Забур’яненість — один з найбільш негативних факторів впливу на урожайність і якість овочевих рослин. Бур’яни входять до складу овочевого агрофітоценозу і стають найсильнішими конкурентами культурним рослинам в боротьбі за всі фактори середовища — світло, вологу, мінеральне живлення. Збитки від забур’яненості залежать від фази розвитку овочевих рослин, коли вони вступають в конкурентну боротьбу з бур’янами. Відсутність боротьби з ними відразу після сходів здебільшого призводить до повної загибелі овочевих рослин.
Серед основних причин забур’яненості овочевого поля виділяють природно-біологічні властивості бур’янів та організаційно-господарські методи управління господарством. Бур’яни швидко розмножуються, легко переносяться вітром, водою і тваринами. В ґрунті їх насіння довго зберігає схожість. Людина часто сама сприяє їх поширенню через згодовуванню худобі засміченого насінням бур’янів сіна, соломи, силосу з наступним внесенням свіжого гною на овочеве поле, залишаючи необкошеними дороги, стовпи ліній електропередач, водоканали, тваринницькі комплекси, гноєсховища і господарські двори.
В овочівництві використовують організаційно-господарські, технологічні, меліоративні, біологічні, фізичні та хімічні методи управління забур’яненістю. З метою ефективного використання того чи іншого методу розрізняють три пороги шкідливості: фітоценотичний, господарський і економічний. Найбільше значення в овочівництві має економічний поріг шкодочинності, за якого боротьба з бур’янами стає рентабельною. Через низьку конкурентоздатність овочевих рослин і картоплі, орієнтовні економічні пороги шкідочинності перед застосуванням різних методів боротьби, порівняно з іншими сільськогосподарськими культурами, є дуже низькими і становлять три рослини малорічних бур’янів і одну — багаторічних на одному метрі квадратному. Серед відносно стійких проти бур’янів овочевих рослин на більш пізніх фазах розвитку можна виділити кукурудзу цукрову, кабачок, патисон, гарбуз, моркву, буряк столовий.
Боротьба проти бур’янів в овочівництві вимагає значних витрат. Тому дуже важливо систематично проводити облік засміченості насінням і вегетативними органами розмноження бур’янів, моніторинг за їх ростом і розвитком, визначати пороги й критичні періоди шкодочинності. Це дає змогу своєчасно прогнозувати можливі втрати врожаю овочів та програмувати комплекс заходів боротьби проти бур’янів.
Організаційно-господарські методи управління забур’яненістю дуже багатогранні і пов’язані в першу чергу з раціональною організацією виробництва овочів. Важливими формами цих методів у сучасному овочівництві є спеціалізація фермерського господарства, його кооперування і концентрація виробництва. Провідна роль в гармонійному поєднанні всіх методів боротьби з бур’янами належить висококваліфікованим фахівцям з овочівництва, захисту рослин, механізації, агросервісу та маркетингу.
Технологічні методи боротьби з бур’янами широко використовуються в органічному овочівництві, оскільки дають змогу одержати високоякісні овочі з екологічно-допустимими залишками пестицидів та інших шкідливих речовин. Вони поділяються на профілактичні (запобіжні) і винищувальні. Профілактичні найдешевші і за правильного їх використання досить ефективні. До них належать заходи, які запобігають занесенню насіння бур’янів на поля, шляхом:
- виконання вимог Законів України «Про карантин рослин», «Про пестициди і агрохімікати», «Про захист рослин», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Постанов Кабінету Міністрів України, рішень місцевих органів влади;
- ретельного очищення насіння і садивного матеріалу, тари, транспортних засобів;
- підтримування чистоти натоках і складах насіння;
- згодовування тваринам відходів насіння у перемеленому або запареному вигляді;
- запобігання занесення на поля насіння бур’янів з торфом і свіжим гноєм, використовуючи правильно підготовлені перегній і компости;
- дотримування оптимальних строків сівби та інших технологічних операцій вирощування овочевих культур;
- обкошування обочин доріг, полезахисних лісових насаджень, садиб, господарських дворів тощо.
Винищувальні заходи боротьби з бур’янами спрямовані на очищення ґрунту і посівів від їхнього насіння та вегетативних органів розмноження (коренів, кореневищ). До цих заходів відносять:
- впровадження сівозмін, або дотримування правильного чергування попередників;
- своєчасну і високоякісну підготовку ґрунту (напівпаровий обробіток ґрунту, лущення стерні, подрібнення рослинних решток попередників, боронування, розпушування міжрядь і виполювання бур’янів в рядках);
- своєчасний догляд за овочевими рослинами.
