних дій було б при Бауері, тому що він знає, як працювати, а решта кандидатів на посаду губернатора, на мою думку, менш підготовлені.

- Що з продажем чи непродажем телеканалу ТВА? На якій стадії цей процес?

- Телеканал нікому не проданий. У мене є певні розбіжності з власниками каналу щодо перспектив телеканалу у майбутньому. Вони пред'являють претензії до мене, я - до них. Зараз ми, умовно кажучи, на стадії юридичного вирішення цих питань.

- Чи правда, що чинний губернатор Микола Ткач дав згоду бути у твоєму "Дзеркалі"?

- Згоду він ще не дав, але гадаю, поки вийде газета, він, можливо, вже буде у "Дзеркалі".

- Говорять, що Забродський боїться за родину і щоб уникнути переслідувань, відправив її до Києва. Це правда?

- Тут збіглися й мої переживання за родину, й те, що старша донька поступила до інституту міжнародних відносин. Залишити 17-річну дитину саму в столиці ми не наважилися, тому, крім мене, всі вже у Києві. Молодша донька відвідує київський ліцей, ну, а мама разом із дівчатами. Елемент переживання за родину був, адже погрози звучали, жучки в кабінетах і підслуховування - також факт.

Те, що дальша політична боротьба на всіх рівнях, у тому числі до місцевого самоврядування, не буде мати легких форм - це однозначно. Вибори як мера, так і депутатів міськради будуть іншими порівняно з 2002 роком...

- А коли батько буде у Києві?

- Батько, відверто, до Києва перебиратися не планує. Я все-таки думаю, що можу зробити більше для Чернівців, для Буковини.

- Але в списках до Верховної Ради ваше прізвище є?

- В алфавітному, напевно, є. Як і будь-якого секретаря обкому. Щодо інших нюансів, це визначить з'їзд. Якщо партія вважатиме, що Забродський має стати депутатом Верховної Ради та відстоювати в парламенті інтереси партії й громадян, то Забродський, звичайно, погодиться. Проте для себе пріоритети вбачаю в іншому - хотів би залишитися в Чернівцях, продовжуючи нелегку працю, яку веду останні сім років, будучи депутатом міськради. Одне слово, краще бути Василем Івановичем у Чернівцях, аніж Васею в Києві.

Читаючи повідомлення, скільки людей звернулося до громадської приймальні Президента протягом двох місяців і порівнюючи з тою кількістю людей, яка звернулася до мене, принаймні можна сказати, що довіра до депутата Забродського є. Намагаюся відповідно реагувати на всі звернення громадян. І кожна людина, яка звертається до Забродського, звертається й до партії. До громадської приймальні нашої партії на місяць звертаються по допомогу як мінімум понад сто громадян. Звичайно, намагаємося допомогти всім...

- Як зараз ти оцінюєш пресу, розірвану на табори, яку знову змушують працювати один проти одного?

- У історії з Бауером журналісти гуртувалися не навколо партії й не навколо мене. Всі журналісти були разом. Крім тебе, звичайно. Можливо, я з кимсь гуртувався, а не зі мною. Чому? Тому що не задоволених роботою губернатора в той час було досить багато й причин було теж достатньо.

Сьогодні преса виглядає саме так, як виглядає - подрібнена, розведена по таборах, але кожен журналіст має свої політичні переконання і кожен більшою чи меншою мірою ці переконання виносить на шпальти своїх видань.

- Як ти розцінюєш участь журналістів у виконавчій владі? Ти жодного дня не був чиновником?

- Кожен журналіст обирає те, чого прагне: хоче бути виконавчим журналістом - нехай буде. Стосовно стосунків між журналістами, остання стаття заслуженого журналіста Пелеха в одній із місцевих псевдоопозиційних газет мене схвилювала: всі наведені там факти перекручені. Жодного достовірного факту! Пелех пише, нібито я програв суд і вибачався - навпаки, я виграв суд і не вибачався ні перед ким. Я в суді довів, що мав право називати чиновників "недолугами", педагогів так само. І багато іншого. Це свідчить про те, що влада, зрозумівши, що сама не може впоратися з опозиційними журналістами, діє старими перевіреними методами, коли журналістам влаштовували розборки між собою, щоб відвернути увагу від влади. Прикро, що в цій ситуації використали пенсіонера, який мало в чому розуміється тепер, а може, й не він писав. Проте факт залишається фактом. Хай пишуть... Люди не дурні: бачать, що помаранчева влада набирає рис влади попередньої - кучмівської. І те, що подібні методи використовує місцева влада, сіючи чвари між журналістами, підтверджує цю тезу.

Сергій СУЛИМА

"РЕВОЛЮЦІЙНИЙ" ПАТРІАРХ ПРО "РЕВОЛЮЦІЙНИЙ" ФАКУЛЬТЕТ, І НЕ ТІЛЬКИ

Четвертого жовтня виповнилося 15 років від прийняття революційного рішення про відкриття в Чернівецькому університеті філософсько-теологічного факультету. Воно насправді було революційним - бо це була одна з вимог буковинських студентів-страйкарів, які разом з побратимами всієї України ввійшли в історію як революціонери. Наш страйкком засідав в університетському храмі Трьох Святителів. Що вже саме по собі дуже символічно. Сьогодні на факультеті навчається 300 осіб. Священики, усвідомлюючи вимоги часу, здобувають освіту, навчаються заочно, стають студентами в 65-70 років. Неоціненність Чернівецького університету, який перший в країні надав їм таку можливість, запровадивши відповідний факультет, відзначив Патріарх Київський і всієї України-Руси Філарет. "Революціонер" українського православ'я відвідав Буковину саме з нагоди 130-ліття відкриття університету. Про це і не тільки - розмова зі Святішим Патріархом.

- Ваша Святосте, на якій стадії перебуває питання створення Єдиної Помісної Церкви в Україні?

- Ми не припиняємо докладати зусиль до приведення православної церкви до єдності. Зараз у нас тривають досить плідні переговори з Українською Автокефальною Православною Церквою. Незабаром, гадаю, ми таки об'єднаємося. Маємо позитивні ознаки цього. Це, сподіваюся, дасть поштовх Вселенському Патріарху визнати цю церкву канонічною. Якби він пішов на таке, то це, в свою чергу, призвело би до злиття з частиною Московського патріархату. А далі вже об'єднана православна церква сама консолідує суспільство. Ніякі партії його так не об'єднають.

- До речі, про партії. Яку позицію займатиме УПЦ КП на майбутніх виборах?

- Що стосується виборів, то ми в цей процес не втручатимемось: і закон забороняє, і церковні канони ставлять церкву поза політикою. Але це не означає, що церква стоятиме осторонь! Саме таку позицію ми продемонстрували під час Помаранчевої революції. Ми були з народом, і іншої позиції мати не могли. Звичайно, парламентські вибори відрізняються від президентських. Наші віруючі можуть бути прихильниками різних партій, це їхнє право. Церква не може обрати якусь одну політичну силу і змушувати парафіян за неї голосувати. Але ми однозначно не підтримуватимемо ті партії, які не відстоюють інтересів Української держави. Якщо Вітренко, наприклад, виступає за відтворення нового Союзу - ми її не будемо підтримувати.

- Не всі гілки православ'я цього дотримуються.

- Мені відомо, що вже зараз проросійські "братства" скликають наради і поширюють у парафіях Московського патріархату заклики, за кого голосувати.

- Церква не втручається в політику, але політика суттєво впливає на церкву. На щастя, не завжди негативно. Наприклад, сьогодні стало можливо викладати християнську етику в школі. Як розгортаються події в цьому напрямку?

- Дуже гостро стоїть питання педагогів. Церква не буде направляти священиків для викладання цього предмета, у школі мають працювати педагоги. Але це можуть бути педагоги-священики! Добре, що все більше наших служителів розуміють необхідність світської освіти - в тому числі й педагогічної.

Переконаний, що запровадження цього предмета обов'язкове: без викладання християнської етики не може бути повноцінного виховання. Але це не має бути насильно. Насильне насадження віри призводить до спротиву. Ісус також міг примушувати людей приймати Його віру, але Він давав вибір, Йому потрібна свобідна воля. Міністерство освіти має затвердити єдину програму, щоб викладачі - представники різних конфесій - дотримувалися одного бачення. Програма, посібник і педагог - ось три речі, які потрібні для повноцінного викладання християнської етики в школі. Коли вирішимо ці питання і дотримуватимемося принципу добровільності - справа піде. Ось приклад з Рівненської області. За даними статистики, після запровадження цього предмета в школах різко знизився показник злочинності серед неповнолітніх! Батьки самі відчують позитивний результат викладання цього предмета і погодяться, щоб їх діти слухали цей курс.

- Хто розроблятиме цю програму, підручник?

- Представники традиційних церков України вже створили спеціальну комісію для вироблення такої програми, і днями буде засідання цієї комісії в міністерстві. В Західній Україні напрацювання такої програми вже погоджені. До речі, на початку листопада з ініціативи Соціалістичної партії проводитиметься конференція з цього приводу. Ми запрошені. Чи це не вибори наближаються? (Сміється - авт.)

- В освітньому аспекті православна церква осучаснюється. А чи не планується переведення православного календаря на новий стиль?

- На сьогодні лише п'ять православних церков не перейшли у своїх календарях на новий стиль: Єрусалимська, Російська, Українська, Грузинська і Сербська. Взагалі-то нам досить просто перейти на новий стиль, і навіть були спроби це здійснити - десь у 1918- 20 рр. минулого століття. Але народ не сприйняв. 25 грудня, у велике свято - Різдво за новим стилем - храми залишилися порожні. А 7 січня, фактично у будній день, церкви переповнені! На жаль, люди надають календарю догматичного значення, навіть вважають, що після порушення традиції дотримуватися старого стилю настане кінець світу. Дивно, але за православним календарем будують свою діяльність і українські представники інших конфесій. Протестанти всього світу відзначають Різдво Христове 25 грудня, і лише наші -разом з православними. Так само дотримуються старого стилю й греко-католики. Колись у Чикаго була спроба Греко-Католицької Церкви перейти на новий стиль - громада розділилася!

- Але ж загальновідомо, що благодатний вогонь у Єрусалимі сходить лише у суботу перед Великоднем - за старим стилем!

- Я переконаний, що він справді сходив. Але лише один раз - тоді, коли його не дозволили роздавати віруючим, і він вийшов зі стовпа. А щорічне запалення вогню - це ніби знак пам'яті про ту подію. Тільки так я сприймаю це щорічне дійство - як згадку про диво. Впевнений: не може людина диктувати Богові, що Йому робити. Тим більше, якось я підслухав пояснення Святогробських монахів одному нашому архієреєві...

- Отже, зміна календаря - це поки що проблематично.

- Все життя складається з проблем і їх вирішення. Тільки складно приймати правильні рішення.

- Ваша Святосте, у храмах ми найчастіше бачимо зрілих людей, а то й старших за віком. А чи працює Українська Православна Церква Київського патріархату з молодими?

- У нас розпочав діяльність департамент роботи з молоддю. Цього року наша церква організувала табір відпочинку для молоді на Рівненщині - за сприяння Рівненської ОДА. Це було щось надзвичайне - прекрасне спілкування, чиста дружба, щирі молитви. Це підкреслює, що для розуміння і сприйняття християнських цінностей недостатньо лише вивчення християнської етики на уроках. І оскільки вже є приклад такої організації дозвілля молоді в одній області, то таке можливе і на Буковині. Адже коли говоримо про духовність, маємо на увазі не лише молитву, а й знання, патріотизм, примирення між людьми.

Записала Маріанна АНТОНЮК

УКРАЇНА - НЕ РОСІЯ

Як більшість росіян, нинішній Генеральний консул Російської Федерації у Львові Євгеній Гузєєв переконаний, що надання російській мові офіційного статусу в Україні - це нагальна потреба і політично вигідний крок. Як дипломат, це твердження він обрамляє обов'язковими в таких випадках синтаксичними конструкціями на кшталт "це внутрішня справа України" тощо.

Як українець за народженням (Євгеній Федорович - уродженець м. Макіївка Донецької області), він добре володіє українською - навіть вживає фразеологізми, захоплюється музеями і виставками патріотичного - аж до націоналістичного - спрямування і прагне розвіяти у росіян стереотипне уявлення Західної України як "бандерівського" регіону. Консул, який встиг стати патріотом міста Лева, пишається Львовом як центром європейської культури. Саме такими він побачив і Чернівці.

- Вперше я був у вашому місті років 20 тому - на одному з підприємств читав лекцію про міжнародні відносини. Почав з того, що читатиму російською, тому що, на жаль, української не знаю. І почув гул невдоволення... Зараз володію українською так, що можу сміливо займати пост Генерального консула РФ у Львові.

- Як ви зустріли своє призначення у Львів?

- Багато знайомих лякали мене цим містом, казали, що там за вживання російських слів таке може бути!.. (Сміється - авт.) Але до цього я вже працював в Індії - от де справді було небезпечно! Спочатку я вивчив мову хінді, але потім мене перевели на південь Індії, де тих, хто розмовляє хінді, насправді могли вбити. О мама міа! От де справжній націоналізм! А Львів - це дуже толерантне місто, його мешканці дуже привітні і гостинні. Ну, хіба що розмовляють українською... (Сміється - авт.)

- Тобто імідж "бандерівської" Західної України вже змінився?

- На жаль, ні. Він навіть посилюється. Причому, нерідко в цьому винні журналісти. Я, наприклад, вважаю, що поодинокі випади проти росіян, як-от образливі написи на Російському домі, не варто тиражувати, демонструвати по всіх телеканалах... І у вас, і у нас є радикали, які роблять імідж на міжнаціональних питаннях. Жиріновський, наприклад. Але все одно ми братні народи, і не важливо, чи ти українець, чи мо... москвич, тобто росіянин (сміється - авт.). Мало не сказав "москаль"....

