В овочівництві розрізняють самозапильні і перехреснозапильні культури. У перших культур запилення відбувається після запилення пилком квітки цієї ж рослини або інших квіток цієї ж родини. До них відносять помідор, перець, баклажан, горох, квасолю, салат. У більшості з них пиляки утворюють колонку, яка щільно охоплює стовпчик приймочки. Пилок у них важкий, липкий. Приймочка маточки знаходиться біля пиляків, що забезпечує успішне самозапилення. У жарку погоду у деяких рослин або окремих квіток приймочка може виходити за краї колонки. У цьому випадку запилення може бути перехресним, що часто спостерігається у південних районах (до 1—3%). Тому для вирощування насіння самозапильних культур потрібно дотримуватися просторової ізоляції: для гороху, квасолі, салату не менше 50 м, помідора, баклажана, перцю — 100 м, а перцю солодкого від гіркого — 2000 м на відкритій місцевості або 20, 50, 100 і 1000 м відповідно — на закритій.
За перехресного запилення овочевих культур насіння утворюється лише після попадання пилку з інших рослин. У свою чергу перехреснозапильні культури поділяються на вітрозапильні (анемофілія) і комахозапильні (ентомофілія). Анемофільні рослини утворюють велику кількість пилку. Наприклад, одна рослина кукурудзи цукрової дає в середньому до 5 млрд. пилкових зерен. У вітрозапильних культур квітки дрібні з непоказною або редукованою оцвітиною, не мають аромату і не виділяють нектару. У рослин приймочки часто висуваються з квітки. Завдяки специфічній будові приймочка має відносно велику поверхню, де затримується значна кількість пилку. До таких культур відносять кукурудзу цукрову, буряк столовий, мангольд, шпинат, ревінь, щавель. Рослини таких культур, крім перенесення пилку вітром, частково можуть перезапилюватися й комахами - попелицею, метеликами, мухами. В насінництві вітрозапильних культур просторова ізоляція між сортами різновидностей буряка столового, кормового і цукрового повинна становити на відкритій місцевості понад 10 км, а на закритій — 5 км, між сортами однієї різновидності — не менше 2 км.
У рослин ентомофільних культур запилення відбувається за допомогою комах (бджіл, осмій, джмелів, мух, жуків, мурашок, трипсів), які споживають цукристі виділення з нектарників та пилок. Залазячи вглиб квітки, де розміщені нектарники, вони вимазуються пилком, переносять його на інші квітки та залишають його на приймочці.
Квітки ентомофільних рослин мають яскраво забарвлену оцвітину і відповідний медовий аромат. Дрібні квітки, як правило, зібрані в суцвіття, в яких крайні бувають безплідними та необхідні для приваблювання комах (наприклад, у васильків). Щоб відбулося запліднення, кількість пилкових зерен, які потрапляють на приймочку, значно перевищує кількісгь насінних зачатків Пилок містить багато поживних речовин, гормонів і вітамінів. Тому за сприятливих умов він може зберігати свою життєздатність від 1 до 20 діб і більше, залежно від культури. У кукурудзи цукрової — 1—2 діб, у цибулі — 15—20 діб.
До ентомофільно запильних культур в овочівництві відносять огірок, кабачок, патисон, кавун, диню, насінники капусти, редьки, редиски, цибулі, моркви, петрушки, селери, кропу. Для вирощування насіння огірка, кабачка, патисона, дині, кавуна просторова ізоляція між сортами і гібридами повинна становити не менше 1000 м на відкритій місцевості та 500 м — на закритій, для моркви — не менше 2000 м на відкритій місцевості та 800 м — на закритій.
З метою покращення запилення квіток на посіви гарбузових культур, насінників цибулі, капусти, редьки, редиски, катрану за 3—5 діб до початку масового цвітіння рослин вивозять вулики з бджолосім’ями. Перед вивезенням на плантації звечора закривають льотки, коли всі бджоли злетяться у вулик.
Вночі або зранку (до схід сонця) вулики з вивозять на плантації з розрахунку 1—2 бджолосім’ї на 1 га огірка, кабачка, патисона, дині, кавуна, гарбуза і 2—3 — на насінницькі посіви цибулі, капусти, редиски, редьки, катрану. Вулики встановлюють із західної або північно-західної сторони поля з виходом льотка на схід або південний схід. За 3—4 діб до вивезення бджіл на посівах припиняють всякі обробки рослин пестицидами.
В зимових теплицях вулики з бджолами встановлюють у середині споруди, у весняних - після потепління біля них із західної сторони, так щоб передня сгінка з льотком розміщалася у стінці теплиці або впритул до неї. Вулики встановлюють за 3—5 діб до розпускання квіток, щоб бджоли змогли добре облітатися в теплиці. У вуликах, які встановлюються біля теплиць, бажано робити два протилежних льотки. Східний льоток відкривають у ранкові години, а коли температура повітря в споруді підвищується понад 25°С, відкривають ще й протилежний для вильоту бджіл назовні.
Для запилення огірка та інших бджолозапильних культур у парниках вулики розміщують на припарниковій ділянці з розрахунку одна бджолосім’я на 1000 парникових рам. Для залітання бджіл у парники парникові рами припіднімають на стояки або знімають.
З метою дозапилення квіток помідора в спорудах закритого грунту використовують джмелів родини Бомбує, а також переносні вібратори ОЦП-61 А. Вони призначені для штучного запилення квіток шляхом механічного струшування пилку. В дію приводяться електродвигуном з вібраторам. Продуктивність — до 2000 суцвіть за годину.