Водночас необхідно відмітити, що залежно від біологічних груп бур’янів (малорічні, ефемери, ярі ранні, ярі пізні, озимі, зимуючі, одно-, дво- та багаторічні, коренепаросткові, кореневищні, повзучі, цибулинні, бульбоплідні тощо) змінюється інтенсивність і черговість різних технологічних способів боротьби з ними. Наприклад, для значного ослаблення кореневищних бур’янів (пирій повзучий, свинорій, хвощ польовий, мати-й-мачуха тощо) після збирання попередника проводять лущення стерні або подрібнення рослинних решток вздовж і впоперек поля.
Інтервал між повторними лущеннями повинен бути найкоротшим, що не дає можливості їм зміцніти. Після останнього лущення проводять глибоке заорювання плугом з передплужниками.
На полях з переважною кількістю коренепаросткових бур’янів (березка польова, осот рожевий, латук татарський та інші) застосовують тактику механічної боротьби на виснаження шляхом систематичного підрізування підземних органів. Виснажені і глибоко заорані бур’яни зріджуються і зникають з поля. За нашими спостереженнями, для осоту рожевого необхідно 4—6 підрізувань тоді як березка польова більш стійка проти такого прийому боротьби. Бур’яни ефемери, малорічні, ярі ранні, ярі пізні здебільшого легко знищуються в фазі білої ниточки своєчасним боронуванням і систематичним неглибоким рихленням міжрядь.
Овочівництво найбільш ефективним є на меліорованих землях — зрошуваних, осушених, після проведення вапнування кислих або гіпсування осолонцьованих грунтів. Меліоративні заходи докорінно змінюють фітоценози на овочевому полі. Овочеві рослини стають більш конкурентоздатними і легше витримують конкуренцію з боку бур’янів. Після внесення вапна на кислих грунтах зникають хвощ польовий, різні види щавлю, мати-й-мачуха та інші злісні бур’яни. Після осушення ліеншується забур’яненість шпергелем, зірочником (мокрецем), осокою, сниттю (смиковець) бульбоносною. Водночас, на зрошуваних землях зростає забур’яненість плоскухою звичайною.
Біологічний метод боротьби з бур’янами розроблений в Україні та світі поки що дуже слабо, незважаючи не велику перспективу його використання в органічному овочівництві. Цей метод полягає в знищенні або пригніченні їх за допомогою вірусів, бактерій, грибів, нематод, комах, вищих рослин тощо. Яскравим прикладом пригнічення бур’янів є використання в овочевих сівозмінах озимої пшениці, гречки, гірчиці, сумішок злаково-бобових культур.
В практиці біологічного захисту овочевих культур від бур’яни широко використовуються фітофаги (корисні комахи і нематоди), які живляться певними видами рослин. Вони дуже вузькоспеціалізовакі. Наприклад, для знищення вовчка (заразихи) гіллястого (Orobanche ramosa), капустяного (O.brassicae), єгипетського (O.aegyptiaca), які відповідно паразитують на помідорі, капусті, огірку і баштанних культурах, використовують мушку фітомізе. Вона відкладає яйця на квітки бур’яну паразита. На один гектар посіву овочевих культур необхідно 1000 лялечок фітоміз. Аналогічно проти вовчка на баштанних культурах мікробіологічного препарату бластицидину-S, який призводить до зменшення схожості його насіння.
Розробляються також інші методи боротьби за допомогою фітопатогенних вірусів, грибів. Наприклад, проти осоту польового можна застосовувати спори грибів іржі (Риссіпіа), а проти різних видів повитиць — альтернарії (Alternaría).
Для одержання екологічно-чистих овочів велику перспективу мають фізичні способи боротьби з бур’янами. Поки що, найбільш широко використовується метод соляризації як у відкритому, так і закритому ґрунті. Прогрівання сходів бур’янів під мульчуючими плівками призводить до повної їх загибелі. Аналогічно впливає висока температура полум’я на вогневих культиваторах. Розробляються нові способи використання струму високих частот й електромагнітних полів.
Індустріальне ведення овочівництва з високим рівнем концентрації та спеціалізації неможливе без застосування хімічних способів боротьби з бур’янами за допомогою гербіцидів. Так, в 2006 році в Україні дозволено до використання в сільськогосподарському виробництві 236 гербіцидів, з них 41 — можна застосовувати в різних технологіях вирощування овочевих культур, 10 — баштанних культур та 31 — картоплі. Стрімкий розвиток хімічної промисловості в світі свідчить, що в наступні роки буде дозволено до використання ще більшої кількості ефективних проти бур’янів і безпечних для довкілля та людини нових гербіцидів.
