|
Матеріали старої версії сайту
|
<<Назад
| СОЦІАЛІЗАЦІЯ ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ: ПРОБЛЕМИ ДЛЯ УКРАЇНИ
| Олександр Дергачов, головний редактор журналу "Політична думка": Два
нових утворення в ТУНДРі самі по собі не можуть набрати такої ваги,
щоб самостійно приймати участь у виборах, і тому будуть
ориентуватися на існуючі структури. В випадку з Пінчуком доведеться
працювати або у напрямку зміни влади в "Трудовій Україні", або -
розконсервації партій, які до цього часу існували формально...
| СУПЕРЕЧНОСТІ В ТУНДРІ - "SOS" ПРЕЗИДЕНТУ
| Ідея світового правління і перспектива України у ххІ столітті
| "Балканський реактор" посткомунізму та Україна (роздуми очевидця)
| КОНФЛІКТОГЕННІСТЬ СУЧАСНИХ СВІТОВИХ ПРОЦЕСІВ ВИКЛИКИ ДЛЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ
БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
| ВИНИКНЕННЯ "НОВОГО СВІТОВОГО ПОРЯДКУ": НЕБЕЗПЕКИ ДЛЯ МАЛИХ І СЛАБКИХ
ДЕРЖАВ
| Сергій Толстов -- директор Інституту політичного аналізу і
міжнародних досліджень, провідний науковий співробітник Інституту
світової економіки і міжнародних відносин НАН України
| ЩО НЕОБХІДНО ДЛЯ ЗМІНИ ЯКОСТІ ВЛАДИ В УКРАЇНІ
| Десять років української незалежності: спроба історичних аналогій
| ПОЛІТИЧНИЙ ПРОЦЕС, СУСПІЛЬСТВО,ВЛАДА
| "ДЕЛО ТУ-154" УСИЛИВАЕТ ПОЛИТИЧЕСКИЙ РЕЖИМ В УКРАИНЕ
| прес-конференція
| НОВИЙ ПЕРЕРОЗПОДІЛ СВІТУ: НАСЛІДКИ ДЛЯ УКРАЇНИ
| СУЧАСНА ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ: ВІДБИТТЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ
ЧИ ІНТЕРЕСІВ БІЗНЕС-ЕЛІТ?
| НЕБЕЗПЕКИ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
| Український політичний режим в контексті антитерористичних операцій
ВОЛОДИМИР ПОЛОХАЛO, шеф-редактор журналу "Політична думка"
Зараз важко передбачити та визначити всі наслідки антитерористичної
операції для України, виокремити негативні і позитивні з них.
Йдеться не лише про потоки біженців, які з легкістю перетинають
українські кордони, що може прорости ймовірними конфліктами найближчим
часом. Про це сьогодні говорять багато.
Між тим, "затінюються" інші, значно важливіші геополітичні та
внутрішні аспекти цієї проблеми. В дискусіях, що ведуться в мас-медіа,
- про нову конструкцію залежностей держав, перерозподіл їхніх ролей у
підтримці міжнародного життя, про методи і способи боротьби з
терористами - формуються здебільшого хибні стереотипи та уявлення про
новий світовий порядок. Причому українські мас-медіа в цьому випадку
виступають переважно реципієнтами оцінок та інформації зарубіжних ЗМІ.
Сьогодні важливим є усвідомлення того безперечного факту, що так звані
глобалізаційні процеси та новий світовий порядок, що формується на
наших очах, вже не є чинниками демократичного впливу на пострадянські
країни, які (за винятком, можливо, Росії) є пішаками в геополітичній
та геостратегічній грі могутніх держав. Надто для тих з них, в яких
частина еліт - не лише політична, а й інтелектуальна - ще не втратила
віру у можливість реальної інтеграції до світової демократичної
спільноти, і тією чи іншою мірою орієнтується на західні цінності.
Якщо говорити про наслідки глобалізаційних процесів, і такого їх вияву
як нинішня антитерористична операція, то, як би парадоксально це не
звучало, але це означає кризу демократії в тих кращих зразках, що були
вироблені людством у 20 столітті.