Просторова ізоляція в процесі вирощування насіння сортів і материнських ліній для гібридів огірка у спорудах закритого фунту та посівами його у відкритому фунті повинна становити не менше 500 м, а за наявності сіток у вентиляційних отворах для запобігання проникненню бджіл — 50 м.
Товарну продукцію партенокарпічних гібридів огірка одержують без запилення комахами, тому вентиляційні отвори в теплицях закривають дрібною сіткою, через яку не проникає навіть білокрилка. Недофимання цього технологічного прийому призводить до утворення плодів виродливої форми. Великим досягненням селекціонерів є те, що у сучасний сортимент уже введені партенокарпічні гібриди, які не реагують на комахозапилення і навіть збільшують від нього урожайність плодів. Для вирощування насіння помідора просторова ізоляція повинна становити між теплицями 10 м або роблять перегородки з поліетиленової плівки між гібридами.
Просторова ізоляція між насінниками капусти цвітної різних сортів та ліній в плівкових теплицях повинна становити не менше 800 м.
Овочеві культури, які розмножуються генеративним способом, здатні перезапилюватися: самозапильні — значно менше (1—3%), перехреснозапильні -масово. Тому під час вирощування кількох сортів чи гібридів недотримання просторової ізоляції призводить до погіршення якості продукції. Так, перезапилення сортів чи гібридів огірка призводить до зміни форми і смаку плодів, подовження тривалості вегетаційного періоду, придатності до засолювання чи консервування. Аналогічні зміни відбуваються й у плодах помідора. У партенокарпічних гібридів огірка у плодах здуваються верхівки (де розміщається насіннєве гніздо), і вони набувають виродливої форми. У плодах перцю солодкого змінюється форма, товщина стінки та смакові якості, а при перезапиленні з гірким - плоди набувають гіркуватого смаку і стають непридатними для десертного споживання. Перезапилення баклажана змінює форми плодів та забарвлення. Вони стають більш дерев’янистими, внаслідок чого погіршується їх кулінарна якість. У баштанних культур погіршується консистенція м’якуша та його забарвлення, змінюється форму плодів та насіння і тривалість вегетаційного періоду. У мозкових сортів гороху овочевого і квасолі спаржевої з’являються дрібні плоди і насіння та змінюється їхня форма, знижується вміст цукру, змінюється наявність та міцність пергаментного шару. У капусти цвітної змінюється розмір та забарвлення суцвіття, воно проростає листками, внаслідок чого товарна якість значно погіршується.
Особливо негативні явища відбуваються при перезапиленні між сортами і гібридами рослин перехреснозапильних культур. У насінництві особливо небажано, коли сорти здатні перезапилюватися з іншими різновидами культур даної родини. До них належать капуста, морква і буряк столові, цибуля, кукурудза тощо. Тому недотримання просторової ізоляції призводить до одержання різних, небажаних гібридів за тривалістю вегетаційного періоду, формою, забарвленням, морфологічними та біологічними ознаками: у капусти білоголової — за щільністю головки, висотою зовнішнього качана, придатністю до тривалого зберігання та переробки; у моркви і буряка столових — змінюється форма та забарвлення коренеплоду, відношення серцевини до кори; у петрушки — погіршення лежкості, розгалуження коренеплодів; у цибулі ріпчастої — формуються продуктові органи, різні за формою, забарвленням, щільністю і товщиною м’ясистих лусок, кількістю зачатків та гіркістю м’якушу.
Сорти і гібриди капусти, моркви і буряка столового, цибулі, кукурудзи легко перезапилюються з сортами іншого призначення і дикими формами, утворюючи гібриди з небажаними ознаками, зовсім непридатними для кулінарії. Так, капуста білоголова перезапилюється з усіма середземно¬морськими видами капуст і дикою її формою, яка росте на південному березі Криму, внаслідок чого втрачає харчову і товарну якість. Капуста пекінська перезапилюється з ріпою, бруквою, ріпаком, капустою китайською, свиріпою. Морква легко перезапилюється з дикою, білою і жовтою, що призводить до різкого зменшення в коренеплодах вмісту каротину, цукру та збільшення розміру серцевини, здерев’яніння коренеплодів та масового утворення цвітухи. Буряк столовий за недотримання просторової ізоляції перезапилюється з кормовим і цукровим, що призводить до втрати кулінарних властивостей. Перезапилення кукурудзи цукрової з зубовидними, розлусними та зерновими сортами втрачається форма качана, зерна та вміст цукру, що різко знижує її кулінарні та смакові якості.
З метою приваблення комах запилювачів на овочевому полі створюють куліси з медоносів — кропу, соняшнику, гірчиці, фацелії. Поблизу парників добре посадити багаторічні ароматичні мало поширені овочеві культури гісоп, лаванду, материнку, м’яту, які будуть приваблювати запилювачів. На ґрунтових дорогах вздовж овочевого та баштанного поля поселяються в нірках велика кількість поодиноких диких бджіл. Зв’язані в пучки прямі стебла соломи злаків та комишу стануть вуликом для бджіл-осмій. Невелика плантація багаторічного кануперу (кануфера) буде відлякувати від бджіл основного їх паразита — кліща Содержание главы: - Прореживание всходов и формирование густоты
- Программирование и прогнозирование урожайности овощных культур
- Получение дружных всходов
- Мульчирование
- Взрыхление междурядий
- Окучивание растений
- Установка опор
- Защита от зазимков и ветра
- Управление засоренностью
- Борьба с вредителями и болезнями
- Управление водным режимом
- Подкормка овощных культур в период вегетации
- Обогащение воздуха углекислым газом
- Опыление цветков
- Пасынкование, прищипывание и удаление цветоносов
- Регулирование роста растений биологически активными веществами
- Отбеливание и затенение продуктовых органов
|