- Оце по-львівськи... Ваше "о мама міа!" - це також "мовний наслідок" попередніх місць роботи?

- Так, я 4,5 роки працював в Італії. А ще в Південній Азії, 8 років в Непалі. Король Непалу, до речі, був моїм добрим другом. На жаль, загинув від руки свого сина, який за володіння троном "поклав" 35 людей зі своєї родини... Такі бувають жорсткі політичні ігри...

- На щастя, в нас до такого не доходить.

- І навіть виправляються помилки, допущені раніше. Наприклад, я радий, що ми визнаємо героїв, чиї імена взагалі були заборонені або згадувалися лише в негативному значенні. Я нещодавно побував у музеї Степана Бандери. Прекрасний заклад, надзвичайно багатий на унікальні матеріали. Є, звичайно, трохи "перегинів" у бік звинувачень Росії, але зовсім небагато. Я хочу, щоб у Росії знали: на Західній Україні все гаразд.

- Принаймні, у Чернівцях.

- В цілому можна так вважати. Я зустрічався з представниками російської громади Чернівців. Вони, щоправда, казали, що в них немає приміщення для зустрічей - тому зустрічаються практично лише в церкві. Кажуть, що і до мера з цим питанням зверталися, і він обіцяв його вирішити. Але, як кажуть у нас у Львові, "обіцянка - цяцянка".

- Ви сказали "у нас у Львові"?

- Не дивуйтеся. Батьківщина для мене - це насамперед Україна, а вже потім - Росія.

Маріанна АНТОНЮК

СМЕРТЬ НА ДОРОЗІ

1 жовтня близько 21 год. у с. Багна Вижницького району 42-річний водій автомобіля Мазда-323 не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху та зіткнувся з автомобілем ВАЗ-2108 під керуванням 42-річного мешканця смт Берегомет цього ж району. Внаслідок автопригоди 51-річний пасажир вітчизняного легковика загинув на місці пригоди. Водій восьмої моделі від отриманих тілесних ушкоджень помер у лікарні. З черепно-мозковою травмою госпіталізовано 27-річного пасажира автомобіля "Мазда".

2 жовтня о 20 год. 10 хв. у місті Герца 19-річний водій мотоцикла МТ-11 наїхав на 61-річного пішохода. Пенсіонера з відкритим переломом голені госпіталізовано.

Цього самого дня о 5 год. ранку у с. Горбова Герцаївського району 22-річний водій мотоцикла МТ-10 не впорався з керуванням і перекинувся. Мотоцикліста зі струсом головного мозку та переломом руки госпіталізовано.

2 жовтня близько 15 год. у с. Малий Кучурів Заставнівського району жінка-водій автомобіля "Нісан-Суперс" не впоралась з керуванням - авто наїхало на дерево. Її із закритою черепно-мозковою травмою та струсом головного мозку госпіталізовано.

3 жовтня о 19 год. 20 хв. у с. Мілієве Вижницького району 21-річний водій автомобіля БМВ-318 збив 49-річну місцеву жительку, яка раптово вийшла на проїжджу частину дороги. Внаслідок автопригоди жінку зі струсом головного мозку та забоєм ліктьового суглоба госпіталізовано.

Опівночі у с. Кліводин Кіцманського району 36-річний водій автомобіля "Опель Кадет" не впорався з керуванням і зіткнувся з автомобілем "Опель" під керуванням 27-річного громадянина Румунії. Нашого земляка з політравмами госпіталізовано.

Іван ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ, ст. л-нт міліції

ЯКИМИ БУЛИ МИНУЛІ ВИХІДНІ

КРАЛИ АВТОМОБІЛІ

Минулої суботи до правоохоронців по допомогу звернувся 34-річний чернівчанин з вул. Головної, 222 Орест Ш. Причина на те була досить серйозна - чоловік залишив біля будинку на ніч без нагляду свій "Фольксваген-гольф". Коли ж вранці визирнув у вікно, іномарки не вгледів. Хто поцупив, наразі невідомо.

А у понеділок між 19-ю та 22-ю годинами від будинку №4, що на вул.Лисенка у Чернівцях, викрали "Опель-Омегу", якого ще теж не знайшли.

Того ж дня вранці до правоохоронців надійшло повідомлення, що з вул.Червоноармійської, 77 викрадено "Мерседес-Бенц Е-320". Оперативно спрацювавши, міліціонерам цього разу вдалося затримати престижний легковик на вул.Південно-Кільцевій. За кермом іномарки був 40-річний Ігор В. - особа без постійного місця проживання. За скоєне відповідатиме.

Мало не позбувся свого "Мерседеса-124" тієї ж ночі й 27-річний житель м.Вашківці Юрій П. Молодий чоловік без нагляду залишив свій автомобіль, причому відчиненим, та ще й з ключами всередині, і пішов у бар... погуляти на весіллі. Коли ж через деякий час вийшов на вулицю - за автом і слід простиг. На щастя, невдовзі на одній із вулиць Вашківців "мерс" знайшли. Щоправда, трохи ушкодженим - з погнутим крилом і капотом. Крадій, мабуть, був напідпитку і не впорався з керуванням.

Цікава пригода минулої суботи сталася із іномаркою ОДА. Десь об 11-й годині вечора з вул.Руської до правоохоронців зателефонував чоловік і повідомив, що близько 23-ї вкрадено "Опель-Омегу", що належить облдержадміністрації. Зрозуміло, даішники на це повідомлення відреагували миттєво, і вже невдовзі на вул.Богдана Хмельницького викрадене авто знайшли неушкодженим. Схоже, хтось "пожартував"...

... І З АВТОМОБІЛІВ

Злодії минулих вихідних викрадали не тільки авта, а й те, що у їхніх салонах. Так, розбивши вітрове скло, з "Опель-Айстри" (іномарка стояла на вул. Клари Цеткін, 18) потягнули автомагнітофон.

З "Опель-Аскони" (авто перебувало на вул.Пирогова, 6) поцупили, підібравши до дверцят ключ, акумуляторну батарею і колонки від магнітофона.

З "Ауді-100" (легковик стояв поблизу будинку №209 на вул.Руській), розбивши бокове скло, викрали автомагнітолу.

Дві колонки, розбивши скло у дверцятах, злодії поцупили із ВАЗ-2101, що стояв поблизу будинку № 219а на вул.Руській.

Три крадіжки з авт 2 жовтня були зафіксовані і у Кіцмані. За місцем проживання 39-річного Івана С. розбили скло у його "Фольксвагені-Гольфі" й поцупили автомагнітолу.

З ВАЗ-2106 62-річного Бориса Б. (теж розбили бокове скло) викрали акумуляторну батарею.

А з ВАЗ-2106, що належить 27-річному Олександрові З., "з потрохами" видерли автомагнітофон.

Злодіїв шукають.

У СУМОЧЦІ БУЛО ВІСІМ ТИСЯЧ. ЗЕЛЕНИХ

А вже ні сумочки, ні зелених нема. Втім, сам господар оселі - 43-річний Олександр Г. з вул. Л.Толстого м.Чернівці у цьому винен. Бо залишив вранці у коридорі сумочку з грошима та двома мобільними телефонами. І квартиру не замкнув. Цього виявилося досить, аби сумочка щезла...

КРАДУТЬ НЕ ТІЛЬКИ СТАЛЕВИХ КОНЕЙ

Минулої суботи до правоохоронців Кіцманського району по допомогу звернувся житель с.Валява. Чоловік стверджує, що з ферми ТОВ "Валявське", виламавши вхідні ворота, злодій (чи злодії) викрав трьох коней. Сума завданих господарству збитків - 7500 гривень.

ВЗЯЛИ І ГОРІЛЧАНІ, І ТЮТЮНОВІ ВИРОБИ

У ніч із минулої п'ятниці на суботу у с.Горошівці Заставнівського району пограбували магазин ССТ "Продукти". Злодюги проникли до підсобного приміщення, зірвавши навісний замок. Винесли чимало краму - горілчані та тютюнові вироби, гроші. Достеменно стане відомо, на яку суму "бомбанули" продмаг, після ревізії.

ЗИМА НЕ ЗА ГОРАМИ

Аж три пари лиж, 18 пляшок червоного вина та деякий інструмент (електродриль, "болгарку") винесли днями злодії з помешкання 60-річної чернівчанки з вул.Вижницької. А пробралися до будинку через необачно залишену незачиненою кватирку.

ЖИТТЯ ЗАБРАВ ЧАДНИЙ ГАЗ

Трагедія сталася того ж дня у Сокирянах. 70-річний мешканець цього райцентру, який жив у сараї, загинув через необережне куріння у ліжку - виникла пожежа, і він отруївся чадним газом.

Лариса МАРЧУК

КЕЛЬМЕНЕЦЬКІ МИТНИКИ ЗАТРИМАЛИ МАЙЖЕ 10 ТОНН ЯБЛУК

Про незаконне ввезення 10 тонн яблук попередили працівників Кельменецької митниці та прикордонників.

В результаті спільної операції поблизу одного з населених пунктів Сокирянського району Чернівецької області прикордонники помітили КамАЗ, що рухався територією України в об'їзд пункту пропуску.

У транспортному засобі, яким керував наш співвітчизник, було майже 10 тонн свіжих яблук без жодних супровідних документів. Вантаж та автомобіль затримано. Складено протокол про порушення митних правил.

ЗІК

ОБ'ЇЗНА - НЕ АВТОБАН

Вночі у середу на чернівецькій об'їзній дорозі перекинувся вантажний автомобіль, що належить громадянинові Польщі. Водій розігнав потужне авто і не впорався з керуванням. Від 2-ї ночі до 9-ї ранку поляк очікував співробітників ДАІ. Першими прибули кореспонденти. За словами водія, він ні в чому не винний, був туман. На щастя, ніхто не постраждав.

ЗАЗІХНУВ НА "НАРОДНЕ" ДОБРО

За крадіжку системного блоку "Ланджерон" вартістю 1900 гривень та принтера "Мінолта" вартістю 600 гривень з приміщення Кельменецької районної організації "Народна партія" співробітники карного розшуку Кельменецького райвідділу міліції затримали 50-річного мешканця села Грушівці. Злодій вже притягувався до кримінальної відповідальності. Триває дослідча перевірка.

ЛІКАР ЗАРОБЛЯВ ПРОДАЖЕМ... ГОРІЛКИ

Працівники відділення державної служби по боротьбі з економічною злочинністю Глибоцького райвідділу міліції зібрали матеріали про одного з лікарів району, який протягом 2005 року за місцем проживання реалізовував фальсифіковані алкогольні напої без марок акцизного збору. Затримали чоловіка на реалізації 37 пляшок фальсифікату. А під час санкціонованого обшуку в оселі 39-річного жителя Глибоцького району правоохоронці вилучили ще 249 пляшок алкогольних напоїв без марок акцизного збору. По цьому факту триває дослідча перевірка.

НА УКРАЇНО-ПОЛЬСЬКОМУ КОРДОНІ ЗНОВУ ВИШИКУВАЛИСЯ КІЛОМЕТРОВІ ЧЕРГИ

На трьох пропускних пунктах україно-польського кордону знову вишикувалися кілометрові черги з вантажних автомобілів. Офіційною причиною заторів називають перебої в роботі центральної бази даних Державної митної служби України.

З боку польського кордону вантажівки простоюють більше доби. Через збій у системі реєстрації товарного обороту всі операції українським митникам доводиться робити "у ручному режимі" - зокрема, за допомогою паперів і факсу.

За останнє півріччя це вже третій, наголосив в інтерв'ю Юрій Сендецький, керівник одного з підприємств, які займаються вантажоперевезеннями.

При цьому він зазначив, що вкотре система виходить з ладу одночасно із серйозними кадровими змінами в українській митниці.

Українська митниця, у свою чергу, дорікає Польщі в тому, що польські митники нібито не поспішають перенаправляти вантажівки на інші пункти пропуску для зменшення черги.

У судах області

ТОРГУВАЛИ "НАРКОТОЮ" В ГІМНАЗІЇ

За серію злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотиків, на лаві підсудних цими днями звітувало одразу троє чернівчанок.

На території гімназії, що на просп. Незалежності обласного центру, правоохоронці на гарячому затримали 27-33-річних Марію Власенко та Ларису Малайко, які реалізували клієнтові кілька порцій екстракту опію.

У ході розслідування з'ясувалося, що наркоділкам активно допомагала і 26-річна чернівчанка Юлія Тащук. Більше того, у ході санкціонованих обшуків за місцем їхнього проживання оперативники виявили та вилучили десять мілілітрів наркоотрути.

Тож тепер згідно з вироком суду Власенко та Малайко за металеву браму колонії відбувають на три з половиною роки кожна, а виконання вироку щодо Тащук відстрочено. За цим же вердиктом суду у зловмисниць конфісковане майно.

ЛЮБОВ ДО ЗБРОЇ

Невідомий зловмисник серед білого дня проник до приватної оселі у с. Василіка Сокирянського району, виламав сейф і викрав із нього мисливський дробовик та 12 набоїв.

У ході наполегливих пошукових заходів впродовж доби за скоєне правоохоронці затримали 25-річного односельця потерпілого - Олександра Стародуба.

Нещодавно зловмисник постав перед судом і на три роки відбуває до колонії. Враховано, що він уже побував на лаві підсудних за аналогічний злочин і встиг на колонійських харчах провести п'ять років.

ЗАДУШИВ ДРУЖИНУ

До десяти років позбавлення волі засуджено 68-річного мешканця с. Романківці Сокирянського району Івана Аксентія.