Для правильного вибору і ефективного використання гербіцидів у технологіях вирощування сільськогосподарських культур створені різні класифікації гербіцидів, зокрема за хімічним складом діючої органічної або неорганічної речовини, за принципом дії на рослини (суцільної або вибіркової дії), за характером дії на рослини (системні або контактні), за характером проникнення в рослини (листкові, листково-ґрунтові або ґрунтові), за характером впливу на одно- і дводольні рослини. В овочевих сівозмінах важливо правильно підібрати попередники без шкідливої післядії гербіцидів на наступну культуру. Наприклад, внесення Півоту на посівах сої, гороху і люцерни негативно впливає на інші не бобові культури.
З практичної точки зору застосування гербіцидів в технологіях вирощування овочів дуже важливим є чотири строки їх застосування — до сівби, одночасно з сівбою, між сівбою і з’явленням сходів, після сходів, хоча деякі з них можна використовувати в різні строки. Наприклад, гербіцид Гезагард 500 FW ефективний проти широкого спектру одно- і дводольних бур’янів шляхом обприскування ґрунту до сівби, до сходів або у фазі двох справжніх листків моркви.
Передпосівне, припосівне та досходове внесення гербіцидів на посівах овочевих культур здебільшого ефективне лише у боротьбі проти однорічних дводольних та злакових бур’янів. Грунтові гербіциди вимагають поправок доз препаратів залежно від температури повітря, вологості та гранулометричного складу ґрунту. Наприклад, на легких ґрунтах і в холодну погоду рекомендовані дози препаратів дещо збільшують.
У боротьбі з кореневищними та коренепаростковими бур’янами в овочевих сівозмінах набуло застосування гербіцидів у літньо-осінній та осінній періоди у поєднанні з основним обробітком ґрунту. З цією метою широко використовують обприскування вегетуючих бур’янів після збирання попередника гербіцидами суцільної (загальнознищувальної) дії на основі солей гліфосату — гліфоган 480, домінатор 360, клінік дуо, клінік, напалм, отаман, пілараунд, раундап тощо.
На посівах овочевих культур важче контролювати ступінь забур’яненості лише одним застосуванням післясходового внесення гербіцидів, використовуючи для цього системну і контактну листкову групу препаратів. Дуже важливою умовою досягнення високого ефекту такого способу застосування є врахування фази розвитку як культурних рослин, так і бур’янів, вологості та температури повітря.
Підбираючи гербіциди для технологій вирощування овочів, користуються Переліком пестицидів і агрохімікатів, які дозволені до використання в Україні. Регламент використання гербіциду враховує норму витрати препарату, перелік культур на яких дозволено його використання, бур’яни, проти яких він направлений, спосіб, час обробки, обмеження щодо використання одержаної продукції, строк останньої обробки перед збиранням врожаю і максимальну кратність застосування протягом вегетаційного періоду. Окремим списком виділено гербіциди, які дозволені для роздрібного продажу населенню і можуть бути застосовані на присадибних ділянках. Список для городництва значно менший з більшими обмеженнями щодо норм витрат і видів овочевих рослин.
Організовуючи впровадження гербіциду в овочівництво, доведеться планувати строки виходу механізаторів і працівників на овочеве поле після його внесення. На зрошуваних землях враховують також обмеження щодо застосування гербіцидів в санітарній зоні навколо водойм. Наприклад, такі гербіциди як старане 250 і тотріл 225 EC, які використовуються в технологіях вирощування цибулі і часнику, забороняється використовувати ближче двох кілометрів від берегів водойм.
За даними Харківського національного аграрного університету ім. В.В.Докучаєва, зменшити норму витрат препарату в 2—3 рази можна в сучасних технологіях з використанням стрічкового їх внесення лише в зону рядка. Наприклад, за даними З.М. Грицаєнко та ін. (2005) стрічкове внесення бетаналу на посівах буряка зменшує витрати препаратів на 50—70%, знижує їхню токсичність у післядії та загальну кількість токсичних речовин у грунті.
За такого способу гербіцид вносять одночасно із сівбою овочевих культур, використовуючи обприскувач ПОМ-630, який агрегатують з сівалкою, або під час розпушування міжрядь — з культиватором. В міжряддях використовують механічні засоби боротьби. Ширина стрічки регулюється висотою встановлення розпилювача.