Основною прикметою часу після 11 вересня є включення чи невключення в
міжнародну боротьбу з тероризмом. Моніторинг зарубіжної преси за
минулий тиждень засвідчує, що визначальним в позитивних оцінках щодо
тих чи інших пострадянських країн є не верховенство права, не
позитивні зміни в стратегіях і рамках "демократичних транзитів", не
творення громадянського суспільства, не демократична змагальність
еліт, а солідарність з політикою великих держав. Насамперед у справі
боротьби з міжнародним тероризмом.
Останнє стало чи не найважливішиим індикатором, своєрідним тестом на
демократичність політичних еліт та політичних режимів. Відбувається
дивовижна мімікрія в стандартах і підходах: лідери пострадянських
країн, які ще недавно критикувалися на Заході за схильність до
авторитаризму, перші відчули "західний вітер перемін" і сповна
користаються ними. Такі азійські авторитарні країни, як Узбекистан,
надавши свою підтримку антитерористичній коаліції, сприймаються нині
як країни демократичні.
Навіть Олександр Лукашенко став вербальним борцем зі світовим
тероризмом, сподіваючись, мабуть, за бартером поліпшити свій імідж на
Заході. Без вагань, з огляду на позицію свого стратегічного партнера -
Росію (а, можливо, тут є й мотив заздрощів до дружби Джорджа Буша з
"другом Владіміром", що раптово спалахнула буквально восени), офіційна
Україна теж включилася в цей Хрестовий похід.
Безперечно, світ має боротися з тероризмом, який не має кордонів, і
тому є загрозою для всього світу. На жаль, ефективних рецептів для
цього людство не має. (Що зовсім не означає, що такі категорії, як
міжнародне право і звичні гуманістичні цінності, мають ігноруватися.)
Спостерігаючи за поведінкою керівних українських еліт, їхньою
антитерористичною риторикою, є всі підстави стверджувати, що позиція
офіційного Києва базується не на морально-ціннісних засадах, не на
демократичних орієнтаціях, зрештою, не на прагненні побороти тероризм,
а на розрахунках прагматично-цинічних.
Очевидно, Леонід Кучма за цю послугу розраховує на те, що Захід
"заплющить очі та затулить вуха" на будь-які нові скандали, пов'язані
з порушенням прав людини, свободи преси, недемократичності виборів і
таке інше.
Уже сьогодні глава української держави кореспондує і маніфестує Заходу
свою впевненість в міжнародній легітимації існуючого в країні
політичного режиму.
Його намагання за будь-яку ціну послабити роль парламенту,
дискредитувати його як інститут демократії, використати
адміністративний ресурс при формуванні виборчих блоків, монополізувати
і контролювати інформаційний простір, його відверте конструювання
механізмів впливу на перебіг і підсумки майбутніх виборів до Верховної
Ради, - все це відбувається в контексті нових глобалізаційних реалій.
Все це може зробити зробити вибори-2002 суто формальними.
Президент впевнений, що на тлі антитерористичної кампанії і
кардинальної зміни пріоритетів в поведінці західних держав нерівні
умови і недемократичність виборів в Україні не піддаватимуться тій
шаленій критиці, яка лунала понині з боку європейських структур.
Сьогодні не можна бути прихильником чи противником глобалізації, бо це
об'єктивний феномен сучасного міжнародного життя.
Однак, нинішні вияви глобалізації дають силу-силенну свідчень, що її
демократичний потенціал вичерпується. Демократія не може бути
вибірковою і залежною від примх та збігу нещасних обставин. Якщо стати
на позиції оптиміста, то сьогодні немає однозначної відповіді щодо
шляхів виходу з кризи світової демократії. Одне очевидно - така
ситуація, такий новий світовий порядок передовсім на руку таким
політикам пострадянської доби, як Леонід Кучма та Олександр Лукашенко.
| ВІДРОДЖЕННЯ ІСЛАМУ?
| КИЕВ ТЕРЯЕТ СЕБЯ В КАЧЕСТВЕ СУБЪЕКТА МЕЖДУНАРОДНЫХ ОТНОШЕНИЙ
| МУСУЛЬМАНИ В СУЧАСНІЙ ЄВРОПІ
| | Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 | |
|