Попереднім, а тепер і судовим слідством встановлено, що у ході суперечки та бійки він завдав дружині численні тілесні ушкодження. Більше того, спричинив механічну асфікцію шиї.

Правоохоронці констатували смерть потерпілої і зробили все, щоб своєчасно ізолювати зловмисника від суспільства.

Служителі Феміди, виносячи вирок, врахували, що Аксентій уже тричі притягався до кримінальної відповідальності за різноманітні злочини.

Олена ФЕДОРОВА,

співробітник прес-служби Територіального управління державної судової адміністрації у Чернівецькій області

ЯК УМРУ, ТО ПОХОВАЙТЕ МЕНЕ НА ЗАПРАВЦІ

Якщо зважити на розвиток роздрібної мережі, серед галузей економіки найшвидшими темпами прогресує аптечна і нафтова торгівля. Ні, люди ще їдять, п'ють, вдягаються, взуваються і часом платять за комунальні послуги. Але цього можна й уникнути. А ось коли серце калатає, як старий амортизатор чернівецькою бруківкою, не до млинців на маслиновій оливі з осетровою ікрою.

Хоча мова сьогодні не за торгівлю ліками, а про автозаправну станцію, яка добудовується у Новоселицькому районі. Шляхове полотно АЗС вище від придорожньої смуги на кілька метрів. Не треба бути будівельником, аби передбачити, що всі зливні води з автозаправки підуть на лани селян та цвинтар. Мертвим все одно... А живим?

За словами сільського голови с. Зелений Гай Олександра Литвина (не родич Голови ВР), нічого поганого в тому, що біля цвинтаря буде заправка, нема. Рішення про виділення землі прийняла сільська рада. Цвинтар загалом не новоселицький, а сільський. Ділянка, де будується АЗС, належить до земель запасу сільської ради. Щодо цвинтаря, є можливість його продовжувати у західний бік. Ділянки, які поруч із заправкою, надані у користування жителям с. Зелений Гай. Вони, за словами голови, не проти. Крім того, за угодою буде створено 16 робочих місць. Крім відрахувань із зарплат та в місцевий і державний бюджети, фірма платитиме за оренду. Це десятки тисяч гривень. Тобто, цілковита ідилія. Але чомусь родичі тих, хто похований на кладовищі, проти.

За словами керівника однієї з будівельних організацій, уже укладено контракти на будівництво на території області двох десятків заправок у 2006 р.

Андрій РОМАНЦОВ

P.S. Прошу не сприйняти заголовок буквально. Краще "серед степу широкого".

ХТО І ЗА ЩО ВІДПОВІДАЄ?

Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" відповідає за експлуатацію та ремонт зовнішніх електромереж. Границя розподілу балансової належності електричних мереж із споживачами комунальних будинків проходить на будинковому щитку.

У кооперативних будинках кабельна лінія 0,4 кВ знаходиться на балансі кооперативу. Балансова вартість кабелю входить у балансову вартість будинку. Щодо приватних одноквартирних помешкань, то границя розподілу відповідальності між споживачем та енергопостачальною компанією проходить на ввідних ізоляторах. Отже, всі кабельні лінії, що проходять всередині будівель за межами згаданих границь, знаходяться відповідно на балансі ЖРЕПів, кооперативів та індивідуальних власників.

За освітлення вулиць у Чернівцях відповідає комунальне підприємство ДКП ОПЗ "Міськсвітло". Сфера його турбот - якість освітлення міських вулиць, наявність і потужність вуличних ліхтарів, підсвіток, освітлення реклами тощо. У решті населених пунктів області - районних центрах, селищах і селах - за зовнішнє освітлення відповідають органи місцевого самоврядування.

Отже, зважаючи на розподіл відповідальності за експлуатацію і ремонт електромереж у разі їхньої несправності треба дзвонити у відповідні служби.

Під час аварій або пошкоджень зовнішніх електромереж звертайтесь в аварійну диспетчерську службу ВАТ ЕК "Чернівціобленерго" на телефони 52-38-48, 52-64-68

Телефон довіри ВАТ ЕК "Чернівціобленерго" 58-49-08.

Під час аварій електромереж у під'їздах у робочий час дзвоніть у свій ЖРЕП або контору кооперативу, в неробочий час - на телефон 0-80.

Аварійна диспетчерська ДКП ОПЗ "Міськсвітло" 7-45-80 (до 17.00 год.), 52-26-62 (після 17.00 год.).

Прес-служба ВАТ ЕК "Чернівціобленерго"

РЕАБІЛІТОВАНІ ОТРИМАЮТЬ ПІЛЬГИ УЧАСНИКІВ ВІЙНИ З 1 СІЧНЯ

Сесія Чернівецької міської ради 29 вересня прийняла рішення про встановлення пільг реабілітованим громадянам. Проти такого кроку проголосував лише один депутат міської ради.

Питання про встановлення пільг реабілітованим громадянам сесія Чернівецької міської ради розглядала за поданням фракції "Наша Україна". Сесія вирішила доповнити відповідний розділ міської комплексної програми "Захист" та, починаючи з 1 січня 2006 року, встановити громадянам, реабілітованим за ст.3 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", пільги на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до пільг, якими користуються учасники Другої світової війни.

ЗІК

ЧЕМПІОН ДОПОМАГАЄ ДІТЯМ

Нещодавно у Чернівцях пройшов 1-й відкритий кубок Буковини з бігу на одну милю. Переможець змагань - титулований легкоатлет Іван Гешко - отримав ще один трофей, який поповнив колекцію нагород чемпіона. 25 вересня на стадіоні "Буковина" Валерій Чинуш вручив йому також грошову премію - 1000 гривень, яку спортсмен одразу передав до обласного Будинку малюка.

За словами головного лікаря дитячої установи, гроші будуть використані на підготовку до зими, закупівлю овочів. Це досить не частий випадок, коли закладу допомагають знані в краї люди. Здебільшого обділених долею малюків підтримують приватні особи. Однак їхньої уваги недостатньо. Найперше, чого зараз потребує Будинок малюка - обладнання кімнати сенсорного виховання для дітей-інвалідів. Та лише кульковий басейн в ній коштує 5 тис. гривень. Тож чи знайдуться в Гешка послідовники?

Марина МАРТИНЮК

ІНША УКРАЇНА

АБО ЯК ВИЖИТИ НА СТАНЦІЇ "ОЗЕРНЕ"

"Крим. Оксамитовий сезон. Тихе місце. Недорого," - ділилася враженнями від відпочинку колега. Мабуть, знала, чим можна зруйнувати мої стереотипи щодо щасливого буття у Чернівцях. А щоб остаточно переконати мене, що є місця (конкретні точки), де, незважаючи на відоме твердження Христа, людині все-таки є де голову прихилити, додала магічні для іпохондриків слова - "цілющі грязі"...

Після того, як мої валізи були спаковані, а квиток до раю, себто папірець із вказаною колегою адресою лежав у паспорті, вона, жіночим серцем відчуваючи мій споконвічний потяг до природи та неробства, підкинула ще одну карколомну ідею: "Там можна за смішні гроші купити хату-мазанку. А чернівецьку здаси квартирантам - і живи собі у Криму як рантьє".

На вдачу знайомий бізнесмен погодився підкинути на бусі до Дніпропетровська. А дізнавшись, що я ніколи цим маршрутом не їздив, пообіцяв багато нових вражень: "Побачиш ІНШУ Україну. А починається вона з Кіровоградщини - з П'ятихаток".

Коли серед нескінченних полів П'ятихаток побачили самотній, зроблений з рубероїду туалет, водій оголосив, що це була Перша хатка. Як показала дорога, цей жарт був не дуже далеким від правди. Біля Другої напіврозваленої хатки хотіли набрати з криниці води, але вона виявилася мутною. Вирішили використати її для миття лобового скла. "Тут людям нічого не потрібно, - зауважив знайомий бізнесмен, - ІНША УКРАЇНА, інше життя".

У Дніпропетровську купив квиток у напрямку Джанкоя та п'ять годин очікував на вокзалі на свій потяг. За цей термін встиг досить багато: став свідком бійки, прослухав докладну п'яну розмову-знайомство (вона йому про своє безпліддя, він їй про те, який у нього антикваріат), від нудьги вивчив прикмети малолітніх повій та побував у... міліції. Щодо останнього - це був справжній курйоз. Сусід по вокзальному кріслу так набрався, що впав на підлогу та заснув. Коли його підняла міліція, з'ясувалося, що він при падінні розбив собі ніс. А щоб помститися ненависним правоохоронцям, з якими, певно, зазнав багато горя, написав заяву про те, що це вони його побили. Ті запросили мене дати письмові свідчення їхньої невинності. "Постраждалого" такий вчинок міліціонерів дуже образив. Коли я, як чесний громадянин, вийшов з відділку на нічну вулицю, то збагнув, що міліціонери першим чомусь випустили "постраждалого". Тож зустріч з ним могла бути трохи нервовою. Обійшлося...

Станція Новоолексіївка. Пересадка. Місцевий мула цитує Коран на все смт - потужний підсилювач, встановлений у височенній мечеті, допомагає. Репресований кримськотатарський народ зустрічає ранок. Немусульманам, яких у Криму більшість, татари не подобаються. "Нахабні вони, - відреагував на чергове завивання мули новоолексіївський дід, - поводяться як господарі, а нас вважають за гостей". У черзі за квитками татарські жінки з маленькими вусиками стояти не хотіли, лізли наперед, але щоб не зіпсувати настрій відпочинку, я на цьому свій внутрішній міжнаціональний конфлікт припинив. Врешті-решт вдова Дудаєва - російська жінка - дуже добре про мусульман відгукувалася.

Не знаю, чому саме лавиці для очікуючих були встановлені обличчям до будинку вокзалу, а не на перон, проте Новоолексіївка мені сподобалася. Там було все, що потрібно смт з претензіями на статус міста. Традиційне кафе "Дружба", одноповерховий будинок побуту "Новинка", бібліотека із п'ятьма примірниками Бальзаківського "Гобсека". Були й місцеві ексклюзиви - аптека народної медицини, "Табачная лавка" (ЧП Монастирський С.И.), магазин "Happy Hand" (ЧП Брага Ю.А.), - що на відміну від "Second hand" (друга рука) перекладається (та й позіціонується) як "щаслива рука". Гідним фіналом прогулянки можна було б вважати враження від афіші на новоолексіївському БК: "Екстрім-цирк"! У програмі: "Таємничий сон графа Дракули", "Проколювання шпагами", "Спалювання на вогні". І все це за якісь 7 гривень!

Півгодини електричкою, в якій два немолоді хлопця співали по вагонах про отамана (якого комісар шашкою) - і нарешті Я НА МОРІ! Лиман є лиман: неглибоко і відусюди тхне "цілющими грязями". Господиня шикарної за місцевими стандартами хати-мазанки запропонувала двомісний номер-люкс із кольоровим ТБ за ціною одномісного - вересневі знижки. Антураж кімнати епохи радянського ренесансу надихав: на телевізорі стояли пластмасовий лебідь та глиняний кіт-копилка; на стіні - бра із плафонами, вкритими хутряними шапками; годинник із написом "Made in U.S.S.R" та знаками зодіаку біля кожної цифри. За два тижні я ті годинники так і не розгадав: не зрозумів кілька фігурних зодіакальних знаків. Проте найбільше за все запам'ятав фото - хазяйка із козою на катамарані.

Тьоть Люд, як усі називали хазяйку, всі питання вирішувала гучним матом. І люди її розуміли. А ще в тьоті Люди жили троє чудових приблудних цуценят. Вона, незважаючи на зовнішню суворість, була доброю - жаліла тварин. А прізвиська їм дала соціальні (припускаю, що не просто так): Барон, Буржуй та Бідний Йорик. Сусідкою по кімнаті була ще одна відпочивальниця - Тамара Павлівна. В минулому, у 60-і роки, працювала російським диктором на казахському телебаченні. "Республіка тоді жила багато," - згадувала вона. Перфектно співала старовинні романси і дуже полюбляла розгадувати сканворди - спеціально за ними їздила до Джанкою. Люди казали, що вона особисто знайома із одеським джентльменом Олегом Філімоновим та іншими відомими особистостями. З усіх слів найчастіше повторювала два - "солнишко" та "горюшко" - залежно від настрою. Жили (сусідствували) ми з нею мирно. Тамара Павлівна періодично за своїм бажанням давала мені почитати християнську антисемітську літературу та цікаві брошури для іпохондриків. А я, щоб не заважати їй, виходив зі своєї кімнати, коли вона дивилася улюблений серіал. Лише один раз ми з нею не порозумілися: я пізно вночі дивився автобіографічний фільм про засновника скандального еротичного видання "Hustler" Ларрі Флінта, а вона не могла заснути через телеілюмінацію на... стелі (яка пробивалася через щілину над дверима). І чого вона півночі дивилася на стелю?

На пляжі у Озерному у вересні людей небагато - з десяток нехудих жінок бальзаківського віку з явними ознаками ревматизму та кілька самотніх самодостатніх чоловіків. Останні загоряли винятково на голому пляжі, тримаючи дистанцію одне від одного у 20 ярдів. Гетеросексуали. Негласні кордони чоловічого дикого пляжу порушував лише місцевий браконьєр Віталік - з вибитими зубами та зламаним носом. Усім пропонував бички. "Три роки відсидів. А хата почала валитися", - ділився зі мною побутовими проблемами Віталік, а потім, продавши за дві гривні кілограм напівжирних бичків, йшов до моєї хазяйки за горілчаним фальсифікатом. І так щодня. Щоб зекономити на продуктах, Віталік просив їх у покупців бичків. Якщо улов був великий, ніс його на станцію до оптовиків, попередньо вилучивши у бичків печінку - надрізав рибу біля голови та видавлював субпродукт пальцем.