Важливе значення у зменшенні норм гербіцидів має застосування нових обприскувачів з високодисперсним і точним розпилюванням. Так, в спрямованому обприскуванні факел розпилювання точно направляється на рядок або міжряддя. В технологіях сівби сівалками точного висіву найновішим способом є гніздове внесення гербіциду в зону росту овочевої рослини обприскувачами пульсуючого типу. Зменшити навантаження на природне середовище можна також локальним обприскуванням окремих куртин кореневищних і коренепаросткових бур’янів.
Промислове овочівництво широко розвивається на зрошуваних землях, де є можливість застосовувати такий спосіб хімічної боротьби з бур’янами як гербігацію, за якого гербіциди вносять разом з поливною водою. Цей спосіб має багато переваг, особливо, на плантаціях з краплинним зрошуванням. Краплинну стрічку Т-ТАРЕ встановлюють на поверхні грунту або на певній глибині. Гербігацію можна застосувати на посівах кукурудзи цукрової, помідора та деяких інших високорослих овочевих культурах в технологіях з поливом борознами.
За даними Національного аграрного університету, перспективним в овочівництві є комплексне використання гербіцидів у вигляді бакових сумішей, які готують безпосередньо перед внесенням. Це дає можливість збільшити видовий спектр дії на бур’яни, зменшити норми витрат і кількість проходів агрегатів полем. Приготування бакових сумішей необхідно робити тільки за рекомендаціями фірм — оригінаторів.
Вчасну і якісну боротьбу з бур’янами хімічним способом можна проводити лише з використанням сучасного комплексу машин для внесення гербіцидів. Робочі розчинні рідини готують за допомогою спеціальних агрегатів АПЖ-12, СТК-5БП, „Премікс-1002“. Підготовлені розчини підвозять до обприскувачів заправниками ЗЖВ-1,8 або ЗЖВ-3,2. Сучасний ринок обприскувачів представлений дуже широким спектром машин: вітчизняних ОПШ-1500, ОПШ-2000, МЗУ-320, ПОМ-630, ПОМ-630-1, ПОМ-630-2 (спеціальний для овочевих культур, які вирощуються на рівних площах, грядах і гребенях); зарубіжних — Hardi Twin-Forse (Данія), Agrola 1500 ti, Agrola 1000 eco (Польща), Tifone (Італія) та деяких інших. Зазначені машини використовують також для внесення рідких мінеральних добрив і стимуляторів росту. Авіаційне використання гербіцидів в овочівництві не поширене через невеликі площі і неможливість точного контролю за попаданням гербіциду на необхідну ділянку.
В технологіях вирощування овочів для дієтичного та дитячого харчування за системами біолого-динамічного і органо-біологічного землеробства застосування гербіцидів в овочевих сівозмінах заборонено. Заборонено використовувати гербіциди на посівах зеленних овочевих культур, а також тих, які вирощуються для пучкової продукції. Висока токсичність гербіцидів та їх здатність нагромаджуватися в овочах вимагає точного нормування гранично-допустимої концентрації їх залишків (ГДК) у грунті (мг/кг), воді (мг/л), повітрі робочої зони агрегату (мг/м3) та максимально допустимого рівня (МДР) в продуктових органах овочевих рослин (мг/кг). Ці норми розробляються, затверджуються і доповнюються Міністерством охорони здоров’я України разом з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України.
Максимально допустимі рівні залишків гербіцидів в овочах повинні бути дуже незначними або не допускаються зовсім. Наприклад, на посівах пшениці озимої, солома якої буде використовуватися для грибівництва, не можна використовувати гербіцид агрон 300. Його залишки не допускаються в грибах. Залишки гербіциду гезагард (діюча речовина прометрин) в картоплі, часнику не повинні перевищувати 0,1 мг/кг, а в моркві, петрушці, селері, кропі не допускаються. Содержание главы: - Прореживание всходов и формирование густоты
- Программирование и прогнозирование урожайности овощных культур
- Получение дружных всходов
- Мульчирование
- Взрыхление междурядий
- Окучивание растений
- Установка опор
- Защита от зазимков и ветра
- Управление засоренностью
- Борьба с вредителями и болезнями
- Управление водным режимом
- Подкормка овощных культур в период вегетации
- Обогащение воздуха углекислым газом
- Опыление цветков
- Пасынкование, прищипывание и удаление цветоносов
- Регулирование роста растений биологически активными веществами
- Отбеливание и затенение продуктовых органов
|