Найбільше пожвавлення біля нашої мазанки наставало опівночі. "Тьо-о-оть Лю-ю-ю-д!" - кричали спраглі за воротами та замовляли, хто пляшку, хто дві. "Як ви мені всі набридли!" - кричала у відповідь Тьоть Люд, коли виносила чергову партію фальсифікату. Сама хазяйка горілку не пила, а алканавтів відверто не поважала. Проте бізнес є бізнес, тим більше такий - у Озерному не пили лише діти. Набряклі від горілки обличчя бачив і у 20-річних і навіть у літніх жінок. А що, питається, там ще робити, коли у селищі з населенням 300 людей роботу на станції мають лише 20, а решті домашнє господарство не так щоб цікаве. Був там побудований ще за радянських часів завод з виробництва порошку для вогнегасників. Але зараз від нього залишився лише один цех, де працюють кілька десятків людей. Та й ті зарплату отримують на великі свята.

"Ти за кого голосував? - ледь не вбила мене запитанням (в якого строк гідності, здавалося, минув) 26-річна племінниця хазяйки Наташа. - Ми всі тут голосували за Януковича. У нас по хатах люди з його штабу зі списками ходили..." Наташа торгувала у поїздах штучною червоною ікрою, зробленою з морської капусти та закатаною у півлітрові банки. Колись також браконьєрствувала - на моторному човні ходила у море за камбалою. Проте вода у затоці стала пріснішою - і камбала звідти пішла. "Не люблю торгівлю, - казала мені дівчина, - коли продаю "ікру" москвичам, то завжди боюся, що вони мені банку розіб'ють на голові. Мінчани (з потягу Мінськ-Сімферополь) значно спокійніші". Псевдочервона ікра на станції "Озерна" коштувала 25 гривень. Селяни купували її на якомусь підпільному заводі за 12 грн. Питаю їх, а чому люди у поїздах вірять, що за 25 можна купити півкіло червоної ікри? "А ми їм кажемо, що вона ще не визріла, тому і дешева", - відповідають. Для селян, окрім браконьєрства, це був ще один реальний заробіток. Якось прибігає Наташа зі станції та кричить: "Тьоть Люд! У вас є свята вода? Два дні жодної банки не можу продати!" Хазяйка суворо: "Бога нема, тож і святої води нема!" Наташу це не переконало: "Це мене останній покупець наврочив. Треба покласти іконку на банку". Казахська дикторка Тамара Павлівна каже їй: "Це не так робиться. Треба ввечері перед сном помолитися: "Господь, пробач мені усі гріхи. Допоможи мені завтра продати. Ти ж знаєш, як ми важко живемо". Проте Наташа іконку на штучну ікру все-таки поклала. Гарну іконку, заламіновану, з написом "Свята Наталя, моли Бога за нас". Життя 26-річною Наташі було довгим і складним. У 16 народила, довгий термін сиділа на наркоті, торгувала на вокзалах Москви, браконьєрствувала. "Мріяла стати адвокатом, а потім зв'язалася з поганою компанією" - у Озерному ніхто себе не винить.

Що дивно, дівчат у селищі майже не було - лише хлопці. Проте якось на пляжі до мене підійшла одна - зі свіжою раною від глибокого порізу на зап'ясті та характерним набряком обличчя. Питає: "Чому мені так погано? Тебе море заспокоює? А мене ні. Мій наречений був моряком - загинув у морі. Відтоді я море ненавиджу. Він загинув тоді, коли все було підготовлено до весілля. Ту горілку, що купили для свята, випили на його поминках. Так я почала пити. Не хочу, але п'ю. Чому? Подруга порадила мені піти до церкви. Пішла. А на самому порозі впала, знепритомніла. Це вже кілька разів було. Мені там стає дуже страшно".

Московський та мінський потяги, що курсували через Озерне до Сімферополя та Севастополя, щодня привозили на станцію потенційних покупців. Щоб щось вторгувати під час стоянки, продавці фруктів приїжджали з усіх навколишніх сіл. Груші, яблука, алича, виноград відрами відвантажувалися у вагони. Проте найбільше заробляли продавці штучної ікри. Під час спостереження за цими торгами мені пригадувався напис в місцевому продторзі: "Кожному найкращим вдається те, до чого він має бажання".

Щоб селянам жилося весело, місцеві безробітні ді-джеї Ігор та Артур часто через потужні колонки виводили у відкритий ефір музичну FM. Для старшого покоління вони крутили Антонова. Все це музичне свято періодично переривалося оголошеннями про прибуття та відправлення, які постійно лунали зі станції. Чим не звукоряд для вітчизняних документалістів, вже відчувших запах "Пальмової гілки" на Каннському кінофестивалі.

Чого про мешканців Озерного не можна сказати, так це що вони - люди без серця. Хазяйка пригощала, здається, усім, що в неї було. Наташа ділилася штучною ікрою, беззубий браконьєр Віталік - дорогою рибою журавкою. Коли вкінці платив за свій люкс, тьотя Люда повернула мені двадцятку: "Не сезон".

Знову Новоолексіївка. Знову пересадка. Знову прогулянка по смт. Місцева бібліотека працювала строго за розкладом, але вхідні двері майже не відчинялися. Коли зайшов до читальної зали, бібліотекарки у віддаленому кутку пили каву і весело матюкалися. Не тому що некультурні, просто так прийнято. У місцевій "Приазовській правді" було багато сумних заголовків: "Труба - дєло" (рубрика "Реформи і порядок"), "В район прішла бєда" (рубрика "Караул!"), "А за козла отвєтіш!" (рубрика "Демографія"). Як журналіст, не міг не насолодитися роботою місцевих колег, тож процитую врізку-преамбулу до проблемного матеріалу "Рибзавод возрождаєтся із руін" (цитую мовою оригіналу): "Да, были когда-то времена. Помню, выйдешь, бывало, во двор редакции, подкуришь сигарету, затянешься -и не поймёшь: опять, что ли тёща моей "Примой" мух от вяленых бычков отпугивала. А рядом наш фотокор, тоже дымом ноздри полощет. "Это, - говорит, - со стороны рыбзавода сквозняком потянуло - рыбу коптят". Покурим, нанюхаемся, и на обед не хочется идти. Сейчас этого уже нет. НО СКОРО БУДЕТ."

Не менш оригінальними виглядали у "Приазовській правді" і віршики тамтешнього поета на честь... призначення Юлії Тимошенко на пост прем'єра:

Мне кажется, Бог предоставил

нам шанс,

Где быть - на щите или в муках?!

И греет надежда последняя нас,

Что ЖЕНЩИНА выведет в люди!

Уверен, Юля, за тобою пойдут.

Таких, как я, не сотни - миллионы!

И будет Центром твой

прекрасный БЮТ,

Европа станет нашим регионом.

(Анатолий Буйный).

Після непростих з емоціійної точки зору відвідин місцевої бібліотеки до мене підійшов місцевий бомж у зношених літніх тапочках та вразив відвертістю і простотою: "Братішка! Врать нє буду - я бічуган. Нє поможєш одной грівной?" Гривня, звісно, в мене була, але бічугану не дав - жаба задавила. Проте на відвідини зоотераріуму, що тоді гастролював у Новоолексіївці, я б грошей не пожалів. Афіша активно спокушала: "Выставка экзотичных животных. Фото з животными. Жабы, пауки, ящерицы, удавы, крокодилы, питоны и многие другие. Просмотр кормления по четвергам". На оглядини годування я не встигав. Шкода. Жалкую. А фото, як обіцяла афіша, напевно, вийшли б чудові: наприклад, "Я і жаба" або "Я і павук".

Коли мій потяг, здригнувшись, кинувся уперед, ностальгічні думки здавили грудну клітку: "Добре провів відпустку. Ефективно. Але мазанку у Озерному не куплю. Який з мене ловець бичків або торговець штучною ікрою? Та й на завод з виробництва порошку для вогнегасників мене стовідсотково не візьмуть. Тож залишається жити у Чернівцях. Дихати рідним отруєним повітрям".

Олег ТОКАРЧУК

Vivat, Academia!

130 років тому в Чернівцях було урочисто відкрито університет, який є одним із найстаріших в Україні

(Продовження. Поч. у ч.5)

Серед вагомих аргументів на користь відкриття у Чернівцях університету доктор Константин Томащук не випадково наводив більш, ніж скромні видатки монархії на розвиток освіти в краї. Тож університет, який мав фінансуватися значною мірою з державного бюджету, повинен був би якоюсь мірою компенсувати таку несправедливість. Тим не менш, навіть після ухвалення на найвищому рівні рішення щодо фінансування Чернівецького університету видатки на його утримання і розвиток лягли в основному на плечі краю.

Австрійський уряд передбачив викроїти з бюджетних коштів на потреби новоствореного університету в Чернівцях 75 тис. гульденів, у той час як Буковинський сейм і шкільна рада Чернівців виділили по 50 тис. на спорудження приміщення для закладу. Відень і в наступні роки скупився на оплату вищої освіти буковинців: фінансування Чернівецького університету складало в середньому 3,1 відсотка від загальноавстрійських видатків на десяток університетів імперії. Тому спраглим знань буковинцям доводилося розраховувати переважно на самих себе. Університетові була безкоштовно передана крайова бібліотека, утримання теологічного факультету взяв на себе Православний релігійний фонд Буковини. Православний митрополит значною мірою посприяв і з забезпеченням аудиторій: для занять студентів-теологів були виділені приміщення безпосередньо в резиденції митрополита, з його ж дозволу в т. зв. "Попівському будинку" (нині будинок на вул. Коцюбинського, 7) були розміщені кабінети і лабораторії університетського інституту природничих наук. Тимчасово університетові була передана частина будівлі вчительської семінарії (нагадаємо - нині університетський корпус № 1 на вул. Університетській), де розташувалися юридичний та філософський факультети.

Через брак коштів розбудова університетських приміщень велася вкрай повільно. Лише 1883 р. завершилося будівництво споруди інституту природничих наук (нині університетський корпус № 2 на вул. Університетській, 19), де розмістилися фізичний, хімічний та мінералогічний кабінети. У 1888 р. після спорудження нового приміщення вчительської семінарії університет став повноправним господарем будівлі, яку доти винаймав. Сюди були також переведені кабінети ботаніки та зоології. На цьому розбудова університетських приміщень в астрійський період зупинилася. Крім того, університет орендував для навчальних потреб деякі приватні приміщення, як-от будинок Ельгісера (на вул. Гейне), де розташувалися геолого-палеонтологічний кабінет, математичний та філософський семінари. Але загалом ріст фонду аудиторій значно поступалися нестримному росту кількості студентів.

Якщо у першому навчальному році в Чернівецькому університеті навчався 191 студент, то через неповних сорок років їхня кількість зросла майже ушестеро (в 1912/1913 навчальному році - 1129 осіб). Відомий вчений-юрист і ректор університету професор Є.Ерліх у листі до міністерства віросповідань та освіти від 16 листопада 1906 р. так сповіщав про тодішній плачевний стан із аудиторіями: "В університеті всього 6 аудиторій (зала на 81 слухача, 3 аудиторії по 44 місця, 2 - на 24 слухача)... У такий спосіб у теперішньому університеті є місця лише для 249 слухачів, тобто для третини всіх студентів". У зв'язку з нестачею відповідного місця ряд колекцій університету були виставлені просто в коридорах.

Даючи дозвіл на відкриття на Буковині університету, австрійська влада керувалася, крім прагматичних фінансових, ще і своїми політичними та ідеологічними інтересами. Передусім йшлося про підготовку фахівців й управлінців, вихованих у дусі відданості монархії, а також поширення німецької культури у регіоні. У доповідній записці імператору Францу Йосифу імператорський радник К.Лемайєр прямо визначив мету заснування в Чернівцях університету "як вогнища німецької науки у найбільш висуненій на схід точці імперії, щоби та посилала своє проміння в навколишню темряву, стала притягальною силою для слабких елементів Сходу".

Щиро кажучи, той промінчик просвіти ледь мерехтів, оскільки обсяги державного фінансування освіти місцевого населення з Відня були мізерними. Красномовним свідчення може слугувати історія із цісарськими стипендіями для українців. Своїм рішенням ще від 17 січня 1850 р. цісар встановив 20 стипендій по 100 гульденів кожна для "студентів рутенської (себто української - прим. Авторів) національності, які студіюють філософію або право", які передав у розпорядждення Галицького намісництва у Львові. Більшість цих стипендій отримували українські студенти Львівського університету. Після відкриття університету в Чернівцях знову ж цісарською постановою від 23 вересня 1875 р. було виділено 10 стипендій для "студентів рутенської національності Черні-вецького університету", але за рахунок... скорочення наполовину підтримки українських студентів Галичини. Єдиний позитив від такої "монаршої щедрості" був у заохоченні вступу молодих національно свідомих галичан до Чернівецького університету (і саме вони посприяли пробудженню національної самосвідомості буковинських українців).

Тим не менш, заснування в Чернівцях німецького університету за тих умов було об'єктивно позитивним фактором, оскільки створювало серйозну наукову базу для розвитку в краї повноцінної європейської науки, а німецька мова давала можливість місцевим науковцям, зокрема українським, не лише прилучатися до здобутків європейської наукової спільноти, але й робити свої відкриття надбанням широкої освіченої аудиторії. Час засвідчив слушність такого кроку: завдяки працям цілого ряду науковців університету Франциско Йозефіни науковий світ, по суті, відкривав для себе Буковину як самобутній край із багатою історією й культурою, а ряд слухачів-студентів та викладачів стали зірками першої величини в українській та сусідніх національних культурах.

Про одну з таких величин нагадує меморіальна дошка із зображенням видатного українського письменника і громадського діяча Івана Франка на стіні колишньої будівлі вчительської семінарії, нині університетського корпусу № 1, де початково розташувалися юридичний та філософський факультети університету Франциско Йозефіни. У листі до Михайла Драгоманова від 7 грудня 1890 р. І.Франко так пояснював обставини свого перебування в Чернівецькому університеті: "Скінчив я свою дисертацію про Вишенського, вийшла величенька книжка в 300 сторін. Тоді сунувсь до університету Львівського, щоб допустили мене держати докторський екзамен. Показалося, що мені по новому розпорядженню міністеріальному треба слухати ще один семестр лекцій (у мене досі було їх 7, а тепер треба 8). Подавсь я, щоб позволили вписатися, - сенат університетський не прийняв мене і не подав жодної причини, для чого не приймає. Прийшлось перенестися на університет Чернівецький, де мене не тільки прийняли, але позволили так кінчити семестр, щоб приїхати 2-3 рази на лекції та й годі. Отже, приходилось уже два рази побувати в Чернівцях". В автобіографії, написаній у січні 1909 р. Іван Франко зазначив, що закінчив літній семестр 1891 р. у Чернівецькому університеті.

Побіжно енергійний і діяльний Франко долучився до випуску журналу "Руська школа", який видавали й редагували професори Чернівецького університету Степан Смаль-Стоцький і Теодор Гартнер. Серед матеріалів, які він подав до друку, слід згадати лист Юрія Федьковича до галицького священика Данила Танячкевича. Іван Франко підтримував контакти з Чернівецьким університетом і в наступні роки. 1899 р. він гостював у місцевих українських студентів; на зборах під бурхливі оплески його було обрано до президії. 1903 р. делегація чернівецьких студентів провідала письменника у Львові. Про цю зустріч та бесіду з великим Каменярем один із учасників делегації, майбутній провідний мовознавець і літературознавець Василь Сімович, тоді ще студент 4-го курсу філософського факультету, згадував так: "/.../ усі наші розмови були спрямовані на наукові справи, чим цікавиться молодь у Чернівцях, який вона має світогляд. А інформації треба було давати йому вичерпні, бо його не задовольняло будь-що".

1913 року з нагоди сорокаліття літературної діяльності Івана Франка чернівецьке студентське товариство "Січ" одноголосно обрало письменника своїм почесним членом. На запрошення студентського ювілейного комітету Каменяр прибув до Чернівців у травні 1913 р. і перед численною аудиторією в Українському Народному домі прочитав свою знамениту поему "Мойсей". На згадку про цю зустріч дорогий гість сфотографувався зі студентами університету.

На юридичному факультеті університету в 1890-х роках, із жовтня 1892 до квітня 1900 р. навчався відомий західноукраїнський письменник Лесь Мартович, твори якого ще за радянських часів були включені до шкільної програми. Попри занятість журналістською роботою та праці в адвокатських канцеляріях, він все ж встигав брати участь і в громадському житті студентства. Лесь Мартович виконував обов'язки бібліотекаря студентського товариства "Союз", яке налагодило контакти з провідними українськими громадськими і культурними діячами. Одним із них був Михайло Драгоманов - український інтелектуал європейського рівня, який зокрема допоміг "союзянам" в укомплектуванні їхньої бібліотеки.

Дружні стосунки склалися між українськими студентами університету Франциско Йозефіни й Лесею Українкою. Під час перебування поетеси навесні 1901 р. у Чернівцях, на запрошення її духовної посестри Ольги Кобилянської, університетське товариство "Молода Україна" влаштувало на честь шанованої гості з Наддніпрянщини урочистий літературно-музичний вечір у Народному домі. До речі, з доповіддю про творчість Лесі Українки виступив молодий студент Василь Сімович, і це започаткувало між ними приязні стосунки та листування. Практичним вислідом стало видання за редакцією Василя Сімовича збірки її вибраної лірики "Відгуки", що з'явилася друком у видавничій серії товариства "Молода Україна" в Чернівцях. Поетеса висловила в одному з листів до Сімовича задоволення від поліграфічного рівня книжечки.

Тісні й тривалі зв'язки університетська молодь підтримувала з найбільшою українською письменницею Буковини й однією з визнаних майстринь українського слова Ольгою Кобилянською. Вона була частою гостею вечірок, зорганізованих студентськими товариствами, охоче спілкувалася зі своїми молодшими товаришами на літературні та громадські теми, а Василеві Сімовичу випала висока честь бути першим редактором неперевершеного літературного шедевра письменниці - повісті "Земля".

Під час перебування на Буковині мав контакти з місцевим студентством і письменник та громадський діяч Володимир Винниченко. Газета українських соціал-демократів Буковини "Борба" у числі за 15 квітня 1912 р. відзначила теплий прийом, влаштований гостю молоддю, передусім представниками академічних товариств: "Що Винниченко знаний передусім молодшому поколінню буковинської суспільности, доказом сего було сердечне привітання Винниченка з його приїздом на станції в Чернівцях через представників академічних товариств".

Василь БОТУШАНСЬКИЙ,

професор ЧНУ ім. Ю.Федьковича,

Ігор Чеховський,

доцент ЧНУ ім. Ю.Федьковича

(Далі буде)

СУЧАСНIСТЬДАВНЬОГО ИСТЕЦТВА

7 жовтня в художньому музеї Чернівців відкриється виставка "Світ левкасу, світ емалі"

Місто напередодні свята. Як годиться, готуються подарунки. І хоча презенти заздалегідь, як правило, не обговорюються, наважуся порушити традицію і наперед розкажу про виставку, що чекає чернівчан у дні міста. Розпорядник цієї імпрези - відомий чернівецький колекціонер живопису Леонід Ліберман.

- Пане Леоніде, в чому унікальність виставки?

- Якщо бути точним, то треба зазначити, що виставки дві - "Світ левкасу" і "Світ емалі". "Світ левкасу" - презентація альбому-каталогу з такою ж назвою, який нещодавно вийшов у видавництві "Софія А" (Київ). Взагалі маю сказати, що виходу альбому найперше завдячуємо цьому видавництву і його директору п. Максиму Мельнику.

- Як виникла ідея видати альбом? Чому саме левкас?

- Джерела цього виду живопису беруть свій початок у давні часи Київської Русі чи навіть раніше. Сьогодні використовуються нові матеріали, технічні прийоми, але технології левкасу - живопису по дереву - залишилися такими, якими були в давнину. Наче органічне продовження, спадкоємність від давніх майстрів сьогоднішнім.

Думка видати альбом виникла спонтанно. Збиралися матеріали для каталогу "Мозаїка українського мистецтва", і коли вже було 150 робіт саме левкасу, вирішили подати їх окремо. Розшукали всіх художників, хто працює в такій техніці, приїхав відомий Олег Денисенко зі Львова. Один з найкращих майстрів - тернополянин Дмитро Стецько, роботи якого знає весь світ, проте на жодній виставці ви їх не побачите. Кілька років вели з ним перемовини, аби надіслав фотографії картин для каталогу.

- Певно, нелегкою була праця упорядкувати і видати такий каталог. З чим мали найбільше клопоту?

- Протягом трьох років шукали хто профінансує це видання. Обіцянок було багато і на досить і досить-таки високому рівні. Та, на жаль, слова високопосадовців так і залишилися словами. І тільки Максим Мельник виконав свою обіцянку - видав каталог. Без перебільшення можу запевнити, що такого альбому в Україні ще не було. Крім того, виникали проблеми із впорядкуванням видання. Визнані, маститі художники не згоджувались, щоб їхні роботи були поруч з роботами молодих майстрів.

- Це вже гонор чи марнославство?

- Що завгодно, але погратися довелось. Та менше з тим. Коли перед тобою лежить ця прекрасна книжка, в якій попри все об'єдналися в один проект роботи надзвичайно талановитих художників країни, забуваєш про всі прикрощі і негаразди, які передували її виходу.

- Які відомі імена склали альбом?

- Провідні художники Твердун, Скачков, Стопачинський зі Львова, Судаков, Ільїнська - представники Донецька, Бутиковський з Луцька - всього представлені 14 міст України.

- А буковинці?

- Є в альбомі твори чернівчан І.Лисанюка та О.Літвінова.

- Як відбиралися роботи?

- Відбір був дуже прискіпливий - тільки найкращі. І не з того, що художник робив саме на той час, а з усього, що він написав протягом творчих років, тому нашим митцям довелося піднімати свої архіви.

- Чи важко перейти від полотна до дошки?

- Зовсім різне художнє осмислення. Змінюється і самий світогляд, особливо якщо художник - реаліст. Адже левкас - певною мірою модерн. Специфічна технологія, специфічний ґрунт, на якому в основному пишеться темперою. До слова, нині вже багато хто хоче спробувати себе в цьому виді живопису, що дуже важливо для нас. Більше робіт обумовлює більший вибір.

- Ви збираєтеся продовжувати каталог?

- В проекті другий том. Вже домовилися, що спонсоруватиме і друкуватиме його те ж видавництво "Софія А". Сподіваюся, що цей том буде під редакцією лауреата Шевченківської премії, академіка, вченого секретаря АНУ п. Стороженка, який, коли не помиляюсь, завідує єдиною у нашій країні кафедрою реставрації та левкасу. Він добре відгукнувся про каталог. За його словами, незважаючи, що альбом випущений не Міністерством культури, а приватними особами, зроблений він на високому рівні. Відбір до другого тому буде жорсткішим. Адже обсяг ми не зможемо розтягувати до безкінечності. А з 50 авторів до альбому можуть увійти не більше 30. Вже на виставці з чернівецьких майстрів ми побачимо роботи І.Юр'єва, Ю.Кирилюка, В.Ковалюка, О.Гармидера, І.Салевича, О.Криворучка.

Довідка. Видавництво "Софія А". Директор Максим Мельник, художній керівник - головний редактор часопису "Образотворче мистецтво" п. Маричевський. В цьому видавництві вийшла серія альбомів-монографій провідних українських художників (25 альбомів по 150 сторінок), у тому числі "Світ левкасу".

- На виставці ми побачимо всі роботи художників, представлених у каталозі?

- Ні. Деяких я навіть і не пропонував на виставку через їхню ціну. Роботи Дубовика, Стецька, Журавля... в альбомі представлені вони всі, але виставковий зал, де спершу планувалося розмістити експозицію, не має належної охорони. Інші роботи подаровані, продані...

- А емаль?

- Емаль складніше. У всьому світі не більше 200 емальєрів. Українські майстри емалі по металу досягли неперевершених результатів.

- Та ж ювелірні вироби з емалі не є рідкість.

- Емаль ювелірна і художня - дві великі різниці. Взагалі вона була відома людству ще задовго до нашої ери, зокрема, у жертовних чашах. У Візантії та Древній Русі - в іконних образах, хрестах, коштовних книжкових обкладах... Пізніше мистецтво гарячої емалі отримало новий розвиток у середньовічній Франції, Китаї, Японії, Грузії. Всі, хто прийде на виставку, будуть вражені багатством, вишуканістю кольорів та композицій. Методи емалі на металі, розроблені ще у 16 столітті і доповнені сучасними технологіями, у поєднанні дають вражаючий результат.

- Певно, згодом вийде каталог з емалі?

- Так. І хоча виставки левкасу та емалі експонуються разом, альбом "Світ емалі" - цілком самостійний проект. Професор Бородай привіз 65 робіт українських художників. І якщо все складеться належним чином і "Світ емалі" вийде, ця монографія, як і попередня, стане єдиною в Україні.

"Світ левкасу" першими побачили кияни в галереї "Софія А". Апробація "Світу емалі" пройшла в одеській галереї "Да-да-да" Гарольда Ізмайловського. Потім ці дві виставки експонуватимуться в Чернівцях, після чого помандрують до Європи. Уже є домовленість з кращими галереями, що залюбки презентуватимуть світові українських майстрів.

На фото:

Світ левкасу та емалі.

Олена РОСИНСЬКА

ДРУГА ЛІГА

ДВІ НІЧИЇ "БУКОВИНИ"

"Буковина" - "Десна" (Чернігів) - 1:1 (1:0).

Стадіон "Буковина". 3500 глядачів.

Судді: В.Шамич, Ю.Кір'янов (Київ), О.Бондар (Хмельницький).

"Буковина": В.Раковіца, В.Тофан (капітан), Б.Скибінський (О.Маковійчук-67), Д.Мельничук, В.Заяць, А.Сафроняк, О.Дележа (В.Ткачук - 75), О.Керчу, Ю.Савка, В.Кифяк (О.Білоус - 81), Р.Зароченцев (О.Семенюк - 56).

"Десна": А.Коледа, І.Богатир, П.Щедраков, О.Ратій, О.Яловець (М.Легеда - 66), В.Гавриш, І.Бобович (капітан), В.Круковець, В. Ардольянов, Д.Колодін (С.Алаєв - 85), О.Кожем'яченко (В.Чуланов - 66).

Голи: О.Дележа - 27, В.Гавриш - 54.

Попередження: О.Яловець, О.Дележа, О.Семенюк.

Обидві команди розпочали матч обережно. Перший небезпечний момент виник біля воріт господарів на 17-й хв., але м'яч після удару Колодіна пролетів вище воріт. За хвилину він же пробив штрафний, але м'яч знову пролетів над поперечиною. На 19-й хв. буковинська команда ледь не відкрила рахунок, однак воротар гостей встиг перевести м'яч на кутовий після удару Кифяка. Після подачі кутового Зароченцев пробив під поперечину - і знову на висоті голкіпер. На 27-й хв. "Буковина" повела в рахунку. Олександр Дележа побачив, що воротар "Десни" вийшов далеко з воріт, пробив - і м'яч через голкіпера затріпотів у сітці воріт гостей. Незадовго до перерви буковинська команда ледь не подвоїла рахунок. На прострільну передачу відгукнувся Володимир Кифяк, але м'яч після його удару поцілував поперечину.

Друга половина гри пройшла не менш цікаво. Обидві команди грали на високих швидкостях. Першими до активних дій взялися гості. Спочатку Ратій втратив нагоду зрівняти рахунок, а на 54-й хв. Гавриш з близької відстані встановив у матчі статус-кво. Згодом арбітр з Києва Шамич міг призначити у ворота "Десни" пенальті, який заробив Семенюк, але рефері не наважився.

Інші результати 7-го туру: "Карпати-2" - "Житичі" - 1:1, "Верес" - "Оболонь-2" - 2:0, МФК "Житомир" - "Факел" - 1:4, "Чорногора" - "Нафтовик" - 2:1, "Динамо-3" - "Княжа" - 1:1, "Нива" - "Рава" - 1:0.

Черговий матч чемпіонату України з футболу "Буковина" провела в Івано-Франківську з "Факелом", який до звітного поєдинку посідав 3-ю сходинку в турнірній таблиці. Ще до перерви господарі повели в рахунку після удару Борисенка, хоча не без порушень правила проти буковинського гравця.

Друга половина гри пройшла під диктовку чернівецьких футболістів, які втратили кілька шансів забити м'яч. Але вдалося це зробити лишень на 84-й хв. Олег Керчу відмінним ударом у "дев'ятку" зі штрафного послав плямистого у ворота "Факела".

Після матчу головний тренер "Буковини" Юрій Шелепницький сказав: "Ми втратили два очки. Якби ми реалізували, особливо в 2-му таймі, хоча б половину моментів, то могли б говорити про позитивний результат. На жаль, реалізація у нас поки що слабке місце".

Інші результати 8-го туру: "Оболонь-2" - "Карпати-2" - 1:0, "Динамо-3" - МФК "Житомир" - 2:1, "Княжа" - "Нафтовик" - 0:1, "Рава" - "Освіта" - 2:0, "Десна" - "Нива" - 4:2, "Житичі" - "Чорногора" - 1:1.

Турнірна таблиця

1. "Десна" 6 1 0 17:3 19

2. "Рава" 6 0 2 11:3 18

3. "Факел" 4 1 2 13:8 13

4. "Верес" 3 3 1 12:7 12

5. "Оболонь-2" 3 3 2 8:7 12

6. "Буковина" 3 2 2 11:6 11

7. "Нива" 3 2 2 8:7 11

8. "Карпати-2" 3 2 3 9:9 11

9. "Нафтовик" 3 1 4 7:11 10

10. "Княжа" 2 2 4 9:12 8

11. "Динамо-3" 2 2 3 6:11 8

12. "Житичі" 1 5 2 8:9 8

13. "Освіта" 1 2 4 4:9 5

14. "Чорногора" 1 2 5 5:14 5

15. МФК "Житомир" 0 2 5 5:17 2

Кращі бомбардири: В.Гавриш ("Десна"), Л.Бондарчук ("Княжа"), О.Кожем'яченко ("Десна") - по 5 м'ячів.

Наступний матч "Буковина" зіграє з київським "Динамо-3", за яке виступає вихованець буковинського футболу Володимир Найко. Гра відбудеться 9 жовтня на стадіоні "Буковина". Початок матчу о 14-й год.

"ШАХТАР" І "ДНІПРО" ЙДУТЬ ДАЛІ

Дві українські команди з трьох продовжать виступи у кубку УЄФА. Донецький "Металург" посковзнувся на грецькій команді ПАОК. Після нічиєї в гостях (1:1) всі очікували, що вдома металурги вирвуть перемогу або зіграють 0:0. На жаль, донеччани зіграли внічию -2:2 і вибули з розіграшу. Футболісти "Шахтаря" в гостях знову здобули перемогу 2:0 (перша гра - 4:1) над угорським "Дебреценом". Дніпропетровський "Дніпро" не залишив жодних шансів шотландському "Хайберніану" - 5:1 (перший матч - 0:0).

НА "УЕМБЛІ" ВИЗНАЧИЛИ КРАЩИХ

Минулого тижня в Англії на стадіоні "Уемблі" відбулася церемонія нагородження кращих футболістів світу за підсумками 2005 р. В опитуванні, яке тривало понад 4 місяці, взяли участь близько 38 тис. футболістів світу. Кращим футболістом світу визнано бразильця Рональдіньйо. А до збірної світу ввійшли: воротар - Діда, оборонці - Мальдіні, Кафу, Террі, Неста, півоборонці - Лемпард, Зідан, Рональдіньйо, Макелеле, нападники - Шевченко і Ето'О. Крім цього, організатори вручили ще три нагороди. Приз "Найкращий молодий футболіст року" дістався Кріштіану Рональдо, "Найкращий юний гравець року" - Руні, а легенда футболу - Пеле. Слід сказати, що Андрій Шевченко нещодавно став володарем престижної нагороди "Golden Foot", як кращий футболіст планети за підсумками голосування в Інтернеті вболівальників усього світу.

ДО ОВЕР-ТАЙМУ НЕ ДОТЯГНУЛИ

"Буковина" давно не показувала такої гри, як у поєдинку 1/16 фіналу Кубка України. А глядачів зібралася рекордна кількість за останні 10 років - 8200.

На жаль, київський "Арсенал" проігнорував кубковий поєдинок, виставивши майже дублюючий склад. З "основи" у стартовому складі вийшли лишень Роман Байрашевський, Олександр Першин, Сергій Крючіхін і Сергій Коновалов. Буковинська команда з перших хвилин захопила ініціативу, тому голкіперу "канонірів" доводилося не раз виручати свою команду. Близькими до успіху були Сафроняк, Дележа, Мельничук і Тофан, але на заваді був голкіпер гостей Байрашевський. Незадовго до перерви гості могли відкрити рахунок. Коновалов, Баранов і Манаков небезпечно били, але забитих м'ячів глядачі так і не побачили.

Друга половина гри пройшла не менш цікаво. Відкрити рахунок могли у складі "Буковини" Ткачук, Мельничук, Кифяк, але їм бракувало влучності. А "каноніри" свій шанс використали. На другій доданій арбітром хвилині Олександр Першин зі штрафного забив єдиний і переможний м'яч.

Після матчу авторові цих рядків вдалося поспілкуватися з двома гравцями "Арсеналу".

Олексій Уваров: "Гра була рівною. Мені "Буковина" сподобалася. Але у кубковому поєдинку завжди повинен бути переможець. Тому в сьогоднішньому матчі перемогла та команда, якій більше потрібна була перемога".

Олександр Першин: "Я був впевнений, що зі штрафного заб'ю. Хоча, якщо говорити відверто, такі м'ячі беруться, і ваш воротар припустився помилки, неправильно обравши місце у рамочці".

БУДІВЕЛЬНИКИ ЙДУТЬ У ЛІДИРУЮЧІЙ ГРУПІ

Розпочався 15-й чемпіонат України з волейболу у вищій лізі. Чернівецька команда "Будівельник-Динамо-Буковина" виступає у підгрупі "А" і є дебютантом у вищому дивізіоні.

Минулого вікенду у 1-му турі наші земляки приймали "Аеропорт-Бориспіль", за яку виступали С.Щеголь, Ю.Дубіч, А.Походун, О.Єфімов, В.Ковалів, В.Туріцин, А.Перепадя, А.Лєвашов, А.Педашевський, А.Конончук, О.Рачун, С.Смірнов. У суботньому поєдинку наші волейболісти продемонстрували конструктивну гру і здобули заслужену перемогу 3:0 (25:18, 25:19, 25:18).

У недільному матчі йшла запекліша боротьба. Гості відзначалися сильними подачами, проте перша партія завершилася перемогою чернівчан - 25:17. Початок другої партії був за бориспільцями, але згодом господарі вийшли вперед і довели партію на свою користь - 25:21. У середині третьої партії наші волейболісти дещо розслабилися, чим миттєво скористалися гості. 25:20 на їхню користь. У 4-й партії тривалий час гості вигравали 1-2 очки. Але тут глядачі несамовито і палко почали підтримувати будівельників. Чернівецькі волейболісти заграли активніше і вирвали перемогу 25:21. Загальний рахунок матчу - 3:1. Після матчу вдалося поспілкуватися з керівним складом нашої команди.

Василь Ватаманюк (президент клубу):

- Дуже радий, що команда вдало дебютувала у чемпіонаті. Сподіваюсь, що й надалі вона продовжить переможну ходу.

Михайло Туркула (головний тренер):

- У третій партії ми не повинні були програвати. Потенціал у команди є, тому будемо працювати.

Інші результати 1-го туру: "Динамо-Феміда" (Одеса) - "Юніон" (Сніжне) - 1:3, 0:3, "Новатор" (Хмельницький) - ВК "Київ" - 3:2, 0:3, "Локомотив-2 СКІФ" (Харків) - "Факел НТУНГ" (Івано-Франківськ) - 0:3, 2:3, "Лучеськ-Підшипник" (Луцьк) - "Буревісник" (Чернігів) - 3:1, 3:0.

Після 1-го туру 1-3 місця ділять "Будівельник-Динамо-Буковина", "Юніон" та "Лучеськ-Підшипник" - по 4 очки (різниця партій 6:1). У "Факела НТУНГ" також 4 очки (6:2).

За "Будівельник-Динамо-Буковина" заявлені:

Володимир Пшебельський (1983 р. н., кмс, 191 см),

Олександр Рязанов (1981 р. н., кмс, 201 см)

Денис Андрієнко (1982р.н,кмс, 201 см)

Євген Ткаченко (1984 р. н., кмс, 192 см)

Віталій Сухінін (1985 р. н., кмс, 204 см)

Сергій Накоскін (1975 р. н., кмс, 195 см)

Віктор Туркула (1983 р. н., кмс, 186 см)

Андрій Романишин (1979 р. н., кмс, 188 см)

Максим Пархоменко (1983 р. н., кмс, 193 см)

Геннадій Наложний (1968 р. н., мс, 202 см)

Олег Шелест (1970 р. н., мс, 192 см)

Ігор Меркушев (1984 р. н., кмс, 191 см)

Олег Гавалешко (1971 р. н., мс, 196 см).

На численні прохання пропонуємо вашій увазі календар ігор за участі нашої команди.

2005 р.

2-й тур (8-9 жовтня): "Будівельник-Динамо-Буковина" - "Локомотив-2 СКІФ".

3-й тур (15-16 жовтня): "Лучеськ-Підшипник" - "Будівельник-Динамо-Буковина".

4-й тур (22-23 жовтня): "Будівельник-Динамо-Буковина" - "Буревісник".

5-й тур (5-6 листопада: "Факел НТУНГ" - "Будівельник-Динамо-Буковина".

6-й тур (12-13 листопада): "Юніон" - "Будівельник-Динамо-Буковина".

7-й тур (19-20 листопада): "Будівельник-Динамо-Буковина" - ВК "Київ".

8-й тур (3-4 грудня): "Динамо-Феміда" - "Будівельник-Динамо-Буковина".

9-й тур (17-18 грудня: "Будівельник-Динамо-Буковина" - "Новатор".

2006 р.

10-й тур (14-15 січня): "Аеропорт-Бориспіль" - "Будівельник-Динамо-Буковина".

11-й тур (21-22 січня): "Локомотив-2 СКІФ" - "Будівельник-Динамо-Буковина".

12-й тур (28-29 січня): "Будівельник-Динамо-Буковина" - "Лучеськ-Підшипник".

13-й тур (11-12 лютого): "Буревісник" - "Будівельник-Динамо-Буковина".

14-й тур (18-19 лютого): "Будівельник-Динамо-Буковина" - "Факел НТУНГ".

15-й тур (25-26 лютого): "Будівельник-Динамо-Буковина" - "Юніон".

16-й тур (11-12 березня): ВК "Київ" - "Будівельник-Динамо-Буковина".

17-й тур (18-19 березня): "Будівельник-Динамо-Буковина" - "Динамо-Феміда".

18-й тур (25-26 березня): "Новатор" - "Будівельник-Динамо-Буковина".

У Чернівцях матчі проходитимуть у спорткомплексі "Будівельник" (вул. Кармелюка, 78), по суботах о 17 год., по неділях - о 10 год. 30 хв.

ПЕРШІСТЬ ОБЛАСТІ

БОМБАРДИРСЬКІ ЯКОСТІ КОРОЛЯНЧУКА, ІВАНОВА ТА ГАКМАНА

У 2-й групі футбольної першості області відбулися матчі 16-го туру. Продовжив традицію Королянчука та Іванова, котрі у 15-му турі відзначилися хет-триками, Іван Гакман. Ветеран буковинського футболу у поєдинку ФК "Васловівці" - СК "Барс" (4:1) забив три м'ячі. Цікаво, що Олександр Іванов свої три м'ячі забив протягом 11-ти хвилин і цей хет-трик можна занести в Книгу рекордів Буковини, як найшвидший хет-трик. А ось як завершилися інші матчі 16-го туру: ФК "Малик" - "Освіта" - 2:0, "Дністер" - "Олбі-Рос Дрім-Тім" - 0:1, "Черемош" - "Фарма-С-Фод" - 1:3, ФК "Вашківці" - ФК "Заставна"- +:-, "Карпати" - "Родничок" - 1:0, "Голд-Транс" - "Калина-транс Берда" - 3:1.

ТЕХНІЧНІ РЕЗУЛЬТАТИ

14-й тур

"Черемош" - "Олбі-Рос Дрім-Тім" -4:1 (П.Волощук - 2, В.Гуцуляк, О.Вийчук; В.Філіпчук), "Голд-Транс" - "Фарма-С-Фод" -1:4 (М.Біжан; В.Козелян -2, О.Капіцький, С. Вірстяк), "Карпати" - ФК "Заставна" - 2:3 (О.Шутак, О.Равлюк; І.Борсук, В.Дубковець, В.Фалібога), "Калина-транс Берда" - СК "Барс" -1:2 (В.Фрунчак; М.Барон, А.Івасюк), "Дністер" - "Освіта" - 0:0, ФК "Малик" - ФК "Вашківці" - 5:1 (В.Пятничко -2, Д.Білоус - 2, І.Павлик; С.Дідорук).

15-й тур

"Фарма-С-Фод" - "Калина-транс Берда" - 6:0 (А.Фурега -2, В.Козелян -2, Т.Касько, О.Сопін), "Родничок" - "Дністер" - 3:0 (З.Абуладзе - 2, В.Вайпан), ФК "Заставна" - ФК "Малик" - 0:1 (Д.Білоус), "Олбі-Рос Дрім-Тім" - ФК "Васловівці" -1:3 (С.Мандрик; В. Королянчук - 3), "Освіта" - "Карпати" - +:-, ФК "Вашківці" - - 4:0 (О.Іванов -3, С.Лоюк), СК "Барс" - "Черемош" - 1:3 (Р.Ковтик; О.Вийчук -3).

16-й тур

ФК "Васловівці" - СК "Барс" - 4:1

ФК "Малик" - "Освіта" - 2:0

"Дністер" - "Олбі-Рос Дрім-Тім" - 0:1

"Черемош" - "Фарма-С-Фод" - 1:3

ФК "Вашківці" - ФК "Заставна" - +:-

"Карпати" - "Родничок" - 1:0

"Голд-Транс" - "Калина-транс Берда" - 3:1

17-й тур

"Фарма-С-Фод" - ФК "Васловівці" - 1:3

"Родничок" - ФК "Малик" - 1:3

"Калина-транс Берда" - "Черемош" - 2:3

"Олбі-Рос Дрім-Тім" - "Карпати" - 1:0

"Освіта" - ФК "Вашківці" - 2:4

СК "Барс" - "Дністер" - 1:0

ФК "Заставна" - "Голд-Транс" - 3:1

18-й тур

ФК "Васловівці" - "Калина-транс Берда" - 1:0

ФК "Малик" - "Олбі-Рос Дрім-Тім" - 5:0

"Голд-Транс" - "Черемош" - 0:4

"Карпати" - СК "Барс" - 2:0

ФК "Вашківці" - "Родничок" - +:-

ФК "Заставна" - "Освіта" - 1:2

"Дністер" - "Фарма-С-Фод" - 3:2

19-й тур

"Черемош" - ФК "Васловівці" - 4:1

СК "Барс" - ФК "Малик" - 1:3

"Олбі-Рос Дрім-Тім" - ФК "Вашківці" - 2:3

"Родничок" - ФК "Заставна" - 4:0

"Освіта" - "Голд-Транс" - 2:0

"Калина-транс Берда" - "Дністер" - 1:2

"Фарма-С-Фод" - "Карпати" - 2:1

20-й тур

"Карпати" - "Калина-транс Берда" - 3:2

"Дністер" - "Черемош" - 1:3

ФК "Вашківці" - СК "Барс" - 2:2

ФК "Малик" - "Фарма-С-Фод" - 4:3

ФК "Заставна" - "Олбі-Рос Дрім-Тім" - 1:2

"Освіта" - "Родничок" - 1:3

"Голд-Транс" - ФК "Васловівці" - 1:7

21-й тур

ФК "Васловівці" - "Дністер" - 4:0

"Калина-транс Берда" - ФК "Малик" - -:+

"Черемош" - "Карпати" - 1:1

"Фарма-С-Фод" - ФК "Вашківці" - 4:2

"Олбі-Рос Дрім-Тім" - "Освіта" - 5:1

"Родничок" - "Голд-Транс" - +:-

СК "Барс" - ФК "Заставна" - 2:0

ТУРНІРНА ТАБЛИЦЯ

1. ФК "Малик" 18 0 3 65:21 54

2. "Черемош" 15 1 5 54:23 46

3. "Дрім-Тім" 14 3 4 42:29 45

4. ФК "Васловівці" 13 3 4 49:27 42

5. "Фарма-С-Фод"12 2 7 62:44 38

6. ФК "Вашківці" 11 4 6 45:37 37

7. СК "Барс" 8 5 8 34:29 29

8. "Карпати" 8 3 10 31:33 27

9. "Дністер" 6 5 10 26:40 23

10. "Освіта" 6 5 10 27:42 23

11. "Родничок" 7 1 12 24:33 22

12. ФК "Заставна" 4 4 13 25:50 16

13. "Голд-Транс" 2 4 15 21:53 10

14. "Калина-транс"1 2 18 21:65 5

ЧИ БУДУТЬ ВЕТЕРАНИ ЧЕМПІОНАМИ?

В Одесі відбувся перший фінальний матч чемпіонату України з футболу серед ветеранів, у якому місцева команда "Рішельє" (за неї виступають колишні гравці одеського "Чорноморця") приймала чернівецьку "Буковину". Наші ветерани в цій грі продемонстрували бійцівські риси і завдали господарям несподіваної поразки з рахунком 2:0. У кожному таймі наші футболісти забили по одному м'ячу. На 8-й хв. відзначився Валерій Королянчук, а подвоїв рахунок на 60-й хв. Віктор Мглинець. За ветеранську команду "Буковина" виступали Павло Сиротін, Віктор Гоголь, Тарас та Юрій Шелепницькі, Ярослав Скрипник, Олег Федюков, Володимир Борисевич, Іван Фединяк, Валерій Королянчук, Дмитро Білоус, Віктор Мглинець, Ярослав Клецько, Юрій Сапожник, Олег Голобуцький, Олександр Сопін, Ігор Грималюк.

Повторний поєдинок відбудеться у Чернівцях 9 жовтня на стадіоні "Буковина".

Початок гри о 16.30.

ПЕРЕМОГА ДО ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

Від 25 до 27 вересня у Ялті пройшли 4-і юнацькі Всеукраїнські спортивні ігри з легкої атлетики. Вдало виступила буковинка Севіль Ібрагімова (ФСТ "Україна", ОДЮСШ "Авангард"). Підопічна тренерів Геннадія і Любові Слюсарєвих здобула "золото" на дистанціях 100 і 200 метрів. До речі, 25 вересня Ібрагімовій виповнилося 18 років. Цього ж дня вона перемогла на стометрівці, зробивши собі прекрасний подарунок. Ще одна представниця Буковини Наталя Лупу (тренер Володимир Степанов) здобула дві бронзові нагороди на дистанціях 400 метрів і 400 метрів з бар'єрами.

У КОГО Є ПРАВО НА НЕНАВИСТЬ?

"Ленін в кожній хаті - трудовій оселі

Тим-то ми багаті,

Раді і веселі.

Ленін в кожній хаті, Ленін в серці кожнім.

Тим-то ми незборні і непереможні."

Або так:

"Ой ви, подруги-дівчата,

Ми душею молоді.

Сонце комунізму зустрічати

Ви разом з нами йдіть"

Або ще, до прикладу:

"Наше здорове почуття солідарності, доброго гумору ми протиставляємо тим скаженим псам імперіалізму, які осіли в Мюнхені і в безсилій люті оббріхують нашу дійсність".

Кілька цих цитат (поряд) я взяв зі старих радянських збірників. Мою увагу, власне, привернув не зміст, а прізвища. Так починали свою кар'єру відомі нині буковинські митці, журналісти, літературознавці (цитати належать їм). Не буду називати авторів. Чому ці троє мають віддуватися і за всіх інших, які так само були у тих збірниках? Майже усі, кому від сорока та більше, засвітилися. І, врешті, на бажання таких витягів можна навести сотні. Як кажуть, валізи компромату. Але я не збирався нікого компрометувати. Невдячна це справа. Навіть свідомо взяв твори, дуже віддалені у часі, хоча свіжіших (зразка 1985-1987 років) - хоч греблю гати. Головний же гумор долі, здалося мені, полягає у тому, що саме ці люди визначають ідеологічні настрої Буковинського краю й нині. Але вони, зрозуміло, пишуть і кажуть зовсім інше.

Пошуки "зрадників", "посібників" останні півроку стали чи не визначальними для багатьох. І серед цих щирих, гнівних виступів з вимогою покарати, звернути увагу і т. ін. з подивом помітив: сольні голоси часто належать авторам, котрі так щиро оспівували радянську дійсність. Що цікаво, погляди легко змінилися на протилежні, а от розуміння засобів та ентузіазм і старанність залишилися такі самі, як і були. А чи є у цих людей право на ненависть, тим більше на політичну ненависть? Наскільки корисна ненависть? І чи є це право ненависті взагалі у людини?

Останнім часом нерідкісна картина, коли біля наметів політичних партій люди мало не б'ються. При тому інформацію про реалії політичного життя люди отримують зі ЗМІ. Тобто з других рук, досить часто заангажованих та підгодованих. І від авторів, подібних до тих, що згадав тільки-но. І ніхто з цих надто простих людей (різної гами - від помаранчевої до блакитної) учасників політичних баталій не думає про те, що, може, з ними розмовляють і звертаються через ЗМІ лише для того, щоб обманути. Інакше ніхто і розмовляти не став би.

Запитав одного з депутатів, як ставляться одне до одного представники різних політичних партій після засідань Верховної Ради - головного серіалу країни, її ексклюзивного реаліті-шоу. Він відповів: "Усі вітаються одне з одним. Політичні стосунки лише в Раді. Поза Радою - лише людські, ніякої політики". За дві години після розмови бачив трансляцію, як приязно спілкуються Шуфрич з Рибачуком. Ну, брати! У провінції так не виходить. У провінції - якщо пояснили, що хтось дуже поганий, його ненавидять і в раді, і поза радою. І на вулиці. Такі особливості сучасної української демократії. Трохи хворобливі.

Тому, власне, й корисно проглянути старі підшивки. Хто ж задає тон великої ненависті? Хто це такий прозорливець і знавець "хто є хто" у цьому світі? Хто знає, кого треба ненавидіти? Наприклад, відкриваю свіже число одного з буковинських часописів. Там стаття про злих, поганих зрадників (цього разу про колишню злочинну владу). Звісно, сповнена зневаги, презирства, і, її, ненависті. Відкриваємо підшивку, наприклад, "Радянської Буковини" - 20 років тому надрукована стаття "Ваша карта бита, панове!" про злих, поганих зрадників того самого автора. (Але зрадники - вже українська націоналістична еміграція). Ті ж ознаки стилю. Напрямок змінився на протилежний, ненависть залишилася. Важка така. Словами не передати, цей настрій треба безпосередньо відчути. На смак, на язик, всередину. І дивовижна тотожність того, що було, і сьогодення.

Ми живемо серед міфічних ворогів і, що найсумніше, міфічних друзів (це стосується у першу чергу політики). Найнеприємніший наслідок загальної пошесті ненависті, головна, як-то кажуть, лажа ситуації. Спочатку ненависть спрямована проти міфічних ворогів, а потім, коли приходить зневіра в кумирах, вона спрямована взагалі у простір. Тому що зневірена людина відчуває - правди немає. А якщо правди немає, то можна все: плюндрувати свою землю, вирубувати ліси, брати хабарі, а якщо треба, то когось і на ніж "посадити". І це та ситуація, коли дорога вимощена благими намірами, а чомусь вперто прямує до пекла! А чому? Відповідь проста: дорога ґрунтується на ненависті. Історія не газетна, швидше біблійна. Але також свого роду інформативна. І стосується безпосередньо сучасного життя: стільки актів вандалізму навколо, як зараз, ніколи не помічав: від людських фекалій у лісовому джерельці, нещадно розвороченої землі на свіжих вирубках із пляшками горілки, що стирчать з коріння, до запльованого із кайфом асфальту. Дрібниці. Як на мою думку, це і є поведінка за відчуттям - правди немає. Висновок із загальної ненависті, її наслідок.

Щодо права на ненависть. Є така дивна історія, яку не часто згадують побожні працівники мас-медіа, сповнені шляхетними почуттями і святою ненавистю до тих, хто не відповідає ідеалам. Хочеться навести також невеличку цитату (від Іоанна гл. 8 в. 7, 8, 9).

" А коли ті не переставали питати Його, він підвівся й промовив до них: "Хто з вас без гріха, - нехай перший на неї той каменем кине!"

І Він знов нахилився додолу, і писав по землі.

А вони, це почувши й сумлінням докорені, стали один по одному виходити, почавши з найстарших та аж до останніх. І зоставсь Сам Ісус і та жінка, що стояла всередині".

Ну, і далі. Здається, цей тест Христа на здоровий глузд сьогодні дехто не пройшов би. Принаймні я не поручився б за безпеку цієї жінки сьогодні. Напевно, дістала б камінням.

Хтось запитає: "Чого це автор так розкукурікався? Що, його зачепило особисто?!" Відповідаю: "Ні, не зачепило, тому що безмежно далекий від політики". Але перекривлені ненавистю обличчя ошуканих балаболами виборців донецько-львівської національності викликають у мене важку нудоту. Певно, з печінкою щось негаразд. І до того ж, як не дивно, хочеться жити у нормальній країні. От хочеться - і нічого не вдієш. Рецепт нормального суспільства здається єдиний - оголосити мораторій на ненависть. Скасувати право на ненависть.

Сергій ВОРОНЦОВ

ДЕНЬ МІСТА?..

РЕІНКАРНАЦІЯ РОГАТОГО. ЕСЕ

Ох, і довго ж звірствувала свого часу інквізиція... Язик-помело не повернеться назвати її "святою". Святість у її мізантропському розумінні аж ніяк не приваблює.

Найжорстокішим фоліантом, який коли-небудь видавали середньовічні фанатики-католики, а в цьому разі ченці, є так званий "Malleus Maleficarum", то біш "Молот Відьом". Книженція потужно закликала, хай їй грець, вважати за єретичок усіх більш-менш освічених жінок. Одні назви триклятущих розділів чого вартують... А нехай їм!

Все, все, дихаємо глибоко, трясця відпускає потихеньку. Хотілося б повитріщатися на ядерну реакцію мозків отих знавіснілих катів, якби вони опинилися десь посеред сучасного оплоту урбанізації, навіть найзахаращенішого! Які потоки прокльонів, либонь, вирвалися б із їхніх просвітницьких уст!..

Далеко чвалати не треба - взяти хоча б засоби нашого пересування. Та не обридлі "запашні" трайбіки чи наскрізь штурмовані маршрутки, а щось проворне, вертляве, веселе, гомінливе, галасливе, бринькувате, витримане, точне, чітко напрямлене... Трамваї! Оце воно!

Переді мною залишки легендарних рейок на Садовій...

В альмаматерних Чернівцях трамваї ліквідували ще бозна-коли, тому згадую свої останні іншоміські вояжі... Гм-м... Вітер лящить, пил на долівці кружляє, чути мерехтливий передзвін. О, приваландався! Як прудко!

- Обережно, двері відчиняються! - І ми всі хором збираємося вчадитись до жовтенького салону.

Ну, кому вдалось, кому - так собі... Повагом підвалює кондукторша. Ще те щастячко... Може бути різною: нагадувати мініатюрність мурашки форміка руфа, заворожити невідворотністю павука-птахоїда, вкінець знищити стрімкістю анаконди. Хух, поминуло. Йєс, сидушка звільнилася. До вереску неортопедично-негігієнічний сяк-так вигнутий шматок пластику, поцяткований автографами малолітніх графоманів. Ще й з дивною діркою ззаду. Це ж для яких таких анатомічних особливостей передбачено? Крім геморою, нічого на думку не спадає...

Але це у трамвайному пузі. Однак кого цікавлять тимчасові нутрощі у вигляді пасажирів? А зопалу може і шляк трафити. Ця таратайка нагадує ж бо рогатенького! Хіба ні? "...Його мерзенні символи вкоренилися в цьому створінні. В йому немає світлого духу, бо з самісінького початку ця звірюка належала думці диявола. Створена за образом найпершого слуги його, вона ница й куцохвоста. Маленькі очиці хтиво блискотять у темряві. Вичавлений ніс недолугою плямою нагадує про себе. Скривлена пащека немовби знущається застиглою насмішкою, оскверняючи всі творіння Божі на нечистому шляху. Ратиці має гострі й заокруглені. Кольором жовтавої шкури своєї наслідує відтінок шкіри блаженних - убогих, нужденних, хворих, обраних, наближених до Всевишнього ще за животіння їхнього. А голову, навіки прокляту, охоплює найпевніша й найгидкіша ознака - РООГИИИ... Вічний символ бруду й занепаду, язичницька спадщина. Незмінний сороміцький вінець лукавого васала...".

Удатними базікалами, між іншим, були древні поборники непохитної віри. Принаймні ті, котрі мали хист до оправлення своїх діянь, думок та висновків на пергаменті. Однозначно оголосили б нас усіх єретиками та спробували б у терміновому порядку захопити музейні склади моторошних аксесуарів для тортур...

І оком не змигнули б, бо всюди вчували та споглядали чортівню. Її багацько сьогодні розчинилось у побутових предметах: чи то невмовкний ящик із настійливо спокусливою "сиреальністю" , чи то фритюрниця із киплячою олією, чи...

Зрештою, усе має свій певний містичний сенс. Дарма шукати його спеціально. Тільки час гаяти.

А все-таки жаль, що в нашому місті спритні ходики-трамваї давненько вже не дзенькають над базальтовою бруківкою, що ще збереглася де-не-де. Роззявляються самі лише трайбіки та маршрутки, а таких собі гермафродитців від громадського транспорту нема. А ті ж, що є, - сковтують нарід, гучно пускають вихлопні гази та котяться й котяться, періодично відригуючи внутрішній вміст...

Не облягають рейки дорогу..

Що залишилося від життєрадісних, сонцесяйних?

Блакитнувато-білий пам'ятник навпроти вокзалу немічно спирається на крихкі коліщатка та пустопорожньо просвічує віконцями. Миготить меморіальною табличкою про дату спорудження й вік. Надгробок...

Аніта ГРАБСЬКА

Фото А. РОМАНЦОВ

НАША ПОШТА

ШАНОВНА РЕДАКЦІЄ!

Як математика за фахом, мене надзвичайно цікавить, як прораховують рентабельність наших приміських та міських маршрутних автобусів. Думаю, це таємниця навіть для світил науки. Досить часто я виїжджаю з автовокзалу до різних райцентрів. І щоразу мене вражає тонке відчуття міри водія, який повідомляє пасажирам, чи варто купувати квиток у касі, чи ні. Наприклад, дізнавшись, що 5-6 пасажирів вже купили квитки, іншим він радить давати гроші безпосередньо йому. Іноді до маршрутки підходить якийсь дивний чолов'яга з папірцями, і вони про щось шепочуться з водієм. Ймовірно, це й є рахівник рентабельності. Цікаво, що з незрозумілої принциповості я беру квиток у касі, і водій досить часто радить мені цього не робити. Звісно, краще віддати гроші в надійні руки, аніж тій же державі. Водій купить молока, може, ще й його начальник купить, а що купить держава? Підсумовуючи: в такий спосіб різниця між справжньою рентабельністю маршруту та тією, що на папері, складає, на моє короткозоре око, відсотків двісті. Проте щоразу, коли ціни підвищуються, нас запевняють, що це робиться внаслідок низької рентабельності маршруту та підвищення цін на бензин. Ні, я не заздрю водіям і двома руками за те, щоб кожен водій міг відпочивати в Еспанії і встановити у квартирі джакузі. Але звідки така сором'язливість і бажання сховатися в тіні? Встановіть людині 2000-2500 гривень окладу, але ж врешті дізнаєтеся про справжню рентабельність маршруту. А знання, як-то кажуть, - сила. Так само своїм короткозорим оком я досить часто не можу побачити дрібну здачу у касі автовокзалу. Копійок 15-20, дрібниця. Ймовірно, касир хоче чаю. Нехай. Але що сумно: поки він хоче чаю, я хочу до туалету. І хоч його я також не можу розгледіти своїм короткозорим оком, але вбивчий аромат не дає збитися із шляху.

Вдячний користувач Андрій ПИСАРЕНКО

Р.S. Я до чого. Якщо вже берете гроші, то принаймні влаштуйте вбиральню так, щоб вона нагадувала людську.

ЧИ КОМУНІКАБЕЛЬНІ ВИ?

1. У вас запланована ділова зустріч. Чи вибиває її очікування вас із колії?

2. Чи не відкладаєте ви візит до лікаря доти, поки не стане гірше?

3. Чи викликає у вас незадоволення або розгубленість доручення виступити з докладом на зборах?

4. Вам запропонували виїхати у відрядження до міста, де ви ніколи не були. Чи намагатиметеся уникнути такого відрядження?

5. Чи любите ви ділитися своїми переживаннями із будь-ким?

6. Чи дратує вас, коли незнайомець на вулиці звернеться з проханням?

7. Чи вірите ви, що є проблема "батьків та дітей", що людям різних поколінь важко порозумітися?

8. Чи соромно вам нагадати знайомому повернути позичені у вас гроші?

9. У ресторані вам подали явно неякісну страву. Ви промовчите або розсердитеся й висловите невдоволення офіціанту?

10. Опинившись наодинці з незнайомцем, ви почнете з ним розмову або будете чекати, що він перший звернеться до вас?

11. Побачивши довгу чергу, ви відмовитеся від своїх намірів щось купити або будете томитися у черзі?

12. Чи боїтеся брати участь у якійсь комісії з вирішення конфліктів?

13. У вас свої критерії оцінки музики, живопису, мистецтва, і жодних чужих думок ви не приймаєте?

14. Почувши десь у кулуарах висловлення явно помилкової точки зору з добре відомого вам питання, швидше промовчите й не почнете дискутувати?

15. Чи бере досада, коли звертаються до вас з проханням допомогти розібратися у якомусь службовому питанні?

16. Чи охочіше ви викладаєте свою точку зору письмово, аніж в усній формі?

Підсумуємо: так - 2 бали, іноді - 1, ні - 0.

30-32 бали. Ви явно не комунікабельні, і це ваша біда - адже страждаєте від цього тільки ви. Однак і близьким людям з вами нелегко. На вас важко покластися у справі, яка потребує ділових зусиль. Намагайтеся бути комунікабельними.

25-29 балів. Ви замкнуті, віддаєте перевагу самотності, у вас, напевно, мало друзів. Нова робота та необхідність нових контактів виводять вас із рівноваги. Ви знаєте цю властивість вашого характеру й буваєте незадоволені собою. Ви здатні перебороти себе. Адже ви стаєте товариськими й комунікабельними, коли чимось дуже захоплені.

19-24 бали. Ви досить впевнено почуваєтеся в незнайомій обстановці. Нові проблеми вас не лякають. Однак із новими людьми ви сходитеся з оглядкою, у диспутах берете участь неохоче. У ваших висловлюваннях чимало сарказму. Це можна виправити.

14-18 балів. У вас нормальна комунікабельність. Ви допитливі, охоче слухаєте цікавого співрозмовника, досить тактовні у спілкуванні з іншими, спокійно відстоюєте свою точку зору. Без неприємних переживань ідете на ділові зустрічі. У той же час не любите шумних компаній, екстравагантних вчинків, багатослівність вас дратує.

9-13 балів. Ви товариські (навіть надміру). Допитливі, любите висловлюватися з різних питань, що іноді дратує співрозмовників. Охоче знайомитеся з новими людьми. Любите бути у центрі уваги, нікому не відмовляєте у вирішенні проблем, хоча не завжди можете допомогти. Буває, вибухнете, але швидко відходите. Чого вам не вистачає, так це посидючості, терпіння та відваги при зіткненні із серйозними проблемами. Ви здатні змусити себе не відступити.

4-8 балів. Комунікабельність переповнює вас, ви завжди в курсі всіх подій. Любите брати участь у всіх дискусіях, хоча серйозні теми можуть викликати у вас хандру. Всюди почуваєтеся в своїй тарілці. Беретеся за будь-яку справу, хоча не завжди можете довести її до завершення. З цієї причини керівництво та колеги ставляться до вас із осторогою.

3 бали. Ваша комунікабельність носить хворобливий характер. Ви балакучі, багатослівні, втручаєтеся у справи інших, які не мають до вас жодного стосунку. Беретеся судити про проблеми, в яких не компетентні. Часто буваєте причиною конфліктів у вашому оточенні. Вибухаєте, ображаєтеся, нерідко буваєте необ'єктивні. Серйозна справа не для вас. Так, вам би попрацювати над собою й над характером. Виховуйте в собі терплячість та стриманість, повагу до людей. Подбайте про своє здоров'я - такий спосіб життя вийде боком.

ХТО ВИ?

Із запропонованих фігур виберіть одну, яка вам більше сподобалася.

КВАДРАТ. Працьовитість, старанність, потреба доводити почату справу до кінця, впертість, що допомагає втілювати в життя мету, - ось чим знамениті справжні Квадрати. Витривалість, терплячість і методичність зазвичай роблять Квадрата висококласним фахівцем у своїй сфері. Квадрат любить раз і назавжди порядок: все повинно бути на своєму місці й відбуватися у свій час. Ідеал Квадрата - розплановане, передбачене життя, йому не до душі "сюрпризи" та зміни звичайного ходу подій.

ПРЯМОКУТНИК. Тимчасова форма особистості, котру можуть носити інші фігури в певні періоди життя. Це - люди, не задоволені тим способом життя, який вони ведуть зараз, і тому зайняті пошуком кращого становища. Тому основні риси Прямокутника - допитливість, пошук, цікавість до всього, що діється навколо, сміливість. Вони відкриті для нових ідей, цінностей, способів мислення і життя, легко засвоюють все нове.

ТРИКУТНИК. Ця фігура символізує лідерство. Найхарактерніша особливість справжнього Трикутника - здатність концентруватися на головній меті. Трикутники - енергійні, цілеспрямовані, сильні особистості, які мають ясну мету і, як правило, досягають її. Вони честолюбні та прагматичні, вміють показати керівництву значимість своєї роботи й роботи своїх підлеглих. Сильна потреба бути правим і управляти становищем справ робить Трикутника особистістю, котра постійно змагається, конкурує з іншими.

КОЛО. Найдобріша із п'яти фігур. Ці люди надто вразливі, мають розвинуту емпатію - здатність співпереживати, співчувати, емоційно відгукуватися на переживання іншої людини. Коло відчуває чужу радість і чужий біль як свої. Воно щасливе тоді, коли всі ладять один з одним. Тому, коли у Кола виникає з кимсь конфлікт, найімовірніше, що саме Коло поступиться першим. Воно прагне знайти спільне навіть у протилежних точках зору.

ЗИГЗАГ. Фігура символізує творчість. Поєднання абсолютно різних, неподібних ідей і створення на цій основі чогось нового, оригінального - ось що подобається Зигзагам. Це люди захоплені, готові у будь-який момент змінити життя. Коли у них з'являється нова й цікава ідея, Зигзаги готові повідати її всьому світові. Зигзаги - невтомні провідники своїх ідей та здатні захопити ними багатьох. Якоюсь мірою ідеалісти.